іменем України
30 листопада 2022 року м. Чернігів
Унікальний номер справи № 733/1129/19
Головуючий у першій інстанції - Овчарик В. М.
Апеляційне провадження № 22-ц/4823/980/22
Чернігівський апеляційний суд у складі суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючої - судді Шитченко Н.В.,
суддів Висоцької Н.В., Онищенко О.І.,
із секретарем: Зіньковець О.О.,
позивач: ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Ічнянська міська рада Чернігівської області,
розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження з повідомленням учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Ічнянського районного суду Чернігівської області від 21 липня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно, зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання заповіту недійсним.
У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 ОСОБА_3 , в якому просила:
- визнати за ОСОБА_1 , як спадкоємцем за заповітом, право власності на 3/4 частки земельної ділянки площею 2,33 га відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЧН № 064499, виданого на підставі розпорядження Ічнянської райдержадміністрації від 24 вересня 2003 року № 431, що розташована на території Рожнівської сільської ради Ічнянського району Чернігівської області, яка належала ОСОБА_5 , померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- визнати за ОСОБА_1 , як спадкоємцем за заповітом, право власності на 3/4 частки земельної ділянки площею 0,74 га відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЧН № 028914, виданого на підставі розпорядження Ічнянської райдержадміністрації від 24 вересня 2003 року № 431, що розташована на території Рожнівської сільської ради Ічнянського району Чернігівської області, яка належала ОСОБА_5 , померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Обгрунтовуючи заявлені вимоги, указувала на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 після померлого ОСОБА_5 відкрилася спадщина, до складу якої входять спірні земельні ділянки. ОСОБА_1 , як спадкоємець за заповітом померлого, прийняла спадщину, оскільки на день смерті спадкодавця проживала разом із ним, а також звернулася до державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, але не може оформити спадкові права у позасудовому порядку через втрату правовстановлюючих документів на земельні ділянки. З урахуванням викладеного, позивачка просила визнати за нею право власності у порядку спадкування на 3/4 частки вказаних вище земельних ділянок, оскільки право на 1/4 частку спадкового майна має дружина померлого ОСОБА_2 в силу положень ст. 1241 ЦК України.
У листопаді 2019 року ОСОБА_3 звернувся із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , в якому просив визнати недійсним заповіт від імені ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , посвідчений секретарем виконкому Рожнівської сільської ради Ічнянського району Чернігівської області Яцеленко В.О. 05 вересня 2018 року.
Обгрунтовуючи зустрічні позовні вимоги, ОСОБА_3 посилався на на те, що є спадкоємцем за законом після померлого батька ОСОБА_5 . До складу спадщини входять спірні земельні ділянки. Вважав недійсним заповіт, складений 05 вересня 2018 року на користь ОСОБА_1 , стверджуючи, що волевиявлення спадкодавця ОСОБА_5 не відповідало його внутрішній волі і не було вільним, а заповіт не відповідає вимогам закону, що регулюють порядок вчинення правочинів.
Ухвалою Ічнянського районного суду Чернігівської області від 06 грудня 2019 року зустрічний позов ОСОБА_3 про визнання заповіту недійсним прийнято до спільного розгляду з первісним позовом ОСОБА_1 про визнання права власності на спадкове майно, об'єднано позови в одне провадження (т. 1 а.с. 72-74).
Рішенням Ічнянського районного суду Чернігівської області від 21 липня 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено повністю.
Визнано за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування на 3/4 частки земельної ділянки площею 0,74 га, розташованої на території Рожнівської сільської ради Ічнянського району Чернігівської області, наданої на ведення товарного сільськогосподарського виробництва, згідно державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЧН № 028914, виданого Ічнянською районною державною адміністрацією Чернігівської області 11 червня 2004 року, на підставі розпорядження Ічнянської районної державної адміністрації від 24 вересня 2003 року № 431, належну померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 та 3/4 частки земельної ділянки площею 2,33 га, розташованої на території Рожнівської сільської ради Ічнянського району Чернігівської області, наданої на ведення товарного сільськогосподарського виробництва, згідно державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЧН № 064499, виданого Ічнянською районною державною адміністрацією Чернігівської області 11 червня 2004 року, на підставі розпорядження Ічнянської районної державної адміністрації від 24 вересня 2003 року № 431, належну померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 .
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання заповіту недійсним відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 , посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, які суд вважав встановленими, просить скасувати повністю рішення районного суду, яким задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 , та ухвалити нове рішення, яким задовольнити зустрічні позовні вимоги, визнавши недійсним заповіт від імені ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , посвідчений 05 вересня 2018 року секретарем виконкому Рожнівської сільської ради Ічнянського району Чернігівської області Яцеленко В.О.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що останні пів року життя ОСОБА_5 за станом свого здоров'я не міг впізнавати близьких до нього людей, а також усвідомлювати свої дії. Спадкодавець не пересувався і був лежачим. Заповіт, складений за два місяці до смерті ОСОБА_5 , вчинено проти його справжньої волі, оскільки за станом здоров'я він не міг його підписати, підпис йому не належить.
Наголошує на тому, що суд першої інстанції не взяв до уваги висновок судово-почеркознавчої експертизи, за яким рукописний запис «Заповіт прочитано мной вголос і власноручно підписано» у заповіті від 05 вересня 2018 року, посвідченому секретарем виконкому Рожнівської сільської ради Ічнянського району Чернігівської області Яцеленко В.О., виконано навмисно зміненим почерком у прискореному темпі.
Посилається на те, що оспорюваний заповіт складено з порушенням вимог ст. 207, 1248, 1253 ЦК України. Звертає увагу суду на те, що власноручний запис ОСОБА_6 під протоколом допиту та рукописний текст в оспорюваному заповіті візуально співпадають.
У наданому відзиві представник ОСОБА_1 - адвокат Лишко В.А., не погоджуючись з доводами апеляційної скарги ОСОБА_3 , просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги у повному обсязі.
Доводи відзиву зводяться до того, що за фактом можливої підробки оспорюваний заповіт був предметом кримінального провадження, яке було закрито за відсутністю складу кримінального правопорушення. Сторона позивача не довела та не надала жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що заповідач у день складання заповіту за станом свого здоров'я не міг усвідомлювати, розуміти та вчиняти будь-які дії, які не відповідали його внутрішній волі.
Представник позивачки зазначає, що у апеляційній скарзі здійснено посилання на окремі положення висновку судово-почеркознавчої експертизи, що не відображає повністю її результати, а судом взято до уваги усі відповіді на питання, які були надані експерту для проведення експертизи. Можливе співпадання почерку ОСОБА_6 у різних документах не є предметом спору, а візуальна схожість належними доказами не доведено, як того вимагає ст. 79-85 ЦПК України.
Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 12 жовтня 2022 року справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 15 год. 00 хв 26 жовтня 2022 року (т. 2 а.с. 231).
26 жовтня 2022 року у судовому засіданні апеляційного суду оголошено перерву до 11 год. 00 хв. 30 листопада 2022 року, що засвідчено протоколом судового засідання (т. 2 а.с. 245-246).
У наведене судове засідання сторони або їх представники не з'явилися. Від Ічнянської міської ради Чернігівської області, представника ОСОБА_3 - адвоката Сікоріної С.В., представника ОСОБА_7 - адвоката Лишка В.А. надійшли заяви про розгляд даної справи без їх участі (т. 2 а.с. 230, 240, 242, 251).
ОСОБА_2 належним чином повідомлена про розгляд справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (т. 2 а.с. 250).
За змістом ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Отже, апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутності сторін.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 , як спадкоємець за заповітом, прийняла спадщину після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 , оскільки на день смерті останнього проживала разом із ним, а також подала до нотаріальної контори відповідну заяву, але не може оформити спадкові права в позасудовому порядку у зв'язку з втратою правовстановлюючих документів на спірні земельні ділянки, що є підставою для визнання за позивачкою за права власності в порядку спадкування на 3/4 частки спадкового майна.
Відмовляючи у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_3 , суд першої інстанції виходив з того, що всупереч ст. 76-81 ЦПК України не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що заповідач у день складення заповіту за станом свого здоров'я не міг усвідомлювати, розуміти та вчиняти будь-які дії, волевиявлення не відповідало його внутрішній волі, або ж підпис у заповіті йому не належить.
Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду, оскільки він ґрунтується на матеріалах справи та відповідає вимогам чинного законодавства.
У справі встановлено, що 11 червня 2004 року ОСОБА_5 на підставі розпорядження Ічнянської районної державної адміністрації від 24 вересня 2003 року № 431 видано Державний акт серії ЧН № 028914 на право власності на земельну ділянку площею 0,74 га, а також Державний акт серії ЧН № 064499 на земельну ділянку площею 2,33 га, які розміщені в с. Рожнівка, Рожнівської сільської ради Ічнянського району Чернігівської області, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (т. 1 а.с. 10, 11).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть (т. 1 а.с. 5).
Померлий ОСОБА_5 та ОСОБА_2 перебували у шлюбі (т. 1 а.с. 66).
Відповідно до довідки Рожнівської сільської ради Ічнянського району Чернігівської області № 56 від 06 лютого 2019 року, ОСОБА_5 на день смерті проживав та був зареєстрований в АДРЕСА_1 , разом із ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 7).
05 вересня 2018 року ОСОБА_5 склав заповіт, за яким все те, що йому належить і буде належати на день смерті, заповів ОСОБА_1 . Заповіт посвідчено секретарем Рожнівської сільської ради Ічнянського району Чернігівської області Яцеленко В.О., зареєстровано в реєстрі за № 45. Указано, що заповіт записаний ОСОБА_6 зі слів ОСОБА_5 . Заповіт до підписання прочитаний уголос заповідачем ОСОБА_5 і власноруч підписаний ним у присутності ОСОБА_6 о 11 годині 30 хвилин (т. 1 а.с. 6).
Під час складання заповіту секретар виконкому Рожнівської сільської ради Ічнянського району Чернігівської області Яцеленко В.О. була уповноваженою особою на вчинення нотаріальних дій, зокрема, посвідчення заповітів, що підтверджується копією рішення першої сесії сьомого скликання Рожнівської сільської ради Ічнянського району Чернігівської області № 8-01/7 від 18 листопада 2015 року (т. 1 а.с. 197) та копією протоколу першої сесії Рожнівської сільської ради сьомого скликання від 18 листопада 2015 року (т. 1 а.с. 198-206).
Після смерті ОСОБА_5 Ічнянською районною державною нотаріальною конторою заведено спадкову справу № 129/2019. Із заявами про прийняття спадщини звернулися дружина спадкодавця ОСОБА_2 , його син ОСОБА_3 , а також ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 37, 38-39).
Листом № 913/02-14 від 28 серпня 2019 року Ічнянська районна державна нотаріальна контора повідомила ОСОБА_1 про те, що видати свідоцтва про право на спадщину за заповітом на її ім'я немає можливості, оскільки не надано правовстановлюючі документи на спадкове майно ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 (спадкова справа № 129/2019) (т. 1 а.с. 9).
Про втрату державних актів на землю серії ЧН № 064499, ЧН № 028914, виданих на ім'я ОСОБА_5 , здійснено оголошення у газеті «Трудова слава» (т. 1 а.с. 13).
За результатами проведеної в суді першої інстанції судово-почеркознавчої експертизи № 2575-2578/21-24, складеної 13 серпня 2021 року Чернігівським відділенням КНДІСЕ (т. 2 а.с. 90-93), встановлено, що підпис від імені ОСОБА_5 в заповіті від 05 вересня 2018 року, посвідченому секретарем виконкому Рожнівської сільської ради Ічнянського району Чернігівської області Яцеленко В.О., виконаний рукописним способом, письмовим приладом без попередньої технічної підготовки та використанням технічних засобів.
Вирішити питання «Чи виконано підпис у графі «підпис», що міститься у заповіті від 05 вересня 2018 року, посвідченому секретарем виконкому Рожнівської сільської ради Ічнянського району Чернігівської області Яцеленко В.О., померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 чи іншою особою?» не виявляється за можливе з причин, які вказані в п. 2 дослідницької частини висновку. Зокрема, наявність в даному дослідженому підписі ознак уповільненого темпу виконання, ступінь їх прояву та локалізації свідчать про виконання даного підпису під впливом якихось «збиваючих» факторів. При дослідженні зразків та почерку ОСОБА_5 встановлено, що вони виконувались різними особами та підлягають сумніву в їх достовірності, також дані зразки виконані в проміжок часу 1975-2015, який неспівставлений з часом підписання досліджуваного заповіту, датованого 05 вересня 2018 року.
Вирішити питання: ким, чоловіком або жінкою виконаний рукописний текст «Заповіт прочитано мной вголос і власноруч підписаний» у заповіті від 05 вересня 2018 року, посвідченому секретарем виконкому Рожнівської сільської ради Ічнянського району Чернігівської області Яцеленко В.О.? - не виявилося за можливе з причин, які вказані в п. 3 дослідницької частини висновку. Зокрема, рукописний запис «Заповіт прочитаний мной вголос і власноруч підписаний» в заповіті від 05 вересня 2018 року виконаний рухами високого ступеня виробленості, у прискореному темпі письма, зі зниженням координації рухів другої групи, що проявилося в наявності таких ознак: збільшена протяжність рухів в заключних штрихах, подвоєність штрихів, повторювання літер, різні розміри літер в словах, різна розстановка літер та їх елементів, різне положення поздовжених осей, різна зв'язність, значна хвилястість ліній письма в рядку, різна будова однойменних літер.
Перераховані ознаки утворюють сукупність, достатню для висновку про те, що рукописний запис «Заповіт прочитаний мной вголос і власноруч підписаний» в заповіті від 05 версеня 2018 року, посвідченому секретарем виконкому Рожнівської сільської ради Ічнянського району Чернігівської області Яцеленко В.О., виконаний навмисно зміненим почерком у прискореному темпі письма.
Оскільки, рукописний запис «Заповіт прочитаний мной вголос і власноруч підписаний» в заповіті від 05 вересня 2018 року, посвідченому секретарем виконкому Рожнівської сільської ради Ічнянського району Чернігівської області Яцеленко В.О. виконаний навмисно зміненим почерком, що не дозволяє прослідкувати сталість виявлених індивідуальних ознак, згідно «Методики визначення статі виконавця коротких рукописних текстів», даний текст є непридатним для визнання статі виконавця.
Рукописний запис «Заповіт прочитано мной вголос і власноруч підписаний» у заповіті від 05 вересня 2018 року, посвідченому секретарем виконкому Рожнівської сільської ради Ічнянського району Чернігівської області Яцеленко В.О., виконаний навмисно зміненим почерком у прискореному темпі письма.
Звернувшись з позовом про визнання за ОСОБА_1 , як спадкоємцем за заповітом, права власності в порядку спадкування на 3/4 частки спадкового майна, остання зазначала, що прийняла спадщину після смерті ОСОБА_5 , але не може оформити спадкові права у позасудовому порядку через втрату правовстановлюючих документів на земельні ділянки.
У зустрічному позові про визнання недійсним заповіту, ОСОБА_3 зазначав, що під час складання 05 версеня 2018 року заповіту волевиявлення спадкодавця ОСОБА_5 не відповідало його внутрішній волі і не було вільним, а заповіт не відповідає вимогам закону, що регулюють порядок вчинення правочинів.
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист цивільного інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені ч. 2 ст. 16 ЦК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
За правилами статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Особа, яка подала заяву про прийняття спадщини, може відкликати її протягом строку, встановленого для прийняття спадщини (ч.ч. 1, 5 ст. 1269 ЦК України).
Частиною першою статті 1241 ЦК України передбачено, що малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка).
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).
Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення породжує, змінює або припиняє цивільні права та обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним).
Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті (стаття 1233 ЦК України).
Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається (стаття 1234 ЦК України).
Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем (абзац 1 частини другої статті 1247 ЦК України).
Нотаріальне посвідчення правочину здійснюється нотаріусом або іншою посадовою особою, яка відповідно до закону має право на вчинення такої нотаріальної дії, шляхом вчинення на документі, в якому викладено текст правочину, посвідчувального напису (частина друга статті 209 ЦК України).
Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу (частина третя статті 1247 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.
Згідно з ч. 2 ст. 1257 ЦК України за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Згідно з ч.ч. 3, 4 ст. 12, ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу для своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Таким чином, при з'ясуванні, якими доказами кожна сторона буде обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо невизнаних обставин, суд повинен виходити з принципу змагальності цивільного процесу, за яким кожна сторона несе обов'язки щодо збирання доказів і доказування тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, якщо інше не встановлено процесуальним законом.
Зважаючи на вищенаведені норми та дослідивши обставини справи в сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що висновок районного суду про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання за нею права власності на 3/4 частки спадкового майна ґрунтується на матеріалах справи та відповідає вимогам закону.
Матеріалами справи підтверджується, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5 , який за життя склав заповіт і заповів ОСОБА_1 все своє майно. Заповіт посвідчено секретарем Рожнівської сільської ради Ічнянського району Чернігівської області Яцеленко В.О., зареєстровано в реєстрі за № 45 (т. 1 а.с. 6).
Установивши, що ОСОБА_1 прийняла спадщину після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 , оскільки на день смерті спадкодавця проживала разом з ним і у встановлений законом строк звернулася до Ічнянської районної державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, але через втрату правовстановлюючих документів на земельні ділянки не може оформити спадкові права в позасудовому порядку, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про визнання за ОСОБА_1 права власності в порядку спадкування на 3/4 частки земельних ділянок.
При цьому, суд першої інстанції вірно урахував, що обов'язкова частка спадкового майна, на яке претендує ОСОБА_2 , складає 1/4 частку, оскільки спадкоємцями першої черги після померлого ОСОБА_5 є дві особи - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Оскаржуючи заповіт від 05 вересня 2018 року, ОСОБА_3 наполягав на тому, що заповіт вчинено проти справжньої волі спадкодавця, який не міг його підписати за станом свого здоров'я, підпис йому не належить.
Згідно з постановою пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо він був складений особою під впливом фізичного або психічного насильства, або особою, яка через стійкий розлад здоров'я не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними. Для встановлення психічного стану заповідача в момент складання заповіту, який давав би підставу припустити, що особа не розуміла значення своїх дій і (або) не могла керувати ними на момент складання заповіту, суд призначає посмертну судово-психіатричну експертизу (стаття 145 ЦПК).
Пленум Верховного Суду України у постанові від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справи про визнання правочинів недійсними» також звернув увагу на те, що при розгляді справ за позовами про визнання недійсними заповітів на підставі статті 225, частини другої статті 1257 ЦК суд за клопотанням хоча б однієї зі сторін зобов'язаний призначити посмертну судово-психіатричну експертизу. Висновок такої експертизи має стосуватися стану особи саме на момент вчинення правочину.
Таким чином, належним та допустимим доказом того факту, що на момент посвідчення заповіту спадкодавець через стійкий розлад здоров'я не усвідомлював значення своїх дій та (або) не міг керувати ними є саме висновок посмертної судово-психіатричної експертизи.
Під час розгляду справи судом першої інстанції, ОСОБА_3 заявив клопотання про призначення почеркознавчої експертизи і відмовився від призначення психіатричної експертизи у зв'язку з відсутністю медичних документів (т. 1 а.с. 212).
За результатами проведеної в суді першої інстанції судово-почеркознавчої експертизи № 2575-2578/21-24, складеної 13 серпня 2021 року Чернігівським відділенням КНДІСЕ (т. 2 а.с. 90-93), встановлено, що підпис від імені ОСОБА_5 в заповіті від 05 вересня 2018 року, посвідченому секретарем виконкому Рожнівської сільської ради Ічнянського району Чернігівської області Яцеленко В.О., виконаний рукописним способом, письмовим приладом без попередньої технічної підготовки та використанням технічних засобів.
Вирішити питання «Чи виконано підпис у графі «підпис», що міститься у заповіті від 05 вересня 2018 року, посвідченому секретарем виконкому Рожнівської сільської ради Ічнянського району Чернігівської області Яцеленко В.О., померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 чи іншою особою?» не виявляється за можливе з причин, які вказані в п. 2 дослідницької частини висновку. Зокрема, наявність в даному дослідженому підписі ознак уповільненого темпу виконання, ступінь їх прояву та локалізації свідчать про виконання даного підпису під впливом якихось «збиваючих» факторів. При дослідженні зразків та почерку ОСОБА_5 встановлено, що вони виконувались різними особами та підлягають сумніву в їх достовірності, також дані зразки виконані в проміжок часу 1975-2015, який неспівставлений з часом підписання досліджуваного заповіту, датованого 05 вересня 2018 року.
Вирішити питання: ким, чоловіком або жінкою виконаний рукописний текст «Заповіт прочитано мной вголос і власноруч підписаний» у заповіті від 05 вересня 2018 року, посвідченому секретарем виконкому Рожнівської сільської ради Ічнянського району Чернігівської області Яцеленко В.О.? - не виявилося за можливе з причин, які вказані в п. 3 дослідницької частини висновку. Зокрема, рукописний запис «Заповіт прочитаний мной вголос і власноруч підписаний» в заповіті від 05 вересня 2018 року виконаний рухами високого ступеня виробленості, у прискореному темпі письма, зі зниженням координації рухів другої групи, що проявилося в наявності таких ознак: збільшена протяжність рухів в заключних штрихах, подвоєність штрихів, повторювання літер, різні розміри літер в словах, різна розстановка літер та їх елементів, різне положення поздовжених осей, різна зв'язність, значна хвилястість ліній письма в рядку, різна будова однойменних літер.
Перераховані ознаки утворюють сукупність, достатню для висновку про те, що рукописний запис «Заповіт прочитаний мной вголос і власноруч підписаний» в заповіті від 05 версеня 2018 року, посвідченому секретарем виконкому Рожнівської сільської ради Ічнянського району Чернігівської області Яцеленко В.О., виконаний навмисно зміненим почерком у прискореному темпі письма.
Оскільки, рукописний запис «Заповіт прочитаний мной вголос і власноруч підписаний» в заповіті від 05 вересня 2018 року, посвідченому секретарем виконкому Рожнівської сільської ради Ічнянського району Чернігівської області Яцеленко В.О. виконаний навмисно зміненим почерком, що не дозволяє прослідкувати сталість виявлених індивідуальних ознак, то, згідно «Методики визначення статі виконавця коротких рукописних текстів», даний текст є непридатним для визнання статі виконавця.
Рукописний запис «Заповіт прочитано мной вголос і власноруч підписаний» у заповіті від 05 вересня 2018 року, посвідченому секретарем виконкому Рожнівської сільської ради Ічнянського району Чернігівської області Яцеленко В.О., виконаний навмисно зміненим почерком у прискореному темпі письма.
На думку апеляційного суду, суд першої інстанції, дослідивши висновок судово-почеркознавчої експертизи, надавши їй належну правову оцінку з точки зору всебічності, повноти й об'єктивності експертного дослідження, а також, встановивши фактичні обставини справи, правильно виходив із того, що ОСОБА_3 не довів зустрічних позовних вимог, оскільки він не надав доказів на підтвердження того, що ОСОБА_5 у день складання заповіту за станом свого здоров'я не міг усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними, а його волевиявлення не було вільним чи не відповідало його волі, а також не надав доказів на підтвердження того, що ОСОБА_3 заповіт не підписував особисто, а отже, підстави для визнання заповіту недійсним відповідно до ст. 225, 1257 ЦК України відсутні.
Доводи апеляційної скарги про те, що заповіт, складений за два місяці до смерті ОСОБА_5 , вчинено проти його справжньої волі, оскільки за станом здоров'я він не міг його підписати, колегією суддів відхиляються, оскільки доказів на підтвердження вказаних обставин суду надано не було, а за змістом ст. 81 ЦПК України доказування (а отже і рішення суду) не може грунтуватися на припущеннях. У суді першої інстанції ОСОБА_3 відмовився від призначення судово-психіатричної експертизи у зв'язку з відсутністю медичних доказів (т. 1 а.с. 212).
Твердження скаржника про те, що за висновком судово-почеркознавчої експертизи рукописний запис «Заповіт прочитано мной вголос і власноручно підписано» у заповіті від 05 вересня 2018 року, посвідченому секретарем виконкому Рожнівської сільської ради Ічнянського району Чернігівської області Яцеленко В.О., виконаний навмисно зміненим почерком у прискореному темпі, не свідчить про незаконність судового рішення, оскільки у п.3-4 дослідницької частини зазначено, що наведене не дозволяє прослідкувати сталість виявлених індивідуальних ознак. Колегія суддів виходить з того, що наявна в матеріалах справи судово-почеркознавча експертиза не містить висновку про те, що рукописний запис в заповіті вчинено не заповідачем, а іншою особою.
Доводи скаржника про те, що оспорюваний заповіт складений з порушенням вимог ст. 207, 1248, 1253 ЦК України не знайшли свого підтвердження, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 207 ЦПК України якщо фізична особа у зв'язку з хворобою або фізичною вадою не може підписатися власноручно, за її дорученням текст правочину у її присутності підписує інша особа. Підпис іншої особи на тексті правочину, що посвідчується нотаріально, засвідчується нотаріусом або посадовою особою, яка має право на вчинення такої нотаріальної дії, із зазначенням причин, з яких текст правочину не може бути підписаний особою, яка його вчиняє.
Згідно з ч. 2 ст. 1248 ЦК України нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним. Якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися при свідках (стаття 1253 цього Кодексу).
Частиною 2 статті 1253 ЦК України передбачено, що у випадках, встановлених абзацом третім частини другої статті 1248 і статтею 1252 цього Кодексу, присутність не менш як двох свідків при посвідченні заповіту є обов'язковою.
Як свідчать матеріали справи, 05 вересня 2018 року ОСОБА_5 склав заповіт, за яким все те, що йому належить і буде належати на день смерті заповів ОСОБА_1 . Заповіт посвідчений секретарем Рожнівської сільської ради Ічнянського району Чернігівської області Яцеленко В.О., зареєстрований в реєстрі за № 45. У заповіті зазначено, що на прохання заповідача з його слів даний заповіт записано секретарем виконавчого комітету Рожнівської сільської ради Ічнянського району Чернігівської області Яцеленко В.О. за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. Заповіт записаний ОСОБА_6 зі слів ОСОБА_5 . Заповіт до підписання прочитаний уголос заповідачем ОСОБА_5 і власноруч підписаний ним у присутності ОСОБА_6 о 11 годині 30 хвилин. Особу ОСОБА_5 встановлено, дієздатність перевірено (т. 1 а.с. 6).
Оскільки матеріали справи не містять доказів, що заповідач ОСОБА_5 у зв'язку із хворобою або фізичною вадою не міг власноручно підписати та/або прочитати заповіт, відсутні підстави вважати, що оспорюваний заповіт повинен був підписаний іншою особою та/або складений у присутності свідків.
Твердження скаржника про те, що власноручний запис ОСОБА_6 під протоколом допиту та рукописний текст в оспорюваному заповіті візуально співпадають, ґрунтується на припущеннях та не підтверджено належними доказами, а отже, не беруться до уваги колегією суддів.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Керуючись ст. 367, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а рішення Ічнянського районного суду Чернігівської області від 21липня 2022 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 01 грудня 2022 року.
Головуюча: Н.В. Шитченко
Судді: Н.В. Висоцька
О.І. Онищенко