29 листопада 2022 року
м. Хмельницький
Справа № 687/102/22
Провадження № 22-ц/4820/1551/22
Хмельницький апеляційний суд у складі колегії
суддів судової палати з розгляду цивільних справ
Ярмолюка О.І. (суддя-доповідач), Грох Л.М., Янчук Т.О.,
секретар судового засідання Шевчук Ю.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення витрат на лікування та поховання спадкодавця за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Чемеровецького районного суду Хмельницької області від 26 липня 2022 року,
встановив:
1.Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення витрат на лікування та поховання спадкодавця.
ОСОБА_1 зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її брат, ОСОБА_3 , внаслідок чого відкрилася спадщина на Ѕ частки житлового будинку в с. Жабинці, Кам'янець-Подільського району, Хмельницької області. Спадкоємицею ОСОБА_3 першої черги за законом є його дружина ОСОБА_2 , яка прийняла спадщину в установленому порядку. Перед смертю ОСОБА_3 був госпіталізований до лікарні у зв'язку з черепно-мозковою травмою, а на його лікування позивачка витратила грошові кошти в сумі 20 583 грн 58 коп. Крім того, після смерті брата позивачка сплатила 11 275 грн за ритуальні послуги з його поховання та 999 грн 13 коп. за комунальні послуги з утримання його житла. Наразі ОСОБА_2 як спадкоємець померлого відмовляється відшкодувати понесені позивачкою витрати.
За таких обставин ОСОБА_1 просила суд стягнути з ОСОБА_2 на свою користь у рахунок відшкодування витрат на лікування та поховання спадкодавця ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 32 857 грн 71 коп.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Чемеровецького районного суду Хмельницької області від 26 липня 2022 року позов задоволено частково.
Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування витрат на поховання спадкодавця ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , грошові кошти в сумі 6 599 грн 80 коп. і сплачений нею судовий збір в сумі 199 грн 37 коп.
У решті позову відмовлено.
Суд керувався тим, що ОСОБА_2 як спадкоємиця ОСОБА_3 першої черги за законом зобов'язана відшкодувати обґрунтовано понесені ОСОБА_1 витрати на поховання спадкодавця у розмірі 10 700 грн. Оскільки позивачка одержала державну допомогу на поховання у розмірі 4 100 грн 20 коп., то з ОСОБА_2 на її користь слід присудити невідшкодовані витрати у розмірі 6 599 грн 80 коп. ОСОБА_1 не довела належними та допустимими доказами свої витрати на лікування ОСОБА_3 , а її витрати на оплату комунальних послуг не можуть бути відшкодовані згідно статті 1232 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). У цій частині позов ОСОБА_1 є необґрунтований і не підлягає задоволенню.
Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні 20 877 грн 70 коп. витрат на лікування спадкодавця та ухвалити нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_2 на свою користь 14 077 грн 70 коп. указаних витрат. При цьому ОСОБА_1 послалася на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування судом норм матеріального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_1 понесла витрати на лікування ОСОБА_3 у розмірі 20 877 грн 70 коп. Оскільки позивачка продала належні брату мотоцикл і автомобіль за 6 800 грн, то ОСОБА_2 повинна сплатити їй невідшкодовані витрати у розмірі 14 077 грн 70 коп. Суд першої інстанції не з'ясував усі обставини справи, не застосував норми чинного законодавства та правові позиції Верховного Суду, не дав належної оцінки дослідженим доказам і дійшов помилкового висновку про необґрунтованість позову в цій частині вимог.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
ОСОБА_2 не подала відзив на апеляційну скаргу.
Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції
ОСОБА_1 не оскаржує рішення суду першої інстанції щодо часткового задоволення позову про стягнення витрат на поховання та щодо відмови в позові про стягнення витрат на оплату комунальних послуг, а тому згідно з ч. 1 ст. 367 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) в апеляційному порядку в цій частині рішення суду не переглядається.
2.Мотивувальна частина
Позиція суду апеляційної інстанції
Частиною 1 статті 375 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини
ОСОБА_2 є дружиною, а ОСОБА_1 - сестрою ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
З 24 березня до 2 квітня 2021 року ОСОБА_3 перебував у Кам'янець-Подільській міській лікарні №1 на стаціонарному лікуванні.
Протягом шести місяців з часу відкриття спадщини сторони подали нотаріусу заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , у зв'язку з чим відкрито спадкову справу.
22 грудня 2021 року приватний нотаріус Кам'янець-Подільського районного нотаріального округу Хмельницької області Пилявський В.Б. видав ОСОБА_2 свідоцтво про право на спадщину за законом (зареєстровано в реєстрі за №2947), згідно якого остання успадкувала після смерті чоловіка ОСОБА_3 земельну ділянку площею 1,2499 га з кадастровим номером 6825282700:03:004:0026, розташовану на території Гуківської (Жабинецької) сільської ради Кам'янець-Подільського району Хмельницької області та призначеної для ведення особистого селянського господарства.
Мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції
Статтями 1216, 1217 ЦК України встановлено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.
За змістом ч. 1 ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.
Як передбачено ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Частиною 1 статті 1268 ЦК України визначено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Згідно з ч. 1 ст. 1269, ч. 1 ст. 1270 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Із положень ч. 1 ст. 1232 ЦК України слідує, що спадкоємці зобов'язані відшкодувати розумні витрати, які були зроблені одним із них або іншою особою на утримання, догляд, лікування та поховання спадкодавця.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Аналіз указаних правових норм дає підстави для висновку, що спадщиною є сукупність прав та обов'язків, які в разі смерті фізичної особи (спадкодавця) переходять від нього до інших осіб (спадкоємців). Право на спадщину переходить лише до спадкоємців, які прийняли спадщину в установленому порядку. У разі відсутності заповіту право на спадкування виникає у спадкоємців за законом почергово.
Дружина спадкодавця відноситься до спадкоємців першої черги за законом.
Спадкоємець, який прийняв спадщину, зобов'язаний відшкодувати витрати на утримання, догляд, лікування та поховання спадкодавця. Обов'язковою умовою покладення на спадкоємця зобов'язання щодо покриття витрат на лікування спадкоємця є фактичне понесення цих витрат іншою особою, а також їх необхідність здійснення і розумність розміру.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, у зв'язку з чим учасники справи мають довести належними та допустимими доказами обставини, на які вони посилаються, а суд зобов'язаний надати належну оцінку цим доказам.
Зібрані докази вказують на те, що ОСОБА_2 є єдиною спадкоємицею ОСОБА_3 за законом найвищої черги. Незадовго до смерті ОСОБА_3 перебував на стаціонарному лікуванні у зв'язку з черепно-мозковою травмою.
На підтвердження факту понесення витрат на лікування брата ОСОБА_1 подала суду: медичну карту стаціонарного хворого ОСОБА_3 (а.с. 116-151), рахунок-фактуру від 24 березня 2021 року про замовлення товарів медичного призначення та квитанцію від 25 березня 2021 року про оплату цих товарів (а.с. 32), фіскальні чеки на придбання ліків (а.с. 33-36). Ці письмові докази достовірно та об'єктивно не підтверджують необхідність указаних витрат на лікування ОСОБА_3 , а також понесення їх за рахунок особистих коштів позивачки.
Отже, суд першої інстанції правомірно керувався тим, що ОСОБА_1 не довела належними та допустимими доказами свої витрати на лікування ОСОБА_3 .
Посилання ОСОБА_1 на обґрунтованість своїх вимог і неналежну оцінку судом досліджених доказів не відповідають фактичним обставинам справи.
Суд першої інстанції правильно визначився з правовими нормами, які регулюють спірні правовідносини. Доводи апеляційної скарги про неправильне застосування норм матеріального права є необґрунтованими.
Правозастосування суду першої інстанції не суперечить правовому висновку Великої Палати Верховного Суду, яка у пункті 86 постанови від 4 грудня 2019 року (справа №917/1739/17) виснувала про те, що саме на суд покладено обов'язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.
3.Висновки суду апеляційної інстанції
Рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України,
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Чемеровецького районного суду Хмельницької області від 26 липня 2022 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 30 листопада 2022 року.
Судді: О.І. Ярмолюк
Л.М. Грох
Т.О. Янчук
Головуючий у першій інстанції - Борсук В.О.
Доповідач - Ярмолюк О.І. Категорія 39