23 листопада 2022 року
м. Хмельницький
Справа № 671/1832/20
Провадження № 22-ц/4820/1761/22
Хмельницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Корніюк А.П. (суддя - доповідач), П'єнти І.В., Талалай О.І., секретар судового засідання Цугель А.О.
за участю представника позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу №671/1832/20 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Волочиського районного суду Хмельницької області від 25 серпня 2022 року (суддя Бабій О.М., повне судове рішення складено 25 серпня 2022 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвест Фінанс», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_3 про визнання договору недійсним.
Заслухавши доповідача, пояснення представника учасника справи, дослідивши доводи апеляційної скарги і матеріали справи, суд
Звертаючись до суду із позовом, ОСОБА_1 вказував, що 02.11.2020 йому стало відомо про те, що у нього наявна заборгованість перед ТОВ «ФК «Інвест Фінанс» (далі - Товариство) в розмірі 9577,47 грн за кредитним договором №10002427506 від 10.10.2020, проте він такого договору не укладав та не підписував, а відтак волевиявлення ОСОБА_1 на укладення цього правочину не було. Крім того, Товариством не було надано документів, що підтверджували б укладення 10.10.2020 кредитного договору між сторонами та наявність невиконаних зобов'язань позивача перед відповідачем.
А тому, ОСОБА_1 просив суд визнати недійсним кредитний договір №10002427506 від 10.10.2020, що укладений між ним та ТОВ «ФК «Інвест Фінанс».
В ході розгляду справи Волочиським районним судом Хмельницької області було залучено до участі у справі в якості третьої особи на стороні відповідача ОСОБА_3 .
Рішенням Волочиського районного суду Хмельницької області від 25 серпня 2022 року в задоволені позову ОСОБА_1 відмовлено.
Не погоджуючись із цим рішенням суду, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Так, апелянт зазначає, що спірний кредитний договір він не укладав та не підписував і у нього було відсутнє волевиявлення на укладення такого договору, а його представником до суду було подано відповідь АТ «Державний ощадний банк України», в якій вказано, що платіжна картка № НОМЕР_1 відкрита на ім'я ОСОБА_3 . Апелянт посилається на недоведеність тієї обставини, що номер мобільного телефону, за допомогою якого проходила ідентифікація клієнта в онлайн-системі при видачі кредиту, належить саме йому. Разом з тим, судом не враховано, що кредитні кошти перераховувалися на банківську картку, що належить ОСОБА_3 , який із позивачем не має будь-яких родинних, ділових чи інших зв'язків та який не був уповноважений діяти в інтересах та від імені ОСОБА_1 . Апелянт вказує, що оскільки банківська картка, на яку були отримані кошти на виконання умов договору від 10.10.2020 відкрита не на його ім'я, тому позивача неможна вважати клієнтом ТОВ «ФК «Інвест Фінанс».
З огляду на наведене ОСОБА_1 просить скасувати оскаржуване рішення та постановити нове, яким позовні вимоги задовольнити.
Відзив на апеляційну скаргу від учасників справи до апеляційного суду не надходив.
Представник апелянта ОСОБА_1 ОСОБА_2 підтримав апеляційну скаргу з підстав у ній наведених.
Позивач ОСОБА_1 , представник відповідача ТОВ «ФК «Інвест Фінанс» та третя особа ОСОБА_3 до суду не з'явилися, хоча про день і час розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили.
Колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. (ч. 1 ст. 263 ЦПК України).
Судом першої інстанції вірно встановлено, що ТОВ «ФК «Інвест Фінанс» має статус фінансової установи, внесене до державного реєстру фінансових установ та здійснює свою діяльність на підставі ліцензії на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг, виданої відповідно до розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг № 1680 від 16.05.2017 (а.с.37, 38).
Відповідно до Договору № 10002427506 від 10.10.2020 про надання фінансового кредиту (далі - Договір) ТОВ «ФК «Інвест Фінанс» зобов'язалось надати ОСОБА_1 грошові кошти на суму 5900 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язався одержати та повернути кредит і сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених цим договором (а.с. 40-44).
Згідно п. 9.2 Договору його укладено за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи (ІТС) Товариства, доступ до якої забезпечується позичальнику через веб-сайт https://cashberry.com.ua. Електронна ідентифікація позичальника здійснюється при вході позичальника в особистий кабінет в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію».
Невід'ємною частиною цього договору є Правила надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту затверджені Товариством. Уклавши цей договір, позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно дотримуватись правил, текст яких розміщений на веб-сайті товариства https://cashberry.com.ua (п. 9.1 Договору).
Пунктами 9.4, 9.5 Договору передбачено, що цей договір є укладеним з моменту одержання Товариством, яке направило пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття (акцепт) позичальником цієї пропозиції (оферти) в порядку, визначеному ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» та діє до повного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором. Цей договір набуває чинності з моменту перерахування суми кредиту на рахунок банківської/платіжної карти, вказаної позичальником для укладення цього договору.
Відповідно до п.п. 2.1, 2.2 Договору кредит надається в національній грошовій одиниці України - гривні шляхом безготівкового перерахування суми кредиту на платіжну/банківську картку, реквізити якої надані позичальником Товариству з метою отримання кредиту протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту укладення цього договору. Кредит вважається наданим в день перерахування товариством суми кредиту.
З пункту 6.5 Договору вбачається, що позичальник доручає Товариству ініціювати списання коштів з відповідного рахунку позичальника з використанням реквізитів платіжних карток, що були зазначені позичальником при отриманні/поверненні кредиту, сплаті процентів за його користування, та направляти їх на виконання грошових зобов'язань позичальника за цим Договором у сумі, що не перевищує фактичної заборгованості позичальника на день списання, в тому числі списання в декілька етапів.
Згідно інформаційної довідки № 21/02 від 04.02.2021 ТОВ «Платежі Онлайн», як оператор послуг платіжної інфраструктури на сайті CASHBERRY.COM.UA через платіжний сервіс «Platon» провело транзакцію типу «виплата» кредиту (5900,00 грн) о 14 год. 39 хв. 10.10.2020, на карту № НОМЕР_2 , банк-емітент OSCHAD BANK, номер транзакції 30232-99514-31407, код авторизації 278312 (а.с. 45).
Представником позивача надано до суду повідомлення від 09.04.2021 ТОВ «Універсальні платіжні рішення», в якому зазначено повний номер банківської платіжної картки, на яку перераховувались кошти, № НОМЕР_2 (*=310546) (а.с.72) та відповідь АТ «Державний ощадний банк України», згідно з якою банківська платіжна картка № НОМЕР_1 відкрита на ім'я ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що проживає за адресою: АДРЕСА_1 , мобільний номер телефону: НОМЕР_3 (а.с.75).
Відмовляючи в задоволені позову про визнання кредитного договору недійсним, суд першої інстанції виходив із того, що спірний договір укладено сторонами в електронному вигляді із застосуванням електронного підпису і ОСОБА_1 через особистий кабінет на веб-сайті ТОВ «ФК «Інвест Фінанс» подав заявку на отримання кредиту за умовами, які вважав зручними для себе та підтвердив умови отримання кредиту, після чого відповідач надіслав позивачу за допомогою засобів зв'язку на вказаний ним номер телефону одноразовий ідентифікатор у вигляді смс-коду, який ОСОБА_1 використав для підтвердження підписання кредитного договору. А факт перерахування кредитних коштів на картковий рахунок іншої особи не є підставою для визнання недійсним спірного договору.
Дійшовши такого висновку, суд обґрунтовано посилався на відповідні норми матеріального та процесуального права.
За правилом ч.1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.
У відповідності до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Положеннями ч. 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (ч. 2 ст. 639 ЦК України в редакції на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до правового висновку, висловленого Верховним Судом у постановах від 09 вересня 2020 року в справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року, в справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року, в справі № 127/33824/19 будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст. 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
З матеріалів справи вбачається, що оспорюваний договір був укладений сторонами в електронній формі.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Відповідно до п. 5 ч.1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі
Згідно з п. 6 ч.1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах (ч.4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа (ч.12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
У справі, що переглядається, судом першої інстанції вірно встановлено, що договір між сторонами укладено в електронному вигляді із застосуванням електронного підпису. І позивач через особистий кабінет на веб-сайті відповідача подав заявку на отримання кредиту за умовами, які вважав зручними для себе, та підтвердив умови отримання кредиту, після чого відповідач надіслав позивачу за допомогою засобів зв'язку на вказаний ним номер телефону одноразовий ідентифікатор у вигляді смс-коду, який заявник використав для підтвердження підписання кредитного договору.
Вирішуючи спір, надавши належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, встановивши, що без здійснення зазначених вище дій позивачем кредитний договір не був би укладений сторонами, суд першої інстанції, з яким погоджується і суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.
Зазначений висновок узгоджується із правовими висновками Верховного Суду, що викладені у постановах від 23.03.2020 у справі №404/502/18, від 09.09.2020 у справі №732/670/19.
Аргументи апеляційної скарги про те, що грошові кошти були перераховані на банківський рахунок іншої особи, а саме ОСОБА_3 та у ОСОБА_1 було відсутнє волевиявлення на укладення спірного договору, що є підставами для визнання такого договору недійсним, колегія суддів вважає їх неспроможними, адже відповідними Правилами надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «ФК «Інвест Фінанс», що перебувають в загальному доступі та в розумінні статей 641, 644 ЦК України є публічною пропозицією (офертою) на укладення договору позики із визначенням порядку і умов кредитування, прав і обов'язків сторін, іншої інформації, необхідної для укладення договору та умовами Договору не передбачено зарахування кредитних коштів виключно на картку позивача, а передбачено зарахування кредитних коштів на картку, зазначену самим клієнтом у відповідному електронному зверненні.
І суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що саме по собі зарахування відповідної суми кредитних коштів на банківський рахунок іншої особи не свідчить про відсутність волі позивача на укладення спірного Договору.
А посилання апелянта на те, що умовами п.2.1 Договору передбачено, що кредит надається в національній грошовій одиниці України - гривні шляхом безготівкового перерахування суми кредиту на платіжну/банківську картку, реквізити якої надані позичальником Товариству з метою отримання кредиту протягом 3 робочих днів з моменту укладення цього Договору не вказують на те, що саме на рахунок (платіжну картку), власником якої є саме позичальник, повинні бути перераховані кредитні кошти.
Доводи апеляційної скарги про не врахування судом першої інстанції факту недоведеності належності ОСОБА_1 номеру мобільного телефону, через який було здійснено авторизацію та підписання Договору на сайті відповідача, відтак неможливо встановити наявність волі позивача на укладення такого договору, як і неможливо встановити, що саме ОСОБА_1 отримував одноразовий ідентифікатор на номер мобільного телефону для підтвердження укладення спірного Договору, не заслуговують на увагу.
Так, згідно ч. ч. 2, 4, 6 ст. 8 Закону України «Про електронну комерцію» покупець (замовник, споживач) товарів, робіт, послуг у сфері електронної комерції, який приймає (акцептує) пропозицію іншої сторони щодо укладення електронного договору, зобов'язаний повідомити про себе інформацію, необхідну для його укладення.
Фізична особа повинна надати інформацію про себе, необхідну для вчинення електронного правочину, створення електронного підпису, ідентифікації в інформаційній системі суб'єкта електронної комерції, шляхом введення (створення) особою спеціального набору електронних даних, а також вчинення інших дій у такій системі.
Перелік інформації, необхідної для вчинення електронного правочину, визначається законодавством України або за домовленістю сторін.
Частиною 4 ст. 14 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що ідентифікація особи за допомогою електронного підпису, визначеного статтею 12 цього Закону, має здійснюватися під час кожного входу в інформаційну систему суб'єкта електронної комерції.
Згідно ст. 1 Закону України «Про електронні довірчі послуги» електронна ідентифікація - це процедура використання ідентифікаційних даних особи в електронній формі, які однозначно визначають фізичну, юридичну особу або представника юридичної особи. При цьому ідентифікаційні дані особи - це унікальний набір даних, який дає змогу однозначно встановити фізичну, юридичну особу або представника юридичної особи. А сама процедура ідентифікації особи є використанням ідентифікаційних даних особи з документів, створених на матеріальних носіях, та/або електронних даних, у результаті виконання якої забезпечується однозначне встановлення фізичної, юридичної особи або представника юридичної особи.
Ідентифікаційні дані фізичної особи підпадають під визначення персональних даних. Правовий статус персональних даних установлює Закон України «Про інформацію» та спеціальний Закон України «Про захист персональних даних».
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про захист персональних даних» персональні дані - це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.
Підставою для ідентифікації резидентів - громадян України є: паспорт громадянина України або тимчасове посвідчення громадянина України із штампом реєстрації місця проживання особи (відміткою про прописку).
Таким чином, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, про те, що ОСОБА_1 особисто було передано фінансовій установі персональні дані паспорта, ідентифікаційного номеру, дані банківської картки, на яку слід перерахувати кошти, номера телефону, електронної адреси, тому обґрунтованим є висновок, що ідентифікація позичальника ОСОБА_1 , як споживача фінансових послуг, проведена відповідно до закону.
Поміж того, належність номеру телефону, за яким була здійснена авторизація та підписання кредитного договору, саме ОСОБА_1 підтверджується Кредитним звітом фізичної особи, що актуальний на 10.10.2020 (Ідентифікація Суб'єкта кредитної історії) (а.с.50-53), в якому зазначені персоналізовані дані позивача, його фінансові зобов'язання перед іншими установами, а також контакти. І як вбачається із цього звіту, ОСОБА_1 користувався номером телефону, за яким укладено спірний договір з 12.09.2015 по включно на дату укладення спірного кредитного договору 10.10.2020.
Порушень процесуального закону, що були б підставою для скасування оскаржуваного рішення, судом першої інстанції не допущено.
Рішення суду ґрунтується на повно, всебічно досліджених матеріалах справи, постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав в межах доводів апеляційної скарги для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 382 - 384, 389, 390 ЦПК України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Волочиського районного суду Хмельницької області від 25 серпня 2022 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 30 листопада 2022 року.
Судді А.П. Корніюк
І.В. П'єнта
О.І. Талалай