Справа № 521/9324/22
Провадження 2/521/3352/22
09 листопада 2022 року Малиновський районний суд м. Одесі в складі:
головуючого судді - Мазун І.А.,
за участю секретаря судового засідання - Кусяк О.Е.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у здійсненні права власності,
До Малиновського районного суду м. Одеси звернувся ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у здійсненні права власності та просить суд усунути йому перешкоди у здійсненні права власності на нерухоме майно шляхом виселення ОСОБА_2 з квартири за адресою: АДРЕСА_1 .
Позовні вимоги позивач обґрунтовує таким, що рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 18 червня 2020 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 02 лютого 2021 року, позов задоволено частково. Витребувано від ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_2 . В задоволені іншої частини позовних вимог відмовлено. 02.02.2021 року після набрання чинності рішенням Одеського апеляційного суду у справі № 521/15501/19 ним було отримано рішення суду та проведено державну реєстрацію повернутого йому майна за адресою: АДРЕСА_1 у державного реєстратора Юридичного департаменту Одеської міської ради Карпухіної Л.В. 23.03.2021 року, номер запису про право власності 42781868, підстава внесення запису рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 59059500 від 02.07.2021 року. З того часу і по сьогоднішній день доступу до своєї квартири він не має, добровільно звільняти квартиру за адресою: АДРЕСА_1 відповідач не бажає, не дивлячись на наявність реєстрації та фактичне проживання за іншою адресою. Самовільно вирішити питання щодо виселення відповідача, а саме, вивільнення квартири від належних їй речей, вселення його із подальшою неможливістю користування нею його нерухомістю не уповноважений. У свою чергу, дозволу на вселення відповідача ніколи не надавав, обставини, на яких відповідач вселилася в його квартиру визнані незаконними. Вищезазначені обставини стали причиною звернення до суду з відповідним позовом.
Представник позивача в призначене судове засідання не з'явився, однак надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та проти заочного розгляду справи не заперечує.
Відповідач в призначене судове засідання не з'явилася, про час та місце судового засідання повідомлялась заздалегідь належним чином, причину неявки суду не повідомила та з заявами або з клопотаннями не зверталася.
Згідно ст. 280 ч.1 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Оскільки сторони в судове засідання не з'явились, то відповідно до вимог ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.
Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 18.06.2020р. (справа № 521/15501/19) витребувано від ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_4 , квартиру АДРЕСА_2 . В іншій частині позову - відмовлено. (а.с. 7-10)
Постановою Одеського апеляційного суду від 02.02.2021р. апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення. Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 18 червня 2020 року залишено без змін. (а.с. 11-17)
Постановою Верховного суду від 26.01.2022р. касаційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Завальнюк Дмитро Юрійович, залишено без задоволення. Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 18 червня 2020 року та постанову Одеського апеляційного суду від 02 лютого 2021 року залишено без змін. Поновлено дію рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 18 червня 2020 року та постанови Одеського апеляційного суду від 02 лютого 2021 року. (а.с. 18-30)
Таким чином рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 18.06.2020р. набрало законної сили 02.02.2021р.
Частиною 4 ст. 82 ЦПК України, передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
На підставі вищезазначених рішень суду, 23.03.2021р. за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_2 , що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності. (а.с. 31-32)
Матеріали справи містять копію заяви ОСОБА_1 , адресованої СВ відділення поліції № 3 Одеського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Одеській області, в якій ОСОБА_1 зазначає, що йому всупереч рішенню суду не надано доступу до його квартири, ключі не передані не дивлячись на витребування квартири на його користь. (а.с. 53)
Як зазначає позивач у своєму позові, відповідач після остаточного вирішення судового спору щодо спірної квартири відмовляється в добровільному порядку покидати квартиру, окрім того позивач позбавлений доступу до квартири яка йому належить.
Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.
За положеннями статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
За положеннями ч. 1 ст. 317 та ч. 1 ст. 319 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном і він реалізовує їх на власний розсуд. Визначальним критерієм для застосування статті 391 ЦК України є наявність або відсутність в особи права володіння майном на момент звернення з позовом до суду.
Згідно із ч. 1 ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Частиною 1 ст. 321 ЦК України, передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Аналіз наведених вище норм цивільного законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю.
Житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, призначені та придатні для постійного проживання в них. Житло є об'єктом права приватної власності.
Права власника житлового будинку, квартири визначені ст. 383 ЦК України та ст. 150 ЖК України, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд. Обмеження чи втручання в права власника можливе лише з підстав, передбачених законом.
Статтею 391 ЦК України, передбачено право власника майна при наявності дій осіб, спрямованих на перешкоджання вільного користування та розпорядження власником своїм майном, вимагати усунення таких перешкод.
У пунктах 38, 92 постанови Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц зроблено висновок, що негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Допоки особа є власником нерухомого майна, вона не може бути обмежена у праві звернутися до суду з позовом про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження цим майном, зокрема і шляхом виселення. А тому негаторний позов може бути пред'явлений упродовж всього часу тривання відповідного правопорушення.
Згідно ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
За таких обставин, суд доходить висновку, що подальше перебування ОСОБА_2 у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 спричиняє для її власника ОСОБА_1 перешкоди, а тому відповідач має бути виселена з даної квартири.
Будь-яких підстав, які б свідчили про право ОСОБА_2 на користування вказаною квартирою суду не надано.
Вказані обставини відповідачем жодними доказами не спростовано, та відзиву суду надано не було.
Таким чином, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст.76-81, 83, 89, 258-259, 263-265, 268, 280-282, 352,354 ЦПК України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у здійсненні права власності - задовольнити.
Усунути перешкоди у здійсненні ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_4 ) права власності на нерухоме майно шляхом виселення ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 ) з квартири за адресою: АДРЕСА_1 .
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом 30-ти днів з дня отримання його копії.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строки, протягом якого розглядалася заява, не включаються до строків на апеляційне оскарження рішення.
Заочне рішення набирає законної сили після закінчення 30 денного строку на апеляційне оскарження.
Заочне рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги протягом 30-ти днів з моменту його проголошення до Одеського апеляційного суду.
Повний текст рішення суду виготовлено 21 листопада 2022 року.
ГОЛОВУЮЧИЙ І.А. МАЗУН