30 листопада 2022 року
м. Хмельницький
Справа № 686/15184/22
Провадження № 11-сс/4820/558/22
Колегія суддів Хмельницького апеляційного суду в складі:
судді-доповідача ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря
судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому матеріали досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022240000000315 від 24 липня 2022 року, за апеляційною скаргою захисника підозрюваного ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 14 листопада 2022 року,
Ухвалою слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду від 14 листопада 2022 року задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС ВРЗ СТ СУ ГУНП в Хмельницькій області ОСОБА_8 , погоджене з прокурором Хмельницької обласної прокуратури ОСОБА_9 , про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022240000000315 від 24 липня 2022 року, до підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286-1 КК України,
ОСОБА_7 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, одруженого, особи з інвалідністю ІІІ-ї групи, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , не працює, не має судимостей,
та продовжено відносно нього дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк по 11 січня 2023 року включно.
Дію ухвали постановлено рахувати по 11 січня 2023 року.
Захисник підозрюваного ОСОБА_7 адвокат ОСОБА_6 в апеляційній скарзі просив скасувати ухвалу слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 14 листопада 2022 року, відмовити в задоволенні клопотання сторони обвинувачення від 11 листопада 2022 року та обрати підозрюваному запобіжний захід, не пов'язаний з позбавленням його волі.
Уважав, що прокурор у кримінальному провадженні жодним чином не обґрунтував ризики, передбачені ст.ст.177, 178 КПК України.
На думку сторони захисту, вирішуючи питання про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки обвинуваченого, прокурор повинен довести, що ризиком у даному випадку є дія, яка може вчинитися з високим ступенем ймовірності.
Зазначав, що на думку сторони обвинувачення, на даний час не зменшилися та продовжують існувати ризики щодо переховування підозрюваного від суду та незаконного впливу на свідків, продовження злочинної діяльності у даному кримінальному провадженні.
Однак, сторона обвинувачення та суд не взяли до уваги вимоги ст.178 КПК України.
Зокрема, посилався на те, що підозрюваний ОСОБА_7 має міцні соціальні зв'язки, постійне місце проживання, є людиною похилого віку, особою з інвалідністю ІІІ-ї групи, має нестійкий стан здоров'я.
Відповідно сукупність зазначених даних, за обставин недоведення прокурором у судовому засіданні будь-яких обставин, які б вказували на наявність реальних або можливих намірів ухилення ОСОБА_7 від суду або реальних намірів вдатися до таких дій, приводить до висновку про безпідставність існування такого ризику.
Захисник стверджував, що кримінальний процесуальний закон покладає обов'язок на сторону обвинувачення довести суду, крім обґрунтованості обвинувачення та наявності ризиків непроцесуальної поведінки особи, ще й неможливість застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Окрім того, звертав увагу, що не може продовження строку тримання підозрюваного під вартою бути застосовано (продовжено) і з тієї причини, що у провадженні, на думку обвинувачення, очікується призначення покарання у вигляді позбавлення волі.
Також ризик втечі підозрюваного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого покарання.
Оцінка таких ризиків має проводитись з посиланням на низку інших факторів, які можуть або підтвердили існування ризику втечі або вказали, що такий ризик маловірогідний і необхідність тримання особи під вартою відсутня.
Перерахування стороною обвинувачення ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, без надання доказів на їх доведеність не дає можливість встановити ні міру таких ризиків, ні їх актуальність.
Тому захисник прийшов до висновку, що немає підстав уважати, що ОСОБА_7 перешкоджатиме в майбутньому встановленню істини у кримінальному провадженні, впливати на свідків, продовжити злочинну діяльність, оскільки під час проведення досудового розслідування були вилучені та долучені докази у кримінальному провадженні, які перебувають у розпорядженні суду.
Існування підозри у вчиненні тяжкого злочину не може бути саме по собі достатньою підставою для позбавлення його свободи та тримання під вартою.
ОСОБА_7 хоча й обвинувачується у вчиненні злочину, однак раніше несудимий, вчинив злочин з необережності, в стані алкогольного сп'яніння на момент ДТП хоч і перебував, але має постійне місце проживання, де характеризується позитивно, є особою з інвалідністю ІІІ-ї групи, має хронічні захворювання, перебуваючи в слідчому ізоляторі його здоров'я погіршується, відшкодував збитки, заподіяні внаслідок пригоди.
Тому захисник уважає, що в даному конкретному випадку є достатньо дієвим запобіжний захід - домашній арешт в нічний час доби або інший запобіжний захід, не пов'язаний з позбавленням волі.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду з викладом змісту судового рішення та доводів апеляційної скарги; захисника ОСОБА_6 , який підтримав доводи апеляційної скарги з викладених у ній мотивів; прокурора ОСОБА_5 в заперечення поданої апеляційної скарги; перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про таке.
З наданих матеріалів провадження вбачається, що 11 листопада 2022 року старший слідчий в ОВС ВРЗ СТ СУ ГУНП в Хмельницькій області ОСОБА_8 звернувся до слідчого судді місцевого суду з клопотанням про продовження строку тримання під вартою відносно ОСОБА_7 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286-1 КК України, посилаючись на те, що строк перебування підозрюваного під вартою закінчується 17 листопада 2022 року, а завершити досудове розслідування до вказаного строку не представляється можливим, оскільки є необхідність у проведенні ряду слідчих та процесуальних дій. При цьому, визначені ст.177 КПК України ризики, переховування від органів досудового розслідування та/або суду, незаконного впливу на свідків та експертів у цьому кримінальному провадженні, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином продовжують існувати.
Встановлено, що 24 липня 2022 року в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за №12022240000000315 зареєстровано кримінальне провадження, правова кваліфікація кримінального правопорушення - ч.3 ст.286-1 КК України.
24 липня 2022 року ОСОБА_7 затримано в порядку ст.208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286-1 КК України.
24 липня 2022 року складено повідомлення про підозру ОСОБА_7 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286-1 КК України, а саме про те, що 23 липня 2022 року близько 22 год 20 хв в місті Нетішин, Шепетівського району Хмельницької області на вулиці Лісовій, ОСОБА_7 в порушення вимог п.2.9 а) Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі по тексту - Правил), перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, що знижувало його увагу та швидкість реакції, здійснював керування автомобілем «ВАЗ 2101» реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Продовжуючи рух навпроти на вулиці Лісовій, біля будинку № 36 за кермом вказаного автомобіля ОСОБА_7 порушивши вимоги п.2,3 (б), 12.1, 12.3,13.3 Правил, не вибрав безпечної швидкості руху щоб мати змогу постійно контролювати рух транспортного засобу та безпечно керувати ним, проявив неуважність, не врахував дорожню обстановку у вигляді руху пішохода, що становив перешкоду для подальшого руху, яку він спроможний був виявити, не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди, під час випередження пішохода не вибрав безпечного бокового інтервалу внаслідок чого допустив наїзд передньою правою частиною автомобіля на пішохода ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка рухалася на проїзній частині в попутному напрямку.
Внаслідок вчинення ОСОБА_7 даної дорожньо-транспортної пригоди потерпіла пішохід ОСОБА_10 отримала тілесні ушкодження в результаті яких загинула на місці події.
Таким чином, своїми діями ОСОБА_7 порушив вимоги п.п.2.3 (б), 2.9(а), 12.1, 12.3, 13.3. Правил, порушення яких знаходиться в прямому причинному зв'язку із дорожньо-транспортною пригодою та її наслідками - спричинення смерті потерпілій ОСОБА_10 .
Відповідно до ч.2 ст.131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.
Згідно із положеннями ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч.5 ст.176 цього Кодексу.
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити певні дії, передбачені КПК України. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Так, ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286-1 КПК України.
Зібрані під час досудового розслідування матеріали кримінального правопорушення дають підстави вважати, що на даній стадії досудового розслідування ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.3 ст.286-1 КК України.
На підтвердження обґрунтованості підозри надано: рапорт від 24 липня 2022 року; протокол огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 23 липня 2022 року; висновок судової токсикологічної експертизи №1136 від 29 липня 2022 року; протокол проведення слідчого експерименту за участю підозрюваного ОСОБА_7 від 11 жовтня 2022 року; протокол допиту потерпілої ОСОБА_11 від 09 серпня 2022 року; висновок експерта №53 від 29 серпня 2022 року; протокол допиту свідка ОСОБА_12 від 24 липня 2022 року; протокол допиту свідка ОСОБА_13 від 24 липня 2022 року; протокол допиту підозрюваного від 24 липня 2022 року; інші матеріали кримінального провадження в їх загальній сукупності.
Визначення поняття «обґрунтована підозра» як існування фактів або інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (п.175 Рішення в справі «Нечипорук і Йонкало проти України»), оцінити лише достатність зібраних доказів для підозри певної особи у вчиненні кримінального правопорушення, не вдаючись до їх оцінки як допустимих.
Докази наявні в матеріалах провадження є вагомими та такими, що об'єктивно пов'язують підозрюваного ОСОБА_7 з інкримінованим йому кримінальним правопорушенням.
Так, ухвалою слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області 26 липня 2022 року відносно підозрюваного ОСОБА_7 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк по 22 вересня 2022 року включно.
Ухвалою слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 20 вересня 2022 року строк досудового розслідування у кримінальному провадженні №12022240000000315 продовжено до чотирьох місяців, тобто до 24 листопада 2022 року.
Ухвалою слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду від 20 вересня 2022 року відносно підозрюваного ОСОБА_7 продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк по 17 листопада 2022 року включно.
Ухвалою слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 14 листопада 2022 року строк досудового розслідування у кримінальному провадженні №12022240000000315 продовжено до шести місяців, тобто до 24 січня 2023 року.
Вирішуючи питання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою взято до уваги ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України.
Відповідно до ст.3 Загальної декларації прав людини, ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст.176-178 КПК України, п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 25 квітня 2003 року №4 «Про практику застосування судами запобіжного заходу у виді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства» запобіжний захід - тримання під вартою має застосовуватися лише за крайньою необхідністю і, як останній захід, при наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний чи обвинувачуваний буде намагатися ухилятися від слідства й суду або від виконання процесуальних рішень, перешкоджатиме встановленню істини у справі, продовжуватиме злочинну діяльність.
Дані вимоги закону при розгляді клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою до підозрюваного слідчим суддею місцевого суду були дотримані в повній мірі.
Так, стороною обвинувачення встановлено та доведено у судовому засіданні продовження існування ризиків, передбачених ст.177 КПК України.
Так, при розгляді в суді першої інстанції клопотання про продовження запобіжного заходу прокурор довів обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, наявність достатніх підстав вважати про існування хоча б одного із ризиків про те, що підозрюваний ОСОБА_7 може вчинити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, що застосований до нього запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою не забезпечить виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, що вірно встановив слідчий суддя місцевого суду.
Відповідно до п.4 ч.2 ст.183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше несудимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст.286-1 КК України є тяжким, за його вчинення передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк від п'яти до десяти років.
Слід зазначити, що відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» зроблено посилання на те, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів. У справі «Летельє проти Франції» зазначалось, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
При обранні виду запобіжного заходу слідчим суддею місцевого суду ураховано характеризуючи дані щодо підозрюваного ОСОБА_7 .
Колегія суддів приходить до висновку, що з моменту обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та до моменту вирішення вказаного клопотання, не змінилися обставини, які стали підставою для застосування щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та не змінились обставини, які дають підстави вважати, що належну процесуальну поведінку підозрюваного не зможе забезпечити більш м'який запобіжний захід.
Медичних протипоказань утриманню підозрюваного в СІЗО в суді апеляційної інстанції не встановлено.
Згідно вимог ч.3 ст.197 КПК України, строк тримання під вартою може бути продовженим слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Відповідно до ч.3 ст.199 КПК України при продовженні строку тримання під вартою слідчий суддя враховує наявність обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, а також наявність обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
На початковій стадії досудового розслідування кримінально-процесуальний закон не вимагає від сторони обвинувачення доведення усіх елементів кримінального правопорушення. Факти, які викликають підозру, не обов'язково мають бути одного рівня з тими, які необхідні для засудження особи та ухвалення обвинувального вироку.
Запобіжний захід застосовується виключно задля запобігання встановленим ризикам, факт існування яких наразі є доведеним стороною обвинувачення.
Згідно ч.2 ст.177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України.
Колегія суддів приходить до висновку про наявність в даному випадку ризиків, передбачених ст.177 КПК України, та вони дають достатніх підстав вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України.
Ураховуючи та досліджуючи всі наведені стороною обвинувачення ризики, визначені у ст.178 КПК України обставини в їх сукупності, слідчий суддя місцевого суду обґрунтовано продовжив підозрюваному ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Запобіжний захід - це процесуальний захід, який полягає у тимчасовому обмеженні прав людини органом досудового розслідування, досягненням якого є певна мета.
Урахувавши всі обставини провадження, мету процесуальних обов'язків, можливість вчинити підозрюваною певних дій, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, про неможливість наразі застосування іншого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.
Колегія суддів зазначає, що ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому слідству.
Так, застосовуючи (продовжуючи) запобіжний захід необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
Крім того, Європейський суд з прав людини зазначав, що право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено державою з огляду на суспільний інтерес.
При визначенні та дослідженні ризиків, закон не вимагає неспростовних доказів того, що особа одночасно, поза всяким сумнівом, вчинить відповідні дії, однак вимагає обґрунтування, що вона має реальну можливість і необхідність їх здійснити під час вирішення питання про застосування запобіжного заходу у майбутньому.
Тому, не заслуговують на увагу посилання захисника щодо відсутності ризиків, оскільки слідчий суддя місцевого суду обґрунтовано виклав обставини наявності ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України. Розглядаючи клопотання, слідчий суддя всебічно з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження строку тримання під вартою підозрюваного та навів в ухвалі мотиви необхідності задоволення клопотання слідчого.
З огляду на викладене, зазначені в апеляційній скарзі доводи та підстави, з яких захисник підозрюваного просить скасувати ухвалу суду, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи і не є визначеними законом підставами для скасування оскаржуваного рішення.
Колегія суддів уважає, що слідчий суддя врахував всі обставини провадження, об'єктивно оцінив особистість підозрюваного ОСОБА_7 , тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється останній та обґрунтовано прийняв рішення про необхідність продовження строку дії раніше обраного запобіжного заходу.
Колегія суддів зазначає, що застосування менш суворого запобіжного заходу є неможливим та не забезпечить виконання покладених на підозрюваного ОСОБА_7 обов'язків, визначених ст.194 КПК України.
Рішення суду першої інстанції є обґрунтованим та постановлено з дотриманням вимог чинного та міжнародного законодавства.
Колегією суддів апеляційного суду на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів оцінено в сукупності всі обставини, зокрема вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним інкримінованого кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров'я; міцність соціальних зв'язків.
Колегія суддів зазначає, що висновок слідчого судді місцевого суду наразі повною мірою відповідає фактичним обставинам кримінального провадження.
Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для зміни чи скасування ухвали слідчого судді у справі не вбачається.
Відтак, колегія суддів не убачає підстави для скасування ухвали слідчого судді місцевого суду.
Керуючись ст.ст.407, 418, 419, 422, 423 КПК України, колегія суддів,
Ухвалу слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 14 листопада 2022 року щодо продовження строку дії застосованого до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_6 - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3