01 грудня 2022 р. Справа № 120/6940/22
Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Сала Павла Ігоровича, розглянувши в місті Вінниці за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
30.08.2022 до суду надійшла позовна заява за підписом адвоката Дяченка О.В., подана від імені та в інтересах позивача ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , про:
- визнання протиправними дій відповідача щодо застосування жовтня 2016 року, як базового місяця з моменту підвищення посадового окладу для розрахунку індексації грошового забезпечення позивача в період з 03.09.2016 по 04.08.2017;
- зобов'язання відповідача нарахувати і виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 03.09.2016 по 04.08.2017 включно, враховуючи базовий місяць з моменту підвищення посадового окладу 01.01.2008, в сумі 35222,03 грн.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 04.08.2017 № 19 позивача звільнено з військової служби у запас відповідно до п. "е" ч. 8 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" (через службову невідповідність, у зв'язку з невиконанням службових обов'язків) і виключено за списків особового складу частини та всіх видів забезпечення з 04.08.2017. При цьому військова частина НОМЕР_2 перебуває на всіх видах забезпечення у військовій частині НОМЕР_1 .
Позивач зазначає, що під час проходження ним військової служби, а саме з 03.09.2016 по 04.08.2017, відповідач не в повному розмірі нараховував та виплачував індексацію грошового забезпечення.
24.02.2021 позивач надіслав заяву до відповідача з проханням виплатити індексацію грошового забезпечення. У відповідь на заяву відповідач зазначив, що в межах наявного фінансового ресурсу можливості виплатити індексації грошового забезпечення не було, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду.
Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 29.07.2021 № 540/2336/21 зобов'язано відповідача нарахувати та виплатити на користь позивача індексацію грошового забезпечення за період з 03.09.2016 по 04.08.2017 включно.
Разом з тим відповідач протиправно застосував жовтень 2016 року, як базовий місяць для розрахунку індексації грошового забезпечення за вказаний період.
Ухвалою суду від 02.09.2022 відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 та вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Відповідачу встановлено 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву з дотриманням вимог, передбачених ст. 162 КАС України.
Крім того, вказаною ухвалою вирішено витребувати з військової частини НОМЕР_1 довідку про розмір грошового забезпечення позивача за період військової служби з 03.09.2016 по 04.08.2017 включно (помісячно); довідку про розмір нарахованої та виплаченої позивачу індексації грошового забезпечення за період військової служби з 03.09.2016 по 04.08.2017 включно (помісячно), із зазначенням базового місяця для нарахування індексації за вказаний період.
Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 2100107902181, копію ухвали суду від 02.09.2022 відповідач отримав 07.10.2022.
Втім, у встановлений судом строк до суду не надійшли відзив на позовну заяву та витребувані у відповідача документи.
Ухвалою суду від 02.09.2022 повторно витребувано з військової частини НОМЕР_1 довідку про розмір грошового забезпечення позивача за період військової служби з 03.09.2016 по 04.08.2017 включно (помісячно); довідку про розмір нарахованої та виплаченої позивачу індексації грошового забезпечення за період військової служби з 03.09.2016 по 04.08.2017 включно (помісячно), із зазначенням базового місяця для нарахування індексації за вказаний період.
Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 2100108014123, копію ухвали суду від 01.11.2022 відповідач отримав 10.11.2022.
Втім, як у встановлений судом строк, так і станом на дату постановлення рішення до суду не надійшли витребувані у відповідача документи.
Тому суд, керуючись ч. 6 ст. 162 КАС України, вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Вивчивши матеріали справи у їх сукупності, оцінивши наведені сторонами доводи, суд встановив наступне.
Позивач ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 на посаді водія 2 відділення зенітно-ракетного взводу.
Наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 04.08.2017 № 19 позивача звільнено з військової служби у запас відповідно до п. "е" ч. 8 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" (через службову невідповідність, у зв'язку з невиконанням службових обов'язків) і виключено за списків особового складу частини та всіх видів забезпечення з 04.08.2017. При цьому військова частина НОМЕР_2 перебуває на всіх видах забезпечення у військовій частині НОМЕР_1 .
Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 29.07.2021 № 540/2336/21 зобов'язано відповідача нарахувати та виплатити на користь позивача індексацію грошового забезпечення за період з 03.09.2016 по 04.08.2017 включно.
На виконання вказаного рішення суду військова частина НОМЕР_1 нарахувала та виплатила позивачеві індексацію грошового забезпечення за період з 03.09.2016 по 04.08.2017 в сумі 434,94 грн.
Позивач вважає протиправними дії відповідача щодо застосування жовтня 2016 як базового місяця при розрахунку індексації грошового забезпечення за період з 03.09.2016 по 04.08.2017, а тому звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується такими мотивами.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII) (тут і надалі - в редакції, чинній на момент виникнення та існування спірних правовідносин) соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.
Згідно з частинами 1-4 статті 9 Закону № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Згідно з Преамбулою до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" від 3 липня 1991 року № 1282-XII (надалі - Закон №1282-XII) цей Закон визначає правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.
Відповідно до ст. 1 Закону № 1282-XII індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Статтею 2 Закону № 1282-XII передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Таким чином, основною метою індексації грошових доходів населення є забезпечення достатнього життєвого рівня населення України за рахунок відшкодування подорожчання споживчих товарів і послуг.
Положеннями статті 4 Закону № 1282-XII визначено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Згідно зі ст. 5 Закону № 1282-XII підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України. Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік.
Відповідно до ст. 6 Закону № 1282-XII у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Водночас в силу вимог ст.ст. 18, 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" від 5 жовтня 2000 року № 2017-III індексація доходів населення відноситься до державних соціальних гарантій, які є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначені Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до п. 1-1 Порядку № 1078 підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 р. - місяця опублікування Закону України від 06 лютого 2003 р. № 491-IV "Про внесення змін до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення". Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.
Згідно з п. 4 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексуються оплата праці (грошове забезпечення).
Відповідно до п. 5 Порядку № 1078 (проведення індексації грошових доходів населення) (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.
Враховуючи наведене вбачається, що підставою для встановлення базового місяця індексації є підвищення, зокрема, посадових окладів особи. Зміна розміру доплат, надбавок та премій не впливає на встановлення базового місяця індексації для початку обчислення індексу споживчих цін при нарахуванні індексації.
Тобто, за умови підвищення посадового окладу в січні 2008 року, останній виступає базовим, а з лютого здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації.
Крім того, на момент виникнення оскаржуваних правовідносин визначення розміру посадових окладів військовослужбовців здійснювалося відповідно до постанови Кабміну України "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 07.11.2007 № 1294, якою затверджені нові схеми посадових окладів військовослужбовців.
Відповідно до п. 13 Постанови № 1294 ця постанова набрала чинності з 01.01.2008, тобто датою, з якою позивачка пов'язує встановлення базового місяця індексації.
Вказана постанова діяла до дати набрання чинності постанови Кабміну України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 № 704, якою встановлені нові розміри посадових окладів військовослужбовців, а саме 01.03.2018.
Проаналізувавши постанову Кабміну України № 1294 в період її дії з 01.01.2008 по 01.03.2018, суд вбачає незмінність розмірів посадових окладів військовослужбовців.
Отже, базовим місяцем при проведенні індексації грошового забезпечення позивача за період з 03.09.2016 по 04.08.2017 є саме січень 2008 року, в якому Постановою № 1294 встановлені підвищені розміри посадових окладів військовослужбовців.
Разом з тим у період з 03.09.2016 по 04.08.2017, як базові місяці для розрахунку індексації грошового забезпечення, відповідачем бралися відмінні від січня місяця 2008 року, що є порушення вимог зазначеного законодавства.
При цьому, оскільки надбавка не носить постійного характеру та не була основною і змінювалась, а з 01.03.2018 скасована, ця складова грошового забезпечення не повинна впливати на розмір індексації грошового забезпечення.
У такому порядку нарахування індексації здійснюється до наступного підвищення розміру посадового окладу військовослужбовців, яке відбулося у березні 2018 року.
Після прийняття Постанови № 704, якою затверджено схему тарифних розрядів за основними типовими посадами осіб офіцерського складу Збройних Сил, а також Наказу Міністерства оборони України від 01.03.2018 № 90 "Про встановлення тарифних розрядів осіб офіцерського складу Збройних Сил України" базовим місяцем для нарахування військовослужбовцям індексації став березень 2018 року.
Таким чином, січень 2008 року є базовим місяцем для нарахування індексації відповідно до Порядку № 1078, оскільки в період з 01.01.2016 по 28.02.2018 вбачалась незмінність посадових окладів військовослужбовців.
З урахуванням наведеного суд доходить висновку, що індексація грошового забезпечення позивача за період з 03.09.2016 по 04.08.2017 підлягає обчисленню з урахуванням базового місяця, що відповідає місяцю зміни тарифних ставок (окладів) військовослужбовців, тобто січня 2008 року.
Відтак дії відповідача щодо перерахунку та виплати позивачу індексації грошового забезпечення не у повному обсязі за період з 03.09.2016 по 04.08.2017 є протиправними.
Враховуючи, що у спірний період при нарахуванні та виплаті позивачу індексації грошового забезпечення відповідачем неправильно встановлено базовий місяць, що вплинуло на розмір нарахування індексації за весь спірний період, суд вважає, що у даному випадку ефективним способом захисту порушених прав, свобод чи інтересів позивача буде зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 03.09.2016 по 04.08.2017, враховуючи базовий місяць з моменту підвищення посадового окладу 01.01.2008, з урахуванням виплаченої суми.
Водночас позовна вимога щодо стягнення з відповідача чітко визначеної суми індексації в розмірі 35222,03 грн задоволенню не підлягає, оскільки розрахунки недоплаченої суми індексації обчислені позивачем самостійно. При цьому суд враховує, що позивач не володіє спеціальними знаннями у сфері фінансово-бухгалтерського обліку, а тому здійснені ним розрахунки викликають обґрунтовані сумніви у їх правильності та достовірності.
Відтак, на переконання суду, належним способом захисту порушених прав позивача у спірних правовідносинах є зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за періоди з 03.09.2016 по 04.08.2017 із застосуванням як базового місяця січень 2008 року. Водночас, у разі незгоди з діями відповідача при виконанні рішення суду, позивач вправі звернутися до суду із заявою в порядку, визначеному статтею 383 КАС України.
Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши обґрунтованість доводів позивача, оцінивши наявні у справі докази, беручи до уваги неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позовну заяву, суд приходить до переконання, що заявлений позов належить задовольнити, проте частково, а саме без визначення конкретної суми недоплаченої позивачу у спірний період індексації грошового забезпечення.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, а витрат пов'язаних з розглядом справи не встановлено, питання про розподіл судових витрат у цій справі не вирішується.
Позивач також просить суд зобов'язати відповідача подати звіт про виконання судового рішення.
В цій частині суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Таким чином, необхідність подання звіту про виконання судового рішення вирішується судом залежно від обставин кожної адміністративної справи та є його розсудом, а не обов'язком.
В силу приписів ч. 1 ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Принцип обов'язковості судового рішення також закріплений у статті 14 КАС України, згідно з якою судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відтак, оскільки судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим до виконання, а обставини справи не вказують на необхідність подання звіту про виконання рішення в зобов'язальній частині, суд вважає клопотання позивачки передчасним та не вбачає достатніх підстав для покладення на відповідача обов'язку подати звіт про виконання судового рішення у відповідності до вимог ст. 382 КАС України.
Додатково суд враховує положення ст. 383 КАС України, якими передбачено право особи-позивача, на користь якої ухвалено рішення, подати заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень-відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням.
Крім того, суд звертає увагу, що норми Кодексу адміністративного судочинства України не містять обмеження щодо стадій процесу, на яких може бути вирішено питання про застосування заходів судового контролю, передбачених ч. 1 ст. 382 КАС України. Тобто встановлення судом обов'язку суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення, можливе й після ухвалення такого рішення, за наслідком розгляду відповідного клопотання позивача.
Вказана позиція узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною в ухвалі від 20.06.2018 у справі № 800/592/17, а також правовою позицією Верховного Суду, наведеною у постанові від 18.04.2019 у справі № 286/766/17 та в ухвалі від 05.07.2018 у справі № 206/3911/17.
Керуючись ст.ст. 72, 77, 90, 139, 242, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_3 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 03.09.2016 до 04.08.2017 з урахуванням базового місяця жовтень 2016 року.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_3 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 03.09.2016 до 04.08.2017 включно, із застосуванням як базового місяця в цілях розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року, з урахуванням раніше виплаченої суми.
В решті позовних вимог відмовити.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у випадку розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Інформація про учасників справи:
1) позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 );
2) представник позивача: Дяченко Олексій Володимирович (РНОКПП НОМЕР_5 , адреса для листування: АДРЕСА_2 );
2) відповідач: військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_6 , місцезнаходження: АДРЕСА_3 ).
Повне судове рішення складено 01.12.2022.
Суддя Сало Павло Ігорович