01 грудня 2022 року м. Чернівці
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду у складі:
Головуючого ОСОБА_1
Суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
при секретарі
судового засідання ОСОБА_4
за участі сторін судового провадження:
прокурора ОСОБА_5
захисника ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12022262020001824 від 21.06.2022р., за апеляційною скаргою захисника - адвоката ОСОБА_6 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 , на вирок Шевченківського районного суду м. Чернівці від 07 жовтня 2022 року щодо ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Хотин Хотинського району Чернівецької області, громадянина України, українця, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , який фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , розлученого, на утриманні якого перебуває неповнолітня дитина, в силу ст. 89 КК України не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 186 КК України, -
Вироком Шевченківського районного суду м. Чернівці від 07 жовтня 2022 року ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 186 КК України, та призначено йому покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі.
Міру запобіжного заходу до набрання вироком законної сили ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишено обрану - тримання під вартою в Державній установі «Чернівецький слідчий ізолятор».
Строк відбуття покарання ОСОБА_7 обраховано з моменту затримання, тобто з 21.06.2022 року.
Вирішено питання про долю речових доказів та судових витрат у даному кримінальному провадженні.
ЄУНСС:727/7034/22 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_8
НП: 11-кп/822/460/22 Суддя-доповідач: ОСОБА_1
Категорія: ч. 2 ст. 15,
ч. 4 ст. 186 КК України
На вказаний вирок захисник - адвокат ОСОБА_6 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 , подав апеляційну скаргу, в якій, не заперечуючи правильності кваліфікації та доведеності вини його підзахисного, просить вирок Шевченківського районного суду м. Чернівці від 07 жовтня 2022 року щодо ОСОБА_7 змінити та на підставі ст.75 КК України звільнити останнього від призначеного покарання з встановленням іспитового строку тривалістю два роки, та з покладенням обов'язків, передбачених ст.76 КК України.
Свої апеляційні вимоги обґрунтовував тим, що призначене судом першої інстанції покарання ОСОБА_7 навіть із застосуванням ст. 69 КК України є занадто суворим, оскільки воно не відповідає загальним засадам призначення покарання та особі обвинуваченого.
Зазначив, що ОСОБА_7 позитивно характеризується, раніше не судимий, проживає разом з матір'ю, яка є особою похилого віку, щиро розкаявся у вчиненому, являється військовослужбовцем та проходить військову службу у військовій частині на посаді стрільця-регулювальника, що в своїй сукупності дає підстави для застосування щодо нього ст.75 КК України.
Також вказував на те, що ОСОБА_7 має незадовільний психічний стан здоров'я, оскільки згідно з висновком судової психіатричної експертизи він виявляє ознаки психічного розладу у формі органічного розладу особистості.
Вважав, що перебування його підзахисного в місцях позбавлення волі перетвориться на фактичну кару для нього самого і його матері та неповнолітньої дитини, адже це поставить їх в скрутне матеріальне становище та призведе до того, що вони не відчують родинної турботи та батьківського виховання.
Інших апеляційних скарг та заперечень від учасників судового провадження не надходило.
Згідно з вироком суду першої інстанції, ОСОБА_7 визнаний винним в тому, що він 21.06.2022р. о 15 годині 10 хв. в умовах воєнного стану, веденого 24.02.2022р. у зв'язку з військовою агресією Російською Федерацією проти України Указом Президента України № 64/2022р. та продовженого на підставі Указу Президента України № 341/2022 від 17.05.2022р., будучи військовослужбовцем ( відповідно до наказу від 16.03.2022 року № 98 командира військової частини НОМЕР_1 ( (по стройовій частині), перебуваючи у м. Чернівці, неподалік магазину «Жабка», що по АДРЕСА_3 , завдав два удари кулаком руки в область обличчя потерпілого ОСОБА_9 , від чого останній випустив з рук мобільний телефон, марки «Samsung Duos» чорного кольору, вартістю 433.30 грн. із сім-картами ПрАТ «ВФ Україна» № НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , вартістю по 50 грн. кожна, який підняв з поверхні землі, фактично заволодівши вказаним телефоном, почав втікати з місця події у бік перехрестя вулиць Головна та О. Гузар м. Чернівці, однак був поміченим працівниками поліції та затриманий на місці, у зв'язку з чим після виконання усіх дій, які вважав необхідними для доведення свого злочинного умислу до кінця, не зміг закінчити злочин з причин, які не залежали від його волі.
Заслухавши доповідь судді, який виклав суть вироку та вимоги апеляційної скарги, думку захисника - адвоката ОСОБА_6 , діючого в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 , який підтримав подану апеляційну скаргу та просив її задовольнити, посилаючись на доводи в ній викладені, міркування прокурора, який заперечив проти поданої апеляційної скарги та просив залишити вирок районного суду, як законний та обґрунтований, без змін, надавши учасникам судового провадження слово в судових дебатах, перевіривши матеріали кримінального провадження з підстав зазначених в апеляційній скарзі та обговоривши наведені у ній доводи, колегія суддів доходить такого.
Відповідно до вимог ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення в межах апеляційної скарги.
Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні закінченого замаху на відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, в умовах воєнного стану, за обставин, викладених у вироку, є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам кримінального провадження та підтверджуються наявними в ньому доказами, які досліджувалися в порядку, визначеному ч.3 ст.349 КПК України, і ніким з учасників судового провадження не оспорюються.
Порушень кримінального процесуального закону під час установлення фактичних обставин вчинення злочину, які могли б істотно вплинути на висновки суду про винність обвинуваченого та кваліфікацію його дій, перевіркою матеріалів справи не виявлено.
Доводи захисника ОСОБА_6 про можливість застосування до його підзахисного - обвинуваченого ОСОБА_7 положень ст. 75 КК України, є необґрунтованими, з огляду на таке.
За змістом ст. 75 КК України звільнення особи від відбування призначеного покарання з випробуванням можливе лише у тому випадку, якщо суд при призначенні покарання у виді позбавлення волі не більше п'яти років дійде висновку про можливість виправлення засудженого без реального відбування призначеного покарання.
При розгляді кримінального провадження достатніх підстав для застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_7 норм ст. 75 КК України, районним судом не встановлено і в апеляційній скарзі апелянтом не наведено.
Як вбачається із вироку суду, призначаючи обвинуваченому ОСОБА_7 покарання, суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який, відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до тяжких злочинів, особу винного, який перебуває на обліках як у лікаря нарколога так і лікаря-психіатра, має постійне зареєстроване місце проживання, за місцем проходження служби у військовій частині НОМЕР_1 характеризується негативно, за місцем утримання в ДУ Чернівецький слідчий ізолятор характеризується задовільно, раніше притягувався до кримінальної відповідальності, однак в силу вимог ст. 89 КК України не судимий, його соціальні зв'язки, зокрема те, що він працює, на утриманні має неповнолітню дитину, доглядає за перестарілою матір'ю, його спосіб життя, незадовільний стан здоров'я.
При цьому, обставинами, що пом'якшують покарання, судом визнано: визнання вини, щире каяття у вчиненому, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Вказані пом'якшуючі обставини, з урахуванням особи обвинуваченого, були визнані судом першої інстанції такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину та слугували підставами для призначення ОСОБА_7 більш м'якого покарання, ніж передбачено санкцією ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 186 КК України, тобто з застосуванням ст.69 КК України, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції.
В даному випадку, з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, а також того, що ОСОБА_7 , будучи військовослужбовцем, вчинив кримінальне правопорушення в умовах воєнного стану, тобто в найбільш несприятливий для суспільства час, що свідчить про підвищений ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину, колегія суддів вважає, що саме реальне покарання буде відповідати принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, а також буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів.
Підстав для пом'якшення, визначеної районним судом міри покарання немає.
Враховуючи вищезазначені обставини, колегія суддів вважає, що навіть покладення на ОСОБА_7 обов'язків, передбачених ст.76 КК України, не здатне забезпечити виправлення і перевиховання обвинуваченого без відбування покарання, а тому доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_6 про можливість застосування до його підзахисного положень ст.75 КК України є безпідставними.
Жодних інших обставин, що пом'якшують покарання, які не були враховані районним судом при призначенні покарання обвинуваченому, в поданій апеляційній скарзі не наведено, а апеляційним судом не встановлено.
За таких обставин, колегія суддів уважає, що вирок районного суду є законним і обґрунтованим, а тому його слід залишити без змін, а подану апеляційну скаргу - без задоволення.
Підстав, які б тягли за собою скасування або зміну вироку суду, колегією суддів не встановлено.
На підставі наведеного, керуючись ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу захисника - адвоката ОСОБА_6 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 , залишити без задоволення, а вирок Шевченківського районного суду м. Чернівці від 07 жовтня 2022 року щодо ОСОБА_7 - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з моменту її проголошення, а засудженим, який утримується під вартою,- у той самий строк, з моменту вручення йому копії даної ухвали.
Головуючий ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3