Номер провадження: 22-ц/813/1786/22
Справа № 522/16264/17
Головуючий у першій інстанції Пучкова І. М.
Доповідач Сєвєрова Є. С.
22.11.2022 м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії:
головуючого - Сєвєрової Є.С.,
суддів: Вадовської Л.М., Колеснікова Г.Я.,
за участю секретаря - Малюти Ю.С.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
третя особа - приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Сорока Любов Зіновіївна,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 27 серпня 2020 року ускладі судді Пучкової І.М.,
У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Сорока Л.З., про визнання заповіту недійсним.
Позов обґрунтований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача ОСОБА_3 , яка з 07.04.2003 до смерті страждала психічним розладом з діагнозом «галлюцинаторно-параноидальний синдром на фоні церебрального атеросклерозу». У кінці травня 2006 року ОСОБА_2 (старша дочка позивача), скориставшись відсутністю позивача, забрала бабусю до себе, а 29.06.2006 було укладено заповіт на користь відповідача. Позивач вважає, що складання оспорюваного заповіту не відповідає дійсній волі спадкодавця, не додержанні вимоги в момент вчинення правочину.
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 27 серпня 2020 року у задоволені позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції не розглядалися питання щодо складання та оформлення заповіту, зазначених у позовній заяві, навіть відсутність особистого короткого підпису, існуючого у заповідача, що є порушенням п.1 ч.1 ст.376 ЦПК України. Судом першої інстанції не взяті до уваги висновок психіатричних експертів та архівна медична документація щодо стану заповідача, посилаючись лише на власні припущення та рішення суду від 09.04.2008, коли заповідачку викрала спадкоємиця для заволодіння її майном. Апелянт не погоджується з посиланням суду на те, що з 2006 року позивач щодо визнання заповіту недійсним до суду не зверталась, оскільки є докази, що спростовують дане ствердження. Апелянт посилається на порушення норма процесуального права, оскільки відсутня дата складання повного тексту рішення та відсутність судових дебатів перед винесенням рішення, що є порушенням п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України. Вказує на безпідставну відмову суду першої інстанції в задоволенні клопотання про виклик експерта чи направлені запиту до відповідної експертної установи з питаннями, що виникли при ознайомленні з висновком експертів.
17.12.2020 представник відповідача ОСОБА_2 надав суду відзив на апеляційну скаргу та просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.
Відповідач та її представник в судове засідання 22.11.2022 не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, у зв'язку з чим суд вирішив розглянути справу без їх участі.
Заслухавши суддю-доповідача, позивача та її представника, дослідивши доводи, наведенні в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд приходить до наступних висновків.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є дочкою ОСОБА_3 .
29.06.2006 року ОСОБА_3 склала заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Сорокою Л.З., реєстраційний №1189, за яким усе своє майно заповідала своїй онуці, ОСОБА_4 ( ОСОБА_2 ) - старшій дочці позивача.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла.
Висновком судово-психіатричних експертів №554 від 11.12.2019 встановлено, що ОСОБА_3 на час складання заповіту не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними, що свідчить про його недійсність.
Разом із тим, з позовом до суду позивач могла звернутися протягом трьох років, як дізналася про його існування.
Позивач вказує про те, що про наявність заповіту, який наразі оскаржує, вона дізналася 20.09.2013 від Третьої одеської державної нотаріальної контори, в апеляційній скарзі даний факт підтвердила.
Зазначені обставини також підтверджуються листом нотаріуса від 20.09.2013 на звернення ОСОБА_1 щодо питання прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , в якому повідомлено позивача про посвідчення заповіту спадкодавцем на користь іншої особи.
Крім того, рішенням апеляційного суду Одеської області від 20.03.2014 року у справі №2-4528/09 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про визнання права власності на частину житлового будинку у порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 08.10.2009 року задоволено, рішення скасоване та в задоволенні позову відмовлено.
Вказані обставини свідчать про те, що на час перегляду вказаного заочного рішення апелянт була обізнана про наявність оскаржуваного заповіту.
Водночас з позовом про визнання заповіту недійсним позивач звернулася до суду лише 29.08.2017, отже з пропуском строку позовної давності.
Доказів того, що позивач раніше оскаржувала заповіт у судовому порядку останньою не надано, поважних причин пропуску строку не наведено та не підтверджено належними доказами.
Твердження про те, що після ухвалення заочного рішення від 08.10.2009 у справі №2-4528/09 ОСОБА_1 мала намір оскаржити заповіт лише доводить, що апелянт про наявність вказаного заповіту на той час була обізнана, проте з позовом про визнання його недійсним звернулася лише 29.08.2017.
Отже, звертаючись до суду з позовом про визнання заповіту недійсним 29.08.2017, ОСОБА_1 пропущено строк позовної давності, у зв'язку з чим суд дійшов вірного висновку про відмову в задоволенні позову з цих підстав.
Доводи апелянта про те, що строк позовної давності слід відраховувати з дня видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом є помилковими, оскільки предметом даного спору є визнання заповіту недійсним.
Вбачається, що відповідач надала суду першої інстанції відзив на позов з посиланням на пропуск позивачем строку позовної давності 03.02.2019, та 04.02.2019 судом закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.
Отже, відзив на позовом, який містить посилання на пропуск позивачем строку позовної давності, було подано в процесі підготовчого судового засідання, а тому підстави для відмови у його прийнятті були відсутні.
Твердження про те, що суд не проводив судові дебати під час слухання справи не відповідає дійсності та спростовується протоколом судового засідання.
Інші доводи апелянта не спростовують висновку суду про відмову в задоволенні позову з підстав пропуску позивачем строку позовної давності.
Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Київського районного суду м. Одеси від 27 серпня 2020 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст складений 01.12.2022
Головуючий:
Судді: