01 грудня 2022 року
м. Валки
справа № 619/4887/20
провадження № 22-ц/818/2669/22
Харківський апеляційний суд у складі:
Головуючого: Маміної О.В.
суддів: Пилипчук Н.П., Тичкової О.Ю.,
за участі секретаря Гармаш К.В.
Учасники справи:
позивач - ОСОБА_1
відповідач - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_5
треті особи: Служба у справах дітей Малоданилівської селищної ради Дергачівського району Харківської області, ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в м. Валки Харківської області справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , яка діє також в інтересах неповнолітнього ОСОБА_5 , треті особи: Служба у справах дітей Малоданилівської селищної ради Дергачівського району Харківської області, ОСОБА_6 про усунення перешкод в користуванні власністю
за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_7 на рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 29 листопада 2021 року,
У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні домоволодінням АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 на підстав договору купівлі-продажу від 21.10.2014, посвідченого приватним нотаріусом Дергачівського районного нотаріального округу Коробець О.B. за реєстровим номером 3269 (дублікат договору, зареєстровано в реєстрі за №91 від 17.01.2020 та в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за № 196638572 від 17.01.2020) шляхом виселення та зняття з реєстрації ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та неповнолітнього ОСОБА_5 .
Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 29 листопада 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 задоволено. Усунуто перешкоди у користуванні та розпорядженні домоволодінням АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 21.10.2014, посвідченого приватним нотаріусом Дергачівського районного нотаріального округу Коробець О.B. за реєстровим номером 3269 (дублікат договору, зареєстровано в реєстрі за №91 від 17.01.2020 та в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за № 196638572 від 17.01.2020) шляхом виселення та зняття з реєстрації ОСОБА_3 , ОСОБА_8 , ОСОБА_4 та неповнолітнього ОСОБА_5 .
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_2 - ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Апеляційна скарга вмотивована тим, що з доданого до позовної заяви дублікату договору купівлі - продажу домоволодіння від 21 жовтня 2014 року, що був посвідчений приватним нотаріусом Дергачівського районного нотаріального округу Коробець О.М. та зареєстрований в реєстрі за №3269 вбачається, що домоволодіння складається із: одноповерхового будинку, позначеного в плані літ. «А1», житловою площею 51,5 м2, загальною площею 93,8 м2 та двоповерхового будинку, позначеного на плані літ. «Б-2», житловою площею 62,6 м2, загальною площею 113,5 м2, веранди літ. «а», тамбуру літ. «а1», тамбура літ. «а2», прибудови літ. «Б-1», мансарди літ. «Бмн», тамбура літ. «б», балкону літ. «б1», балкону літ. «б2», ганку літ. «б3», льоху літ. «Г», гаражу літ. «Е», убиральні літ. «Ж», зливної ямиліт. «З», огорожі N-N1 та колонки N2. Натомість у власності позивачки є житловий будинок АДРЕСА_1 , що складається з одноповерхового будинку літ «А-1». Також у власності позивачки є житловий будинок АДРЕСА_1 .
Тобто, у власності позивача відсутнє домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , перешкоди у користуванні та розпорядження яким вона просить усунути.
Крім того, відповідачі були зареєстровані у домоволодінні за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки до заяви про реєстрацію місця проживання було додано саме договір купівлі-продажу домоволодіння від 21.10.2014.
Крім того, не надано доказів на підтвердження того, яким саме житловим будинком не може користуватись та розпоряджатись позивач в силу того, що їй чиняться перешкоди.
Також відсутні докази того, що перешкоди чиняться позивачці в житловому будинку АДРЕСА_1 .
Позивачка за захистом права звернулась до суду 16.11.2020, тоді як право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 у позивачки виникли тільки 28.12.2020, а тому жодних перешкод в користуванні та розпорядженні житлом станом на дату подачі позову не існувало, що є безумовною підставою для відмови в задоволенні позову.
Відзиву на апеляційну скаргу не надходило.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що відповідачі не є власниками спірного будинку або членами сім'ї позивача, а тому наявні підстави для задоволення позову в частині усунення позивачу перешкод у володінні та користуванні житлом шляхом виселення та зняття з реєстрації ОСОБА_3 , ОСОБА_8 , ОСОБА_4 та неповнолітнього ОСОБА_5 .
Такі висновки суду першої інстанції не в повній мірі відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи.
Судовим розглядом встановлено, що 21.10.2014 між ОСОБА_9 та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу домоволодіння, згідно якого ОСОБА_9 (продавець) передала у власність ОСОБА_1 (покупець) домоволодіння з надвірними будівлями, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .
16.01.2020 приватним нотаріусом Дергачівського районного нотаріального округу Харківської області Коробець О.М. виданий дублікат вказаного договору купівлі-продажу позивачу ОСОБА_1 (зареєстровано в реєстрі за №91).
Згідно довідки Малоданилівської селищної ради Дергачівського району Харківської області від 17.07.2020 №02-22/1232, в належному ОСОБА_1 житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .
За загальним правилом, визначеним у статях 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною другою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Порушення права пов'язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
Таким чином, право на звернення до суду (право на захист у процесуальному розумінні) гарантується Конституцією та законами України, у тому числі статтями 15, 16 ЦК України та статтями 4, 5, 19 ЦПК України і може бути реалізоване, зокрема, коли особа вважає, що її право або право особи в інтересах якої вона звертається до суду порушено. У разі доведення в установленому законодавством порядку обставин, якими обґрунтовувалися вимоги, особа має суб'єктивне матеріальне право на їх задоволення.
Стаття 47 Конституції України гарантує кожному право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Згідно зі статтею 379 ЦК України житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, призначені та придатні для постійного проживання в них.
Відповідно до частин першої, другої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства.
Згідно зі статтею 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що у відповідачів відсутні правові підстави для проживання у житловому будинку (договір оренди; сервітут, тощо) відсутні дані, що вони є членами сім'ї позивача.
Сам факт реєстрації відповідачів за умови відсутності правових підстав не свідчить про набуття ними права на проживання.
Посилання апеляційної скарги на те, що у власності позивача відсутнє домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , перешкоди в користуванні та розпорядження яким вона просить усунути, судова колегія відхиляє, оскільки згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна вбачається, що ОСОБА_1 є власницею житлового будинку по АДРЕСА_1 (а.с.134).
Даних про належність спірного будинку іншій особі матеріали справи не містять.
Щодо висновків суду першої інстанції про наявність підстав для зняття відповідачів з реєстрації судова колегія зазначає наступне.
Відповідно до ст. 7 Закону в редакції на час виникнення спірних правовідносин, зняття з реєстрації місця проживання здійснюється на підставі остаточного рішення суду, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.
З огляду на те що Закон є спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює правовідносини, пов'язані із зняттям з реєстрації місця проживання, положення ст. 7 цього закону підлягають застосуванню до усіх правовідносин, виникнення, зміна чи припинення яких пов'язані з юридичним фактом зняття з реєстрації місця проживання.
Отже, у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема, шляхом зняття особи з реєстрації місця проживання, пред'явивши разом з тим одну із таких вимог:
1) про позбавлення права власності на житлове приміщення;
2) про позбавлення права користування житловим приміщенням;
3) про виселення;
4) про визнання особи безвісно відсутньою;
5) про оголошення особи померлою.
Позивачка звернулась до суду з вимогами, про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом виселення та зняття відповідачів з реєстрації.
Відповідно до статті 7 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" внесено зміни та розширено перелік підстав для зняття з реєстрації місця проживання, зокрема внесено таку підставу як виселення.
Отже, наявність рішення суду про виселення є самостійною підставою для зняття осіб з реєстрації місця проживання уповноваженим на це органом. Тобто, у разі будь-яких обмежень власника у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, законодавець не вимагає окремого рішення суду про зняття осіб з реєстрації місця проживання, достатньо лише рішення про виселення таких осіб.
Однак, ухвалюючи рішення, суд першої інстанції неправильно застосував норму матеріального права, а саме статтю 7 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" , внаслідок чого дійшов помилкового висновку щодо наявності підстав для задоволення позовної вимоги про зняття відповідачів з реєстрації місця проживання.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
За таких обставин рішення суду підлягає зміні.
На підставі викладеного та керуючись ст. 268, 374, 376, 383, 384, 389 ЦПК України,
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_7 - задовольнити частково.
Рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 29 листопада 2021 року змінити, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції.
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Усунути перешкоди ОСОБА_1 у користуванні та розпорядженні домоволодінням АДРЕСА_1 , шляхом виселення з вказаного будинку ОСОБА_3 , ОСОБА_8 , ОСОБА_4 та неповнолітнього, ОСОБА_5 .
В іншій частині позовних відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення .
Головуючий: О.В. Маміна
Судді: О.Ю. Тичкова
Н.П. Пилипчук
Повний текст постанови складено 01.12.2022