17 листопада 2022 рокум. Ужгород№ 260/1832/22
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Луцович М.М.
при секретарі судових засідань - Полянич В.І.
та осіб, що беруть участь у справі:
сторони в судове засідання не з'явилися;
розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Берегівського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (площа Героїв, буд. 8,м. Берегово, Берегівський район, Закарпатська область,90202) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Берегівського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 05.03.2022 року (під час евакуації родини з м. Ірпінь), згідно закону про мобілізацію він прибув до військкомату м. Берегово, Закарпатської області, як переміщена особа для постановки на облік. Позивач наголошує, що після прибуття до комісаріату, його прийняв начальник військкомату підполковник С. Зейкан., та виписав йому повістку про мобілізацію, на що позивач заперечив та пояснив, що не підлягає військовому обліку на підставі, того, що раніше був засуджений за особливо тяжкий злочин за ч.3 ст. 199 КК України. Позивач вказує, що ознайомившись з довідкою про судимість начальник військкомату запропонував йому вступити до рядів місцевої територіальної оборони та з його слів він прийшов висновку, що буде допомагати громаді м. Берегово підтримувати правопорядок, чергувати на блок-постах, та при необхідності охороняти інфраструктурні об'єкти на території громади. Позивач зазначає, що 25.04.2022р. вечері, його товариш, який проходить службу разом з ним, передав позивачеві військовий квиток виписаний ІНФОРМАЦІЯ_1 , з якого, за словами позивача, він дізнався, що його незаконно мобілізували до підрозділу ТРО при військовій частині НОМЕР_1 , оскільки до цього моменту позивач вважав, що проходить службу в ТРО Берегівської громади. Позивач наголошує, що 26.04.2022р. зранку він мав намір оскаржити незаконність мобілізації, але близько 04 ранку 26.05.2022р. поступила команда зібратися для передислокації в районі м. Дніпро для ротації службовців ТРО, які виїхали раніше до м. Дніпро. 30.04.2022 року вечері позивач та його рота замість м. Дніпро опинились у військовій комендатурі м. Покровськ, Донецької області, тобто в зоні бойових дій. Позивач вказує, що неодноразово намагався подати рапорт, про незаконність його мобілізації та незаконне переміщення в зону бойових дій, однак йому або відмовляли у прийнятті такого рапорту, або після прийняття рапорту він не отримував відповідь на нього. Позивач зазначає, що відповідачем було грубо порушено порядок проведення мобілізації, котрий регулюється Конституцією України, законом України «Про оборону України», законом України «Про військовий обов'язок і військову службу», законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», та іншими нормативно-правовими актами України, оскільки станом на 05.03.2022 року позивач не підлягав військовому обліку, тобто не мав статусу військовозобов'язаного, не був і не є особою офіцерського складу та резервістом зі складу територіального резерву, а також не укладав жодного контракту на проходження військової служби. Позивач наголошує, що відповідач умисно вийшов за межі своїх повноважень, оскільки провів незаконно мобілізацію позивача, надав військовий квиток з неправдивими відомостями з порушенням правил, та строку видачі і ввів позивача в оману, щодо місця служби. З огляду на викладене позивач просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
В судове засідання позивач не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності (а.с. 100).
Представник відповідача надіслав до суду відзив на позов, згідно якого заперечив проти задоволення позовних вимог в повному обсязі, мотивуючи тим, що 05.03.2022 позивач прибув до Брегівського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки з метою постановки на військовий облік як внутрішньо-переміщення особа, де пройшов військово-лікарську комісію за результатом якої був визнаний «придатний» до військової служби. Представник відповідача зазначає у відзиві, що під час перебування в Берегівському районному територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки позивач документів та заяв, що підтверджують його судимість не надавав, а тому у зв'язку із відсутністю підстав дня отримання відстрочки від призову по мобілізації позивач був призваний Берегівським районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки у збройні сили України. Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 12.11.2014 р. № 607 територіальний резерв включає резервістів та військовозобов'язаних, призначених для комплектування військових частин, підрозділів територіальної оборони. Оскільки, позивач військовозобов'язаний та визнаний військово-лікарською комісією «придатним», відтак був направлений в військову частину НОМЕР_1 де і перебуває на військовому обліку. На підставі п.2 наказу Міністерства оборони України від 10.04.2017 №206, та заявки командира військової частини НОМЕР_1 від 14.04.2022 року № 142 було видано позивачу військовий квиток НОМЕР_2 від 23.04.2022 року. Відповідно до п.5, п.6 Наказу Міністерства оборону України від 21.11.2017 № 610 тимчасове посвідчення було вилучено та знищено про що був складений акт від 17.04.2022. Таким чином, станом на дату розгляду даної справи позивач не перебуває на військовому обліку у Берегівському районному територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки. З огляду на викладене представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, однак надіслав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності.
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що 05.03.2022 позивач прибув до Брегівського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки з метою постановки на військовий облік як внутрішньо-переміщення особа та подав відповідну заяву, де вказав, що скарг на здоров'я не має (а.с. 69).
Відповідно до Указів Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» було оголошено загальну мобілізацію.
Відповідно до п.1. ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» № 3543-ХІІ від 21.10.1993 року громадяни зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Відповідно до п.3 рішення № 3 Закарпатської військової адміністрації від 26.02.2022 року всім чоловікам віком від 18 до 60, які прибули з інших областей як вимушено переміщені особи, не пізніше 24 годин після прибуття на територію області з'явитися у центри комплектування та соціальної підтримки і стати на облік за місцем перебування.
Після прибуття до Брегівського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки з метою постановки на військовий облік позивач пройшов військово-лікарську комісію за результатом якої був визнаний «придатний» до військової служби, що підтверджується Довідкою військово-лікарської комісії від 05.03.2022 року 16/7 (а.с. 68).
Згідно поданої позивачем на ім'я начальника Берегівського РТ ЦК та СП заяви, позивач скарг на здоров'я не має, як і не має претензій до лікарів ВЛК (а.с. 69).
Згідно витягу з наказу начальника Берегівського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 05.03.2022 року №62 позивача було направлено для проходження військової служби в складі команд НОМЕР_1 (а.с. 124-125).
Відповідно до відомостей облікової картки до військового квитка, позивач був зняти з обліку 05.03.2022 року та такий вибув у Військову частину НОМЕР_1 (а.с. 123).
Відповідно до облікової картки позивачеві 23.04.2022 року було видано військовий квиток НОМЕР_2 від 23.04.2022 року (а.с. 8-12, 123).
Згідно Заявки командира Військової частини НОМЕР_1 від 14.04.2022 року №142, на виконання вимог розпорядження Міністерства оборони України від 01.04.2022 року №5042/з/1, розпорядження командира військової частини НОМЕР_3 №1454/2/12дск були видані військові квитки для особового складу військової частини НОМЕР_1 , який прибув із тимчасовими посвідченнями в тому числі солдату ОСОБА_1 (а.с. 70-71).
Відповідно до п.5, п.6 Наказу Міністерства оборону України від 21.11.2017 № 610 тимчасове посвідчення позивача було вилучено та знищено про що був складений акт від 17.04.2022 (а.с. 72).
Таким чином, позивач перебуває на обліку у військовій частині НОМЕР_1 .
02.05.2022 року позивач подав рапорт військовому коменданту м. Покровськ, в якому просив роз'яснити його правовий статус та підстави перебування у військовій комендатурі м. Покровськ, права та обов'язки позивача (а.с. 14).
03.05.2022 року позивач подав рапорт військовому прокурору Донецької Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об'єднаних сил, згідно якого просив роз'яснити його правовий статус та підстави перебування у військовій комендатурі м. Покровськ, права та обов'язки позивача (а.с. 15).
03.05.2022 року позивач подав рапорт військовому коменданту м. Покровськ та просив відрядити його на первинне місце його дислокації у військову частину НОМЕР_1 м. Берегово для подальшого оскарження протиправних дії військового комісаріату м. Берегово стосовно незаконної мобілізації (а.с. 16).
04.05.2022 року позивач звернувся до військового прокурора Донецької Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об'єднаних сил з рапортом про його відрядження до місця постійної дислокації в/ч НОМЕР_1 , м. Берегово, Закарпатської області для подальшого оскарження протиправних дій військового комісаріату м. Берегово стосовно моєї незаконної мобілізації (а.с. 17).
04.05.2022 року позивач звернувся до командира в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_2 з рапортом про відрядження до місця постійної дислокації в/ч НОМЕР_1 , м. Берегово, Закарпатської області для подальшого оскарження протиправних дії військового комісаріату м. Берегово стосовно його незаконної мобілізації (а.с. 18).
06.05.2022 року позивач звернувся з відповідними рапортами до Донецької обласної прокуратури та Закарпатської обласної прокуратури електронною поштою (а.с. 19-23).
Відповідно до п.2 ч.1 ст.9 Закону України «Про основи національного спротиву» комплектування Сил територіальної оборони Збройних Сил України та добровольчих формувань територіальних громад здійснюється в особливий період за призовом особами офіцерського складу та територіальним резервом.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 12.11.2014 р. № 607 територіальний резерв включає резервістів та військовозобов'язаних, призначених для комплектування військових частин, підрозділів територіальної оборони.
Оскільки, позивач є військовозобов'язаний та визнаний військово-лікарською комісією «придатним» відтак такий був направлений в військову частину НОМЕР_1 де і перебуває на військовому обліку.
Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
Згідно п. 6 с. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов'язаних та резервістів Служби зовнішньої розвідки України - у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України) підлягають громадяни України, які: були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.
Щодо посилання позивача на те, що посадові особи відповідача не взяли до уваги та не долучили до особової справи документальне підтвердження того, що позивачем було вчинено тяжкий злочин, судимість за який не погашена і не взяли до уваги, що відповідно до п. 6 с. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» позивач підлягає виключенню з військового обліку, суд зазначає наступне.
Так, в матеріалах справи наявна Довідка про звільнення №11957, згідно якої зазначено, що позивач мав судимісь за ст. 199, 75 Кримінального кодексу України (а.с. 13).
Однак, як встановлено в ході розгляду справи по суті, під час перебування в Берегівському районному територіальному, центру комплектування та соціальної підтримки позивач жодних документів та заяв, що підтверджують його судимість до відповідача не надавав. Доказів протилежного позивач до суду не надав та такі відсутні у матеріалах справи.
Матеріалами справи підтверджується, що позивач звертався з рапортами щодо питання проходження ним військової служби тільки з 02.05.2022 року, коли позивач уже перебував на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 та був направлений в Донецьку область для проходження подальшої військової служби.
Зокрема, на дату призову позивач не надав до відповідача жодних документів на підтвердження наявності у позивача судимості. Доказів протилежного позивач до суду не надав.
А тому, у зв'язку із відсутністю у відповідача доказів щодо наявності підстав дня отримання відстрочки від призову по мобілізації позивач був призваний Берегівським районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки у Збройні сили України.
Крім того суд констатує, що на дату розгляду даної справи позивач не перебуває на військовому обліку у Берегівському районному територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки, а тому у відповідача відсутні правові підстави звільнити від призову та виключити з військового обліку позивача з підстав зазначених в позовній заяві.
Згідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно ч.1, ч.2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, провівши правовий аналіз законодавчих норм, що регулюють спірні правовідносини крізь призму встановлених обставин даної адміністративної справи, суд дійшов висновку що в задоволенні позову слід відмовити.
Керуючись ст. 241, ч. 3 ст. 243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до Берегівського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (площа Героїв, буд. 8,м. Берегово, Берегівський район, Закарпатська область,90202, код ЄДРПОУ 09579266) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
2. Рішення суду може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду в строки визначені ст. 295 КАС України. Рішення суду набирає законної сили в порядку визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
СуддяМ.М. Луцович
Відповідно до ч. 3 ст. 243 КАС України рішення суду у повному обсязі складено та підписано 28.11.2022 року.