ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
про повернення позовної заяви
"30" листопада 2022 р. Справа № 300/4550/22
м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Микитин Н.М., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, -
07.11.2022 ОСОБА_1 в інтересах якої діє адвокат Воробець Роман Миронович, звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування наказу від 15.08.2022 за № 669 про "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності", наказу від 17.08.2022 за № 349 о/с про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14.11.2022 залишено дану позовну заяву без руху, у зв'язку з її невідповідністю вимогам статтей 123, 161 Кодексу адміністративного судочинства України та надано десятиденний строк з дня вручення (отримання) копії цієї ухвали для усунення вказаних недоліків шляхом подання заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду з посиланням на обставини, які перешкоджали позивачу звернутись до суду із відповідним позовом з дотриманням строку, встановленого приписами частини 4 статті 31 Закону України "Про Дисциплінарний статут Національної поліції України" (в редакції від 01.05.2022) та навести доводи на обґрунтування поважності причин пропуску строку і надати докази на підтвердження даних доводів.
На виконання вимог вищенаведеної ухвали суду, від позивача на адресу суду 25.11.2022 надійшла заява про поновлення строку звернення до суду, яка мотивована тим, що в 15-ти денний строк позивач не оскаржував наказ про звільнення, оскільки проступок внаслідок якого його звільнили не пов'язаний з воєнними діями, а також не було судом прийнято кінцеве рішення у справі про керування ОСОБА_1 транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння за ч. 1ст. 130 КУпАП. Відтак, в поважність причин пропуску строку на звернення з цим позовом до суду зазначено, що 13.10.2022 Постановою Стрийського міськрайонного суду провадження у справі про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 130 КУпАП закрито у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, тобто того дня ОСОБА_1 дізнався про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, що надає йому підстави для оскарження свого звільнення, в місячний строк. В зв'язку із наведеним, представник позивача просить визнати причини пропуску строку звернення до суду поважними та поновити строк на звернення до суду.
При вирішенні питання щодо визнання причин пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду поважними, суд зазначає наступне.
Чинне законодавство обмежує строк звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Згідно частини 1 статті 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим кодексом або іншими законами.
Частиною 3 статті 122 КАС України визначено, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частини 5 статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Водночас, статтею 31 Дисциплінарного статуту Національної поліції України визначено порядок та строки оскарження дисциплінарного стягнення, застосованого у період дії воєнного стану.
Абзацом 2 частини 4 статті 31 Дисциплінарного статуту Національної поліції України встановлено, що у разі застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення у виді звільнення з посади, пониження у спеціальному званні на один ступінь або звільнення зі служби в поліції поліцейський має право оскаржити таке стягнення протягом 15 днів з дня його ознайомлення з наказом по особовому складу про виконання застосованого дисциплінарного стягнення.
Таким спеціальним строком для звернення до адміністративного суду у справах щодо оскарження поліцейським застосованого до нього у період дії воєнного стану дисциплінарного стягнення, утому числі у виді звільнення зі служби в поліції, є 15-денний строк, установлений в частині 4 статті 31 Закону України від 15.03.2018 № 2337-VІІІ “Про Дисциплінарний статут Національної поліції України”, перебіг якого розпочинається з дня ознайомлення поліцейського з відповідним наказом.
Із змісту позовної заяви слідує, що, ОСОБА_1 просить суд визнати протиправними та скасувати наказ від 15.08.2022 за № 669 про "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності", наказ від 17.08.2022 за № 349 о/с про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Отже, основним предметом даного адміністративного спору є оскарження притягнення до дисциплінарної відповідальності та накладеного на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення.
Відтак, при вирішенні питання щодо строку звернення до суду підлягає застосуванню саме абзац 2 частини четвертої статті 31 Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Відповідно наказу начальника ГУНП в Івано-Франківській області від 17.08.2022 за № 349 о/с, позивач з 18.08.2022 звільнений зі служби в поліції, однак з даним адміністративним позовом позивач до суду звернувся 07.11.2022, тобто зі впливом строку звернення до адміністративного суду, що підтверджується датою, зазначеною реєстраційним штампом на позовній заяві.
Обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку звернення до суду представник позивач зазначає, що в 15-ти денний строк позивач не оскаржував наказ про звільнення, оскільки проступок внаслідок якого його звільнили не пов'язаний з воєнними діями.
Однак, суд звертає увагу, що у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України “Про правовий режим воєнного стану” Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/202 постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
В подальшому, Указом Президента України “Про продовження строку дії воєнного стану в Україні” від 14.03.2022 № 133/2022, затвердженим Законом України від 14.03.2022 №7168, продовжено строк дії воєнного стану з 05 годин 30 хвилин 26.03.2022 строком на 30 діб.
Указом Президента України “Про продовження строку дії воєнного стану в Україні” від 19.04.2022 № 7300, продовжено строк дії воєнного стану з 05 годин 30 хвилин 25.04.2022 строком на 30 діб.
Також, Указом Президента України “Про продовження строку дії воєнного стану в Україні” від 17.05.2022 № 341/2022, продовжено строк дії воєнного стану з 05 годин 30 хвилин 25.05.2022 строком на 90 діб.
Указом Президента України “Про продовження строку дії воєнного стану в Україні” від 12.08.2022 № 573/2022, продовжено строк дії воєнного стану з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб.
Суд зазначає, що за загальним правилом, норми права мають забезпечувати однозначні орієнтири правомірності поведінки як суб'єктів приватного, так і публічного права, а також не повинні суперечити одна одній та мають взаємно узгоджуватись.
Законодавче обмеження строку оскарження рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі Мельник проти України від 28.03.2006, заява №23436/03).
З аналізу наведених норм, спеціальним строком для звернення до адміністративного суду у справах щодо оскарження поліцейським застосованого до нього у період дії воєнного стану дисциплінарного стягнення, установлений в частині 4 статті 31 Закону України від 15.03.2018 № 2337-VІІІ “Про Дисциплінарний статут Національної поліції України”, яка регламентує оскарження дисциплінарного стягнення застосованого у період дії воєнного стану, поліцейський має право оскаржити застосоване до нього дисциплінарне стягнення, звернувшись до адміністративного суду протягом 15 днів з дня його ознайомлення з наказом про притягнення до дисциплінарної відповідальності.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що твердження представника позивача, що ОСОБА_1 в 15-ти денний строк не оскаржував наказ про звільнення, оскільки проступок внаслідок якого його звільнили не пов'язаний з воєнними діями, є необґрунтованими та безпідставними, оскільки такий вчинено під час дії воєнного стану.
Щодо посилання представника позивача на постанову Стрийського міськрайонного суду від 13.10.2022, якою провадження у справі про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 130 КУпАП закрито у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, тобто того дня у ОСОБА_1 дізнався про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, що надає йому підстави для оскарження свого звільнення, суд зазначає наступне.
Поновлення процесуальних строків на оскарження судових рішень є дискреційними повноваженнями суду, а під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний або судовий орган, приймаючий рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, які повинні бути підтверджені належними доказами.
Розгляд Стрийським міськрайонним судом матеріалів про притягнення до ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності не унеможливлювало та не перешкоджало йому звернутись з цим позовом до суду у встановлений строк та доводити відсутність вчинення ним дисциплінарного проступку.
Відтак, закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення свідчить про відсутність складу адміністративного правопорушення, однак в спірному випадку позивачем оскаржується звільнення з публічної служби за вчинення дисциплінарного проступку.
В контексті вказаного варто звернути увагу на положення частини 7 статті 78 КАС України, за змістом яких правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов'язковою для суду.
Із врахуванням вищенаведеного суд дійшов висновку, що аргументи позивача про поважність причин пропуску строку звернення до суду через прийняття рішення по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ознаками адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є безпідставними, необґрунтованим і таким, що не можуть трактуватися судом як підстава поважності недотримання 15 денного строку звернення до суду, з дня ознайомлення з наказом по особовому складу про виконання застосованого дисциплінарного стягнення.
В зв'язку із наведеним, позивач та його представник не обґрунтували дотримання строків звернення до суду та не подали належні і допустимі докази на підтвердження існування об'єктивних причин, які унеможливили подання позовної заяви у строк, встановлений процесуальним законом.
Суд зауважує, що законодавче обмеження строку звернення до адміністративного суду обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Тобто, встановлення законом процесуальних строків передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (див. mutatis mutandis рішення у справі Перетяка та Шереметьев проти України (Peretyaka And Sheremetyev v. Ukraine) від 21 грудня 2010 року, заяви № 17160/06 та № 35548/06, § 33).
Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Процесуальний кодекс установлює обмеження щодо відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позивач не надав доказів щодо неможливості звернення до суду у строки визначені приписами частини 4 статті 31 Закону України "Про Дисциплінарний статут Національної поліції України" (в редакції від 01.05.2022).
Таким чином, строк на подання адміністративного позову щодо визнання протиправними та скасування наказу від 15.08.2022 за № 669 про "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності", наказу від 17.08.2022 за № 349 о/с про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу не може бути поновлено за відсутності причин, які б об'єктивно перешкоджали позивачу звернутись до суду з позовом у визначений процесуальним законодавством строк.
До того ж, суд вважає за необхідне наголосити, що при наявності об'єктивної неможливості вчасного звернення до суду із відповідним позовом, саме на позивача покладається процесуальний обов'язок навести переконливі доводи щодо існування певних обставин, які слугували перешкодою для вчасного звернення до суду із наданням належних, достатніх і достовірних доказів на підтвердження своїх доводів.
Частиною 1 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву (частина 2 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідно до пункту 9 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Оскільки, ОСОБА_1 подано позов після закінчення строків, встановлених законодавством, а наведені позивачем підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду не визнані судом поважними, суд прийшов до переконання, що позовна заява підлягає поверненню.
На підставі наведеного, керуючись статтями 122, 123, 169, 241-243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
Визнати неповажними причини пропуску ОСОБА_1 строку звернення до адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування наказу від 15.08.2022 за № 669 про "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності", наказу від 17.08.2022 за № 349 о/с про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу - повернути позивачу з усіма доданими до неї матеріалами.
Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала може бути оскарженою в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.Ухвала набирає законної сили в порядку та строки встановлені частиною 2 статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Микитин Н.М.