ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"30" листопада 2022 р. справа № 300/3599/22
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі судді Микитин Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій, -
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Івано-Франківській області) про визнання протиправними дій, щодо застосування обмеження максимальним розміром при виплаті пенсії з 01.03.2022 та зобов'язання зобов'язання провести перерахунок та виплату призначеної пенсії в основному розмірі 90% сум грошового забезпечення починаючи з 01.03.2022, з урахуванням проведених платежів, без обмеження максимальним розміром пенсії.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач є пенсіонером та отримує пенсію за вислугу років на підставі Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 №2262-XII. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» передбачено проведення з 01.03.2022 перерахунку пенсій із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні. Проте при перерахунку пенсії позивача відповідачем протиправно здійснено обмеження пенсії максимальним розміром в сумі 19340,00 грн. Однак, на думку позивача, такі дії ГУ ПФУ в Івано-Франківській області не відповідають Конституції України, порушують право на отримання пенсії у розмірі, передбаченому Законом та суттєво погіршують фінансове становище останнього, оскільки рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 за 7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) обмеження максимального розміру пенсії, встановленого частиною 7 статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". З наведених підстав, просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16.09.2022 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), згідно із правилами, встановленими статтею 263 КАС України.
Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 30.09.2022. Проти заявлених позовних вимог заперечив та просив суд в задоволенні позову відмовити, вказавши що максимальний розмір пенсії позивача відповідно до положень статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", статті 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" № 3668-17 від 08.07.2011 (зі змінами, внесеними Законами № 911-VIII від 24.12.2015, № 1774-VIII від 06.12.2016) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, зв'язку з чим відповідач здійснив перерахунок та виплату пенсії на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України. Представник відповідача вказує на те, що приписи статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" в редакції, чинній на момент перерахунку позивачу пенсії, носять імперативний характер та неконституційними не визнавались. Крім того, на думку відповідача, позивачем пропущено шестимісячний строк звернення до суду з даним позовом. Відтак, вимоги позивача заявлені у позовній заяві є необґрунтованими, та такими, що не підлягають задоволенню.
Суд, розглянувши відповідно до вимог статті 263 КАС України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення на позов, встановив наступне.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 №118 "Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році" відповідач провів індексацію пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнта збільшення 1,14. Так, загальний розмір нарахованої з 01.03.2022 пенсії позивача за вислугу років, основний розмір якої склав 90% від грошового забезпечення, з урахуванням індексації (в сумі 3808,37 грн), становить 31013,37 грн, однак до виплати призначена пенсія у розмірі 19340,00 грн, що підтверджується протоколом за пенсійною справою №0902000981 (СБУ) від 01.03.2022 (а.с.8).
Не погоджуючись із обмеженням пенсії максимальним розміром, позивач звернувся 07.06.2022 до відповідача із заявою про проведення виплати пенсії з 01.03.2022 в повному розмірі, без обмеження її максимальним розміром (а.с.5).
Листом від 30.06.2022 за №2416-2235/С-02/8-0900/22 відповідачем відмовлено позивачу у проведенні перерахунку пенсії, оскільки у Головного управління відсутні підстави для проведення перерахунку та виплати пенсії без застосування обмеження її граничного розміру (а.с.6-7).
Вважаючи протиправними дії відповідача щодо застосування при виплаті пенсії позивачу обмеження її розміру, позивач звернувся до суду з відповідними позовними вимогами.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.
Суд, у відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи правову норму, яку слід застосувати до спірних правовідносин, зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.
Відповідно до частини 1 статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Так, спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, в органах цивільного захисту, є Закон України від 09 квітня 1992 року за №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (надалі, також - Закон №2262-ХІІ). Цим Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
Згідно статті 10 Закону № 2262-XII, призначення і виплата пенсій, зокрема, особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом здійснюються органами Пенсійного фонду України.
Статтею 43 Закону №2262-ХІІ передбачено, що пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01.01.2011 страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно Закону України від 24 грудня 2015 року №848-VIII “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” статтю 43 Закону №2262-XII доповнено частиною 7 про те що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Однак, суд зазначає, що вищезазначене положення в цілому визнано неконституційним відповідно до Рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20.12.2016 року.
Обґрунтовуючи свої висновки, Конституційний Суд України вказав, що обмеження максимального розміру пенсії та призупинення виплати призначеної пенсії особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом № 2262-XII, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною 5 статті 17 Конституції України, які зобов'язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.
Так, згідно із абзацом 1 п. 1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 року № 7-рп/2016, зокрема, визнано такими, що не відповідають Конституції України(є неконституційними), положення Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” від 9 квітня 1992 року № 2262-XII зі змінами, а саме: частини 7 статті 43, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
Конституційний Суд України стверджував, що обмеження максимального розміру пенсії та призупинення виплати призначеної пенсії особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом № 2262, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п'ятою статті 17 Конституції України, які зобов'язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.
Згідно статті 152 Конституції України, закони та інші правові акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Відповідно до п. 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 року № 7-рп/2016, зокрема, положення частини 7 статті 43 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” від 9 квітня 1992 року № 2262-XII зі змінами, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Таким чином, з 20.12.2016 нечинною є частина 7 статті 43 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”.
Відповідно до Закону України від 06.12.2016 № 1774-VIII “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, який відповідно до Прикінцевих положень цього Закону, набрав чинності з 01.01.2017, у частині 7 статті 43 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” слова і цифри “у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року” замінено словами і цифрами “по 31 грудня 2017 року”.
Таким чином, буквальне розуміння змін, внесених Законом України від 06.12.2016 №1774-VIII “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20.12.2016 року дозволяє стверджувати, що у Законі №2262-XII відсутня ч. 7 ст. 43, а внесені до неї зміни, що полягають у зміні слів і цифр, є нереалізованими.
Тобто, на момент виникнення спірних правовідносин наявна колізія між Законом №2262-XII, з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, та Законом № 3668-VI - у частині обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.
Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.11.2018 у справі № 812/292/18 зазначила, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи.
У постанові від 13.02.2019, що винесена Великою Палатою Верховного Суду у зразковій справі № 822/524/18 із посиланням на положення статей 1, 8, 92 Конституції України, а також на статтю 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права зроблено висновок про те, що у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, наявність у національному законодавстві правових “прогалин” щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Зважаючи на викладене, у цій справі застосуванню підлягають норми Закону № 2262-XII, з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, а не норми Закону № 3668-VI.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 16.12.2021 у справі № 400/2085/19, від 27.01.2022 у справі № 240/7087/20, від 18.05.2022 у справі № 380/12337/20.
За наведеного правового регулювання та встановлених обставин у справі, обмеження відповідачем максимального розміру пенсії позивача, право на пенсійне забезпечення якого встановлене Законом № 2262-ХІІ, є протиправним.
Вказаний висновок суду відповідає правовій позиції, викладеній Верховним Судом в постанові від 18.05.2022 у справі № 380/12337/20, яка відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України повинні бути враховані при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Суд зазначає, що спір у даній справі також стосується правомірності дій пенсійного органу щодо врахування при перерахунку пенсії позивача з 01.03.2022 на підставі Постанови №118 “Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році” норм щодо обмеження пенсійних виплат максимальним розміром.
Пунктом 2 постанови № 118 установлено, що з 01.03.2022 розміри пенсій, призначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” (без урахування надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації пенсії, доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, щомісячної доплати до пенсії, адресної допомоги до пенсійної виплати та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством) військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за зазначеним Законом (крім військовослужбовців строкової служби), та членам їх сімей і строк призначення яких до 31.12.2021 включно, підвищуються на коефіцієнт збільшення, установлений абзацом другим пункту 1 цієї постанови, у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом.
Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності військовослужбовців як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена, зокрема, тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей (абзац другий пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 20.03.2002 № 5-рп/2002, абзац четвертий пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 17.03.2004 № 7-рп/2004).
Стосовно, наявності у пункті 2 Постанови №118 “Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році” положення про підвищення пенсій з 01.03.2022 “у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом”, суд звертає увагу на те, що за загальним правилом вирішення колізій, передбаченим частиною третьою статті 7 КАС України, у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а (провадження №11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
У спірних відносинах наведене положення Постанови №118 суперечить приписам Закону №2262-XII з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016, які є спеціальними та підлягають застосуванню відповідачем.
Таким чином, попри наявність в Постанові №118 застереження про підвищення розміру пенсії у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом, станом на момент здійснення відповідачем такого перерахунку пенсії позивача у зв'язку із проведенням її індексації чинної норми, яка б визначала розмір такого максимального обмеження, закон не містить, оскільки положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-ХІІ Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 визнані такими, що не відповідають Конституції України, внаслідок чого втратили чинність з дати ухвалення відповідного Рішення Конституційним Судом України.
Вказане в сукупності зумовлює висновок суду про протиправність дій пенсійного органу щодо нарахування та виплати пенсії позивачу після її індексації з 01.03.2022 з обмеженням максимального розміру.
Серед іншого, в прохальній частині позовної заяви позивач просить суд зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити згаданий перерахунок і виплату пенсії виходячи із розміру 90% від грошового забезпечення, без будь-яких обмежень.
Суд зазначає, що право на захист це суб'єктивне право певної особи, тобто вид і міра її можливої (дозволеної) поведінки із захисту своїх прав. Воно випливає з конституційного положення: "Права і свободи людини і громадянина захищаються судом" (ст.55 Конституції України).
Отже, кожна особа має право на захист свого права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання у сфері цивільних, господарських, публічно-правових відносин та за наявності неврегульованих питань.
Порушення права означає необґрунтовану заборону на його реалізацію або встановлення перешкод у його реалізації, або значне обмеження можливостей його реалізації тощо.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Із системного аналізу вказаних норм випливає, що суд захищає лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин.
Згідно протоколу за пенсійною справою №0902000981 (СБУ) від 01.03.2022, на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 №118, відповідач провів індексацію пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнта збільшення 1,14, основний розмір якої склав 90% від грошового забезпечення, з урахуванням індексації становить 31013,37 грн, однак до виплати призначена пенсія у розмірі 19340,00 грн (а.с.8).
Таким чином, оскільки судовому захисту підлягають виключно порушені права чи інтереси особи, а не ті, що ймовірно будуть порушені у майбутньому суд зазначає, що вимоги позивача в частині зобов'язання відповідача здійснити позивачу перерахунок виходячи із розміру 90% грошового забезпечення є безпідставними, адже спору в цій частині фактично не існує.
Стосовно посилань ГУ ПФУ в Івано-Франківській області у відзиві з приводу пропущення позивачем шестимісячного строку для звернення до адміністративного суду з позовом суд зазначає наступне.
Згідно з частиною 3 статті 51 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” перерахунок пенсій у зв'язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.
Системний аналіз даної статті дає підстави дійти до висновку, що строкового обмеження стосовно виплати пенсії у визначеному законодавством розмірі за минулий час, яку особа не отримувала у зв'язку з не проведенням перерахунку пенсії з вини відповідного суб'єкта владних повноважень, немає.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 05.04.2019 по справі 809/248/18.
Суд зазначає, що у даній справі проведено перерахунок позивачу його пенсії з обмеженням її максимального розміру з 01.03.2022 мало місце саме з вини відповідача.
Відтак, з огляду на набуття позивачем права на перерахунок та виплату пенсії із урахуванням додаткових видів грошового забезпечення та індексації, з метою забезпечення належного та ефективного відновлення порушених прав позивача на відповідне пенсійне забезпечення, суд вважає за необхідне визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо обмеження виплати сум пенсії ОСОБА_2 максимальним розміром з 01.03.2022 та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснювати з 01.03.2022 року виплату пенсії ОСОБА_2 без обмежень максимальним розміром, та виплатити різницю між фактично отриманою та належною до сплати сумою пенсії.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Тобто, ці норми одночасно покладають обов'язок на сторін доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень.
Належних і достатніх доказів, які б повністю спростовували доводи позивача, відповідач під час розгляду справи не надав.
Враховуючи вищевикладене, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що позовна заява підлягає задоволенню частково.
Щодо здійснення розподілу судових витрат суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 3статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволення позовних вимог.
Відтак, враховуючи, що позивач згідно з квитанцією №ПН84958С1 від 01.09.2022 (а.с.1), підтвердив сплату судового збору на суму 992,40 грн, за подання даного адміністративного позову, суд робить висновок про стягнення, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області сплачений судовий збір в розмірі 744,30 грн, що пропорційно становить 75 % задоволених позовних вимог від загального розміру сплаченого судового збору.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, щодо застосування обмеження максимальним розміром при перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2022.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області провести з 01.03.2022 перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії в повному розмірі без обмеження максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум.
В задоволенні решти вимог позову відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_1 сплачену ним суму судового збору у розмірі 744 (сімсот сорок чотири) гривні 30 копійок.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Відповідно до статей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 );
відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. Січових Стрільців 15, м. Івано-Франківськ, 76018).
Суддя Микитин Н.М.