м. Вінниця
30 листопада 2022 р. Справа № 120/8366/22
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Шаповалової Тетяни Михайлівни, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій областіпро визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
У жовтні 2022 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - відповідач), у якому просив суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо проведення виплати пенсії позивачу після нарахування індексації з 01.03.2022 року з обмеженням її максимальним розміром пенсії;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити з 01.03.2022 року виплату пенсії позивачу із нарахованою індексацією без обмеження її максимальним розміром.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на виконання рішення суду у справі 120/13642/21 здійснено перерахунок пенсії.
Позивач вважає, що на виконання Постанови КМУ №118 від 16.02.2022 відповідач мав би здійснити перерахунок пенсії з врахуванням індексації. Разом з тим, розмір пенсії позивача залишився незмінним.
Позивач не погоджується з діями відповідача, а тому за захистом своїх прав та інтересів звернувся з цим адміністративним позовом до суду.
Ухвалою суду від 24.10.2022 року, позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) в порядку статті 263 КАС України, а також встановлено відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву.
02.11.2022 року представником відповідача подано відзив на адміністративний позов. У відзиві зазначено, що Головним управлінням на виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду у справі за №120/13642/21-а, Головним управлінням здійснено перерахунок пенсії позивача з 01.04.2019 без обмеження максимальним розміром. На виконання рішень судів, якими зобов'язано провести перерахунок пенсії без обмеження максимальним розміром, пенсія (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплат до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) встановлюються без обмеження її максимального розміру станом на дату, з якої судом зобов'язано здійснити такий перерахунок. Тобто, у разі не визначення судом порядку проведення перерахунків в подальшому, застосовується норми законодавства, які були чинні на час, з якого проводився минулий перерахунок.
Враховуючи зазначене, після виконання рішення суду пенсія виплачується в сталому розмірі на дату, з якої судом було зобов'язано провести перерахунок пенсії.
Також відповідач зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 118 "Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році" передбачено із 1 березня 2022 р. індексацію пенсії позивача, однак така індексація проведена у межах встановленого законом максимального розміру пенсії.
Враховуючи наведене, свої дії відповідач вважає правомірними та наголошує на відсутності підстав для виплати позивачу пенсії без обмеження її максимального розміру з 01.03.2022.
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).
Дослідивши матеріали справи та оцінивши інші докази в їх сукупності, судом встановлено наступне.
Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Вінницькій області та отримає пенсію, у зв'язку із втратою годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб».
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 07.06.2022 у справі №120/13642/21-а адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено: визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо обмеження з 01.04.2019 року йому пенсії максимальним розміром та зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області перерахувати та виплачувати пенсію без обмеження максимальним розміром з 01.04.2019 року, з урахуванням раніше виплачених сум.
Згідно проведеного розрахунку станом на 01.03.2022 підсумок пенсії становить 23375,47грн, з урахуванням індексації в розмірі 2870,67 грн..
Водночас у розрахунку зазначено підсумок пенсії з урахуванням максимального розміру 20504,8 грн.
Із наведеного слідує, що відповідач здійснив перерахунок на виконання рішення суду без обмеження граничним розміром десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, визначив суму індексації належної позивачу та визначив суму до виплати 23375,47 грн. Разом з тим, обмежив виплату пенсії розміром визначеним на дату з якої судом у справі №120/13642/21-а зобов'язано здійснити перерахунок, а саме 20504,80грн.
Не погоджуючись із діями відповідача щодо виплати пенсії в обмеженому розмірі без врахування індексації, позивач звернувся до адміністративного суду за захистом своїх прав.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд керується такими мотивами.
Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною першою ст. 46 Конституції України закріплено право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, є Закон від 09.04.1992 № 2262-XII.
Постановою КМУ від 16.02.2022 "Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році" установлено, що з 1 березня 2022 року розміри пенсій, призначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб (без урахування надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації пенсії, доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, щомісячної доплати до пенсії, адресної допомоги до пенсійної виплати та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством) військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за зазначеним Законом (крім військовослужбовців строкової служби), та членам їх сімей і строк призначення яких до 31 грудня 2021 р. включно, підвищуються на коефіцієнт збільшення, установлений абзацом другим пункту 1 цієї постанови, у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом.
Підвищення пенсії, передбачене абзацом першим цього пункту, встановлюється додатково до щомісячної доплати до пенсії, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 р. № 713 Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб (Офіційний вісник України, 2021 р., № 57, ст. 3525).
Підвищення на коефіцієнт збільшення, установлений абзацом другим пункту 1 цієї постанови, застосовується також у разі поновлення виплати пенсії, призначеної до 31 грудня 2021 р. відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, та перерахунку пенсії відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, крім перерахунків пенсії, що проводилися у період з 1 січня 2021 р. до 28 лютого 2022 р. за рішенням Кабінету Міністрів України відповідно до частини четвертої статті 63 зазначеного Закону.
Підвищення пенсії, передбачене цим пунктом, враховується під час подальших перерахунків пенсії відповідно до частини четвертої статті 63 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб.
П. 7, 9, 10 установлено, що фінансування виплат, передбачених абзацом третім пункту 1, пунктами 2-6 цієї постанови, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету. Пенсійному фонду доручено забезпечити перерахунок пенсій, передбачений пунктами 1-5, абзацами другим і третім пункту 6 цієї постанови, за матеріалами пенсійних справ.
Міністерству соціальної політики та Міністерству фінансів установлено забезпечити передбачення коштів, необхідних для проведення перерахунків, передбачених цією постановою.
Відтак, на виконання вимог постанови КМУ №118 позивачу проведено перерахунок пенсії та визначено суму індексації у розмірі 4211,34 грн.
Разом з тим, відповідач необґрунтовано та протиправно обмежив виплату пенсії позивача на рівні 20504,80 грн.
Відповідач таке обмеження жодним чином не обґрунтовує та зазначає, що пенсія буде виплачуватися в розмірі станом на дату, з якої рішенням суду у справі №120/13642/21-а зобов'язано здійснити перерахунок.
Суд звертає увагу, що право на соціальний захист є комплексним гарантованим Конституцією України невідчужуваним основоположним правом, яке, за загальним правилом, має абсолютний характер (не залежить від внесення змін до законів або фінансових можливостей держави) та за жодних умов не може бути скасоване, а його обмеження не допускається, крім випадків, передбачених Конституцією України (див. постанову Верховного Суду від 16.03.2021 у справі № 640/9677/20).
При вирішенні справи суд вважає неприйнятними посилання відповідача на те, що на виконання рішення суду у справі № 120/13642/21 розмір пенсії позивача був зафіксований у сталому розмірі.
По-перше, цим судовим рішення пенсійний орган зобов'язано перерахувати та виплачувати позивачу пенсію без обмеження максимальним розміром з 01.04.2019, а не нарахувати та виплачувати позивачу пенсію у визначеному судом розмірі.
По-друге, вказане рішення суду не звільняє відповідача від обов'язку самостійно здійснювати перерахунок пенсії позивача за наявності для цього законних підстав та виплачувати її у новому розмірі у зв'язку з проведенням такого перерахунку.
Суд наголошує на тому, що право позивача на обчислення його пенсії без застосування обмеження максимальним розміром вже захищене судовим рішенням, а тому з аналогічних підстав пенсія позивача не може бути обмежена максимальним розміром.
Крім того, суд звертає увагу, що і на момент ухвалення рішення у справі № 120/13642/22, і на момент проведення індексації пенсії позивача на виконання вимог Постанови № 118, у чинному законодавстві України не відбулося таких змін, які б надавали відповідачу додаткові правові підстави для обмеження розміру пенсії позивача.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Отже, виконання вимог закону, в тому числі щодо проведення підвищення та перерахунку пенсій є обов'язком відповідача.
Враховуючи наведене, суд доходить до висновку, що відповідач допустив протиправні дії щодо невиплати позивачу пенсії за вислугу років з урахуванням нарахованої індексації, встановленої Постановою № 118, без обмеження пенсії максимальним розміром.
Суд зазначає, що правова визначеність, як спеціальна складова більш загального принципу верховенства права, передбачає правило остаточності рішень суду та гарантованість їх виконання. Остаточне рішення суду є обов'язковим до виконання до моменту зміни умов, за яких його ухвалено.
Отже, зміна нормативно-правового регулювання окремого питання дійсно може мати наслідком втрати актуальності судового рішення, у якому суд розглянув питання застосування норми права, що у подальшому зазнала змін.
Водночас за обставин цієї справи відповідні зміни у законодавстві, зокрема положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-ХІІ та статті 2 Закону № 3668-VI не змінились.
Верховний Суд вже висловлював правову позицію щодо заборони обмеження максимальним розміром пенсії особам, яким вона призначена відповідно до Закону № 2262-ХІІ. Водночас згідно з ч. 5 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Крім того, суд враховує, що за загальним правилом вирішення колізій, передбаченим ч. 3 ст. 7 КАС України, у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
У спірних правовідносинах наведене положення пункту 2 Постанови № 118 щодо підвищення пенсій з 01.03.2022 "у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом" суперечить приписам Закону № 2262-ХІІ з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, які є спеціальними (пріоритетними), а тому підлягають застосуванню відповідачем.
Крім того, Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12.03.2019 у справі № 913/204/18, від 10.03.2020 у справі № 160/1088/19).
Аналогічна правова позиція була підтримана Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 09.06.2022 у справі № 520/2098/19.
При цьому, на думку суду, обмеження максимального розміру пенсії, призначеної згідно з Законом № 2262-ХІІ, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених ч. 5 ст. 17 Конституції України.
У постанові від 16.12.2021 у справі № 400/2085/19 Верховний Суд наголосив на протиправності обмеження органом Пенсійного фонду максимального розміру пенсії позивача, право на пенсійне забезпечення якого встановлене Законом № 2262-ХІІ, та зазначив, що у спірних відносинах підлягають застосуванню норми Закону № 2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, а не норми Закону № 3668-VI.
Наведені висновки Верховного Суду також мали б бути враховані пенсійним органом під час обчислення та виплати пенсії позивача з 01.03.2022.
Суд звертає увагу, що незважаючи на наявність у Постанові № 118 вимоги про підвищення розміру пенсії у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом, станом на момент здійснення відповідачем такого перерахунку пенсії позивача у зв'язку із проведенням її індексації, чинної норми, яка б визначала розмір такого максимального обмеження, закон не містить, оскільки положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-ХІІ Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 визнані такими, що не відповідають Конституції України, внаслідок чого втратили чинність з дати ухвалення відповідного Рішення Конституційного Суду України.
Закон не уповноважує територіальний орган Пенсійного фонду на власний розсуд визначати підстави, умови та максимальний розмір для обмеження пенсійних виплат, а тому дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області є протиправними, оскільки вчинені всупереч приписам ч. 2 ст. 19 Конституції України.
За приписами вимог п. 4 ч.1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Відповідно до положень ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з нормами ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав адміністративний позов підлягає задоволенню.
Що стосується встановлення судового контролю, то відповідно до ст.382 КАС України зазначене є правом суду.
Водночас позивачем не наведено достатніх підстав вважати, що рішення суду не буде виконано відповідачем в добровільному порядку. а тому клопотання задоволенню не підлягає.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи наведену норму, витрати понесені позивачем у даній справі в сумі 992,40 грн. судового збору підлягають відшкодуванню.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо обмеження пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром з 01.03.2022.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області виплачувати ОСОБА_1 перераховану суму пенсії з урахуванням індексації без обмеження розміру пенсії максимальним розміром з 01.03.2022.
Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 992,40 гривень за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 )
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (місцезнаходження: 21028, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7; ЄДРПОУ: 13322403)
Повний текст рішення складено 30.11.2022
Суддя Шаповалова Тетяна Михайлівна