29 листопада 2022 р. Справа № 120/7267/22
Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Сала Павла Ігоровича, розглянувши в місті Вінниця в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області та Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити дії,
09.09.2022 до суду надійшла позовна заява за підписом адвоката Савчука М.В., подана від імені та в інтересах позивачки ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про:
- визнання протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області № 024950006226 від 15.08.2022 про відмову позивачці у призначенні пенсії за віком;
- зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області призначити та виплачувати позивачці пенсію за віком згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення" починаючи з 19.07.2022.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що 06.08.2022 позивачка звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області з заявою про призначення їй пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Рішенням № 024950006226 від 15.08.2022 Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області надало відмову, посилаючись на відсутність у позивачки необхідного страхового стажу. При цьому відповідач зазначив, що надані заявницею заява про призначення пенсії, свідоцтво про розірвання шлюбу та реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування не можуть бути враховані при обчисленні стажу, оскільки вказане в них ім'я " ОСОБА_2 " не відповідає паспортним даним " ОСОБА_2 ". Також не може враховуватись трудова книжка НОМЕР_1 та диплом НОМЕР_2 , оскільки у свідоцтві про зміну прізвища зазначено ім'я " ОСОБА_2 ", яке не відповідає паспортним даним " ОСОБА_2 ". Крім того, пенсійний орган вказав на те, що згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 за період роботи з 02.08.1982 по 29.09.1982 відсутній наказ та дата наказу при звільненні, а за період з 01.12.1986 по 18.09.1987 міститься виправлення в даті звільнення з роботи. Відтак зазначені періоди потребують уточнення.
Позивачка вважає протиправним вказане рішення пенсійного органу, а тому за захистом своїх прав вирішила звернутися до суду.
Ухвалою суду від 14.09.2022 позов ОСОБА_1 залишено без руху через невідповідність заяви вимогам статті 160 КАС України. Позивачці надано строк для усунення виявлених недоліків позовної заяви, зокрема запропоновано уточнити суб'єктний склад учасників справи та заявлені позовні вимоги.
27.10.2022 до суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, в якій представник позивачки як другого відповідача зазначив Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області та уточнив позовні вимоги. Просить суд визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області № 024950006226 від 15.08.2022 про відмову позивачці у призначенні пенсії за віком та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області призначити і виплачувати пенсію позивачці пенсію за віком згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення", починаючи з 19.07.2022.
Ухвалою суду від 01.11.2022 відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 та вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні). Крім того, у Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області витребувано матеріали пенсійної справи позивачки.
18.11.2022 до суду надійшов відзив Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, в якому відповідач позов заперечує та просить суд відмовити у його задоволенні. Також відповідач надав копію пенсійної справи позивачки.
Відповідач зазначає, що за принципом екстериторіальності заява позивачки про призначення пенсії за віком розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області. При розгляді заяви не було взято до уваги наступні документи: заяву про призначення пенсії, свідоцтво про розірвання шлюбу та дані реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, зважаючи на те, що документи видані на особу з іменем " ОСОБА_2 ", тоді як за паспортом позивачка " ОСОБА_2 ". Крім того, не взято до уваги трудову книжку НОМЕР_3 та диплом НОМЕР_2 , оскільки в свідоцтві про зміну імені ім'я позивачки зазначено " ОСОБА_2 ", що не відповідає паспортним даним " ОСОБА_2 ".
Додатково відповідач зауважує, що в періоді роботи згідно з трудовою книжкою НОМЕР_3 з 02.08.1982 по 29.09.1982 відсутні дані і номер наказу, а також будь-які відомості про звільнення, а в періоді з 01.12.1986 по 18.09.1987 наявні виправлення в даті звільнення.
Враховуючи наведене, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області прийнято рішення № 024950006226 від 15.08.2022 про відмову позивачці у призначенні пенсії за віком у зв'язву з відсутністю необхідного страхового стажу.
Згідно із ч. 1 ст. 18 КАС України у судах функціонує Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система.
Відповідно до ч. 7 ст. 18 КАС України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
З матеріалів справи видно, що копію ухвали суду від 01.11.2022 Головному управлінню Пенсійного фонду України в Запорізькій області доставлено до електронного кабінету 01.11.2022 о 16:55, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа, яка міститься в матеріалах справи.
Втім, як у встановлений судом строк, який завершився 17.11.2022, так і станом на дату ухвалення рішення зазначений відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву.
Тому суд, керуючись ч. 6 ст. 162 КАС України, вирішує справу за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Вивчивши матеріали справи, оцінивши наведені сторонами доводи на підтримку своїх вимог та заперечень, суд встановив, що 06.08.2022, у зв'язку з досягненням 19.07.2022 пенсійного віку (60 років), позивачка ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області з заявою про призначення пенсії за віком згідно із ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". До заяви позивачка додала ряд необхідних документів.
На підставі пункту 4.2 Порядку № 22-1 із застосуванням принципу екстериторіальності заяву позивачки про призначення пенсії за віком передано на розгляд Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.
Рішенням вказаного управління від 15.08.2022 № 024950006226 позивачці відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю страхового стажу. При цьому до страхового стажу позивачки незараховано жодного періоду роботи через те, що у заяві про призначення пенсії, свідоцтві про розірвання шлюбу та реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування зазначено ім'я позивачки " ОСОБА_2 ", що не відповідає її паспортним даним " ОСОБА_2 ". Крім того, пенсійний орган не взяв до уваги трудову книжку НОМЕР_3 та диплом НОМЕР_2 , оскільки в свідоцтві про зміну прізвища ім'я позивачки зазначено " ОСОБА_2 ", що не відповідає паспортним даним " ОСОБА_2 ". Додатково відповідач вказав на те, що не можуть бути зараховані згідно з трудовою книжкою НОМЕР_3 періоди роботи з 02.08.1982 по 29.09.1982, оскільки відсутній наказ та дата наказу при звільненні, та з 01.12.1986 по 18.09.1987, оскільки виправлення в даті звільнення з роботи.
Вважаючи протиправним рішення про відмову у призначенні пенсії за віком, позивачка звернулася до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд керується такими мотивами.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
З 01.01.2004 набрав чинності Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (далі Закон № 1058-IV), який, згідно з преамбулою, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом. Зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.
Отже, з 01.01.2004 Закон № 1058-IV є основним законом, який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду.
Відповідно до ст. 1 Закону № 1058-IV пенсія щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Частиною першою статті 9 Закону № 1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
За правилами частини першої статті 26 Закону № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року не менше 29 років.
Згідно з ч. 1 ст. 24 Закону № 1058-IV страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч. 4 ст. 24 Закону № 1058-IV).
Питання щодо подання та оформлення документів для призначення пенсій врегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 № 13-1 (далі Порядок № 22-1).
Так, пунктом 1.1 Порядку № 22-1 встановлено, що заява про призначення пенсії подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб.
За приписами пункту 2.1 Порядку № 22-1 документи, які додаються до заяви про призначення пенсії за віком: документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків або свідоцтво про загальнообов'язкове державне соціальне страхування; документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637; для підтвердження заробітної плати відділом персоніфікованого обліку надаються індивідуальні відомості про застраховану особу за період з 01 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера у період до 01 січня 2016 року ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) до 01 липня 2000 року (додаток 1) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.
Відповідно до пункту 4.1 Порядку № 22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою.
Заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається в пенсійній справі.
Судом встановлено, що 06.08.2022, у зв'язку з досягненням 60-річного віку, позивачка звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області з заявою про призначення пенсії за віком на підставі ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". До заяви позивачка додала необхідні документи, в тому числі трудову книжку.
За результатами розгляду вказаної заяви Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області прийняло рішення від 15.08.2022 № 024950006226 про відмову у призначенні позивачці пенсії за віком.
Підставою для прийняття такого рішення став висновок пенсійного органу про відсутність у позивачки необхідного страхового стажу, а саме 29 років. Як зазначено в рішенні, страховий стаж особи взагалі відсутній, що обґрунтовується невідповідністю імені позивачки згідно з паспортними даними та тими документами, що підтверджують трудовий стаж заявниці.
Оцінюючи вказані доводи відповідача суд враховує, що наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (далі - Інструкція № 58).
Пунктом 1.1 цієї Інструкції також передбачено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Суд наголошує, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи особи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
Як зазначено в пункті 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
За змістом пунктів 2.11-2.13 Інструкції № 58 відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім'я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорту або свідоцтва про народження.
Після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.
Зміна записів у трудових книжках про прізвище, ім'я, по батькові і дату народження виконується власником або уповноваженим ним органом за останнім місцем роботи на підставі документів (паспорта, свідоцтва про народження, про шлюб, про розірвання шлюбу, про зміну прізвища, ім'я та по батькові тощо) і з посиланням на номер і дату цих документів.
Зазначені зміни вносяться на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Однією рискою закреслюється, наприклад, колишнє прізвище або ім'я, по батькові, дата народження і записуються нові дані з посиланням на відповідні документи на внутрішньому боці обкладинки і завіряються підписом керівника підприємства або печаткою відділу кадрів.
Тобто обов'язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на роботодавця, який зобов'язаний здійснити виправлення у трудовій книжці у разі виявлення неправильного або неточного запису.
Відповідно до пункту 2.1 Інструкції № 58 трудові книжки і вкладиші до них заповнюються у відповідних розділах українською і російською мовами.
Судом досліджено трудову книжку ОСОБА_1 НОМЕР_4 , копію якої міститься у матеріалах справи, та встановлено, що на сторінці 1 трудової книжки ім'я позивачки вказано російською мовою як " ОСОБА_2 "; прізвище " ОСОБА_3 " закреслено та записано українською мовою " ОСОБА_4 ", нижче записано прізвище " ОСОБА_5 " (післяшлюбне); підстави для внесення відповідних змін вказано українською мовою, зокрема зазначено, що прізвище " ОСОБА_5 " змінено на " ОСОБА_4 " відповідно до свідоцтва про зміну імені серії НОМЕР_5 , виданого відділом реєстрації актів цивільного стану Вінницького міського управління юстиції Вінницької області від 23.06.2008 року.
Також судом встановлено, що відповідно до вказаного свідоцтва про зміну імені, копія якого була в розпорядженні відповідача, ім'я позивачки записано українською мовою " ОСОБА_2 ".
Водночас згідно з паспортом громадянина України НОМЕР_6 , виданого Ленінським РВ ВМУ УМВС України у Вінницькій області 02 вересня 2009 року, на першій сторінці паспортної книжечки ім'я позивача вказано українською мовою як " ОСОБА_2 ", а на другій сторінці російською мовою як " ОСОБА_2 ".
Таким чином, оскільки у паспорті та трудовій книжці ім'я позивачки вказане російською мовою " ОСОБА_2 ", відсутні підстави вважати, що ці документи належать іншій особі. Натомість твердження відповідача, що зазначене у поданих для призначення пенсії документах ім'я відрізняється від паспортних даних позивачки суд вважає проявом надмірного формалізму.
Крім того, заслуговує на увагу той факт, що паспорт був виданий позивачці у 2009 році, тобто значно пізніше, ніж була заведена трудова книжка.
Але навіть незважаючи на наявність відповідних несуттєвих розбіжностей в імені позивачки згідно з поданими для призначення пенсії документами, на думку суду, визначальними є саме ті з них, які підтверджуть трудовий стаж особи, наприклад трудова книжка. Більше того, суд вважає, що виявлена пенсійним органом невідповідність у імені позивачки повністю спростовувалася сукупність наданих позивачкою документів, які також є офіційними та були видані компетентними державними органами. Водночас відповідач не надав цим документам належної оцінки та взагалі проігнорував ними при вирішенні питання про визначення страхового стажу позивачки, хоча саме вони, а не паспорт, є тими документами, що підтверджують трудовий стаж.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що відповідач безпідставно та з формальних мотивів не врахував при вирішенні питання про призначення позивачці пенсії за віком такі документи (та наявні у них відомості), як трудова книжка НОМЕР_1 та диплом НОМЕР_2 , а також інші подані позивачкою документи, зокрема заяву про призначення пенсії, свідоцтво про розірвання шлюбу, реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Щодо тверджень відповідача про незарахування періоду роботи позивачки з 02.08.1982 по 29.09.1982 через відсутність наказу та дати наказу при звільненні та з 01.12.1986 по 18.09.1987 через наявність виправлення в даті звільнення з роботи, то суд зазначає таке.
В силу приписів ст. 62 Закону N 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Водночас заповнення трудової книжки працівника здійснюється роботодавцем, а не працівником, і саме підприємство-роботодавець є відповідальним за організацію обліку трудових книжок працівників, в тому числі правильність внесення записів до них.
Порядок заповнення трудових книжок визначається розділом 2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників. Так, пунктом 2.4 Інструкції передбачено, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 р., у графі 2 трудової книжки записується "05.01.93". Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Як видно з трудової книжки НОМЕР_1 , в період з 01.12.1986 до 18.09.1989 позивачка працювала на посаді техніка-електрика.
Відповідно до записів № 4 та № 5 позивачку 01.12.1986 прийнято на роботу на підставі наказу № 11-к від 1.12.86, а 18.09.1989 звільнено з роботи на підставі наказу № 81-к від 21.09.87.
Суд погоджується з доводами відповідачів про те, що дата звільнення з роботи позивачки внесена із виправленнями. Однак, на думку суду, ці виправлення необхідно розглядати як технічний (формальний) недолік, допущений особою, яка є відповідальною за внесення відповідних записів на підприємстві до трудової книжки працівника, який не може давати достатні підстави для незарахування такого періоду роботи позивача до трудового стажу. Більше того, такі виправлення не заважають вільному читанню цифр.
Також суд бере до уваги, що спосіб внесення записів до трудової книжки позивачки та їх порядковість не дають підстав вважати, що мали місце дописування чи інші неправомірні дії з метою штучного (безпідставного) формування стажу позивачки. Відтак на працівника не слід покладати ризик негативних наслідків (позбавлення позивачки її конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії по віку) за формальну неправильність оформлення досліджуваного документу, якщо недоліки допущені із вини адміністрації підприємства. Цей висновок узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 21.02.2018 у справі № 687/975/17.
Що стосується періоду з 02.08.1982 по 29.09.1982, оскільки відсутній наказ да дата наказу при звільненні, то суд зазначає, що згідно із записом № 1 позивачку 02.08.1982 зачислено на посаду електромонтера 2 розряду на період практики з 02.08.82 по 28.09.82 на підставі наказу № 72-к від 02.08.1982. Відтак можна зробити висновок, що 28.09.1982 є останнім днем роботи позивачки на вказаній посаді, а тому зазначений період роботи підлягає врахуванню при обчисленні страхового стажу.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, що наведена у постановах від 25.04.2019 у справі № 593/283/17 та від 30.09.2019 у справі № 638/18467/15-а, формальні неточності в документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для обмеження органами пенсійного фонду в реалізації особою конституційного права на соціальний захист та призначення пенсії.
Вищезазначене додатково підтверджується тим, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.93 "Про трудові книжки працівників" відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.
За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Отже, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а тому й не може впливати на його особисті права. Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 по справі № 677/277/17.
Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують, як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
При вирішенні справи "Рисовський проти України" (№ 29979/04) Європейський суд з прав людини підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси. Згідно з пунктом 71 вказаного рішення державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.
Враховуючи наведене суд вважає, що вказані записи у трудовій книжці позивачки містять достатні та необхідні відомості про її роботу в період з 02.08.1982 по 29.09.1982 та з 01.12.1986 по 18.09.1987 та підлягають врахуванню для обчислення страхового стажу при призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .
Відтак рішення відповідача за результатами розгляду заяви позивачки про призначення пенсії за віком прийняте необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для його прийняття, та непропорційно, зокрема без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване рішення, а тому визнається судом протиправним і таким, що підлягає скасуванню.
Разом з тим, беручи до уваги встановлені обставини справи та надані сторонами докази, за результатами вирішення цього спору суд не вбачає достатніх правових підстав для покладення на відповідача обов'язку з призначення позивачці пенсії за віком.
Як зазначено у п. п. 5.1. п. 5 Рішення Конституційного Суду України від 29 серпня 2012 року № 16-рп/2012, Конституція України гарантує здійснення судочинства судами на засадах, визначених у ч. 3ст. 129 цієї Конституції, які забезпечують неупередженість здійснення правосуддя судом, законність та об'єктивність винесеного рішення тощо. Ці засади, як наголосив Конституційний Суд України в абзаці 1 п. п. 3.2 п. 3 мотивувальної частини Рішення від 02 листопада 2011 року № 13-рп/2011, є конституційними гарантіями права кожного на судовий захист.
Відповідно до висновків Європейського суду з прав людини у рішенні від 18 липня 2006 року у справі "Проніна проти України" (заява № 63566/00), суд зобов'язаний оцінити кожен специфічний, доречний та важливий аргумент, а інакше він не виконує свої зобов'язання щодо п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (параграф 25).
Завданням адміністративного судочинства є перевірка правомірності дій суб'єкта владних повноважень, відповідності його рішень критеріям, які пред'являються до рішень суб'єктів владних повноважень та закріплені в частині 2 статті 2 КАС України.
Суд враховує, що в оскаржуваному рішенні зазначено, що страховий стаж позивачки відсутній. При цьому, як встановлено судом під час розгляду справи, відповідач, окрім іншого, не врахував трудову книжку позивачки НОМЕР_1 , яка, у свою чергу, є основним документом для підтвердження страхового стажу.
З наведеного висновується, що відповідач взагалі не обчислював страхового стажу позивачки, оскільки помилково вважав, що подані заявницею документи є неналежними.
Таким чином, суд не може перебирати на себе компетенцію пенсійного органу, самостійно досліджувати періоди страхового стажу позивачки, встановлювати факт наявності у позивачки достатнього стажу для призначення пенсії і, відповідно, робити висновок про наявність/відсутність у позивачки права на пенсію.
Суд виходить з того, що відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Законом № 1058 та Порядком № 22-1, і без дотримання вимог ч. 2 ст. 2 КАС України, і це свідчить про допущення відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, протиправної бездіяльності стосовно належного і повного розгляду заяви позивачки про призначення пенсії.
Частиною четвертою статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини 2 цієї статті, суд може зобов'язати відповідача-суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних справах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.
Перевіривши обґрунтованість доводів сторін та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд приходить до переконання, що заявлений позов слід задовольнити частково, а саме у спосіб визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області № 024950006226 від 15.08.2022 про відмову позивачці у призначенні пенсії за віком та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повторно розглянути заяву позивачки від 06.08.2022 про призначення пенсії за віком та прийняти за результатами розгляу рішення з урахуванням висновків суду у цій справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (ч. 3 ст. 139 КАС України).
Таким чином, оскільки позовні вимоги мають немайновий характер, а позов задоволено частково, на користь позивача належить стягнути половину понесених ним судових витрат зі сплати судового збору, тобто 496,20 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 72, 77, 90, 139, 242, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області № 024950006226 від 15 серпня 2022 року про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 06 серпня 2022 року про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та за результатом розгляду заяви прийняти рішення з урахуванням висновків суду у цій справі.
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 496,20 грн. (чотириста дев'яносто шість гривень 20 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо справу розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
1) позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_7 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 );
2) представник позивача: адвокат Савчук Микола Васильович (РНОКПП НОМЕР_8 , адреса для листування: АДРЕСА_2 );
3) відповідач 1: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (код ЄДРПОУ 13322403, місцезнаходження: вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21100);
4) відповідач 2: Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (код ЄДРПОУ 20490012, місцезнаходження: проспект Соборний, 158-Б, м. Запоріжжя, 69057).
Повне судове рішення складено 29.11.2022.
Суддя Сало Павло Ігорович