Номер провадження 22-ц/821/1559/22Головуючий по 1 інстанції
Справа №711/8024/21 Категорія: 305010300 Кондрацька Н.М.
Доповідач в апеляційній інстанції
Вініченко Б. Б.
01 грудня 2022 року Черкаський апеляційний суд в складі колегії:
суддів Вініченка Б.Б., Нерушак Л.В., Новікова О.М.
за участю секретаря Ярошенка Б.М.
розглянувши у письмовому провадженні в м. Черкаси апеляційну скаргупредставника ОСОБА_1 - адвоката Стратілатова Костянтина Геннадійовича на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 05 жовтня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до держави України в особі Головного управління Національної поліції в Черкаській області, державної казначейської служби України про стягнення моральної та матеріальної шкоди, завданої незаконними рішеннями та бездіяльністю органу державної влади, -
У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаним позовом.
В мотивування позовних вимог зазначала, що на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Бурмаги Є.А. перебуває виконавче провадження № 58206287 з примусового виконання виконавчого листа про стягнення з позивача на користь ОСОБА_2 коштів у сумі 280570 грн.
Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 27.03.2019 частково задоволено заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову та вирішено зупинити реалізацію арештованого майна позивача, а саме кв. АДРЕСА_1 . Дану ухвалу направлено у тому числі до приватного виконавця Бурмага Є.А. та зазначено, що ухвала підлягає до негайного виконання. Не зважаючи на це приватний виконавець та посадові особи ДП «Сетам» здійснили електронні торги квартири та не виконали ухвалу суду. В наслідок чого квартира позивача була незаконно продана учаснику торгів.
03.04.2019 позивач звернулась до Черкаського відділу поліції ГУНП в Черкаській області та за її заявою було розпочато кримінальне провадження № 12019251010001653. Не зважаючи на складові злочину - ст. 382 КК України, слідчим було винесено 06.05.2019 постанову про закриття кримінального провадження.
Ухвалою слідчого судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 31.07.2019 було скасовано винесену постанову про закриття кримінального провадження, при цьому було зазначено, що ухвала винесена передчасно, без всебічного, повного і неупередженого дослідження всіх обставин.
Проте кримінальне провадження в період з 06.05.2019 по 31.07.2019 не розслідувалось, адже було закрито постановою слідчого.
Крім того, 23.06.2020 до закінчення загального 12-ти місячного строку досудового розслідування старшим слідчим Полудненком В.І. допущено закриття кримінального провадження у зв'язку з вичерпанням строку. Про це позивачу стало відомо з листа ГУНП в Черкаській області від 08.09.2020.
Зазначає, що з часу винесення ухвали слідчим суддею 31.07.2012 у справі №712/9940/19, якою було скасовано першу постанову про закриття кримінального провадження, крім допиту ОСОБА_1 не було здійснено жодної дії.
ГУНП в Черкаській області залишено буз реагування вказівки прокурора Черкаської місцевої прокуратури Томашкової А. від 15.08.2019.
Звертає увагу, що у кримінальному провадженні з 31.07.2019 не вчинялось жодної процесуальної дії.
Ухвалою слідчого судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 12.11.2020 постанову про закриття кримінального провадження від 23.06.2020 було скасовано.
26.05.20.21 позивач знову отримала постанову від 21.12.2020 про закриття кримінального провадження на підставі абз.14 ст.284 КПК України, яка в подальшому була скасована ухвалою слідчого судді від 16.06.2021.
Зазначає, що слідчим не вчинялась такі дії - не досліджено виконавче провадження, не отримано тимчасовий доступ тощо.
Крім того, слідча ініціювала питання щодо повернення клопотання про продовження строку досудового розслідування поданого до слідчого судді.
Вважає, що внаслідок протиправної бездіяльності органу досудового розслідування у кримінальному провадженні наявні підстави для покладення на державу обов'язку щодо відшкодування моральної та майнової шкоди.
Позивач сподівалася на те, що розслідування буде належним, встановлено винних осіб, проте ГУНП в Черкаській області проігнорувало розслідування, закривало слідства, а потім не відновлювало його місяцями. Позивач повинна була постійно перейматись станом справи. Шкода полягає у стражданнях та приниженнях, позивач вимушена була ходити до поліції, шукати слідчого, звертатись з заявами, шукати постанови про закриття, ходити у судові засідання, платити адвокатові тощо.
Оцінює моральну шкоду орієнтовно у 30000 грн.
Також зазначає, що їй завдано матеріальна шкоду у сумі 2160, 80 грн, що складається з оплати адвокату коштів на виконання Договору про надання правової допомоги від 24.02.2020.
На підставі викладеного ОСОБА_1 просила суд стягнути з Держави Україна шляхом списання з єдиного казначейського рахунку на свою користь моральну шкоду 30000 грн. та матеріальна шкоду у сумі 2160, 80 грн.
Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 05 жовтня 2022 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що звертаючись до суду з позовом, позивач ОСОБА_1 обґрунтовувала свої вимоги про відшкодування моральної шкоди незаконними діями слідчих Черкаського відділу поліції Головного управління Національної поліції України щодо винесення постанов про закриття кримінального провадження, не здійснення слідчих-розшукових дій.
У відповідності до ч.1 ст. 24 КПК України, кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Таким чином, Кримінальним процесуальним кодексом України встановлена певна процедура подання заяви про скоєння злочину, а також можливість оскарження бездіяльності, яка полягає у здійсненні бездіяльності або щодо прийняття слідчим рішення про закриття кримінального провадження.
Позивач скористалась вище визначеною процедурою та неодноразово оскаржував дії та бездіяльність посадових осіб, в результаті чого його права були поновлені судом.
Отже, сам по собі факт зобов'язання ухвалами слідчих суддів скасування постанов про закриття кримінальних проваджень не свідчить про протиправність дій посадових осіб та завдання моральної шкоди позивачу, враховуючи, що права та інтереси позивача були поновлені.
Твердження стосовно того, що неодноразове задоволення слідчими суддями її скарг щодо скасування постанов слідчих про закриття кримінального провадження та направлення матеріалів кримінального провадження для продовження досудового розслідування є підтвердженням протиправних дій та бездіяльності, що, у свою чергу, призвело до завдання моральної шкоди, суд вважав хибним, тому що сам факт скасування судом постанов про закриття кримінального провадження не може бути підставою для відшкодування моральної шкоди на підставі норм Цивільного кодексу України, оскільки чинним законодавством, а саме нормами Кримінально-процесуального кодексу України, прямо передбачено механізм захисту порушеного права особи шляхом оскарження неправомірної постанови слідчого у встановленому порядку, який позивачем і було реалізовано.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Стратілатов К.Г., вважаючи рішення суду незаконним, ухваленим з невідповідністю висновків суду обставинам справи, а також з порушенням норм процесуального права та з неправильним застосуванням норм матеріального права, а тому просив його скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги позивача задовольнити в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що оскільки протиправність дій органів досудового розслідування встановлена ухвалами слідчих суддів, та саме факт необхідності неодноразового оскарження таких дій, доказування своєї правоти, свідчить про наявність спричинення заявнику моральних та душевних страждань та причинно-наслідкового зв'язку між цими протиправними діями органів державної влади та заподіяною шкодою.
Вказує, що досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні тривало 2,5 роки (замість передбачених 12 місяців). При цьому слідчі неодноразово приймали незаконні рішення про закриття кримінального провадження, які потім скасовувалися слідчими суддями. За цей час слідчими не тільки не вчинено всіх передбачених законом слідчих дій, а і відверто проігноровані висновки, викладені в трьох ухвалах слідчих суддів, та письмові вказівки прокурора Черкаської місцевої прокуратури від 15.08.2019 року.
Отже, твердження суду про те, що скасування неправомірних постанов про закриття кримінального провадження само по собі є належною сатисфакцією для позивача, у зв'язку з чим позивач не має права на відшкодування моральної шкоди, суперечить нормам статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст. 1173, 1174 ЦК України, ст.ст. 2, 10 ЦПК України, рішенням Європейського Суду з прав людини та постановам Верховного Суду.
У відзиві на апеляційну скаргу Головне управління Державної казначейської служби України вказувало, що необхідною підставою для притягнення органу держаної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 ЦК України.
Казначейство вважає, що позивачем не надано як жодних доказів наявності завдання моральної шкоди, такі і не надано доказів та підтверджень наявності причинного зв'язку між шкодою та діями органу Національної поліції.
Крім того, Казначейство вважає правильним висновок суду першої інстанції, що саме по собі скасування слідчими суддями постанов про закриття кримінальних проваджень не свідчить про протиправність дій посадових осіб та завдання моральної шкоди позивачу, враховуючи, що такими судовими рішеннями права позивача були поновлені.
Звернуто увагу, що розподіл процесуальних витрат в сумі 2160, 80 грн понесених позивачем на правничу допомогу при розгляді кримінального провадження №1201921010001653 має проводити суд, що розглядає кримінальне провадження відповідно до норм Кримінально-процесуального кодексу України, а тому у даній частині кримінальне провадження підлягає закриттю.
Судова колегія, дослідивши наявні у справі докази, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного.
Згідно до вимог частин 1 та 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Оскаржуване судове рішення не відповідає зазначеним вимогам закону.
Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що листом від 05.03.2019 ДП «Сетам» було повідомлено ОСОБА_1 щодо проведення електронних торгів щодо реалізації предмета іпотеки кв. АДРЕСА_2 .
Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 27.03.2019 частково задоволено заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову та вирішено зупинити реалізацію арештованого майна позивача, а саме кв. АДРЕСА_1 .
Відповідно до протоколу прилюдних торгів № 395993 реалізовано вказану вище квартиру.
Відповідно до витягу з ЄРДР розпочато кримінальне провадження № 12019251010001653 за завою ОСОБА_1 щодо умисного невиконання ухвали Придніпровського районного суду м. Черкаси від 27.03.2019 про забезпечення позову за ч. 1 ст. 382 КК України.
Старшим слідчим Черкаського відділу поліції ГУНП в Черкаській області Тищенко І.В. було винесено 06.05.2019 постанову про закриття кримінального провадження.
Ухвалою слідчого судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 31.07.2019 було скасовано винесену постанову про закриття кримінального провадження.
Позивачем було здійснено направлено пояснень та заяв на адресу органу досудового розслідування, що підтверджується наданими копіями.
23.06.2020 до старшим слідчим Полудненком В.І. винесено постанову про закриття кримінального провадження у зв'язку з закінченням строку досудового розслідування, яка була скасована ухвалою слідчого судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 12.11.2020.
Постановою від 21.12.2020 кримінальне провадження була закрито у зв'язку з закінченням строку досудового розслідування, яка у подальшому була скасована ухвалою слідчого судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 16.06.2021.
Щодо відшкодування моральної шкоди
Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування моральної (немайнової) шкоди (пункт 9 частини другої статті 16 ЦК України).
Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені нормами статті 1167 ЦК України, відповідно до якої шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.
Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб'єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі
і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У пунктах 5.6 і 5.7 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 920/715/17 (провадження № 12-199гс18) зазначено, що «шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт. За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 ЦК України).
За загальним правилом підставою виникнення зобов'язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. Зобов'язання про компенсацію моральної шкоди завданої особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади при здійсненні своїх повноважень виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою.
У пункті 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 920/715/17 (провадження № 12-199гс18) зроблений висновок, що «застосовуючи статті 1173, 1174 ЦК України, суд має встановити: по-перше, невідповідність рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи відповідно їх посадової або службової особи вимогам закону чи іншого нормативного акта; по-друге, факт заподіяння цим рішенням, дією чи бездіяльністю шкоди фізичній або юридичній особі. За наявності цих умов
є підстави покласти цивільну відповідальність за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування».
Згідно із статтею 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із протиправною поведінкою щодо неї самої та у зв'язку із приниженням її честі, гідності, а також ділової репутації; моральна шкода відшкодовується грішми, а розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом з урахуванням вимог розумності і справедливості.
У постанові Верховного Суд у складі колегії суддів Другої палати Касаційного цивільного суду від 21 лютого 2018 року у справі № 522/22008/15-ц (провадження № 61-3462св18) зроблено висновок, що «як свідчить тлумачення статей 23, 1174 ЦК моральна шкода, завдана фізичній особі незаконною бездіяльністю посадової особи при здійсненні нею своїх повноважень відшкодовується державою і при визначені розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості».
Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди за своїм характером є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У частинах першій-третій статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
У даній справі установлено, що постановою старшого слідчого Черкаського відділу поліції ГУ НП в Черкаській області Тищенко І.В. від 06.05.2019 року кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019251010001653 від 04.04.2019 року, закрито у зв'язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення (а.с. 32-33).
Ухвалою слідчого судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 31 липня 2019 року постанову старшого слідчого Черкаського відділу поліції ГУ НП в Черкаській області від 06.05.2019 року про закриття кримінального провадження №12019251010001653 від 04.04.2019 року скасовано (а.с.42-44).
Ухвала слідчого судді мотивована тим, що постанова слідчого прийнята передчасно, без всебічного, повного і неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження.
15 серпня 2019 року прокурором Черкаської місцевої прокуратури надані вказівки в порядку ст. 36 КПК України у даному кримінальному провадженні, які полягали у необхідності допиту посадових осіб ДП «Сетам», звернення до суду зі клопотанням про надання тимчасового доступу до речей та документів з метою отримання документів, наявних у ДП «Сетам»; встановлення чи не розглядаються аналогічні питання на даний час у суді в порядку цивільного судочинства; в разі наявності долучення підтверджуючих документів з вищевказаного питання; встановлення та допит свідків; перевірки наявності у діях посадових осіб ДП «Сетам» та приватного виконавця складу злочину передбаченого ст. 367 КК України; виконання інших необхідних слідчих (розшукових) дій з метою здійснення повного та об'єктивного досудового розслідування (а.с. 49).
23 червня 2020 року постановою старшого слідчого Черкаського відділу поліції ГУ Національної поліції в Черкаській області Полудненка В.І. вказане кримінальне провадження закрито у зв'язку із закінченням строків досудового розслідування (а.с. 74).
Ухвалою слідчого судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 12 листопада 2020 року вказану постанову слідчого скасовано (а.с. 89-90).
Мотивами для скасування постанови про закриття кримінального провадження слідчим суддею визначено, як невиконання вказівок процесуального керівника прокуратури від 15 серпня 2019 року та не звернення слідчим із клопотанням до суду про продовження строків досудового розслідування.
21 грудня 2020 року слідчим Черкаського відділу поліції ГУ НП в Черкаській області Кощавкою В.А. винесено постанову про закриття кримінального провадження у зв'язку із закінченням строків досудового розслідування (а.с. 91).
Відповідно до відповіді Черкаської місцевої прокуратури від 20.01.2021 року №165-993-19 на звернення ОСОБА_1 , зокрема вказано про те, що у зв'язку з не проведенням жодної слідчої дії після відновлення досудового розслідування, перед керівництвом СУ ГУНП в Черкаській області ініціюється питання про проведення службової перевірки з метою притягнення до відповідальності винних осіб (а.с. 92).
Ухвалою слідчого судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 16 червня 2021 року скасовано постанову слідчого про закриття кримінального провадження та доручено Черкаському районному управлінню поліції ГУНП в Черкаській області продовження досудового розслідування цього кримінального провадження (а.с. 104-105).
Ухвала слідчого судді мотивована тим, що слідчою не обґрунтовано та не вказано перебігу строків досудового розслідування, не враховано неодноразове закриття кримінального провадження слідчими та скасування таких рішень слідчими суддями, не реалізовано вказівки прокурора Черкаської місцевої прокуратури №35-205-82вих19 від 15 серпня 2019 року.
Ухвалою слідчого судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 18 серпня 2021 року повернуто клопотання слідчого СВ Черкаського районного управління поліції ГУНП в Черкаській області про продовження строку досудового розслідування, у зв'язку з надходженням заяви слідчого про його відкликання (а.с. 105).
Отже, є доведеними факти тривалої протиправної бездіяльності посадових осіб відповідача щодо проведення належних слідчих дій у межах кримінального провадження за заявою позивача, надмірну тривалість досудового розслідування у кримінальному провадженні, неодноразове прийняття слідчими ГУ НП в Черкаській області рішень про закриття кримінального провадження у спосіб, який вочевидь для заявника демонструє ігнорування його доводів, та ігнорування ухвал слідчих суддів та процесуально керівника прокуратури, чим ОСОБА_1 завдано моральної шкоди.
При цьому колегія суддів вважає помилковим посилання суду на відповідну практику Верховного Суду про те, що скасування судом процесуальних рішень слідчого (прокурора) про закриття кримінального провадження кримінального провадження не є безумовною підставою для висновку про порушенням прав позивача, не свідчить про протиправність дій або бездіяльність органу досудового розслідування, оскільки у цій справі підставою відшкодування шкоди є не такий факт скасування, а саме систематичне прийняття відповідних рішень без проведення відповідно до вимог КПК України перевірки заяви ОСОБА_3 про злочин, що свідчить про протиправну бездіяльність посадових осіб відповідача, надмірну тривалість досудового розслідування.
Вказане узгоджується із висновками викладеними у постановах Верховного Суду від 08 квітня 2020 року у справі №638/14009/17 (провадження № 61-766св20) та від 06 липня 2021 року у справі №638/8278/19 (провадження №61-7002св20).
Щодо висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 04 липня 2018 року в справі № 641/2328/17 (провадження № 61-7053зпв18), від 31 жовтня2018 року у справі № 646/5224/17 (провадження № 61-7478св18), від 23 січня 2019 року в справі № 308/1990/16-ц (провадження № 61-17901св18), від 23 січня 2019 року у справі № 638/1413/17 (провадження № 61-42619св18), від 28 січня 2019 року в справі № 686/7576/18, від 12 квітня 2019 року в справі № 686/10651/18, від 16 травня 2019 року в справі № 686/20079/18, від 22 травня 2019 року в справі № 686/24243/18-ц, від 31 липня 2019 року в справі № 686/22133/18, 13 листопада 2019 року в справі № 382/814/17 (провадження № 61-28691св18), 25 листопада 2019 року в справі № 686/22462/18, від 03 грудня 2019 року в справі № 686/26653/18, від 18 грудня 2019 року в справі № 554/11821/14 (провадження № 61-28437св18), від 01 квітня 2020 року у справі № 641/7772/17 (провадження № 61-40338св18), від 30 червня 2020 року у справі № 641/7984/17 (провадження № 61-36602св18), від 11 вересня 2020 року у справі № 638/11416/18 (провадження № 61-19755св19), від 16 листопада 2020 року у справі № 686/16839/19 (провадження № 61-9043св20), від 16 листопада 2020 року у справі № 686/1527/20 (провадження № 61-9064св20), на які посилався суд першої інстанції, то слід звернути увагу, що у кожній із зазначених справ, Верховний Суд вказував на те, що наявність певних недоліків у процесуальній діяльності зазначених посадових осіб сама по собі не може свідчити про незаконність їх діяльності як такої та, відповідно, не може бути підставою для безумовного відшкодування моральної шкоди. При цьому не будь-яке рішення слідчого судді свідчить про протиправність дій державних органів, а мають значення конкретні обставини, встановлені таким рішенням. При встановленні в порядку судового контролю слідчим суддею протиправності дій чи бездіяльності слідчих органів для вирішення питання про відшкодування шкоди необхідним є доведення заподіяння такими діями (бездіяльністю) моральної шкоди та, відповідно, наявність причинно-наслідкового зв'язку між такими діями (бездіяльністю) та заподіяною шкодою.
У даній справі установлено, що позивач зазнала моральних страждань, які полягали у психологічному напруженні, розчаруванні та зневірені у справедливість, у зв'язку із бездіяльністю органів досудового розслідування, тобто довела заподіяння їй моральної шкоди та причинно - наслідковий зв'язок між такими діями (бездіяльністю) та заподіяною шкодою, а тому колегія суддів доходить висновку про наявність правових підстав для відшкодування ОСОБА_1 моральної шкоди.
При цьому, колегія суддів вважає, що відповідно до характеру та розміру душевних страждань, завданих позивачу, враховуючи вимоги розумності і справедливості сума у розмірі 10 000 грн є достатньою для компенсації завданої моральної шкоди.
Щодо відшкодування матеріальної шкоди (збитків)
Звертаючись до суду із позовом у даній частині ОСОБА_1 вказувала, що майнова шкода полягала у тому, що нею понесені витрати на послуги адвоката у відповідності до договору про надання правової допомоги від 24.02.2020 року.
На підтвердження зазначеної матеріальної шкоди нею надано наступні докази та наведені наступні доводи:
1)підготовка адвокатом Топор А.І. заяви від 03.07.2020 року за її підписом для подання до Черкаського відділу поліції ГУНП в Черкаській області про доручення копій документів, формування до неї додатків та консультацій по кримінальному провадженню №12019251010001653 - сплачено 603,02 грн згідно квитанції №Р24А454667480С97834 від 07.07.2020 року;
2)підготовка адвокатом Топор А.І. скарги від 10.09.2020 року за її підписом на постанову від 23.06.2020 року старшого слідчого Черкаського відділу поліції ГУНП в Черкаській області Полудненко В.І., формування до неї додатків та консультацій - сплачено 502,51 грн згідно квитанції №Р24А579426687С06594 від 07.09.2020 року;
3)підготовка адвокатом Топор А.І. клопотання від 10.09.2020 року про ознайомлення із матеріалами кримінального провадження №12019251010001653, його відправка засобам поштового зв'язку - сплачено 502,51 грн згідно квитанції №Р24А548606293С54259 від 23.08.2020 року;
4)ознайомлення 09.10.2020 адвокатом Топор А.І. із матеріалами кримінального провадження №12019251010001653 у Черкаському відділі поліції ГУНП в Черкаській області - сплачено 402,01 грн згідно квитанції №Р24А654465165С44305 від 10.10.2020 року та сплачено 150,75 грн згідно квитанції №Р24А838946849С12557 від 24.12.2020 року.
Отже, на думку позивача їй завдано матеріальної шкоди у розмірі 2160,80 грн.
Водночас, колегія суддів з такими доводами позивача не погоджується з огляду на наступне.
Згідно із частинами першою та другою статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
У даній справі позивачем також було заявлено стягнення матеріальної шкоди, які вона вважала реальними збитками у вигляді: оплати послуг фахівця у галузі права за складання заяв про кримінальне правопорушення до органів прокуратури та скарги до слідчого судді, ознайомлення із матеріалами кримінального провадження.
Разом із цим, із виду та характеру понесення позивачем вищезазначених витрат, які вона вважає збитками, вбачається, що такі вчинялися нею з метою відновлення порушених відповідних прав у кримінальному судочинстві, порядок відшкодування яких визначений нормами Кримінального процесуального кодексу України.
Таким чином, із вищезазначеного вбачається, що заявлені до стягнення позивачем відповідні витрати не є збитками в розумінні статті 22 ЦК України, а тому підстави для їх відшкодування відсутні.
Вказані висновки викладені у постанові Верховного Суду від 03 лютого 2021 року у справі №336/4785/18 (провадження №61-4555св19).
Щодо витрат на правничу допомогу
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних із розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з частинами першою-шостою статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» (далі - ЄСПЛ) на суд покладено обов'язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику ЄСПЛ як джерело права.
Визначаючи суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року в справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року в справі «Гімайдуліна і інші проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року в справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року в справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Згідно із частиною 2 статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Позивачем на підтвердження витрат на правничу допомогу у даній справі надано договір про надання професійної правничої допомоги від 04.01.2021 року укладений між ОСОБА_1 та адвокатом Топором А.І. (а.с. 12), ордер №1014116 від 29.07.2021 року, детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги станом на 29.11.2021 на підставі договору про надання правової допомоги від 04.01.2021 між адвокатом Топор А.І. та клієнтом ОСОБА_1 на суму 2000 грн (а.с.13), квитанцію до прибуткового касового ордера №61 від 29.11.2021 року на суму 2000 грн (а.с.14), договір про надання адвокатських послуг (правничої допомоги) від 31 жовтня 2022 року укладений між адвокатом Стратілатовим К.Г. та Астаф'євою О.К. (а.с. 212), угоду про вартість послуг за надання правової (професійної правничої) допомоги (додаток до договору про надання адвокатських послуг (правничої допомоги) від 31.10.2022 р.) (а.с. 213), фіскальний чек від 07.11.2022 року на суму 2000 грн (а.с. 214), детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання професійної правничої допомоги ОСОБА_1 у цивільній справі №711/8024/21 (а.с. 215), акт приймання-передачі наданих послуг згідно договору про надання адвокатських послуг (правничої допомоги) від 31.10.2022 року (а.с. 216).
Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Отже, позивачем підтверджено понесення судових витрат на правничу допомогу у суді першої інстанції у розмірі 2000 грн та у суді апеляційної інстанції у сумі 2000 грн.
У зв'язку з частковим задоволення позовних вимог (31,09 %), компенсація витрат на правничу допомогу підлягає також частковому задоволенню пропорційно задоволеним позовним вимогам по суті спору, тобто у розмірі 1243,75 грн.
Слід зазначити, що у відповідності до статті 2 ЦК України держава Україна є учасником цивільних відносин, а тому виступає відповідачем у справах про відшкодування шкоди за рахунок держави.
Держава діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин (частина перша статті 167 ЦК України). Держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом (стаття 170 ЦК України). У цивільному судочинстві держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями саме у спірних правовідносинах, зокрема і представляти державу в суді.
Враховуючи положення наведених вище норм матеріального права, колегія суддів вважає, що відшкодування моральної шкоди, завданої неефективним розслідуванням заяви позивача, має бути здійснено за рахунок держави Україна, яку у цій справі представляли компетентні органи.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно зі ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, ухвалюючи рішення, неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, порушив норми процесуального права та не дотримався норм матеріального права, його висновки не відповідають фактичним обставинам справи, що є підставою для скасування рішення з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381 - 384 ЦПК України, апеляційний суд
Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Стратілатова Костянтина Геннадійовича задовольнити частково.
Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 05 жовтня 2022 року скасувати.
Позовні вимоги ОСОБА_1 до держави України в особі Головного управління Національної поліції в Черкаській області, державної казначейської служби України про стягнення моральної та матеріальної шкоди, завданої незаконними рішеннями та бездіяльністю органу державної влади, задовольнити частково.
Стягнути з держави Україна на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок неефективного та тривалого розслідування у кримінальному провадженні, 10 000 (десять тисяч) грн.
В решті вимог відмовити.
Стягнути з держави Україна на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати пов'язані з наданням правничої допомоги у розмірі 1243,75 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Судді: