м. Вінниця
29 листопада 2022 р. Справа № 120/6259/22
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мультян М.Б., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Виконувача обов'язків керівника Жмеринської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства культури та інформаційної політики України та Управління містобудування та архітектури Вінницької обласної державної адміністрації до Виконавчого комітету Копайгородської селищної ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
Виконувач обов'язків керівника Жмеринської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства культури та інформаційної політики України та Управління містобудування та архітектури Вінницької обласної державної адміністрації звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до ЗВиконавчого комітету Копайгородської селищної ради, в якому просить:
визнати протиправною бездіяльність Виконавчого комітету Копайгородської селищної ради щодо невжиття заходів, спрямованих на розроблення та затвердження історико-архітектурного опорного плану смт Копайгород;
зобов'язати виконавчий комітет Копайгородської селищної ради вчинити дії відповідно до вимог законодавства, спрямовані на розроблення та затвердження історико-архітектурного опорного плану у складі генерального плану смт Копайгород.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26.06.2001 № 878 “Про затвердження Списку історичних населених місць України” у Вінницькій області визначено 24 історичних населених місць, серед яких селище міського типу Копайгород.
Відповідно до ч. 3, 4 статті 17 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" для населених пунктів, занесених до Списку історичних населених місць України, в межах визначених історичних ареалів у складі генерального плану населеного пункту визначаються режими регулювання забудови та розробляється історико-архітектурний опорний план, в якому зазначається інформація про об'єкти культурної спадщини.
У листі Міністерства культури та інформаційної політики України зазначено, що інформація про розроблення історико-архітектурного опорного плану смт Копайгород відсутня. Міністерство неодноразово зверталося до органів місцевого самоврядування історичних населених місць, у тому числі й смт Копайгород, з ініціативними листами, у яких наголошувалося на необхідності виконання вимог чинного пам?яткоохоронного законодавства та обов?язковості розроблення історико-архітектурних опорних планів, однак відповідей не отримали. Відповідна науково-проектна документація на розгляд до Міністерства культури та інформаційної політики України не подана.
Також, згідно інформації Копайгородської селищної ради №293 від 06.07.2022 рішення щодо розроблення та затвердження історико-архітектурного опорного плану смт Копайгород не приймались, у зв?язку із відсутністю коштів.
Таким чином не розроблення до цього часу історико-архітектурного опорного плану історичного населеного пункту смт Копайгород призводить до незабезпечення визначення меж та режимів використання історичного ареалу, позбавлене належного правового захисту
й перебуває під загрозою руйнування або спотворення. Такий стан із збереження пам?яток є неприпустимим, завдає значної шкоди іміджу держави на міжнародній арені, створює негативний суспільний резонанс та суперечить державній політиці з охорони культурної спадщини.
Ухвалою суду від 15.08.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників справи.
29.08.2022 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якій представник відповідача просить відмовити у задоволенні адміністративного позову. Свою позицію обгрунтовує тим, що після отримання запиту Виконувача обов'язків керівника Жмеринської окружної прокуратури від 28.06.2022 №52-2099 вих.-22, виконавчим комітетом Копайгородської селищної ради прийнято рішення про необхідність виготовлення генерального плану №33 від 09.08.2022. 17 серпня 2022 року на позачерговій сесії Копайгородської селищної ради було прийнято рішення про розроблення генерального плану смт. Копайгород №8. Представник відповідача вказує, що дані дії відповідають послідовності виконання робіт з розроблення генерального плану, тому спростовують позовні вимоги виконувача обов?язків керівника Жмеринської окружної прокуратури в інтересах держави про визнання бездіяльності протиправною, оскільки вчинено ряд дій на виконання Постанови Кабінету Міністрів від 26.06.2001 №878 “Про затвердження Списку історичних населених місць України” щодо розроблення та затвердження історико-архітектурного опорного плану в складі генерального плану смт. Копайгород. Крім того, представник відповідача зазначає про відсутність повноважень у прокурора звертатися до суду з даним позовом, оскільки останній був зобов'язаний надати можливість Копайгородській селищній раді відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави.
06.09.2022 від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій підтримано позицію, викладену в позовній заяві та зазначено, що спеціально уповноваженими органами державної влади на звернення до суду у спірних правовідносинах є Міністерство культури та інформаційної політики України та Управління містобудування та архітектури Вінницької обласної державної адміністрації. Водночас, зазначені органи державної влади до суду з позовною заявою не зверталися. Тому у цій справі прокурор звернувся до суду для захисту прав та інтересів держави в особі позивачів - Міністерства культури та інформаційної політики України та Управління містобудування та архітектури Вінницької обласної державної адміністрації.
Також зазначив, що у 2001 році затверджено Спискок історичних населених місць України, у 2002 році затверджено порядок визначення меж та режимів використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на території історичних ареалів населених місць, а у 2011 році визначено, що історико-архітектурний опорний план розробляється на замовлення виконавчих органів місцевого самоврядування.
Отже, починаючи з 2011 року виконавчий комітет Копайгородської селищної ради зобов?язаний замовити розроблення історико-архітектурного опорного плану, проте відповідачем не надано доказів того, що ним вжито вичерпних заходів з метою захисту історичного ареалу смт Копайгород, а тому будь-які посилання відповідача, без надання відповідних доказів, є беззаперечною підставою для визнання такої бездіяльності протиправною.
Окрім того, зазначає, що відповідачем до відзиву долучено копію рішення Виконавчого комітету Копайгородської селищної ради від 09.08.2022 № 33 “Про необхідність виготовлення генерального плану населеного пункту смт Копайгород Жмеринського району Вінницької області” та рішення 22 позачергової сесії 8 скликання Копайгородської селищної ради від 17.08.2022 № 8 “Про розроблення генерального плану населеного пункту смт Копайгород Жмеринського району Вінницької області”. Проте, вказані рішення не містять будь-яких відомостей, які свідчать про вжиття відповідачем заходів, спрямованих на розроблення та затвердження історико-архітектурного опорного плану смт Копайгород та усунення порушень інтересів держави за вказаним фактом.
14.09.2022 на адресу суду надійшли заперечення, в яких підтримано позицію, викладену у відзиві на позовну заяву, та зазначено, що відповідь на відзив жодним чином не спростовує позицію відповідача. Крім того, представником відповідача заявлено клопотання про залучення Міністерства культури та інформаційної політики України та Управління містобудування та архітектури Вінницької обласної державної адміністрації до участі у справі в якості співвідповідачів.
Ухвалою суду від 29.11.2022 у задоволенні клопотання представника відповідача про залучення в якості співвідповідачів Міністерства культури та інформаційної політики України та Управління містобудування та архітектури Вінницької обласної державної адміністрації до участі у справі - відмовлено.
Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26.06.2001 № 878 “Про затвердження Списку історичних населених місць України” у Вінницькій області визначено 24 історичних населених місць, серед яких селище міського типу Копайгород.
22.04.2022 керівник Жмеринської окружної прокуратури звернувся до Міністерства культури та інформаційної політики України із запитом за №52-1106вих-22, в якому просив надати інформацію та за наявності належним чином засвідчені копії документів з наступних питань:
- чи вживалися Міністерством заходи щодо інформування Копайгородської селищної ради Жмеринського району Вінницької області (її виконавчого комітету) про необхідність розроблення та затвердження історико-архітектурного опорного плану у складі генерального плану;
- чи вживались Міністерством заходи щодо визнання протиправною бездіяльність Копайгородської селищної ради Жмеринського району Вінницької області щодо невжиття заходів, спрямованих на розроблення та затвердження історико-архітектурного опорного плану у складі генерального плану смт Копайгород, зобов?язання вчинити дії відповідно до вимог законодавства, спрямовані на розроблення та затвердження історико-архітектурного опорного плану у складі генерального плану смт Копайгород Жмеринського району Вінницької області;
- чи зверталось Міністерство з відповідним позовом до суду, має намір звернутись.
28.06.2022 керівник Жмеринської окружної прокуратури звернувся до Міністерства культури та інформаційної політики України із аналогічним запитом за №52-2097вих-22.
У відповідь на звернення керівника Жмеринської окружної прокуратури, Міністерство повідомило, що зверталося до голови Копайгородської селищної ради Костюк К.І. листом від 15.09.2020 №11162/6.11.1, в якому наголошувало на необхідності виконання вимог чинного законодавства та обов'язковості розроблення історико-архітектурного опорного плану. Проте, зазначено, що відповіді на зазначений лист до Міністерства не надходило, відповідна науково-проектна документація на розгляд центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику в сфері охорони культурної спадщини не подана. Також у відповіді зазначено про те, що Міністерство не заперечує щодо представництва прокурором інтересів держави у даному питанні (лист №06/18/21-22 від 03.06.2022).
Так, відповідно листа Міністерства культури та інформаційної політики України від 15.09.2020 №11162/6.11.1 голові Копайгородської селищної ради Костюк К.І. наголошено на необхідності додержання вимог ст. 17 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності” та ст. 32 Закону України “Про охорону культурної спадщини”, інших законодавчих вимог в частині розробки та затвердження в установленому порядку історико-архітектурного опорного плану.
Як повідомило Міністерство, жодної відповіді Копайгородська селищна рада щодо розробки та затвердження в установленому порядку історико-архітектурного опорного плану не надала.
Крім того, Жмеринською окружною прокуратурою 28.06.2022 на адресу Копайгородської селищної ради скерований запит №52-2099вих-22 про надання інформації та копій документів з питань:
- чи приймалися селищною радою рішення щодо розроблення історико-архітектурного опорного плану у складі генерального плану смт Копайгород, долучивши копії підтверджуючих документів;
- чи приймалися селищною радою рішення про затвердження історико-архітектурного опорного плану у складі генерального плану смт Копайгород.
Листом від 06.07.2022 №293 Копайгородська селищна рада повідомила позивача, що рішення щодо розроблення та затвердження історико-архітектурного опорного плану у складі генерального плану смт Копайгород селищною радою не приймалися у зв'язку з надзвичайно високою вартістю даної процедури та відсутністю на даний час таких коштів у бюджеті Копайгородської селищної ради.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
У відповідності до норм Закону України "Про прокуратуру" прокурор одержує передбачену законом можливість захищати права та інтереси не конкретного державного органу, а дещо абстрактні інтереси держави, що в широкому сенсі можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів і являти собою потребу в здійсненні загальнодержавних дій, програм, спрямованих, зокрема, на гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, а також охорону землі, лісів, водойм як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання, в тому числі, й територіальних громад.
У рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі №1-1/99 зазначено, що із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Велика палата Верховного суду у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 виклала правову позицію щодо обгрунтування прокурором підстав для представництва інтересів держави в суді.
Зокрема, Велика палата зазначила, що прокурор звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов?язково повинен зазначити їх в обгрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з?ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необгрунтованим.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об?єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Також пункт 61 Постанови Верховного суду від 17.10.2018 у справі № 910/11919/17 зазначає, що відповідно до статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор доводить бездіяльність органу, в інтересах якого він звертається до суду, а не можливість чи неможливість такого органу самостійно звернутися із цим позовом до суду.
Оскільки органи, уповноважені державою на захист інтересів держави, в даному випадку Міністерство культури та інформаційної політики України та Управління містобудування та архітектури Вінницької обласної державної адміністрації, не здійснюють надані їм повноваження, до цього часу до суду з таким позовом не звернулися, - з указаним позовом звернувся прокурор у межах своєї компетенції, передбаченої ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» в інтересах держави в особі Управління містобудування та архітектури Вінницької обласної державної адміністрації і Міністерства культури та інформаційної політики України.
Таким чином, суд зазначає, що звертаючись до суду із цим позовом, прокурор відповідно до вимог статті 23 Закону України «Про прокуратуру» та статті 53 КАС України належним чином обгрунтував наявність у нього підстав для представництва інтересів держави у суді, визначив, у чому саме полягає порушення інтересів держави та правильно визначив органи, уповноважені державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, якими не вживалися самостійні заходи щодо усунення порушень інтересів держави у судовому порядку. Тому посилання представника відповідача щодо неправомірного звернення прокурором з даним позовом, суд розцінює як помилкові.
Відповідно до статті 54 Конституції України культурна спадщина охороняється законом. Держава забезпечує збереження історичних пам'яток та інших об'єктів, що становлять культурну цінність, вживає заходів для повернення в Україну культурних цінностей народу, які знаходяться за її межами.
В преамбулі Закону України "Про охорону культурної спадщини" від 08.06.2000 №1805-III (далі - Закон № 1805) вказано, що цей Закон регулює правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об'єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь. Об'єкти культурної спадщини, які знаходяться на території України, у межах її територіального моря та прилеглої зони, охороняються державою. Охорона об'єктів культурної спадщини є одним із пріоритетних завдань органів державної влади та органів місцевого самоврядування.
Згідно з абзацами 1, 2 частини 1 статті 32 Закону № 1805 з метою захисту традиційного характеру середовища окремих пам'яток, їх комплексів (ансамблів), історико-культурних заповідників, історико-культурних заповідних територій навколо них мають встановлюватися зони охорони пам'яток: охоронні зони, зони регулювання забудови, зони охоронюваного ландшафту, зони охорони археологічного культурного шару. Межі та режими використання зон охорони пам'яток визначаються відповідною науково-проектною документацією і затверджуються відповідним органом охорони культурної спадщини.
У відповідності до частини 4 статті 32 Закону № 1805 на охоронюваних археологічних територіях, у межах зон охорони пам'яток, історичних ареалів населених місць, занесених до Списку історичних населених місць України, забороняються містобудівні, архітектурні чи ландшафтні перетворення, будівельні, меліоративні, шляхові, земляні роботи без дозволу відповідного органу охорони культурної спадщини.
З метою захисту традиційного характеру середовища населених місць України, на виконання статті 32 Закону України "Про охорону культурної спадщини" постановою Кабінету Міністрів України № 878 від 26.07.2001 (далі - Постанова №878) затверджено Список історичних населених місць України та зобов'язано Державний комітет будівництва, архітектури та житлової політики разом з обласними державними адміністраціями забезпечити протягом 2001-2003 років розроблення та затвердження науково-проектної документації з визначення меж історичних ареалів населених місць, включених до зазначеного Списку.
До списку історичних населених місць України (міста і селища міського типу) затвердженого постановою № 878 від 26.07.2001, серед інших, включено смт Копайгород, Вінницької області.
Згідно з пунктом 5 Порядку визначення меж та режимів використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на території історичних ареалів населених місць, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2002 № 318, межі історичних ареалів визначаються спеціальною науково-проектною документацією під час розроблення історико-архітектурних опорних планів цих населених місць.
Відповідно до частини 4 статті 17 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" від 17.02.2011 № 3038-VI (далі - Закон № 3038) для населених пунктів, занесених до Списку історичних населених місць України, в межах визначених історичних ареалів у складі генерального плану населеного пункту визначаються режими регулювання забудови та розробляється історико-архітектурний опорний план, в якому зазначається інформація про об'єкти культурної спадщини.
Згідно загальних положень ДБН Б.2.2-3:2012 "Склад та зміст історико-архітектурного опорного плану населеного пункту" історико-архітектурний опорний план виконують в установленому порядку для всіх населених пунктів, що занесені до Списку історичних населених місць України. Матеріали історико-архітектурного опорного плану є підґрунтям для визначення меж історичних ареалів та розроблення або коригування зон охорони пам'яток культурної спадщини.
Пунктами 1.3, 1.4, 2.1 Порядку розроблення історико-архітектурного опорного плану населеного пункту, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 02.06.2011 № 61 (далі - Порядок № 61), визначено, що історико-архітектурний опорний план - це науково-проектна документація, яка розробляється у складі генеральних планів історичних населених місць. Історико-архітектурний опорний план погоджується та затверджується у складі містобудівної документації згідно із Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності". Історико-архітектурний опорний план розробляється на замовлення виконавчих органів місцевого самоврядування суб'єктами господарювання, спеціалізованими у сфері вивчення, охорони і використання культурної спадщини, які мають у своєму складі архітектора, що має кваліфікаційний сертифікат.
За приписами частини 1 статті 51 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 № 280/97 (далі - Закон № 280/97) виконавчим органом сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради є виконавчий комітет ради, який утворюється відповідною радою на строк її повноважень.
Згідно із пунктом 10 пункту "б" частини першої статті 32 Закону № 280/97 до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження щодо забезпечення охорони пам'яток історії та культури, збереження та використання культурного надбання.
Відповідно до пунктів 1, 2, 5, 6 частини 2 статті 6 Закону України "Про охорону культурної спадщини" від 08.06.2000 № 1805-III, до повноважень районних державних адміністрацій, виконавчого органу сільської, селищної, міської ради відповідно до їх компетенції у сфері охорони культурної спадщини належить: забезпечення виконання цього Закону, інших нормативно-правових актів про охорону культурної спадщини на відповідній території; подання пропозицій органу охорони культурної спадщини вищого рівня про занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, внесення змін до нього та про занесення відповідної території до Списку історичних населених місць України; забезпечення захисту об'єктів культурної спадщини від загрози знищення, руйнування або пошкодження; організація розроблення відповідних програм охорони культурної спадщини.
Таким чином, у 2001 році затверджено Спискок історичних населених місць України, у 2002 році затверджено порядок визначення меж та режимів використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на території історичних ареалів населених місць, а у 2011 році визначено, що історико-архітектурний опорний план розробляється на замовлення виконавчих органів місцевого самоврядування, в даному випадку на замовлення виконавчого комітету Копайгородської селищної ради
Проте, відповідачем починаючи з 2011 року не було вжито жодних заходів щодо замовлення розроблення історико-архітектурного опорного плану смт Копайгород.
Окрім того, суд враховує, що відповідачем до відзиву долучено копію рішення Виконавчого комітету Копайгородської селищної ради від 09.08.2022 № 33 “Про необхідність виготовлення генерального плану населеного пункту смт Копайгород Жмеринського району Вінницької області” та рішення 22 позачергової сесії 8 скликання Копайгородської селищної ради від 17.08.2022 № 8 “Про розроблення генерального плану населеного пункту смт Копайгород Жмеринського району Вінницької області”. Проте, вказані рішення не містять будь-яких відомостей, які свідчать про вжиття відповідачем заходів, спрямованих на розроблення та затвердження історико-архітектурного опорного плану смт Копайгород та усунення порушень інтересів держави за вказаним фактом.
Така бездіяльність відповідача не відповідає критеріям правомірності, визначеним частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, тому суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Виконавчого комітету Копайгородської селищної ради щодо невжиття заходів, спрямованих на розроблення та затвердження історико-архітектурного опорного плану смт Копайгород.
Зобов'язати Виконавчий комітет Копайгородської селищної ради вчинити дії відповідно до вимог законодавства, спрямовані на розроблення та затвердження історико-архітектурного опорного плану у складі генерального плану смт Копайгород.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.
Відповідно до статті 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Виконувач обов'язків керівника Жмеринської окружної прокуратури в інтересах державни в особі Міністерства культури та інформаційної політики України та Управління містобудування та архітектури Вінницької обласної державної адміністрації (вул. Національна, 6а, м. Жмеринка, Вінницька область, код ЄДРПОУ 02909909)
Виконавчий комітет Копайгородської селищної ради (вул. Центральна, 28, смт Копайгород, Жмеринський район, Вінницька область, код ЄДРПОУ 04326112)
Суддя Мультян Марина Бондівна