29 листопада 2022 року
м. Хмельницький
Справа № 671/1700/20
Провадження № 22-ц/4820/1737/22
Хмельницький апеляційний суд у складі колегії
суддів судової палати з розгляду цивільних справ
Ярмолюка О.І. (суддя-доповідач), Корніюк А.П., Янчук Т.О.,
секретар судового засідання Шевчук Ю.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи - орган опіки та піклування Броварської міської ради Київської області, Служба у справах дітей Волочиської міської ради Хмельницької області, про визначення місця проживання малолітньої дитини разом із батьком та припинення стягнення аліментів і зустрічним позовом ОСОБА_2 в своїх інтересах та інтересах малолітньої ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа - Виконавчий комітет Броварської міської ради Київської області, про визначення місця проживання малолітньої дитини разом із матір'ю за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Волочиського районного суду Хмельницької області від 13 вересня 2022 року про відмову у забезпеченні позову,
встановив:
1.Описова частина
Короткий зміст первісних і зустрічних позовних вимог
У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи - орган опіки та піклування Броварської міської ради Київської області, Служба у справах дітей Волочиської міської ради Хмельницької області, про визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із батьком, ОСОБА_1 , та припинення стягнення з нього на користь ОСОБА_2 аліментів на дитину.
У серпні 2022 року ОСОБА_2 звернулася до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1 третя особа - Виконавчий комітет Броварської міської ради Київської області, про визначення місця проживання малолітньої дитини разом із матір'ю.
ОСОБА_2 зазначила, що з 4 липня 2015 року вона перебувала з ОСОБА_1 у зареєстрованому шлюбі, в якому сторони мають дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . На підставі рішення Волочиського районного суду Хмельницької області від 12 вересня 2018 року шлюб між сторонами розірвано. Після розірвання шлюбу дочка залишилася проживати з позивачкою. Восени 2020 року ОСОБА_1 забрав дитину та не повернув її до місця постійного проживання. Наразі дочка проживає з відповідачем за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 самовільно змінив місце проживання дитини, фактично ізолював її від позивачки, не дозволяє бачитися та спілкуватися з нею. Позивачка забезпечена житлом, має достатній для утримання сім'ї та виховання дитини дохід, проживання дочки з матір'ю буде комфортним для дитини, сприятиме її гармонійному розвитку та в цілому відповідатиме її найкращим інтересам.
За таких обставин ОСОБА_2 просила суд визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 разом із матір'ю, ОСОБА_2 , до досягнення дитиною чотирнадцятирічного віку.
Ухвалою від 17 жовтня 2022 року суд першої інстанції прийняв зустрічний позов до спільного розгляду з первісним позовом.
Короткий зміст вимог заяви про забезпечення позову
У вересні 2022 року ОСОБА_2 подала суду заяву про забезпечення позову, в якій просила суд:
зобов'язати ОСОБА_1 забезпечувати її побачення та спілкування з малолітньою ОСОБА_3 кожного понеділка, середи, п'ятниці та неділі з 19 до 20 години засобами телефонного або інтернет зв'язку (із застосуванням програм «Skype», «Viber», «Zoom», «WhatsApp», «Telegram»);
зобов'язати ОСОБА_1 забезпечувати її особисті побачення та спілкування з малолітньою ОСОБА_3 протягом місяця з дня забезпечення позову за графіком: кожної першої, третьої неділі та другої, четвертої суботи щомісяця з 10 до 18 години; кожного вівторка та четверга щомісяця з 16 до 19 години у місці фактичного проживання ОСОБА_2 , а також у парках, скверах, розважальних закладах, спортивних майданчиках та інших об'єктах дитячої інфраструктури без присутності ОСОБА_1 з урахуванням звичного графіка та розпорядку дня дитини;
зобов'язати ОСОБА_1 забезпечувати її особисті побачення та спілкування з малолітньою ОСОБА_3 після місяця з дня забезпечення позову і прийняття остаточного рішення у справі за таким графіком: щомісяця першої, третьої суботи та неділі з 11 години суботи до 19 години неділі; щомісяця другої, четвертої п'ятниці та суботи з 17 години п'ятниці до 19 години суботи; кожної середи з 16 до 19 години у місці фактичного проживання ОСОБА_2 , а також у парках, скверах, розважальних закладах, спортивних майданчиках та інших об'єктах дитячої інфраструктури без присутності ОСОБА_1 з урахуванням звичного графіка та розпорядку дня дитини.
ОСОБА_2 мотивувала свою заяву тим, що ОСОБА_1 вчиняє дії, спрямовані на перешкоджання заявниці спілкуватися з дитиною, не дозволяє їй бачитися з дочкою, тобто відчужує матір від дитини, внаслідок чого втрачаються психологічні та емоційні зв'язки між ними. Дочка забуває свою матір та відвикає від неї, що негативно впливає на її розвиток, формування як особистості та не відповідає найкращим інтересам дитини.
У зв'язку з тим, що відповідач навмисно налаштовує дитину проти матері, існують цілком реальні ризики того, що у справі і буде ухвалено рішення про визначення місця проживання дитини з матір'ю, однак таке рішення буде неможливо виконати без завдання шкоди дитині.
Мають місце підстави для встановлення судом обов'язку батька дитини забезпечити регулярний і систематичний контакт (спілкування та побачення) дитини з матір'ю доступними засобами комунікації (телефон, інтернет тощо), а також визначення судом регулярних і тимчасових особистих побачень заявниці з дочкою. Такі заходи забезпечення позову цілком збалансують процесуальні можливості сторін у справі, що одночасно буде відповідати принципам змагальності сторін і пропорційності цивільного судочинства, зможуть забезпечити ефективне виконання остаточного рішення суду.
Запропоновані види забезпечення позову є абсолютно співмірними із заявленими позовними вимогами у справі та повністю відповідають, перш за все, правам та інтересам дитини, зокрема праву дитини спілкуватися з обома батьками, бачитися з ними та підтримувати з ними регулярні та систематичні контакти. Ці заходи не порушують права та інтереси третіх осіб, а також не потребують фінансових, організаційних або часових витрат відповідача.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Волочиського районного суду Хмельницької області від 13 вересня 2022 року у забезпеченні позову відмовлено.
Суд керувався тим, що невжиття вказаних заходів забезпечення позову не може істотно ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів ОСОБА_2 , за захистом яких вона звернулася до суду. Заявлені ОСОБА_2 заходи забезпечення позову становлять зміст можливого спору між сторонами з приводу встановлення порядку участі батьків у вихованні та спілкуванні з дитиною. За таких обставин у задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову слід відмовити.
Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення заяви про забезпечення позову посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що у зв'язку з перешкоджанням ОСОБА_1 позивачці бачити дитину та спілкуватися з нею, у ОСОБА_2 втрачається емоційний і психологічний зв'язок із дочкою, що матиме негативні наслідки для налагодження стосунків між ними. Крім того, дочка навмисно налаштовується проти матері, а тому існують цілком реальні ризики того, що хоч у справі і буде ухвалено рішення про визначення місця проживання дитини з матір'ю, виконати таке рішення ефективно та без завдання шкоди дитині буде неможливо. Запропоновані ОСОБА_2 заходи забезпечення позову є співмірними із заявленими позовними вимогами, а застосування цих заходів буде сприяти ефективному захисту та поновленню порушених прав та інтересів позивачки, за захистом яких вона звернулася до суду, і буде відповідати найкращим інтересам дитини.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
ОСОБА_1 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін, указуючи на її законність та обґрунтованість.
Броварська міська рада Київської області та Служба у справах дітей Волочиської міської ради Хмельницької області не висловили своєї позиції щодо апеляційної скарги.
2.Мотивувальна частина
Позиція суду апеляційної інстанції
Частинами 1, 2, 5 статті 263 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення не відповідає.
Дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково.
Суд першої інстанції не в повній мірі з'ясував обставини, якими обґрунтовувалися вимоги заяви про забезпечення позову, не врахував норми статей 153, 155, 157 Сімейного кодексу України (далі - СК України), статті 15 Закону України від 26 квітня 2001 року №2402-III «Про охорону дитинства» (далі - Закон №2402-III) і не дотримався приписів ст.ст. 149, 150 ЦПК України.
У зв'язку з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення.
Встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, в якому у них народилася дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає з батьком, ОСОБА_1 .
Між сторонами виник спір щодо місця проживання дитини.
Мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції
Статтею 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, що ратифікована Україною 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року (далі - Конвенція про права дитини), яка в силу положень статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства, встановлено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до ст. 9 Конвенції про права дитини держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
За змістом ст. 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї (частини 7, 8).
В силу ст. 11 Закону №2402-ІІІ сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини (ч.ч. 1, 2 ст. 15 Закону №2402-ІІІ).
Згідно з ч. 1 ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Із положень ст. 153 СК України слідує, що мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.
В силу ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Як передбачено ст. 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Статтею 149 ЦПК України встановлено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, встановленням обов'язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин.
Згідно з ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Із положень ст. 153 ЦПК України слідує, що за загальним правилом заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду). Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.
Наведеними нормами матеріального права закріплено основоположний принцип забезпечення найкращих інтересів дитини, якого необхідно дотримуватися, зокрема, при вирішенні питань щодо виховання дитини у випадку, коли її батьки проживають окремо.
Базові положення принципу забезпечення найкращих інтересів дитини покладені в основу багатьох рішень Європейського суду з прав людини (далі -ЄСПЛ), у тому числі шляхом застосування ст. 8 Конвенції про захист прав людини.
Ця стаття охоплює, зокрема, втручання держави в такі аспекти життя, як опіка над дитиною, право батьків на спілкування з дитиною, визначення місця її проживання.
Так, рішенням у справі «М.С. v. Ukraine» від 11 липня 2017 року (заява №2091/13) ЄСПЛ консолідував ті підходи і принципи, що вже публікувались у попередніх його рішеннях, які зводяться до визначення насамперед найкращих інтересів дитини, а не батьків, що потребує детального вивчення ситуації, урахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини, дотримання справедливої процедури у вирішенні спірного питання для всіх сторін.
При цьому ЄСПЛ зазначав, що наразі існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що в усіх рішеннях, що стосуються дітей, забезпечення їх найкращих інтересів повинно мати першочергове значення (Neulingerand Shuruk v. Switzerland, заява № 41615/07, п. 135, ECHR 2010).
ЄСПЛ зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага та, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (Hunt v. Ukraine, заява №31111/04, п. 54, ECHR, 07 грудня 2006 року). При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, в якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (Mamchur v. Ukraine, заява №10383/09, п. 100, ECHR, 16 липня 2015 року).
Дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на спілкування з ними та підтримання з батьками регулярних особистих стосунків. У свою чергу, батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджає нормальному вихованню та розвитку дитини. Право одного з батьків на спілкування з дитиною може бути обмежене тільки інтересами дитини та/або правами іншого з батьків.
За своєю правовою природою забезпечення позову є гарантією належного виконання рішення суду про задоволення позову та ефективного відновлення порушених прав позивача. Вжиття судом цих заходів встановлює до прийняття рішення по справі певні обмеження здійснення учасниками справи, зокрема відповідачами, цивільних прав.
Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. Також підставою для вжиття заходів забезпечення позову є достатньо-обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Суд може вжити заходи забезпечення позову й у справах про визначення місця проживання малолітньої дитини, зокрема шляхом встановлення побачення та спілкування дитини з одним із батьків, який проживає окремо від неї.
З метою запобігання втраті емоційного контакту батька (матері) з малолітньою дитиною, погіршення психоемоційного зв'язку між ними на період розгляду справи в суді, який може бути тривалим, таке забезпечення позову відповідає як найкращим інтересам дитини, так і нормам процесуального права. При цьому відновлення відносин та емоційного контакту малолітньої дитини з її батьком (матір'ю) повинно переважати над бажанням інших осіб обмежити або взагалі відгородити дитину від зустрічі з батьками.
Схожі за змістом правові висновки зроблені Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постановах від 4 квітня 2018 року (справа №344/16653/16-ц) і від 31 серпня 2022 року (справа №545/3933/21).
Предметом спору у справі за позовами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є визначення місця проживання їх малолітньої дочки ОСОБА_3 .
Зібрані докази вказують на те, що на час розгляду справи в суді дитина проживає з батьком ОСОБА_1 .
Звертаючись до суду з заявою про забезпечення зустрічного позову, ОСОБА_2 вказала на те, що вона певний час не проживала з своєю дочкою з об'єктивних причин, а ОСОБА_1 створює перешкоди у спілкуванні з дитиною.
За таких обставин зустрічі та спілкування ОСОБА_2 з малолітньою дочкою безперечно будуть сприяти відновленню та налагодженню емоційних стосунків між ними і ця обставина відповідатиме як найкращим інтересам дитини, так і законним інтересам матері, що у свою чергу може усунути загрозу невиконання чи утруднення виконання можливого суду про визначення місця проживання дитини з матір'ю та сприяти ефективному захисту порушених прав останньої.
Суд першої інстанції не врахував указані обставини та дійшов помилкового висновку, про те, що підстави для забезпечення зустрічного позову ОСОБА_2 відсутні.
З огляду на розумність, обґрунтованість і адекватність вимог позивачки щодо забезпечення позову, необхідність застосування саме таких заходів забезпечення позову та дотримання балансу інтересів сторін і дитини суд апеляційної інстанції вважає на необхідне забезпечити зустрічний позов ОСОБА_2 шляхом зобов'язання ОСОБА_1 забезпечити побачення та спілкування матері з дитиною.
Водночас апеляційний суд не погоджується в повній мірі із способами побачень і спілкування ОСОБА_2 з дочкою та вважає за необхідне самостійно визначити способи спілкування дитини з матір'ю.
3.Висновки суду апеляційної інстанції
Під час розгляду заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову суд першої інстанції не з'ясував усі обставини справи, не дотримався норм матеріального та процесуального закону, внаслідок чого постановлена ним ухвала не може бути залишена в силі.
Заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову слід задовольнити частково.
Щодо судових витрат
Оскільки заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову задоволено частково, то з ОСОБА_1 на користь останньої слід стягнути половину понесених судових витрат за подання заяви та апеляційної скарги у розмірі 496 грн 20 коп. ((496,20+496,20)?50%).
Керуючись ст.ст. 141, 374, 376, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України,
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Ухвалу Волочиського районного суду Хмельницької області від 13 вересня 2022 року про відмову у забезпеченні позову скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову задовольнити частково.
У порядку забезпечення зустрічного позову ОСОБА_2 в своїх інтересах та інтересах малолітньої ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа - Виконавчий комітет Броварської міської ради Київської області, про визначення місця проживання малолітньої дитини разом із матір'ю (до набрання законної сили судовим рішенням у справі):
зобов'язати ОСОБА_1 забезпечити ОСОБА_2 особисті побачення та спілкування з малолітньою дочкою ОСОБА_3 кожного вівторка та четверга з 16 до 19 години, кожну першу та третю суботу місяця з 12 до 19 години за місцем фактичного проживання ОСОБА_2 , а також у парках, скверах, розважальних закладах, спортивних майданчиках та інших об'єктах дитячої інфраструктури без присутності ОСОБА_1 з урахуванням звичного графіка та розпорядку дня дитини;
зобов'язати ОСОБА_1 забезпечити ОСОБА_2 побачення та спілкування з малолітньою дочкою ОСОБА_3 засобами телефонного зв'язку або інтернет-зв'язку, зокрема, з використанням соціальних мереж «Viber», «Telegram», «WhatsApp» та/або програм «Skype», «Zoom», кожного понеділка, середи, п'ятниці та неділі з 18 до 19 години без присутності ОСОБА_1 з урахуванням звичного графіка та розпорядку дня дитини.
Стягнути з ОСОБА_1 (місце проживання - АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_2 (місце проживання - АДРЕСА_3 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 ) 496 гривень 20 копійок судового збору.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 30 листопада 2022 року.
Судді: О.І. Ярмолюк
А.П. Корніюк
Т.О. Янчук
Головуючий у першій інстанції - Бабій О.М.
Доповідач - Ярмолюк О.І. Категорія 48