Іменем України
01 грудня 2022 року
м. Валки
справа № 639/7630/21
провадження № 22-ц/818/3628/22
Харківський апеляційний суд у складі:
Головуючого: Маміної О.В.,
суддів: Пилипчук Н.П., Тичкової О.Ю.,
за участю секретаря: Гармаш К.В.
Учасники справи:
позивач: ОСОБА_1 ,
відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ріальто»,
треті особи: приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Ніколаєнко Ігор Романович, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Золотих Олександр Олександрович
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Валки цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ріальто", треті особи приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Ніколаєнко Ігор Романович, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Золотих Олександр Олександрович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Жовтневого районного суду м. Харкова від 05 вересня 2022 року у складі судді Гаврилюк С.М., -
У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ріальто", треті особи приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Ніколаєнко Ігор Романович, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Золотих Олександр Олександрович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. Також просив вирішити питання щодо розподілу судових витрат пов'язаних з розглядом справи.
Представник позивача ОСОБА_2 при подачі позовної заяви надав до суду попередній (орієнтовний) розрахунок витрат на правову допомогу відповідно до ст. 134 ЦПК України, просив суд вирішити питання щодо відшкодування витрат на правничу допомогу при постановленні судового рішення.
Заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Харковавід 17 серпня 2022 року позовні вимоги задоволено. Визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 11.10.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Золотих Олександром Олександровичем, зареєстрований в реєстрі за № 8058, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «РІАЛЬТО» заборгованості. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «РІАЛЬТО» на користь ОСОБА_1 понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 1362 грн.
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 05 вересня 2022 року відмовлено ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 в прийнятті додаткового рішення про стягнення судових витрат на правничу допомогу по справі № 639/7630/21 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ріальто», треті особи: приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Ніколаєнко Ігор Романович, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Золотих Олександр Олександрович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
В апеляційна скарга представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права та невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким заяву про відшкодування витрат на правничу допомогу задовольнити повністю та стягнути з відповідача на користь позивача 10 000 грн.
Вказує, що судом невірно зазначено щодо порушення позивачем вимог ч. 8 ст. 141 ЦПК України, оскільки ним не надано відповідних доказів на підтвердження понесених судових витрат на правничу допомогу до закінчення судових дебатів. Зазначає, що судом не взято до уваги той факт, що позивач у відповідності вимог ст.134 ЦПК України ще у позовній заяві заявив та надав до суду попередній (орієнтовний ) розрахунок суми судових витрат, які він вже поніс та які очікує понести у зв'язку з розглядом даної справи.
Відзив на апеляційну скаргу на адресу апеляційного суду не надходив.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відмовляючи в задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Кулькіна А.О. про відшкодування витрат на правничу допомогу суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до положень ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Отже, за приписами вказаної норми закону, сторона позивача у разі неподання суду відповідних доказів на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу, повинна була зробити суду відповідну заяву про подання усіх доказів до закінчення судових дебатів. Разом з тим, стороною позивача такої заяви взагалі не було зроблено, договору про надання правової допомоги від 10.11.2021 року, укладеного з адвокатом Кулькіним А.О., на підставі якого здійснювалась правнича допомога, суду не надано, що і стало підставою для відмови у стягненні витрат на правничу допомогу за рішенням суду від 17.08.2022 року.
Судова колегія не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Частиною першою статті 15 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Відповідно до положень частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно із статтею 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Статтею 246 ЦПК України визначено, якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу.
Відповідно до зазначених вимог процесуального закону для відшкодування судових витрат заявник має дотриматися такого алгоритму та вчинити наступні процесуальні дії: 1) з першою заявою по суті справи зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат; 2) подати докази про витрати до закінчення судових дебатів або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду; 3) якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
У своїх рішеннях у справах "Баришевський проти України" від 26.02.2015, "Гімадуліна та інші проти України" від 10.12.2009, "Двойних проти України" від 12.10.2006, "Меріт проти України" від 30.03.2004, "East/West Alliance Limited" проти України" від 23.01.2014, ЄСПЛ указував, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат за умови, що буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір - обґрунтованим.
При визначенні суми відшкодування слід виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Згідно частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Виходячи зі змісту частини восьмої статті 141 ЦПК України, сторона може подати докази на підтвердження розміру витрат, які вона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, у тому числі і після судових дебатів, але виключно за сукупності двох умов: по-перше, ці докази повинні бути подані протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, по-друге, сторона зробила відповідну заяву про розподіл судових витрат до закінчення судових дебатів. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Матеріали справи свідчать, що судове рішення по суті справи ухвалено судом першої інстанції 17 серпня 2022 року (а.с.157). Із заявою про стягнення витрат на правничу допомогу представник позивача звернувся 19 серпня 2022 року (а.с.176), тобто у межах п'ятиденного строку з дня ухвалення судового рішення на подання доказів розміру витрат, які сторона понесла у зв'язку з розглядом справи.
Згідно позову ОСОБА_1 вбачається, що він заявив про понесенні ним витрати на професійну правничу допомогу та їх орієнтовний попередній розрахунок на день звернення до суду із позовом складав 10 000,00 грн, які позивач просив стягнути на його користь з відповідача. Відповідні копії підтверджуючих документів були надані позивачем разом з позовною заявою(а.с.1-36).
Крім того, відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 зазначено, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
У постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі №379/1418/18 вказано, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
Верховний Суд у постанові від 12 лютого 2020 року у справі №648/1102/19 зазначив, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України).
У даній справі встановлено, що в інтересах позивача діяв адвокат Кулькін А.О. згідно із укладеним договором про надання правової допомоги від 10.11.2021 року №б/н та на підставі ордеру від 15.11.2021 року: АХ № 1003107.
До заяви про ухвалення додаткового рішення, яка надіслана до суду 19 серпня 2022 року разом із доказами про її направлення учасникам справи, представником позивача на підтвердження понесених судових витрат, було додано: договір про надання правової допомоги від 10.11.2021 року №б/н; квитанцію про отримання коштів від 12.11.2021 року; акт надання послуг №б/н від 12.11.2021 року(а.с.179-187).
Відповідно до акта приймання-передачі наданих послуг від 12 листопада 2021 року сторонами визначено, що вартість робіт складається з: моніторингу та аналізу судової практики в подібних спорах - 2 000 грн; складання документів захисту ( позовна заява, заява про забезпечення позову, підготовка до розгляду справи) загальна сума - 4 000 грн; представництво інтересів клієнта в Жовтневому районному суді м. Харкова загальна сума - 4 000 грн.
Із викладеного вбачається, що заявник дотримався порядку подання доказів на підтвердження витрат на правничу допомогу та здійснив це у відведені строки.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення з підстав неподання позивачем доказів розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу до закінчення судових дебатів у справі та за відсутності заяви позивача про понесені судові витрати заявленої (поданої) до закінчення судових дебатів у справі, порушив права позивача на відшкодування судових витрат, зважаючи, що останній із відповідною заявою звернувся у межах встановленого законом строку та підтвердив такі витрати належними та допустимими доказами. Всупереч вимогам закону суд першої інстанції не застосував до даних правовідносин висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду заяви представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення.
При цьому, беручи до уваги вимоги ст.270 ЦПК України, зі змісту якої вбачається, що додаткове судове рішення ухвалює той суд, що ухвалив рішення, апеляційний суд, вважає необґрунтованими вимоги представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 щодо ухвалення апеляційним судом у даній справі додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, а тому апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до п.6 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
За вимогами п.4 ч.1 ст.379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
За вищезазначених обставин, оскаржувана ухвала постановлена без додержання норм процесуального права, у зв'язку з чим підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 379, 381-384, 386, 389 ЦПК України, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Ухвалу Жовтневого районного суду м. Харкова від 05 вересня 2022року скасувати.
Справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.
Головуючий: О.В. Маміна
Судді: Н.П. Пилипчук
О.Ю. Тичкова