30 листопада 2022 року Справа № 280/5188/22 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Конишевої О.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом
за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )
до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69000, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166)
про визнання протиправною та скасування вимоги,
31.08.2022 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:
визнати бездіяльність відповідача - Головного управління ДІІС у Запорізькій області - у вигляді ухилення від скасування повністю шляхом списання зазначеної у вимозі про сплату боргу (недоїмки) від 01.06.2021 №Ф- 404-49 заборгованість (недоїмку) у розмірі 37788,74 грн. по сплаті єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування стосовно фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , протиправною;
визнати протиправними та скасувати рішення відповідача - Головного управління ДПС у Запорізькій області про залишення без розгляду скарги ОСОБА_1 від 31 травня 2022 року про скасування вказаної у вимозі про сплату боргу (недоїмки) від 01.06.2021 №Ф-404-49 податкової заборгованості (недоїмки) по сплаті єдиного внеску у розмірі 37788,74 грн., що датовано 13.06.2022 за № 14935/6/08-01-13-04-03 та про нарахування вказаної у вимозі про сплату боргу (недоїмки) від 01.06.2021 №Ф-404-49 податкової заборгованості (недоїмки) у розмірі 37788,74 грн. по сплаті єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування стосовно фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ;
зобов'язати відповідача - Головне управління ДПС у Запорізькій області вчинити певні дії - встановлену (нараховану) у вимозі про сплату боргу (недоїмки) від 01.06.2021 №Ф-404-49 заборгованість (недоїмку) у розмірі 37788,74 грн. по сплаті єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування стосовно фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 скасувати шляхом списання заборгованості повністю та видати ОСОБА_1 довідку про повну відсутність заборгованості (недоїмки) по сплаті єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 04.12.2002 був зареєстрований фізичною особою-підприємцем, 28.04.2022 проведено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності. У період з 06.102015 по 31.05.2021 він відбував покарання на території Грецької Республіки, тобто не міг займатися підприємницькою діяльністю.
Відповідач подав відзив на адміністративний позов, в якому зазначив, що відповідно до наявної інформації, позивач зареєстрований як фізична особа-підприємець з 04.12.2002 та перебував в контролюючому органі на загальній системі оподаткування. На підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів, у зв'язку з невиконанням зобов'язання щодо сплати єдиного соціального внеску за 2018-2021 роки відповідачем винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки). Вважає позовні вимоги безпідставними та просить у задоволенні позову відмовити.
Ухвалою суду від 05.09.2022 позовну заяву було залишено без руху на підставі ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та встановлено відповідачу термін для усунення недоліків. Позивачем через канцелярію суду надані документи на виконання ухвали суду, якими були усунуті недоліки позовної заяви.
Ухвалою суду від 27.09.2022 визнано поважними причини пропуску строку для звернення до суду з позовною заявою та поновлено строк для звернення до суду з даною позовною заявою. Відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін (у письмовому провадженні).
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Враховуючи викладене, суд вважає за можливе розглядати дану справу за правилами спрощеного позовного провадження.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.
Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань позивач з 03.12.2002 по 28.04.2022 був зареєстрований як фізична особа-підприємець.
Позивач 06.10.2015 був затриманий та заарештований правоохоронними органами Грецької Республіки, засуджений за скоєння відповідного правопорушення та до 03 02.2022 відбував покарання у грецькому пенітенціарному закладі закритого типу без права залишати територію Грецької Республіки. Після звільнення з пенітенціарного закладу 03.02.2022 позивача було переміщено до пункту тимчасового утримування іноземців та 18.02.2022 повернуто в Україну за процедурою реадмісії, що підтверджується довідкою Посольства України в Грецькій Республіці від 30.05.2022 (а.с.29).
Головним управлінням ДПС у Запорізькій області винесена вимога про сплату боргу (недоїмки) по єдиному соціальному внеску від 01.06.2021 №Ф-404-49 на суму 37788,74 гривень.
Позивач не погодившись з зазначеною вимогою про сплату боргу (недоїмки), звернувся до суду з позовом про її скасування.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить наступного.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 № 2464-VI (далі Закон № 2464-VI).
Згідно зі ст. 2 вказаного Закону, його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.
За визначеннями, наведеними у п. 2, 6 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі-єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування; недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена податковим органом у випадках, передбачених цим Законом.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464-VI визначено, що платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців).
У п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону № 2464-VI закріплено, що платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску.
Єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (ст.7 Закону № 2464-VI)
Відповідно до п. 11 ст. 9 Закону № 2464-VI у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
За приписами частин 1, 3 та 4 ст. 25 Закону № 2464-VI рішення, прийняті податковими органами та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов'язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами.
У разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.
Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.
Податковий орган у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, надсилає в паперовій та/або електронній формі платникам єдиного внеску вимогу про сплату недоїмки з єдиного внеску.
Вимога про сплату недоїмки з єдиного внеску, винесена за результатами документальної перевірки, надсилається (вручається) платнику в порядку, визначеному статтею 42 ПК України.
Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
Пунктом 2 ч. 11 ст. 25 Закону № 2464-VI унормовано, що за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.
Наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449 затверджено Інструкцію про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі Інструкція № 449).
Згідно з п. 1 п. 2 Розділу IV Інструкції № 449 сплата єдиного внеску здійснюється за місцем обліку такого платника у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на відповідні рахунки органів доходів і зборів, відкриті в органах Державної казначейської служби України (далі - органи Казначейства), для його зарахування, крім єдиного внеску, який сплачується в іноземній валюті розташованими за межами України підприємствами, установами, організаціями (у тому числі міжнародними) за працюючих у них громадян України та громадянами України, які працюють або постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про добровільну участь.
За порушення норм законодавства про єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до платників, на яких згідно із Законом покладено обов'язок нараховувати, обчислювати та сплачувати єдиний внесок, застосовуються фінансові санкції (штрафи та пеня) відповідно до Закону (п. 1, 2 Розділу VII Інструкції № 449).
Вимогами п. 3, 4 розділу VI Інструкції передбачено, що у разі, якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску та/або борги зі сплати фінансових санкцій органи доходів і зборів, протягом 15 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій) надсилають вимогу про її сплату. Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень.
В свою чергу, абз. 2 п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону №2464-VI передбачено, що платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою-підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
За змістом абз. 1 п. 1 та п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону №2464-VI (в редакції, чинній з 01.01.2017) єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України ''Про оплату праці'', та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами; для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску; для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Аналіз вищенаведених норм дає підстави для висновку, що платниками єдиного соціального внеску є, зокрема, фізичні особи-підприємці. Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою підприємницької діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування єдиного внеску. Отже, саме дохід особи від господарської діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір єдиного внеску не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому за відсутності бази для нарахування єдиного внеску у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, Закон №2464-VI встановлює обов'язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати, оскільки метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов'язку сплачувати його незалежно від наявності бази для його нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно матеріалів справи позивач з 03.12.2002 був зареєстрований як фізична особа-підприємець. 28.04.2022 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесений запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем, що підтверджується відповідним витягом.
У відзиві на позовну заяву відповідач вказує, що в інтегрованій картці платника податків ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) по коду класифікації доходів бюджету 71040000 (Для фізичних осіб-підприємців, у тому числі які обрали спрощену систему оподаткування, та осіб які проводять незалежну професійну діяльність) за період з 01.01.2018 по 31.05.2021 нараховано єдиний внесок за період в сумі 37 7788,74 грн.
При цьому, відповідно до довідки Посольства України в Грецькій Республіці від 30.05.2022, позивач 06.10.2015 був затриманий та заарештований правоохоронними органами Грецької Республіки, засуджений за скоєння відповідного правопорушення та до 03 02.2022 відбував покарання у грецькому пенітенціарному закладі закритого типу без права залишати територію Грецької Республіки. Після звільнення з пенітенціарного закладу 03.02.2022 позивача було переміщено до пункту тимчасового утримування іноземців та 18.02.2022 повернуто в Україну за процедурою реадмісії.
Отже на час набрання чинності змінами в порядку нарахування єдиного внеску (з 01.01.2017) позивач перебував у місцях позбавлення волі іншої держави, а тому не мав можливості особисто вчинити дії з припинення своєї підприємницької діяльності. Крім того, перебуваючи в місцях позбавлення волі, позивач не мав об'єктивної можливості здійснювати підприємницьку діяльність та отримувати від неї дохід.
Суд зазначає, що відносини щодо сплати єдиного внеску при перебуванні фізичної особи в місцях позбавлення волі за наявності у неї права на здійснення підприємницької діяльності, яку особа фактично не здійснює, Законом №2464-VI не врегульовано.
При цьому, розмір доходу, який може одержати особа, яка відбуває покарання в місцях позбавлення волі, залежить виключно від роботи, визначеної адміністрацією установи, та розміру оплати за неї.
Суд враховує правову позицію Верховного Суду у постановах від 08.05.2020 у справі № 560/1391/19, від 18.06.2020 у справі № 240/1700/19, від 09.06.2021 у справі № 620/1284/19, та від 08.11.2021 у справі № 160/8551/19.
Зокрема ВС у зазначених постановах дійшов висновку, що засуджені особи є найманими працівниками з особливим статусом та обмеженими трудовими правами, а виправна колонія в цих трудових відносинах виступає роботодавцем, а відтак є зобов'язаною нарахувати, утримати та сплатити суми Єдиного внеску із заробітної плати таких осіб. Виконання засудженими особами суспільно корисної оплачуваної праці гарантує цим особам право на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а установа виконання покарання, на яку згідно із законом покладено обов'язок забезпечити організацію праці засуджених осіб, одночасно виступає їх страхувальником в загальнообов'язковому державному соціальному страхуванні. При цьому, Верховний Суд зазначив, що засуджені до позбавлення волі виконують трудові функції в місцях і на роботах, які визначаються адміністрацією установи виконання покарань, їм гарантується виплата заробітної плати за виконану роботу, забезпечення умов охорони праці, техніки безпеки, виробничої санітарії та інших умов, встановлених законодавством про працю.
Аналогічна правова позиція, викладена в постанові Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21.04.2022 по справі № 560/10654/21, однак згідно матеріалів справи осуджений відбував покарання в Російській федерації.
Враховуючи вищевикладене, суд робить висновок, що позивач не може розглядатись як платник єдиного внеску в розумінні п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону №2464, незалежно від факту реєстрації фізичною особою-підприємцем, а тому підстави для нарахування позивачу єдиного внеску за період з 01.01.2018 по 31.05.2021 року відсутні.
Частиною 2 статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень не довів правомірність спірної вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 01.06.2021 №Ф- 404-49 з єдиного внеску у сумі 37 788,74 грн, а тому спірна вимога є протиправною та підлягає скасуванню.
Щодо позовної вимоги виключити з інтегрованої картки платника податків, податковий борг з єдиного внеску, суд зазначає наступне.
Оперативний облік податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування контролюючими органами здійснюється відповідно до Порядку ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі Порядок), який затверджено наказом Міністерством фінансів України від 12.01.2021 № 5.
Приписами пункту 4 розділу V Порядку встановлено, що працівники підрозділів адміністративного/судового оскарження податкового органу, до компетенції яких належать розгляд скарг під час проведення процедури адміністративного оскарження або супроводження справ у судах, під час проведення процедури судового оскарження прийнятих податкових повідомлень-рішень / рішень / вимог та/або рішень щодо єдиного внеску, в установленому порядку відповідно до вимог регламентів використання відповідних інформаційних систем вносять дані до інформаційних систем, які забезпечують відображення результатів адміністративного та/або судового оскарження, у день отримання чи складання відповідних документів або отримання інформації з подальшим збереженням даних та встановленням зв'язків записів зазначених інформаційних систем із записами підсистеми, що відображає результати контрольно-перевірочної роботи.
Відображенню в інформаційній системі підлягають матеріали, які зареєстровані в інформаційних системах, що забезпечують відображення результатів адміністративного та/або судового оскарження, та мають безпосередній зв'язок з матеріалами, внесеними до підсистеми, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи в ході виконання її функцій. Такими матеріалами є: скарга (заява) платника податків; рішення про результати розгляду скарги (заяви); ухвала суду про відкриття провадження; рішення суду, прийняте по суті.
Cтатус податкових повідомлень-рішень / рішень / вимог та/або рішень щодо єдиного внеску змінюється відповідно до суті рішення (постанови) ("Скасовується в судовому порядку" / "Вручено, судовий розгляд").
У підсистемі, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи, статус податкових повідомлень-рішень / рішень / вимог та рішень щодо єдиного внеску змінюється на "Скасовується в судовому порядку" / "Вручено, судовий розгляд".
У разі якщо за результатами судового оскарження донарахована/зменшена сума з урахуванням її складових (платіж, санкція, пеня) у повному обсязі скасовується (статус податкових повідомлень-рішень / рішень / вимог та/або рішень щодо єдиного внеску в підсистемі, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи, змінюється на "Скасовується в судовому порядку"), то в ІКП відображення облікових показників (операцій) щодо донарахування/зменшення суми не проводиться.
Інформація, внесена та збережена працівниками підрозділів адміністративного/судового оскарження до інформаційної системи податкових органів, яка забезпечує відображення результатів судового оскарження, та інформаційної системи податкових органів, яка забезпечує відображення результатів адміністративного оскарження, щоденно автоматично відображається в реєстрі "Апеляційне та судове оскарження" підсистеми, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи.
Працівники підрозділів, які проводять контрольно-перевірочні заходи, щоденно опрацьовують інформацію, завантажену в підсистему, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи з інформаційних систем, які забезпечують відображення результатів адміністративного та/або судового оскаржень.
Тож, в силу положень вищевказаного порядку, працівники контролюючого органу можуть виключати з ІКП суми донарахувань та змінювати стан рішень контролюючого органу, якими визначено вказані суми зобов'язань.
Суд зазначає, що спосіб захисту прав та інтересів осіб, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 05 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).
"Ефективний засіб правого захисту" в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.
Таким чином, оскільки суд дійшов висновку про безпідставність нарахування позивачу суми єдиного внеску у розмірі 37 788,74 грн., визначеної в оскаржуваній вимозі, ефективним та таким, що відповідає вимогам законодавства способом відновлення порушеного права позивача суд вважає зобов'язання відповідача здійснити коригування в індивідуальній картці платника ОСОБА_1 шляхом вилучення відомостей про вказану суму заборгованості з ЄСВ.
Щодо позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування рішення про залишення без розгляду скарги ОСОБА_1 від 31 травня 2022 року про скасування вказаної у вимозі про сплату боргу (недоїмки) від 01.06.2021 №Ф-404-49 податкової заборгованості (недоїмки) по сплаті єдиного внеску у розмірі 37788,74 грн., що датовано 13.06.2022 за № 14935/6/08-01-13-04-03, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Правовим актом індивідуальної дії є виданий суб'єктом владних повноважень офіційний письмовий документ, прийнятий на виконання нормативно-правового акту, дію якого поширено на конкретних осіб та/або які стосуються конкретної ситуації і є актами одноразового застосування норм права.
Суд зазначає, що рішення про результати розгляду скарги від 13.06.2022 за № 14935/6/08-01-13-04-03, за своєю суттю, змістом та формою не є нормативно-правовим актом чи правовим актом індивідуальної дії, оскільки не створює для позивача юридичних наслідків.
Обов'язковою ознакою рішень суб'єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені до суду, є те, що вони безпосередньо породжують певні правові наслідки для суб'єктів відповідних правовідносин і мають обов'язковий характер. Таким чином, суд дійшов висновку, що рішення про результат розгляду скарг не є остаточними рішенням суб'єкта владних повноважень, тому ніяким чином не впливають на права та обов'язки позивача, а тому суд приходить до висновку про відмову у задоволенні даної позовної вимоги.
Зазначене твердження кореспондується також з п. 56.18. ст. 56 Податкового кодексу України, де визначено, що процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.
Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.
Відповідно до положень статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що позовні вимоги є частково обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.
Згідно з ч.ч.1, 3 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст.ст. 241-246, 250,255 КАС України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, код ЄДРПОУ 44118663) -задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Запорізькій області від 01.06.2021 № Ф-404-49.
Зобов'язати Головне управління ДПС у Запорізькій області здійснити коригування даних в інтегрованій картці ОСОБА_1 «Єдиний соціальний внесок, що сплачується фізичними особами підприємцями, у тому числі тими, які обрали спрощену систему оподаткування, та особами, які провадять незалежну професійну діяльність» шляхом виключення самостійно нарахованої Головним управлінням ДПС у Запорізькій області сум заборгованості зі сплати єдиного внеску в розмірі 37788,74 грн.
В іншій частині позовних вимог- відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 992,40 грн (дев'ятсот дев'яносто дві гривні 40 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ 44118663).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення виготовлено в повному обсязі 30.11.2021.
Суддя О.В. Конишева