30 листопада 2022 року № 320/4635/22
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г.Ю., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Білоцерківська виправна колонія (№35)" про визнання протиправними дій та зобов?язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державної установи "Білоцерківська виправна колонія (№35)", в якому просить суд:
визнати протиправною бездіяльність Державної установи "Білоцерківська виправна колонія (№35)" щодо не проведення своєчасного та повного розрахунку при звільненні ОСОБА_1 , а саме невиплати в день звільнення компенсації за неотримане речове майно;
зобов?язати Державну установу "Білоцерківська виправна колонія (№35)" виплатити компенсацію за неотримане речове майно при звільненні ОСОБА_1 в розмірі 15711,04 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він проходив службу у Державній установі "Білоцерківська виправна колонія (№35)". Пояснює, що він має право на отримання компенсації за неотримане речове майно, однак, під час звільнення зі служби відповідач не провів кінцевий розрахунок з позивачем, а саме: не виплатив цю компенсацію в сумі 15711,04 грн., внаслідок чого позивач просить стягнути цю суму у примусовому порядку.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 30.05.2022 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач проти позову заперечував з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Наказом Державної установи "Білоцерківська виправна колонія (№35)" від 30.01.2020 №13/ОС-20 капітана внутрішньої служби ОСОБА_1 , начальника відділення соціально-психологічної служби відділу соціально-виховної та психологічної роботи, звільнено зі служби в Державній кримінально-виховній службі України відповідно до пункту 7 частини 1 статті 77 Закону України «Про національну поліцію» (за власним бажанням).
Державною установою "Білоцерківська виправна колонія (№35)" надано довідку №58 про виплату грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна на загальну суму 15711,04 грн.
Судом встановлено, що на адвокатський запит представника позивача, відповідач, листом від 16.12.2021 №4248/3306-21/22 повідомив, що на день звільнення позивача в установі були відсутні кошти для виплати компенсації за належні, але не видані предмети речового майна.
Не погоджуючись з бездіяльністю відповідача щодо затримки виплати грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 23 Закону України від 23.06.2005 №2713-ІV "Про Державну кримінально-виконавчу службу України" держава забезпечує соціальний захист персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України відповідно до Конституції України, цього Закону та інших законів України. Умови грошового і матеріального забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплата праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються законодавством і мають забезпечувати належні матеріальні умови для комплектування Державної кримінально-виконавчої служби України висококваліфікованим персоналом, диференційовано враховувати характер і умови служби чи роботи, стимулювати досягнення високих результатів у службовій та професійній діяльності і компенсувати персоналу фізичні та інтелектуальні затрати.
Згідно ч. 5 ст. 21 Закону України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України" особи рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби мають право на носіння форменого одягу із знаками розрізнення, зразки якого розробляються відповідно до законодавства.
Механізм речового забезпечення персоналу Державної кримінально-виконавчої служби - осіб рядового і начальницького складу, спеціалістів, які не мають спеціальних звань, та працівників, які працюють за трудовими договорами визначає Порядок забезпечення речовим майном персоналу Державної кримінально-виконавчої служби, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 14.08.2013 №578 (далі - Порядок №578).
Відповідно до п. 22 Порядку №578 особам рядового і начальницького складу (крім курсантів) після перших трьох років служби за їх бажанням та рішенням керівника органу чи установи дозволяється за умови наявності в їх користуванні придатних до використання предметів раніше виданого речового майна особистого користування замість одних предметів, передбачених нормами забезпечення, отримувати інші, вартість яких не перевищує вартості предметів, що замінюються, або отримувати за них грошову компенсацію.
Під час звільнення із служби особам рядового і начальницького складу за їх бажанням може видаватися речове майно особистого користування, яке не було ними отримано на день звільнення, або виплачуватися грошова компенсація за нього за цінами, що діють на день підписання наказу про звільнення (п. 27 Порядку №578).
Для виплати персоналу грошової компенсації за належні до отримання предмети речового майна особистого користування оформляється довідка про виплату грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна (п. 60 Порядку №578).
Під час проходження служби в ДУ "Білоцерківська виправна колонія (№35)" належними до видачі предметами речового майна (форменим одягом) позивач забезпечений не був.
Під час звільнення із служби особам рядового і начальницького складу за їх бажанням може видаватися речове майно особистого користування, яке не було ними отримано на день звільнення, або виплачуватися грошова компенсація за нього, розрахована із закупівельної вартості, яка діяла на 1 січня року виникнення права на отримання такого майна.
Розмір грошової компенсації за неотримане речове майно визначається пропорційно часу, що минув з моменту виникнення права на отримання речового майна, до дати звільнення із служби (не враховуючи місяць звільнення) (абзаци перший та другий пункту 27 Порядку №578).
За змістом наведених законодавчих приписів, у разі звільнення зі служби особам рядового і начальницького складу за їх бажанням може видаватися речове майно особистого користування, яке не було ними отримано на день звільнення, або виплачуватися грошова компенсація за нього, яке реалізується шляхом подання відповідної заяви (рапорту) за місцем проходження служби.
Отже, такі особи після звільнення їх зі служби зберігають право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно.
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до довідки Державної установи "Білоцерківська виправна колонія (№35)" №58 нарахована позивачу компенсація за неотримані предмети речового майна становить 15711,04 грн.
Проте, на момент звільнення позивача зі служби, відповідачем не було виплачено позивачу грошову компенсацію за неотримане речове майно. Отже, станом на момент звільнення позивача зі служби за відповідачем обліковувалася заборгованість перед позивачем у сумі 15711,04 грн.
З огляду на вищевикладене, на думку суду, відповідач допустив протиправну бездіяльність, щодо невиплати позивачу грошової компенсації за належне, але неотримане речове майно, внаслідок чого суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, вимоги про визнання протиправною бездіяльності відповідача та зобов'язання його виплатити позивачу грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно.
Згідно зі статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Частинами 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Державної установи "Білоцерківська виправна колонія (№35)" щодо не проведення своєчасного та повного розрахунку при звільненні ОСОБА_1 , а саме невиплати в день звільнення компенсації за неотримане речове майно.
Зобов'язати Державну установу "Білоцерківська виправна колонія (№35)" виплатити компенсацію за неотримане речове майно при звільненні ОСОБА_1 в розмірі 15711,04 грн.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Василенко Г.Ю.