Номер провадження: 22-ц/813/4129/22
Справа № 509/2461/21
Головуючий у першій інстанції Панасенко Є. М.
Доповідач Вадовська Л. М.
01.12.2022 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого (судді-доповідача) - Вадовської Л.М.,
суддів - Колеснікова Г.Я., Сєвєрової Є.С.,
за участю секретаря - Поворозко І.Ю.,
переглянувши справу №509/2461/21 за заявою ОСОБА_1 , за участю заінтересованої особи Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області про встановлення факту постійного проживання на території України за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Овідіопольського районного суду Одеської області від 16 серпня 2021 року у складі судді Панасенка Є.М., -
Заявник ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 , звернувшись 20 травня 2021 року до суду з вищеназваною заявою, просив встановити факт його проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року (а.с.1-5).
Ухвалою судді Овідіопольського районного суду Одеської області від 24 травня 2021 року заяву залишено без руху для сплати судового збору та приведення заяви у відповідність до положень статей 175, 177 ЦПК України (а.с.27-28).
Ухвалою судді Овідіопольського районного суду Одеської області від 26 травня 2021 року відкрито провадження у справі (а.с.37).
Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 16 серпня 2021 року заяву ОСОБА_1 про встановлення факту проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року залишено без розгляду; роз'яснено право подати позов на загальних підставах; скасовано заходи забезпечення заяви, застосовані на підставі ухвали Овідіопольського районного суду Одеської області від 7 травня 2021 року, скасовано заборону органам та підрозділам Державної міграційної служби України вилучати та знищувати паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого Червоногвардійським РВ Макіївського МУ на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.112-116).
Висновок суду в частині залишення заяви без розгляду на підставі частини 4 статті 315 ЦПК України мотивовано тим, що із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, пов'язане з набуттям заявником громадянства України.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 27 вересня 2021 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу суду про залишення заяви без розгляду.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 просить ухвалу суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення заяви про встановлення факту проживання в Україні (а.с.123-127).
За змістом вимог апеляційної скарги незаконність і необґрунтованість ухвали з підстав порушення норм процесуального права полягає в безпідставності залишення заяви без розгляду, оскільки метою встановлення факту постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року є отримання паспорта громадянина України, тому спір про право відсутній і заява підлягає розгляду в порядку окремого провадження, що підтверджено також актуальною судовою практикою.
У відзиві на апеляційну скаргу Головне управління Державної міграційної служби України в Донецькій області заперечення щодо змісту і вимог апеляційної скарги обґрунтовує тим, що доказів на підтвердження факту постійного проживання ОСОБА_1 на території України станом на 24 серпня 1991 року не надано, тому заява задоволенню не підлягає. Заявник намагається отримати паспорт громадянина України у порушення чинного законодавства. 14 травня 2021 року Рада національної безпеки та оборони України ввела санкції проти 557 «злодіїв в законі» і 111 іноземців, які є кримінальними авторитетами, в числі яких застосовані санкції до ОСОБА_3 , 1974 року народження. Крім того, повноваження адвоката Мастістого І.А. на представництво ОСОБА_3 викликають сумнів, так як 26 червня 2020 року Деснянським відділом ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області було вилучено недійсний паспорт громадянина України НОМЕР_1 , виданий 25 грудня 2007 року Червоногвардійським РВ Макіївського МУ ГУ МВС України в Донецькій області на ім'я ОСОБА_1 . Недійсний паспорт не може використовуватися особою як документ, що посвідчує особу власника та підтверджує громадянство України, для, зокрема, оформлення доручень іншим особам для представництва перед третьою особою на території України (а.с.152-159).
Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.
ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 звернувся до суду з заявою про встановлення факту постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року; заяву подано в порядку окремого провадження як заяву про встановлення факту, що має юридичне значення.
Залишаючи заяву без розгляду, суд першої інстанції послався на частину 4 статті 315 ЦПК України, яка передбачає, що якщо із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право і це виявлено під час розгляду справи, то суд залишає таку заяву без розгляду.
Висновок суду щодо наявності спору про право є помилковим.
Відповідно до положень Закону України «Про громадянство України» і Порядку для набуття громадянства України заявник повинен, зокрема, подати документи, що підтверджують народження його на території України чи постійне проживання на ній або підтверджують родинні відносини з такою особою, або рішення суду.
Ураховуючи вищезазначене, слід дійти висновку, що належність до громадянства України встановлюється на підставі статті 3 Закону України «Про громадянство України» і може пов'язуватися із фактом постійного проживання на території України в певний час та такий факт підлягає встановленню на підставі судового рішення.
Оскільки метою встановлення факту постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року є отримання заявником паспорта громадянина України, то спір про право як такий відсутній, що вказує на правильність подання та розгляду заяви в порядку окремого провадження.
Юридичне значення має лише факт постійного проживання на території України особи, дитини, батьків дитини (одного з них) або іншого її законного представника на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) або набрання чинності Законом України від 8 жовтня 1991 року №1636-ХП «Про громадянство України» (13 листопада 1991 року).
Для встановлення факту належності до громадянства України відповідно до положень статті 293 ЦПК України та статті 3 Закону України «Про громадянство України» і залежно від підстав цього встановлення предметом розгляду в суді можуть бути заяви про встановлення таких фактів: постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року; постійного проживання на території України станом на 13 листопада 1991 року.
Розгляд заяв про встановлення факту постійного проживання на території України в порядку окремого провадження узгоджується з актуальною судовою практикою, підтвердженою Верховним Судом (постанова від 24 лютого 2021 року в справі №522/20494/18, постанова від 5 квітня 2021 року в справі №523/14707/19).
Отже, оскаржувана ухвала в частині залишення заяви без розгляду підлягає скасуванню, справа направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Оскільки залишення заяви без розгляду є питанням, пов'язаним з рухом справи, то при даному апеляційному перегляді справи оцінка доведеності заявлених вимог про встановлення факту постійного поживання ОСОБА_1 на території України станом на 24 серпня 1991 року не надається, так як це вирішується при розгляді заяви по суті, чого в суді першої інстанції не відбулося.
Апеляційна скарга не містить доводів щодо скасування заходів забезпечення заяви (помилково названо судом забезпечення доказів), вжитих на підставі ухвали Овідіопольського районного суду Одеської області від 7 травня 2021 року, тому оскаржувана ухвала Овідіопольського районного суду Одеської області від 16 серпня 2021 року в частині скасування заходів забезпечення при даному апеляційному перегляді справи не переглядається.
У відзиві на апеляційну скаргу є посилання на те, що ухвала Овідіопольського районного суду Одеської області від 7 травня 2021 року скасована в апеляційному порядку постановою Одеського апеляційного суду від 14 вересня 2021 року в справі №509/2203/21.
Керуючись ст.ст.367, 368, п.6 ч.1 ст.374, ст.ст.379, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, суд -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалу Овідіопольського районного суду Одеської області від 16 серпня 2021 року в справі за заявою ОСОБА_1 , за участю заінтересованої особи Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області про встановлення факту постійного проживання на території України - скасувати в частині залишення без розгляду заяви про встановлення факту, справу в цій частині направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 1 грудня 2022 року.
Головуючий Л.М.Вадовська
Судді Г.Я.Колесніков
Є.С.Сєвєрова