30 листопада 2022 р. Справа № 120/7034/22
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Слободонюка М.В., розглянувши в місті Вінниці за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 до Погребищенської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач 1), ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 , позивач 2), ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_3 , позивач 3), ОСОБА_4 (далі - ОСОБА_4 , позивач 4), ОСОБА_5 (далі - ОСОБА_5 , позивач 5), ОСОБА_6 (далі - ОСОБА_6 , позивач 6), ОСОБА_7 (далі - ОСОБА_7 , позивач 7), ОСОБА_8 (далі - ОСОБА_8 , позивач 8), ОСОБА_9 (далі - ОСОБА_9 , позивач 9), ОСОБА_10 (далі - ОСОБА_10 , позивач 10) до Погребищенської міської ради (далі також міська рада, відповідач) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.
Заявлені позовні вимоги мотивовані тим, що у жовтні 2021 року після отримання від розробника проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність по 2,00 га кожному для ведення особистого селянського господарства на території Старостинецької сільської ради (Погребищенської територіальної громади) Вінницької області, позивачами були подані до відповідача відповідні клопотання про їх затвердження у відповідності до повноважень, визначених статтею 122 Земельного кодексу України. Проте листами від 03.11.2021 за №№ 7222, 7224, 7225, 7226, 7227, 7228, 7229, 7230 ,7231, 7232 відповідач повідомив позивачів, що на засіданні 18 сесії 8 скликання Погребищенської міської ради, яке відбулось 28.10.2021, окрім інших питань розглядалися проекти рішень щодо затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність позивачів, однак рішення не були підтримані більшістю голосів депутатів ради.
Таку поведінку відповідача позивачі вважають неправомірною, оскільки міська рада фактично ухилилася від свого обов'язку прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою. Крім того позивачі наголошують, що оскільки подані на затвердження до міської ради проекти землеустрою в повному обсязі відповідали вимогам земельного законодавства, тому відповідач зобов'язаний був прийняти рішення про їх затвердження та передачу бажаних земельних ділянок у власність.
Відтак, з метою захисту порушених, на думку позивачів, прав та інтересів останні звернулись до суду з відповідним позовом з вимогами визнання протиправною бездіяльність відповідача при розгляді клопотань про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства на території Старостинецької сільської ради (Погребищенської територіальної громади) Вінницької області; зобов'язати відповідача прийняти рішення, яким затвердити позивачам (кожному окремо) проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність та передати у власність земельні ділянки з кадастровими номерами 0523487000:03:005:0085, 0523487000:03:005:0074, 0523487000:03:005:0075, 0523487000:03:005:0076, 0523487000:03:005:0077, 0523487000:03:005:0078, 0523487000:03:005:0079, 0523487000:03:005:0080, 0523487000:03:005:0081, 0523487000:03:005:0082 для ведення особистого селянського господарства на території Старостинецької сільської ради (Погребищенської територіальної громади) Вінницької області.
Ухвалою від 06.09.2022 вказану позовну заяву було залишено без руху у зв'язку з недотриманням позивачами вимог ч. 6 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та надано строк для усунення виявлених недоліків, які усунуто останніми 21.09.2022.
Надалі ухвалою від 26.09.2022 поновлено позивачам строк звернення до суду, відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін (у письмовому провадженні). Також цією ухвалою сторонам встановлені строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечення з дотриманням вимог, передбачених ст.ст. 162-164 КАС України.
10.10.2022 до суду від Погребищенської міської ради надійшов відзив на позовну заяву, а також витребувані судом докази. Так, заперечуючи проти позову відповідач вказує на те, що клопотання кожного з позивачів було розглянуто на засіданні 18 сесії 8 скликання Погребищенської міської ради, яка відбулась 28 жовтня 2021 року, однак відповідні проекти рішення з цього приводу не були підтримані депутатами ради. У зв'язку з цим відповідач переконує, що жодної бездіяльності з приводу розгляду поданих позивачами клопотань він не вчиняв, а тому вважає заявлені позовні вимоги в цій частині безпідставними. Окремо звертає увагу суду і на те, що позивачі географічно ніяк не пов'язані з Погребищенською територіальною громадою та веденням особистого селянського господарства на її території, що дає підстави для висновку у сумнівності реалізації ними реальних намірів ведення такого господарства на території громади.
Також відповідач зауважує, що земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства можуть передаватись фізичним особам виключно для ведення селянського господарства. Однак, як зазначає відповідач, в матеріалах справи немає жодних доказів того, що позивачами створено господарства, а також не надано жодного документа, що підтверджував би досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі.
Крім того, відповідач просить суд врахувати, що рішення щодо безоплатної передачі земельної ділянки комунальної власності у приватну власність приймається не менш як двома третина голосів депутатів від загального складу ради. При цьому депутати за будь-яке рішення голосують на власний розсуд, керуючись своїми власними переконаннями і правосвідомістю, на які вплинути неможливо. Тому, на думку відповідача, позивачі неправомірно ставлять імперативну вимогу про зобов'язання міської ради прийняти рішення щодо затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.
Насамкінець відповідач звертає увагу на те, що до припинення (скасування) воєнного стану в Україні діє встановлена законом заборона на безоплатну передачу у приватну власність земель державної та комунальної власності, у зв'язку з чим реалізувати відповідне рішення суду, якщо воно буде прийняте на користь позивачів, буде утруднено.
За таких обставин відповідач просить суд відмовити у задоволенні даного позову в повному обсязі.
Інших заяв по суті справи від сторін спору до суду не надходило.
Дослідивши наявні у справі докази та надавши їм юридичну оцінку суд встановив, що у червні 2020 року Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області видані накази, згідно яких кожному з позивачів надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею по 2,00 га із земель державної власності сільськогосподарського призначення (землі запасу) на території Старостинецької сільської ради Погребищенського району Вінницької області із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства (01.03).
Також судом встановлено та сторонами не заперечується і та обставина, що відповідні земельні ділянки згідно раніше прийнятих розпорядчих актів Кабінету Міністрів України були передані із державної власності у комунальну власність Погребищенської територіальної громади.
Відповідно до пункту 24 Розділу X Перехідних положень Земельного кодексу України надані до дня набрання чинності цим пунктом (до 27.05.2021) рішеннями Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів виконавчої влади дозволи на розроблення документації із землеустрою щодо земельних ділянок державної власності, які відповідно до цього пункту переходять у комунальну власність, є чинними. Особи, які отримали такі дозволи, а також органи, що їх надали, зобов'язані повідомити про це протягом місяця відповідні сільські, селищні, міські ради з дня набрання чинності цим пунктом. Рішення про затвердження такої документації, що не була затверджена на день набрання чинності цим пунктом, приймають сільські, селищні, міські ради.
Як слідує із матеріалів справи, у липні 2020 року позивачами було замовлено в землевпорядної організації - Вінницької регіональної філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» проекти землеустрою щодо відведення у власність бажаних для позивачів земельних ділянок із земель державної власності сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства, розташованих на території Старостинецької сільської ради Погребищенського району Вінницької області згідно попередньо отриманих дозволів Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області.
Так, судом встановлено, що землевпорядною організацією було виготовлено два проекти землеустрою: перший із них - проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,00 га у власність гр. ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства, та другий - проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 по 2,00 га кожному.
На підставі розроблених проектів землеустрою Відділом у Погребищенському районі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області у вересні 2020 року було здійснено державну реєстрацію відповідних 10 земельних ділянок площею по 2,00 га кожна, розміщених на території Старостинецької сільської ради Погребищенського району Вінницької області з кадастровими номерами 523487000:03:005:0085, 0523487000:03:005:0074, 0523487000:03:005:0075, 0523487000:03:005:0076, 0523487000:03:005:0077, 0523487000:03:005:0078, 0523487000:03:005:0079, 0523487000:03:005:0080, 0523487000:03:005:0081, 0523487000:03:005:0082. Як наслідок, внесено відомості про такі земельні ділянки до Державного земельного кадастру.
Надалі, після отримання від розробника згаданих проектів землеустрою та з метою завершення процедури безоплатної приватизації земельних ділянок позивачі у жовтні 2021 року звернулися до відповідача із заявами (клопотаннями) про затвердження таких проектів землеустрою та відведення бажаних для них земельних ділянок за кадастровими номерами 523487000:03:005:0085, 0523487000:03:005:0074, 0523487000:03:005:0075, 0523487000:03:005:0076, 0523487000:03:005:0077, 0523487000:03:005:0078, 0523487000:03:005:0079, 0523487000:03:005:0080, 0523487000:03:005:0081, 0523487000:03:005:0082 у власність для ведення особистого селянського господарства.
За результатами попереднього розгляду відповідного земельного питання, уповноваженими органами Погребищенської міської ради були підготовлені проекти рішень про затвердження кожному з позивачів проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.
Проте, в подальшому, листами Погребищенської міської ради від 03.11.2021 за №№ 7222, 7224, 7225, 7226, 7227, 7228, 7229, 7230 ,7231, 7232 позивачам повідомлено про те, що на засіданні 18 сесії 8 скликання Погребищенської міської ради, яке відбулось 28 жовтня 2021 року, рішення про затвердження проектів землеустрою не було підтримано більшістю голосів депутатів від загального складу ради.
Позивачі вважають, що такий стан розгляду їх клопотань вказує на протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а тому з метою захисту своїх прав звернулися до суду з відповідним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи суд виходить із наступного.
Суб'єктивне право на земельну ділянку виникає і реалізується на підставах і в порядку, визначених Конституцією України, Земельним Кодексом України від 25.10.2001 № 2768-III (далі - ЗК України) та іншими законами України, що регулюють земельні відносини.
Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
За приписами статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положеннями частини третьої статті 22 ЗК України передбачено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування, зокрема, громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Статтею 81 ЗК України визначено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.
Порядок набуття відповідного права визначається главою 19 Розділу IV ЗК України.
Так, згідно із статтею 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі, зокрема, одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
При цьому, згідно пункту “б” частини 1 статті 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.
Частиною 1 статті 122 ЗК України передбачено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами врегульований положеннями статті 118 ЗК України.
Зокрема, за змістом даної статті (в редакції, яка діяла до 27.05.2021, тобто на час, коли позивачі отримали дозвіл на розробку проекту землеустрою, тобто розпочали процедуру приватизації земельної ділянки), було передбачено певний алгоритм та поетапність процесу безоплатної передачі земельних ділянок державної та комунальної власності у власність громадян, а саме:
1) подання громадянином клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування щодо отримання земельної ділянки у власність;
2) отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (або мотивовану відмову у його наданні);
3) після розроблення проекту землеустрою такий проект погоджується, зокрема з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин у відповідності до приписів статті 186-1 ЗК України;
4) здійснення державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі;
5) подання громадянином погодженого проекту землеустрою до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, про що, в свою чергу, такий орган у двотижневий строк, зобов'язаний прийняти відповідне рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність або рішення про відмову передання земельної ділянки у власність.
Із вищевикладеного слідує, що в межах процедури безоплатної передачі земельних ділянок із земель державної або комунальної власності всі дії відповідних суб'єктів цих правовідносин є взаємопов'язаними, послідовними і спрямовані на досягнення результату у вигляді отримання заявником земельної ділянки у власність.
Судом встановлено, що спір між сторонами виник на стадії подання позивачами розроблених проектів землеустрою до органу місцевого самоврядування та їх розгляду Погребищенською міською радою.
Так, на час отримання позивачами дозволів на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, частини 8 та 9 статті 118 ЗК України (в редакції до 27.05.2021) передбачали, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.
При цьому частиною 6 статті 186-1 Земельного кодексу України (в редакції до 27.05.2021) було визначено, що підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації. У разі якщо проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки підлягає обов'язковій державній експертизі землевпорядної документації, погоджений проект подається замовником або розробником до центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин, або його територіального органу для здійснення такої експертизи.
Отже, із вищенаведених норм Земельного кодексу України (в редакції до 27.05.2021) передбачалося, що єдиною підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути лише те, що проект землеустрою не погоджено в порядку, встановленому статтею 186-1 Земельного кодексу України, а також відсутність обов'язкової державної експертизи у визначених законом випадках та відомостей щодо державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі. Жодних інших правових підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою після його погодження в порядку статті 186-1 Земельного кодексу України, норми статті 118 Земельного кодексу України не містили. При цьому перевірка на відповідність проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів має здійснюватись саме на етапі погодження такого проекту.
Суд бере до уваги, що на час звернення до відповідача із клопотаннями про затвердження проектів землеустрою (жовтень 2021 року) у Закон України "Про землеустрій", Земельний кодекс України було внесено зміни, а частину 8 статті 118 та статтю 186-1 ЗК України виключено на підставі Закону №1423-ІХ від 28.04.2021, проте це не звільняє відповідача від обов'язку розглянути у двотижневий строк клопотання заявників про затвердження проекту землеустрою, оскільки частина 9 статті 118 ЗК України в діючій редакції чітко вказує, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.
Як передбачено частинами десятою та одинадцятою статті 118 ЗК України відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду. У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду питання вирішується в судовому порядку.
Частиною 8 статті 186 ЗК України (в діючій редакції) передбачено, що підставою для відмови у погодженні та затвердженні документації із землеустрою може бути лише невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації.
При цьому, положеннями ч. 10 ст. 186 ЗК України визначено, що висновок (рішення) органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, іншого суб'єкта, визначеного цією статтею, щодо відмови у погодженні або затвердженні документації із землеустрою має містити вичерпний перелік недоліків документації із землеустрою з описом змісту недоліку та посиланням на відповідні норми законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, затверджену документацію із землеустрою або містобудівну документацію.
Повторна відмова у погодженні або затвердженні документації із землеустрою допускається лише у разі, якщо розробник не усунув недоліки, зазначені у попередньому висновку (рішенні), а також якщо підстава для відмови виникла після надання попереднього висновку (рішення). Повторна відмова у погодженні або затвердженні не позбавляє розробника документації із землеустрою права усунути недоліки такої документації та подати її на погодження або затвердження.
Отже, чинним законодавством чітко визначено, що орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, розглядає клопотання у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність або відмовляє у його затвердженні.
В той же час у випадку відмови у затвердженні проекту землеустрою, таке рішення має містити вичерпний перелік недоліків документації із землеустрою з описом змісту недоліку та посиланням на відповідні норми законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.
Як слідує із матеріалів справи, клопотання позивачів про затвердження проектів землеустрою розглядалося на засіданні 18 сесії Погребищенської міської ради 8 скликання, яке відбулось 28 жовтня 2021 року. Однак рішення по даних питання не було прийнято з тих причин, що проекти рішення не були підтримані більшістю голосів депутатів від загального складу ради.
Зокрема, із наданого відповідачем та долученого до матеріалів справи витягу з протоколу 18 сесії 8 скликання Погребищенської міської ради від 28.10.2021 та результатів поіменного голосування судом встановлено, що:
за результатами поіменного голосування щодо вирішення питання "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_1 " за підтримання цього проекту рішення проголосувало 4 депутати, проти - 0, утримались - 14, не голосували - 4, відсутні - 5, всього - 27. Рішення не прийнято;
за результатами поіменного голосування щодо вирішення питання "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_3 " за підтримання цього проекту рішення проголосувало - 1 депутат, проти - 0, утримались - 19, не голосували - 2, відсутні - 5, всього - 27. Рішення не прийнято;
за результатами поіменного голосування щодо вирішення питання "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_2 " за підтримання цього проекту рішення проголосувало - 0 депутатів, проти - 0, утримались - 19, не голосували - 3, відсутні - 5, всього - 27. Рішення не прийнято;
за результатами поіменного голосування щодо вирішення питання "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_5 " за підтримання цього проекту рішення проголосувало - 0 депутатів, проти - 0, утримались - 21, не голосували - 1, відсутні - 5, всього - 27. Рішення не прийнято;
за результатами поіменного голосування щодо вирішення питання "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_6 " за підтримання цього проекту рішення проголосувало - 0 депутатів, проти - 0, утримались - 19, не голосували - 2, відсутні - 6, всього - 27. Рішення не прийнято;
за результатами поіменного голосування щодо вирішення питання "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_8 " за підтримання цього проекту рішення проголосувало - 4 депутати, проти - 0, утримались - 17, не голосували - 3, відсутні - 6, всього - 27. Рішення не прийнято;
за результатами поіменного голосування щодо вирішення питання "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_10 " за підтримання цього проекту рішення проголосувало - 4 депутати, проти - 0, утримались - 11, не голосували - 6, відсутні - 6, всього - 27. Рішення не прийнято;
за результатами поіменного голосування щодо вирішення питання "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_7 " за підтримання цього проекту рішення проголосувало - 0 депутатів, проти - 0, утримались - 19, не голосували - 2, відсутні - 6, всього - 27. Рішення не прийнято;
за результатами поіменного голосування щодо вирішення питання "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_4 " за підтримання цього проекту рішення проголосувало - 0 депутатів, проти - 0, утримались - 19, не голосували - 2, відсутні - 6, всього - 27. Рішення не прийнято;
за результатами поіменного голосування щодо вирішення питання "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_9 " за підтримання цього проекту рішення проголосувало - 2 депутати, проти - 0, утримались - 17, не голосували - 1, відсутні - 6, всього - 27. Рішення не прийнято.
Надаючи оцінку такому порядку розгляду міською радою зазначеного земельного питання суд враховує наступне.
Повноваження ради щодо питань, які виникають з приводу земельних відносин визначено в Законі України "Про місцеве самоврядування в Україні", в частині першій статті 26 якого передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.
Згідно з частинами першою та другою статті 59 зазначеного Закону рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.
Отже, аналізуючи в сукупності норми ч. 9 ст. 118 ЗК України та ч. 1, 2 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" суд зазначає, що при вирішенні клопотання громадянина про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у приватну власність земельної ділянки із земель комунальної власності, у місцевої ради виникає обов'язок розглянути таке клопотання у передбачений законом строк (протягом двох тижнів з дня отримання проекту) і прийняти одне з наступних рішень: 1) про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність, або 2) про відмову у передачі земельної ділянки у власність.
Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постановах № 826/8858/16 від 05.05.2020, №826/8108/16 від 18.06.2020 та інших.
Перелік підстав для відмови у погодженні та затвердженні документації із землеустрою згідно ч. 6 ст. 186 ЗК України також є вичерпним. При цьому орган місцевого самоврядування не може відступати від положень згаданих норм ст.ст. 118, 186 ЗК України.
Суд враховує, що на розгляд сесії Погребищенської міської ради були внесені саме позитивні проекти рішень про затвердження позивачам розроблених ними проектів землеустрою. В той же час утримання депутатів від прийняття таких проектів рішень обумовлене не є якимись об'єктивними перешкодами, а винятково власною незрозумілою та безмотивованою позицією при голосуванні за їх прийняття.
Тобто, в даному випадку має місце ситуація, при якій Погребищенська міська рада без пояснення причин та мотивів не прийняла жодного рішення за наслідками розгляду поданих позивачами проектів землеустрою (ані позитивного рішення про затвердження проекту землеустрою, ані рішення про відмову у його затвердженні), що суперечить вимогам статті 118 Земельного кодексу України.
Верховним Судом у постанові від 09.07.2020 у справі № 454/160/17 сформовано правовий висновок про те, що протокол сесії міської ради як і витяг з протоколу засідання ради відображають лише результати голосування, однак мотивів прийняття того чи іншого рішення, які б дозволяли скористатись можливістю його оскарження, такі документи не містять і не відповідають поняттю акту органу місцевого самоврядування.
За таких обставин суд вважає, що у даних правовідносинах суб'єкт владних повноважень (орган місцевого самоврядування) не може утриматись від прийняття рішення, що входить до його виключної компетенції. У свою чергу, утримання від прийняття рішення не є законним способом поведінки органу, і ті мотиви які викладені у протоколі (витягу з протоколу) сесії міської ради від 28.10.2021 не можуть вважатися ні "відмовою у затвердженні проекту землеустрою" ні "залишенням без розгляду даного питання" у розумінні частини 9, 10 статті 118 ЗК України.
До того ж, у межах спірних правовідносин підлягає також застосуванню і правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові №580/704/21 від 23 листопада 2021 року, згідно якого неприйняття рішення про затвердження проекту землеустрою не може підміняти рішення про відмову у такому затвердженні. Земельний кодекс України не передбачає випадків, коли орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування за результатами заяви про затвердження проекту землеустрою може не прийняти позитивного або негативного для заявника рішення (про затвердження або про відмову у затвердженні проекту землеустрою).
Отже, Верховний Суд у постанові №580/704/21 від 23 листопада 2021 року констатував те, що відсутність рішення органу місцевого самоврядування про затвердження проекту землеустрою або відмову у його затвердженні, після спливу встановленого законом строку розгляду клопотання особи, свідчить про допущення суб'єктом владних повноважень протиправної бездіяльності.
За правовою позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду у постанові №800/304/17 від 27 лютого 2020 року під протиправною бездіяльністю суб'єкта владних повноважень слід розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, що полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.
Згідно з ч. 3 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд).
Так, у справі "Рисовський проти України", № 29979/04, рішення від 20 жовтня 2011 року, пункти 70, 71, Суд підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування", зазначивши, що він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (рішення у справах "Онер'їлдіз проти Туреччини" (Oneryildiz v. Turkey), п. 128, та "Беєлер проти Італії" (Beyeler v. Italy), п. 119).
Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (рішення у справі "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), n. 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява № 36548/97, п. 58).
Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків.
Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pine v. the Czech Republic), n. 58, а також рішення у справі "Ґаші проти Хорватії" (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, п. 40, від 13 грудня 2007 року, та у справі "Трґо проти Хорватії" (Trgo v. Croatia), заява № 35298/04, п. 67, від 11 червня 2009 року).
Відтак за обставин, коли позивачі (кожен окремо) дотрималися встановленої законом процедури та звернулися до Погребищенської міської ради з заявою (клопотанням) про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, а відповідач, будучи уповноваженим органом влади, без наведення жодних мотивів утримався від прийняття визначеного Земельним кодексом України рішення, то, на переконання суду, негативні наслідки від такої поведінки органу влади не можуть перекладатися на приватну особу.
Таким чином неприйняття суб'єктом владних повноважень визначеного законом рішення за результатами розгляду клопотань позивачів про затвердження проекту землеустрою та передачі у власність земельних ділянок свідчить про те, що відповідач своєю поведінкою допустив бездіяльність, яка виходячи із обставин справи є протиправною.
Отже в цій частині вимоги адміністративного позову є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.
Щодо наступних вимог позивачів про зобов'язання відповідача затвердити проекти землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок, суд зазначає таке.
Так, зобов'язання затвердити проект щодо відведення земельної ділянки є адміністративним актом, прийняттю якого повинна передувати визначена законом адміністративна процедура. Затвердження такого проекту без необхідних дій суб'єкта владних повноважень в межах адміністративної процедури не гарантує забезпечення прав позивача у передбачений законом спосіб.
Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.
У разі наявності у суб'єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов'язання судом суб'єкта прийняти рішення конкретного змісту є втручанням у дискреційні повноваження.
Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії. А у разі, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статі 5 КАС України способом захисту прав особи від протиправної бездіяльності є визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії. Тобто дії, які він повинен вчинити за законом. Наведене кореспондується із повноваженнями суду при вирішенні справи. Так, згідно з п. 4 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Верховний Суд у своїй практиці неодноразово вказував на те, що "ефективний засіб правового захисту" у розумінні статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації - не відповідає зазначеній нормі Конвенції. (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 705/552/15-а, постанови Верховного Суду від 18.04.2018 у справі №826/14016/16, від 11.02.2019 у справі № 2а-204/12, від 04 серпня 2020 року у справі №340/2074/19).
Обраний позивачем спосіб захисту має бути спрямований на відновлення порушених прав, захист законних інтересів і, у випадку задоволення судом його вимог, рішення повинно мати наслідком реальне відновлення тих прав, за захистом яких позивач звернувся до суду.
Частиною 4 статті 245 КАС України передбачено, що суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У постанові від 11.02.2021 у справі № 814/2458/16 Верховний Суд аналізував застосування згаданої процесуальної норми і дійшов висновку, що суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, за сукупності наступних умов:
1) судом встановлено порушення прав, свобод чи інтересів позивача;
2) на час вирішення спору прийняття рішення належить до повноважень відповідача;
3) виконано усі умови, визначені законом для прийняття такого рішення, зокрема подано усі належні документи, сплачено необхідні платежі і між сторонами немає спору щодо форми, змісту, повноти та достовірності наданих документів;
4) прийняття рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Як уже встановлено судом вище, відповідачем у відповідності до норм чинного законодавства не прийнято відповідного рішення з приводу затвердження проекту землеустрою та передачі у власність позивачам земельних ділянок.
Суд вкотре зазначає, що згідно з частиною 8 статті 186 ЗК України підставою для відмови у погодженні та затвердженні документації із землеустрою може бути лише невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації.
Втім, обставин, які б свідчили про наявність вищеописаних підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою відповідачем не наведено та судом не встановлено в ході розгляду даної справи.
Таким чином суд доходить висновку про дотримання позивачами усіх умов для прийняття єдиного правомірного за цих обставин рішення про затвердження проекту землеустрою та передачу земельних ділянок у власність.
Відносно доводів відповідача про те, що жоден із позивачів географічно не пов'язаний з Погребищенською територіальною громадою де намагається отримати у власність земельну ділянку, то суд оцінює їх критично, оскільки одним із принципів земельного законодавства, визначеним у п. "б" ч. 1 ст. 5 ЗК України є забезпечення рівності права власності на землю громадян.
Норми Земельного кодексу України які врегульовують порядок безоплатної приватизації земельних ділянок не містять правил, які б давали підстави вважати, що при визначенні місцезнаходження бажаної для приватизації земельної ділянки зацікавлена особа повинна враховувати власне місце проживання та/або місце знаходження земельної ділянки. В іншому випадку можна було б стверджувати про їх дискримінаційний характер та суперечність загальному правилу про рівність громадян незалежно від їх місця проживання.
Відтак, дане твердження відповідача не має під собою правового підґрунтя.
Що ж до інших доводів відповідача про відсутність у позивачів правдивої мети здійснювати діяльність із ведення особистого селянського господарства та відсутність у них можливостей, засобів, знань та навиків для реального використання земельних ділянок у відповідності до вимог ст. 121 ЗК України, то такі суд також вважає безпідставними та такими, що не узгоджуються із законодавчими приписами.
В цьому контексті суд враховує, що положення Земельного кодексу України (зокрема ст. 118 ЗК) не вимагають у зацікавленої особи при отриманні безоплатно у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства надавати додаткові документи про практичний досвід роботи у сільському господарстві, навички такої діяльності чи реального зайняття сільськогосподарською діяльністю на момент звернення до компетентного органу із клопотанням. Більше того, частиною 6 ст. 118 ЗК України прямо заборонено органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею. Не надано органам місцевого самоврядування повноважень вимагати додаткові документи й на етапі затвердження документації із землеустрою.
За таких обставин покликання відповідача на викладені у своєму відзиві доводи не спростовують викладених вище висновків суду про неправомірну бездіяльність суб'єкта владних повноважень при розгляді клопотань позивачів та неприйняття рішення про затвердження поданих на розгляд проектів землеустрою та передачу земельних ділянок у власність позивачам.
Окремо суд також враховує, що позивачі звернувшись до відповідача із клопотаннями про затвердження проекту землеустрою мали “законне сподівання” на реалізацію свого права щодо отримання у власність земельної ділянки. При цьому, вдаючись до оцінки дій органу місцевого самоврядування через призму публічно-правового характеру та тих критеріїв, які визначені у частині другій статті 2 КАС України, слід дійти висновку, що вони повинні бути юридично визначеними, послідовними та логічними, відповідати принципам “доброго врядування” і “належної адміністрації”, обґрунтованими, добросовісними, розсудливими, пропорційними та своєчасними.
Натомість, в межах обставин цієї справи поведінка Погребищенської міської ради яка пов'язана із неприйняттям рішення за наслідками розгляду поданого позивачем клопотання про затвердження проекту землеустрою із непередбачених законом підстав та без пояснення причин свідчить про створення формальних перешкод в реалізації конституційного права фізичним особам - заявникам на отримання земельної ділянки у власність та вказує на фактичне ухилення відповідача від виконання ним вимог частини 9 статті 118 ЗК України щодо прийняття рішення про затвердження проекту землеустрою.
За таких обставин суд вважає, що належним способом захисту, необхідним для поновлення прав позивачів, є саме зобов'язання Погребищенську міську раду прийняти рішення про затвердження проектів землеустрою та передачу у власність позивачів земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства на території Старостинецької сільської ради (Погребищенської територіальної громади) Вінницької області.
Тобто і в цій частині вимоги позивачів також належить задовольнити.
Відносно порядку та строку виконання такого рішення, то суд враховує ту обставину, що у зв'язку з військовою агресією РФ проти України, Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/202, затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався. Зокрема, останнім Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" № 757/2022 від 07 листопада 2022 року, затвердженого Законом України № 2738-ІХ від 16 листопада 2022 року, продовжено строк дії воєнного стану в Україна з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб, тобто до 19 лютого 2023 року.
Таким чином на дату ухвалення рішення у цій справі на території України діє воєнний стан, правовий режим якого визначається Законом України від 12.05.2015 № 389-VIII.
Судом також встановлено, що Законом України від 24.03.2022 № 2145-XI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану", який набрав чинності 07.04.2022, внесені зміни до деяких законодавчих актів України, зокрема до Земельного кодексу України.
Так, вказаним законом розділ X "Перехідні положення" Земельного кодексу України доповнено пунктом 27, згідно з яким під час дії воєнного стану земельні відносини регулюються з урахуванням таких особливостей:
5) безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється.
Отже, до припинення (скасування) воєнного стану в Україні діє встановлена законом заборона на безоплатну передачу у приватну власність земель державної та комунальної власності, на надання уповноваженим органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, а також на розроблення відповідної документації.
А оскільки рішення місцевої ради про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за своєю суттю є рішенням про передачу у приватну власність особи земельної ділянки комунальної власності, суд доходить висновку про існування обставин, що унеможливлюють на даний час в законний спосіб виконання відповідачем рішення суду в зобов'язальній частині.
Відповідно до частини 6 статті 246 КАС України у разі необхідності у резолютивній частині рішення суду також зазначаються порядок і строк виконання судового рішення, надання відстрочення чи розстрочення виконання рішення.
Відтак, враховуючи вищевикладене суд вважає за необхідним на підставі частини 3 статті 378 КАС України відстрочити виконання цього судового рішення в зобов'язальній частині до припинення (скасування) воєнного стану в Україні.
Позиція про відстрочення виконання рішення суду щодо безоплатної передачі земель у власність до закінчення дії воєнного стану узгоджується із практикою Сьомого апеляційного адміністративного суду у постановах від 26.10.2022 по справам № 120/3032/22, № 120/3044/22, від 01.11.2022 по справі № 120/17758/21, від 02.11.2022 по справі № 120/3246/22 та іншим.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат у справі суд зважає на приписи частини 1 статті 139 КАС України, згідно якої при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, сплачений кожним із позивачів при зверненні до суду судовий збір в розмірі по 992 грн. 40 коп. належить стягнути на їхню користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 72, 77, 90, 139, 242, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Погребищенської міської ради щодо не розгляду у спосіб передбачений Земельним кодексом України клопотань ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства на території Старостинецької сільської ради (Погребищенської територіальної громади) Вінницької області.
Зобов'язати Погребищенську міську раду прийняти рішення, яким затвердити ОСОБА_1 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та передати у власність земельну ділянку з кадастровим номером 0523487000:03:005:0085 для ведення особистого селянського господарства на території Старостинецької сільської ради (Погребищенської територіальної громади) Вінницької області.
Зобов'язати Погребищенську міську раду прийняти рішення, яким затвердити ОСОБА_2 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та передати у власність земельну ділянку з кадастровим номером 0523487000:03:005:0074 для ведення особистого селянського господарства на території Старостинецької сільської ради (Погребищенської територіальної громади) Вінницької області.
Зобов'язати Погребищенську міську раду прийняти рішення, яким затвердити ОСОБА_3 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та передати у власність земельну ділянку з кадастровим номером 0523487000:03:005:0075 для ведення особистого селянського господарства на території Старостинецької сільської ради (Погребищенської територіальної громади) Вінницької області.
Зобов'язати Погребищенську міську раду прийняти рішення, яким затвердити ОСОБА_4 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та передати у власність земельну ділянку з кадастровим номером 0523487000:03:005:0076 для ведення особистого селянського господарства на території Старостинецької сільської ради (Погребищенської територіальної громади) Вінницької області.
Зобов'язати Погребищенську міську раду прийняти рішення, яким затвердити ОСОБА_5 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та передати у власність земельну ділянку з кадастровим номером 0523487000:03:005:0077 для ведення особистого селянського господарства на території Старостинецької сільської ради (Погребищенської територіальної громади) Вінницької області.
Зобов'язати Погребищенську міську раду прийняти рішення, яким затвердити ОСОБА_6 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та передати у власність земельну ділянку з кадастровим номером 0523487000:03:005:0078 для ведення особистого селянського господарства на території Старостинецької сільської ради (Погребищенської територіальної громади) Вінницької області.
Зобов'язати Погребищенську міську раду прийняти рішення, яким затвердити ОСОБА_7 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та передати у власність земельну ділянку з кадастровим номером 0523487000:03:005:0079 для ведення особистого селянського господарства на території Старостинецької сільської ради (Погребищенської територіальної громади) Вінницької області.
Зобов'язати Погребищенську міську раду прийняти рішення, яким затвердити ОСОБА_8 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та передати у власність земельну ділянку з кадастровим номером 0523487000:03:005:0080 для ведення особистого селянського господарства на території Старостинецької сільської ради (Погребищенської територіальної громади) Вінницької області.
Зобов'язати Погребищенську міську раду прийняти рішення, яким затвердити ОСОБА_9 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та передати у власність земельну ділянку з кадастровим номером 0523487000:03:005:0081 для ведення особистого селянського господарства на території Старостинецької сільської ради (Погребищенської територіальної громади) Вінницької області.
Зобов'язати Погребищенську міську раду прийняти рішення, яким затвердити ОСОБА_10 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та передати у власність земельну ділянку з кадастровим номером 0523487000:03:005:0082 для ведення особистого селянського господарства на території Старостинецької сільської ради (Погребищенської територіальної громади) Вінницької області.
Відстрочити виконання рішення суду у зобов'язальній частині до припинення (скасування) воєнного стану в Україні.
Стягнути на користь ОСОБА_1 понесені витрати зі сплати судового збору в сумі 992,40 грн. (дев'ятсот дев'яносто дві гривні 40 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Погребищенської міської ради.
Стягнути на користь ОСОБА_2 понесені витрати зі сплати судового збору в сумі 992,40 грн. (дев'ятсот дев'яносто дві гривні 40 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Погребищенської міської ради.
Стягнути на користь ОСОБА_3 понесені витрати зі сплати судового збору в сумі 992,40 грн. (дев'ятсот дев'яносто дві гривні 40 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Погребищенської міської ради.
Стягнути на користь ОСОБА_4 понесені витрати зі сплати судового збору в сумі 992,40 грн. (дев'ятсот дев'яносто дві гривні 40 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Погребищенської міської ради.
Стягнути на користь ОСОБА_5 понесені витрати зі сплати судового збору в сумі 992,40 грн. (дев'ятсот дев'яносто дві гривні 40 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Погребищенської міської ради.
Стягнути на користь ОСОБА_6 понесені витрати зі сплати судового збору в сумі 992,40 грн. (дев'ятсот дев'яносто дві гривні 40 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Погребищенської міської ради.
Стягнути на користь ОСОБА_7 понесені витрати зі сплати судового збору в сумі 992,40 грн. (дев'ятсот дев'яносто дві гривні 40 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Погребищенської міської ради.
Стягнути на користь ОСОБА_8 понесені витрати зі сплати судового збору в сумі 992,40 грн. (дев'ятсот дев'яносто дві гривні 40 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Погребищенської міської ради.
Стягнути на користь ОСОБА_9 понесені витрати зі сплати судового збору в сумі 992,40 грн. (дев'ятсот дев'яносто дві гривні 40 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Погребищенської міської ради.
Стягнути на користь ОСОБА_10 понесені витрати зі сплати судового збору в сумі 992,40 грн. (дев'ятсот дев'яносто дві гривні 40 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Погребищенської міської ради.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне судове рішення складено 30.11.22.
Інформація про учасників справи:
Позивач 1: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 );
Позивач 2: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 );
Позивач 3: ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 );
Позивач 4: ОСОБА_4 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП: НОМЕР_4 );
Позивач 5: ОСОБА_5 ( АДРЕСА_5 , РНОКПП: НОМЕР_5 );
Позивач 6: ОСОБА_6 ( АДРЕСА_6 , РНОКПП: НОМЕР_6 );
Позивач 7: ОСОБА_7 ( АДРЕСА_7 , РНОКПП: НОМЕР_7 );
Позивач 8: ОСОБА_8 ( АДРЕСА_8 , РНОКПП: НОМЕР_8 );
Позивач 9: ОСОБА_9 ( АДРЕСА_9 , РНОКПП: НОМЕР_9 );
Позивач 10: ОСОБА_10 ( АДРЕСА_10 , РНОКПП: НОМЕР_10 ).
Відповідач: Погребищенська міська рада (вул. Б. Хмельницького, 77, м. Погребище, Вінницька область, 22200, код ЄДРПОУ 03772654).
Суддя Слободонюк Михайло Васильович