Справа №522/4976/19
Провадження по справі № 1-кп/522/255/22
(повний текст)
22 листопада 2022 року м. Одеса
Колегія суддів Приморського районного суду м. Одеси у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
судді - ОСОБА_2 ,
судді - ОСОБА_3 ,
при секретарі - ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Одеси об'єднанні обвинувальні акт у кримінальному провадженні № 12019160000000301 від 16.03.2019 року та № 12018160000000699 від 28.09.2018 року відносно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Луганської області, м. Краснодон, громадянина України, українця, маючого середню освіту, офіційно не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого в 2012 році Жовтневим районним судом м.Луганська за ч.3 ст.15, ч.5 ст.185 КК України, звільнений з Краснолуцької виправної колонії №19 у Луганській області у 2013 році;
за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст. 27 ч.4 ст. 187 КК України,
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Паркани, Слободзейського району, Придністровської Молдавської Республіки, громадянина Придністровської Молдавської Республіки, без постійного місця проживання на території м. Одеси та Одеської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 (значиться у міжнародному розшуку з 30.11.2015 з метою арешту та подальшої екстрадиції до Республіки Молдова),
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м. Єреван, Республіки Вірменії, громадянина Республіки Вірменія, неодруженого, фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 ,
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженця с. Паркани, Слободзейського району, Придністровської Молдавської Республіки, громадянина Придністровської Молдавської Республіки, без постійного місця мешкання на території м. Одеси та Одеської області,
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженця м. Хімки Російської Федерації, громадянину Російської Федерації, фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_4 (знаходиться у федеральному та міждержавному розшуку за ініціативи правоохоронних органів Брянської області за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 322 (незаконний перетин державного кордону РФ) КК РФ),
ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , уродженця Слободзейського району Республіки Молдова, громадянина Республіки Молдова, фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_5 ,
за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 14, ч. 4 ст. 187, ч. 4 ст. 187, ст. 257, ч. 1 ст. 263 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_11 ,
представника потерпілих - адвоката ОСОБА_12 ,
захисників - ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 ,
перекладача - ОСОБА_20 ,
обвинувачених - ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 ОСОБА_5 , -
В провадженні Приморського районного суду м. Одеси перебуває обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019160000000301 від 16.03.2019 року, відносно ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 14, ч. 4 ст. 187, ч. 4 ст. 187, ст. 257, ч. 1 ст. 263 КК України.
25 березня 2019 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшов обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018160000000699 від 28.09.2018 року, відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який обвинувачується у скоєні кримінального правопорушення передбаченого ч.5 ст.27, ч.4 ст. 187 КК України.
Під час судового засідання вказані обвинувальні акти були об'єднані в одному провадженні.
Відповідно до ч.3 ст.331 КПК України, суд, незалежно від наявності клопотань, зобов'язаний розглянути питання щодо доцільності продовження строку тримання обвинувачених під вартою до спливу двомісячного строку.
Позиції учасників, висловлені в судовому засіданні.
Прокурор в судовому засіданні заявила клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинувачених відносно ОСОБА_5 , ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , оскільки ризики, передбачені у п.п. 1,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які були враховані судом при застосуванні запобіжного заходу, ще мають місце, а саме що обвинувачені можуть переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків та потерпілих у зазначеному кримінальному провадженні та можуть вчинити інше кримінальне правопорушення.
Представника потерпілих - адвокат ОСОБА_12 в судовому засіданні підтримав клопотання прокурора в повному обсязі.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_10 та його захисник заперечували проти продовженння строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому, оскільки ризики, вказані прокурором, не доведені, просили змінити запобіжний захід на більш м'який.
Обвинувачений ОСОБА_9 та його захисник заперечували проти продовженння строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому, оскільки ризики, вказані прокурором, не доведені, просили змінити запобіжний захід на більш м'який.
Обвинувачений ОСОБА_6 та його захисник заперечували проти продовженння строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому, оскільки ризики, вказані прокурором, не доведені, просили змінити запобіжний захід на більш м'який.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_8 та його захисник заперечували проти продовженння строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому, оскільки ризики, вказані прокурором, не доведені, просили змінити запобіжний захід на більш м'який.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 та його захисник заперечували проти продовженння строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому, оскільки ризики, вказані прокурором, не доведені, повідомили, що обвинувачений ОСОБА_7 хворіє на тяжке захворювання, а саме: туберкульоз, що підтверджується наданої адвокатом копією медичної довідки завідувача Одеської міської медичної частини № 21 ОСОБА_21 . Вказана хвороба була набута ОСОБА_7 за час його перебування під вартою в ДУ «Одеський слідчий ізолятор».
Обвинувачений ОСОБА_5 та його захисник - адвокат ОСОБА_14 заперечували проти продовженння строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому, оскільки ризики, вказані прокурором, не доведені, подавши та оголосивши в судовому засіданні клопотання про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_5 з тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у нічний час (клопотання долучене до матеріалів клопотання), пояснивши, що обвинувачений ОСОБА_5 більше 4 років утримується під вартою, в нього є місце проживання в м.Одесі, що підтверджується договором оренди житла, укладенного матір'ю обвинуваченого з орендодавцем, прокурор не надав суду докази причетності ОСОБА_5 до інкримінованого йому злочину.
Прокурор та представник потерпілих - адвокат ОСОБА_12 в судовому засіданні заперечували проти задоволення клопотання адвоката ОСОБА_14 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_5 , щодо зміни запобіжного заходу на домашній арешт, вказавши, що викладені в клопотанні доводи адвоката ОСОБА_14 є необґрунтованими.
Обвинувачені та їх адвокати підтримали клопотання захисника ОСОБА_14 .
Заслухавши думку учасників судового розгляду, колегія суддів приходить до висновку, що існують достатні підстави для задоволення клопотання прокурора та продовження відносно обвинувачених ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та про необхідність задоволення клопотання адвоката ОСОБА_14 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на більш м'який запобіжний захід, з наступних підстав.
Мотиви суду.
Відповідно до ст.2 вказаного Кодексу, завданнями кримінального провадження, наряду, із захистом особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, є охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також те, щоб до кожного учасника кримінального провадження застосовувалась лише належна правова процедура.
Положеннями ч. 1 ст. 183 КПК України передбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігати ризикам, передбачених ст. 177 КПК України.
При розгляді клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у судовому засіданні, суд також враховує вимоги п.п.3,4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, зокрема рішення ЄСПЛ від 09 жовтня 2014 року у справі «Чанєв проти України», згідно з якими обмеження прав особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою, не допускається тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого без судового рішення, що виключає можливість, в тому числі, і «автоматичного» продовження застосування такого запобіжного заходу.
Зокрема при продовженні строку тримання під вартою суд оцінює підстави для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин справи.
Також, зважаючи на практику Європейського суду, суд враховує, що тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
При розгляді питання про доцільність продовження тримання особи під вартою, суд бере до уваги характер (обставини) і тяжкість інкримінованих злочинів; характер, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством, можливість призначення обвинуваченому, у разі визнання його винним, покарання у вигляді довічного позбавлення волі.
Відповідно до ст. 201 КПК України, обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до суду клопотання про зміну запобіжного заходу.
Запобіжний захід може бути змінений, коли це виправдовується обставинами справи, зумовленими виникненням нових обставин після прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу, а також виявленням тих, які існували раніше, але про які не було відомо сторонам на час прийняття рішення про застосування запобіжного заходу. Тож, загальною вимогою щодо змісту клопотання про зміну запобіжного заходу є зазначення в ньому нових обставин, які не були предметом судового розгляду при застосуванні запобіжного заходу у порядку ст. 194 КПК України.
Зі змісту ч. 4 ст. 201 КПК України, клопотання про зміну запобіжного заходу розглядається згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
При цьому, відповідно до ч. 3 ст. 26 КПК України, слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
Колегія суддів вважає, що необхідно продовжити строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 , так як це відповідає вимогам кримінального процесуального закону, ґрунтується на матеріалах кримінального провадження, так як судом встановлено, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні ряду кримінальних правопорушень, найтяжче з яких відноситься до категорії особливо тяжкого злочину, який карається позбавленням волі строком до 15 років з конфскацією майна, а дані про особу обвинуваченого, а саме, що обвинувачений є громадянином іншої держави, не працевлаштований, ніде не навчається, не одружений, не має постійного місця реєстрації в Україні, свідчать про відсутність в останнього міцних соціальних зв'язків.
Судом встановлено, що необхідно продовжити строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_8 , так як це відповідає вимогам кримінального процесуального закону, ґрунтується на матеріалах кримінального провадження, судом встановлено, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні ряду кримінальних правопорушень, найтяжче з яких відноситься до категорії особливо тяжкого злочину, який карається позбавленням волі строком до 15 років з конфскацією майна, а дані про особу обвинуваченого, а саме, що обвинувачений є громадянином іншої держави, не працевлаштований, ніде не навчається, не одружений, не має постійного місця реєстрації в Україні, що свідчить про відсутність в останнього міцних соціальних зв'язків.
Колегія суддів вважає, що необхідно продовжити строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_9 , так як це відповідає вимогам кримінального процесуального закону, ґрунтується на матеріалах кримінального провадження, судом встановлено, що ОСОБА_9 обвинувачується у вчиненні ряду кримінальних правопорушень, найтяжче з яких відноситься до категорії особливо тяжкого злочину, який карається позбавленням волі строком до 15 років з конфскацією майна, а дані про особу обвинуваченого, а саме, що обвинувачений є громадянином іншої держави, не працевлаштований, ніде не навчається, не одружений, не має постійного місця реєстрації в Україні, що свідчить про відсутність в останнього міцних соціальних зв'язків.
Колегія суддів вважає, що необхідно продовжити строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою до обвинуваченому ОСОБА_10 , так як це відповідає вимогам кримінального процесуального закону, ґрунтується на матеріалах кримінального провадження, ОСОБА_10 обвинувачується у вчиненні ряду кримінальних правопорушень, найтяжче з яких відноситься до категорії особливо тяжкого злочину, який карається позбавленням волі строком до 15 років з конфскацією майна, а дані про особу обвинуваченого, а саме, що обвинувачений є громадянином іншої держави, не працевлаштований, ніде не навчається, не одружений, не має постійного місця реєстрації в Україні, що свідчить про відсутність в останнього міцних соціальних зв'язків.
Колегія суддів вважає, що необхідно продовжити строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 , так як це відповідає вимогам кримінального процесуального закону, ґрунтується на матеріалах кримінального провадження, ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні ряду кримінальних правопорушень, найтяжче з яких відноситься до категорії особливо тяжкого злочину, який карається позбавленням волі строком до 15 років з конфскацією майна, а дані про особу обвинуваченого, а саме, що обвинувачений є громадянином іншої держави, не працевлаштований, ніде не навчається, не одружений, не має постійного місця реєстрації в Україні, що свідчить про відсутність в останнього міцних соціальних зв'язків.
Щодо існування ризиків.
Суд вважає, що наразі продовжують існувати ризики, визначені ст. 177 КПК, і що необхідно продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченим ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 .
Запобіжні заходи застосовуються з метою досягнення дієвості кримінального провадження. Їх дія носить превентивний (попереджувальний) характер реалізації особами дій, направлених на перешкоджання здійсненню правосуддя у справі.
В ухвалі колегії суддів під час застосування запобіжного заходу визнано доведеним існування ризиків.
Ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачені можуть здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення обвинуваченими зазначених дій. При цьому КПК не вимагає доказів того, що обвинувачені обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватимуть відповідні дії, однак вимагає доказів того, що вони мають реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Крім того, суд враховує, що вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченими кримінальних правопорушень як обставина, яка впливає на вибір судом виду запобіжного заходу (пункт 1 частини 1 статті 178 КПК), має опосередкований вплив й на оцінку рівня ймовірності вчинення обвинуваченим тих чи інших дій, які кваліфікуються як ризики за статтею 177 КПК. Чим меншою є вагомість зібраних доказів на підтвердження обвинувачення та чим нижчим є рівень його обґрунтованості, тим меншою є вірогідність незаконного втручання особи обвинуваченого у хід судового розгляду чи переховування від правосуддя, і навпаки.
Зазначений стандарт доказування (переконання) суд використовує для перевірки наявності ризиків, передбачених частиною 1 статті 177 КПК, у цьому кримінальному провадженні щодо ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 .
Метою продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченим є запобігання спробам:
-переховуватись від суду з метою уникнення притягнення до кримінальної відповідальності;
- незаконно впливати на свідків та потерпілих у зазначеному кримінальному провадженні, які ще не допитані;
- вчинити інше кримінальне правопорушення.
Щодо ризику переховування від суду.
ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 обвинувачуються у вчиненні ряду корисливих умисних злочинів, найтяжчий з яких, згідно матеріалів обвинувальних актів відноситься до категорії особливо тяжкого злочину. Санкція найтяжчої статті передбачає покарання у виді позбавлення волі 15 років з конфіскацією майна. Отже, очікування можливого суворого вироку може мати значення ризику переховування від суду. При чому ризик втечі повинен оцінюватися у світлі таких факторів, як характер людини, її моральні принципи, місце проживання, робота, засоби до існування, сімейні зв'язки, а також будь-які інші зв'язки з країною, в якій особу притягнуто до кримінальної відповідальності (рішення у справі «Becciev v. Moldova», п. 58). Тому суд, вирішуючи питання щодо продовження строку дії запобіжного заходу, враховує тяжкість злочинів, в яких обвинувачуються ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 у сукупності з іншими обставинами, якими в цьому випадку є законодавчі приписи щодо неможливості застосування «пільгових» інститутів кримінального права у відповідній категорії справ, та наявність документів для виїзду закордон.
Отже, оцінюючи можливість обвинуваченому переховуватися від суду, суд вважає такі дії вірогідними в будь-який момент кримінального провадження. Співставлення можливих негативних для обвинуваченого наслідків переховування у вигляді його можливого ув'язнення у невизначеному майбутньому з засудженням до покарання у виді позбавлення волі у найближчій перспективі доводять, що цей ризик є достатньо високим. Тому з метою нівелювання такого ризику переховування, застосування до обвинувачених запобіжного заходу вбачається обґрунтованим.
Тому, суд погоджується з прокурором, що зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для обвинуваченого переховуватися від суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування обвинуваченого від суду.
Наведені обставини в сукупності дають підстави дійти висновку про наявність ризику ймовірного переховування від суду.
Щодо ризику незаконного впливу на свідків, потерпілих у цьому ж кримінальному провадженні.
При встановленні наявності ризику впливу на свідків слід враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України).
Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України).
За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Враховуючи тяжкість вчиненних злочинів, їх зухвалість, жорстокість, враховуючи моральні якості обвинувачених, досить високою є вірогідність здійснення впливу на потерпілих та свідків, які тих що допитані, так само й тих, які ще не допитані, з метою зміни ними свідчень в судовому засіданні.
Щодо ризику вчинення інших кримінальних правопорушень.
При встановленні зазначеного ризику, суд виходить з того, що обвинувачені ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 не мають постійних офіційних джерел доходу, ніде не навчаються, офіційного або постійного місця роботи на момент затримання не мали, більшість з них є громадянами інших країн, тобто не мають міцних соціальних зв'язків на території України, а тому є підстави вважати що обвинувачені, перебуваючи на свободі, можуть вчиняти інші кримінальні правопорушення.
Окрім цього, колегія суддів враховує тривалість вчинення злочинів, що свідчить про свідоме доведення та виконання усіх протиправних дій до кінця.
Таким чином, суд вважає, що прокурором було доведено наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені ст.177 КПК України, і що існує необхідність продовження строку дії відносно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Щодо застосування менш суворого запобіжного заходу.
Встановлені під час судового засідання обставини у свої сукупності та взаємозв'язку формують у суду переконання, що запобігти доведеним під час розгляду клопотання прокурора ризикам неможливо без застосування запобіжного заходу. Однак, суд в цьому випадку не може погодитися з прокурором, що наявність цих ризиків є безумовною підставою для ізоляції підозрюваного і взяття його під варту.
Частиною 1 ст. 176 КПК України встановлена відповідна ієрархія запобіжних заходів від найбільш м?якого (особисте зобов?язання) до найбільш суворого (тримання під вартою). Суд відмовляє у застосуванні чи продовженні строку дії запобіжного заходу, якщо прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про продовження строку дії запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам (ч. 3 ст. 176 КПК України).
Проте, в цьому кримінальному провадженні на даному етапі суд не вбачає за можливе запобігти ризикам кримінального провадження із застосуванням запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання, особистої поруки (з урахуванням відсутності потенційних поручителів), Домашній арешт, в тому числі цілодобовий, хоча і пов'язаний з ізоляцією підозрюваного від суспільства, однак зважаючи на встановлені на цьому етапі досудового розслідування ризики, може виявитися неефективним з таких же підстав.
Необхідно враховувати резонансність вказаної справи, жорстокість, зухвалість вчиненних злочинів, внаслідок яких були піддані насильницьким діям потерпілі з боку групиосіб.
Окрім цього, колегія суддів враховує, що всі докази в рамках вказанного кримінального провадження ще не досліджені, в повному обсязі, а тому вірогідність наявності зазначених ризиків дуже висока.
А тому, суд доходить висновку, що застосування до обвинувачених більш м'якого запобіжного заходу неможливе, оскільки ще існують зазначені ризики.
Обставин, передбачених ч. 2 ст. 183 КПК України, які є перешкодою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, судом не встановлено.
Під час розгляду кримінального провадження в судовому засіданні не здобуто відомостей, які би безумовно свідчили про неможливість тримання обвинувачених під вартою, також судом не отримано відомостей, щодо міцних соціальних зв'язків чи іншого комплексу обставин, які би переважили ризики, передбачені ст.177 КПК України.
Колегією суддів встановлено, що стан здоров'я обвинувачених ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 станом на теперішній час дозволяє їм брати участь в судових засіданнях, встановлених тяжких захворювань, які унеможливлюють подальше тримання особи обвинувачених під вартою, колегії суддів стороною захисту або обвинуваченими не надано.
Зважаючи на положення ч. 3 ст. 183 КПК України, приймаючи до уваги дані про особу обвинувачених, їх майновий стан, обставини справи, суд вважає за необхідне не визначати розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченими обов'язків, передбачених КПК України, оскільки злочини, які інкриміновані обвинуваченим, пов'язані із застосуванням насильства до потерпілих.
Судове рішення повинно бути доказовим. Тобто міркування суду та його висновки не повинні викликати додаткових запитань, заперечень чи двозначного тлумачення.
Вочевидь, першочергове значення для доказовості судового рішення мають набір та послідовність аргументів, якими суд мотивує своє рішення.
Суд має проаналізувати та оцінити доречні та важливі аргументи сторін у судовому рішенні. Це важливо для кожного письмового рішення суду - як проміжної ухвали чи постанови, так і кінцевого судового рішення у справі. Інакше ці рішення виглядатимуть свавільними.
Вказані адвокатом посилання на зазначені ключові висновки рішень Європейського суду з прав людини в контексті викладеної колегією суддів в ухвалі позиції, в данному випадку є помилковими, оскільки колегія суддів повністю, а не поверхнево дослідила клопотання та аргументи сторони обвинувачення та захисту, посилаючись на наявність кожного ризику з мотивуванням їх існування на данному етапі розгляду справи, розкриваючи кожен з пунктів зазначених положеннями ст. 178 КПК України, а саме враховуючи: вагомість наявних доказів, тяжкість покарання, вік, стан здоров'я обвинувачених, майновий стан, міцність соціальних зв'язків.
Щодо клопотання адвоката ОСОБА_14 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_5 , про зміну запобіжного заходу.
Судом встановлено, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні злочину, який відноситься до категорії особливо тяжкого злочину, який карається позбавленням волі строком до 15 років з конфскацією майна, а дані про особу обвинуваченого, а саме, що обвинувачений раніше судимий за вчинення особливо тяжкого злочину проти власності, не працевлаштований, ніде не навчається, не одружений, проте має місце проживання в м.Одесі у сукупності свідчать про наявність в останнього посередніх соціальних зв'язків.
Адвокатом ОСОБА_14 в клопотанні про зміну запобіжного заходу обвинуваченомсу ОСОБА_5 з тримання під вартою на домашній арешт, зазначено, що 16.09.2022 року між ОСОБА_22 та ОСОБА_2 (мати обвинуваченого ОСОБА_5 ) укладено договір оренди квартири за адресою: АДРЕСА_6 , тобто є місце проживання, за яким ОСОБА_5 зможе постійно проживати.
Окрім цього, адвокатом ОСОБА_14 зазначено, що обвинувачений ОСОБА_5 утримується під вартою більше 4-х років, що істотно порушує права обвинуваченого відповідно до сталої практики Європейського суду з прав людини.
Відносно обвинуваченого ОСОБА_5 майже досліджені усі докази сторони обвинувачення, майже усі свідки та потерпілі за епізодами, в яких обвинувачується ОСОБА_5 , допитані.
Проте, сторонами кримінального провадження протягом тривалого часу не виконувались належним чином обов'язки щодо надання суду усіх доказів в розумні строки, що призводило до відкладень судових засідань та в цілому свідчить про затягування процесу.
На думку колегії суддів, ризики, які були враховані при продовженні строку тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , значно зменшились, а саме, враховуючи що майже усі свідки та потерпілі за епізодами, за якими обвинувачується ОСОБА_5 , допитані, тому ризик здійснення незаконного впливу на свідків та потерпілих значно зменшився.
Приймаючи до уваги вищевикладене, оцінюючи всі встановлені під час розгляду обвинувального акту обставини, суд приходить до висновку, що клопотання адвоката ОСОБА_14 не підлягає задоволенню, клопотання прокурора щодо продовження строку тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 необхіднозадовольнити, оскільки ризики, які суд приймав до уваги при обранні вказаного запобіжного заходу, ще мають місце, а обвинуваченому ОСОБА_5 слід змінити запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт за місцем проживання: АДРЕСА_6 .
Керуючись ст. ст. 132, 176- 178, 183, 331, 201, 376 КПК України, колегія суддів, -
Клопотання прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_11 про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинувачених - задовольнити частково.
Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в ДУ «Одеський слідчий ізолятор», на 60 днів, тобто до 20.01.2023 року включно.
Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в ДУ «Одеський слідчий ізолятор», на 60 днів, тобто до 20.01.2023 року включно.
Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в ДУ «Одеський слідчий ізолятор», на 60 днів, тобто до 20.01.2023 року включно.
Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , в ДУ «Одеський слідчий ізолятор», на 60 днів, тобто до 20.01.2023 включно.
Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , в ДУ «Одеський слідчий ізолятор», на 60 днів, тобто до 20.01.2023 включно.
Клопотання адвоката ОСОБА_14 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_5 , про зміну запобіжного заходу - задовольнити частково.
Змінити запобіжний захід у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, звільнивши обвинуваченого з-під варти в залі суду та застосувавши до обвинуваченого запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, за адресою постійного місця проживання, а саме за адресою:АДРЕСА_6 , на 2 місяці, тобто до 20.01.2023 року включно, із застосуванням електронного засобу контролю.
Покласти на обвинуваченого ОСОБА_5 строком на 2 місяці обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України:
1) прибувати до суду за першою вимогою;
2) не залишати цілодобово місце постійного проживання за адресою: АДРЕСА_6 , без дозволу суду;
3) утримуватись від спілкування із свідками та потерпілимими у вказаному кримінальному провадженні, які ще не допитані;
4) носити електронний засіб контролю.
Виконання ухвали про застосування запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_5 у вигляді цілодобового домашнього арешту покласти на прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_11 , інших прокурорів з групи прокурорів у вказаному кримінальному провадженні.
Строк дії запобіжного заходу становить два місяці і обчислюється з моменту винесення ухвали суду, тобто з 22.11.2022 року.
Ухвала суду щодо продовження строку дії запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала суду в частині продовження строку дії запобіжного заходу може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом 5 днів з дня проголошення.
Повний текст ухвали суду складено та проголошено 22.11.2022 року о 15 год. 00 хв. в залі суду №131.
Головуючий суддя: ОСОБА_23
Суддя: ОСОБА_24
Суддя: Дмитро ОСІІК
22.11.2022