Рівненський апеляційний суд
Іменем України
25 листопада 2022 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Рівненського апеляційного суду у складі:
ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
з участю:
прокурора ОСОБА_4 ,
підозрюваного ОСОБА_5 ,
захисника-адвоката ОСОБА_6 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції провадження за апеляційною скаргою захисника - адвоката ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 21 жовтня 2022 року, якою застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.114-2, ч.1 ст.263, ч.3 ст.436-2 КК України, у кримінальному провадженні №22022180000000042,
Ухвалою слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 21 жовтня 2022 року задоволено клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах СВ УСБУ в Рівненській області ОСОБА_8 , яке погоджене прокурором ОСОБА_9 .
Застосовано відносно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів, а саме до 17 грудня 2022 року.
Мотивував своє рішення слідчий суддя наявністю обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 інкримінованих йому злочинів, а також наявністю ризиків переховування від досудового розслідування та суду, незаконного впливу на свідків, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, вчинення іншого кримінального правопорушення або продовження кримінального правопорушення, у якому підозрюється.
В апеляційній скарзі захисник-адвокат ОСОБА_6 просить вказану ухвалу скасувати та постановити нову ухвалу, якою обрати ОСОБА_5 запобіжний захід у виді домашнього арешту.
На обґрунтування заявлених вимог апелянт зазначив, що запобіжний захід у виді тримання під вартою є надто суворим, адже судом не взято до уваги, що відсутня матеріальна шкода, а ОСОБА_5 раніше не притягався до кримінальної відповідальності. Вважає, що заявлені стороною обвинувачення ризики, є недоведеними, підозрюваний не має наміру переховуватись, оскільки вважає себе невинним у вчиненні інкримінованих злочинів, а доводи прокурора про його можливість виїхати до російської федерації є надуманими.
Заслухавши суддю-доповідача, підозрюваного ОСОБА_5 та його захисника-адвоката ОСОБА_6 на підтримання апеляційної скарги, міркування прокурора ОСОБА_4 про безпідставність апеляційних вимог та залишення ухвали слідчого судді без змін, перевіривши матеріали клопотання та обговоривши апеляційні доводи, колегія суддів приходить таких висновків.
Згідно вимог ч.1 ст.404 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст.177 КПК метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчиняти інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно ст.183 КПК тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу.
При цьому, пунктом 4 ч.2 ст.183 КПК передбачено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Як вбачається з матеріалів клопотання, ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.114-2, ч.1 ст.263, ч.3 ст.436-2 КК України.
За визначенням, яке містить рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, те, що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно пов'язують підозрюваного з певним злочином. І вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Зібрані органами досудового розслідування докази - протоколи огляду від 11.05.2022 та 02.06.2022, протоколи обшуку від 18.05.2022 та 19.10.2022, висновки експертів №54/1516-200 від 14.10.2022, №СЕ-19/118-22/4372-БЛ від 20.05.2022, а також показання свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , на даному етапі досудового розслідування дають достатні підстави вважати, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється в інкримінованих йому злочинах.
19 жовтня 2022 року ОСОБА_5 затримано в порядку ст.208 КПК, та в цей же день повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.114-2, ч.1 ст.263, ч.3 ст.436-2 КК України.
При цьому, під час розгляду клопотання, слідчим суддею було встановлено наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК, а саме можливість підозрюваного переховуватись від досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому він підозрюється.
Колегія суддів, перевіривши матеріали за даним клопотанням, вважає такий висновок слідчого судді правильним.
Зокрема, наявність вище перелічених ризиків стверджується тим, що встановлені на даний час обставини провадження свідчать про те, що ОСОБА_5 є проросійсько налаштованою особою, відсутні відомості щодо наявності у нього міцних соціальних зв'язків, у тому числі утриманців, що у сукупності з тяжкістю можливого покарання у разі визнання його винним у вчиненні інкримінованих злочинів, свідчить на користь існування ризиків переховування від досудового розслідування та суду, а також незаконного впливу на свідків задля уникнення кримінальної відповідальності.
Окрім того, зважаючи на те, що частина з інкримінованих ОСОБА_5 кримінальних правопорушень, була вчинена із застосуванням засобів комунікації, комп'ютерної техніки та мережі Інтернет, тому, перебуваючи під дієї більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, підозрюваний матиме реальну змогу продовжити злочинну діяльність з поширення в умовах воєнного стану інформації, яка не розміщувалась у відкритому доступі, та поширення якої може спричинити шкоду державній безпеці України.
Жодних обставин, які б свідчили про неможливість утримання ОСОБА_5 під вартою під час апеляційного розгляду встановлено не було.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до переконання, що більш м'який запобіжний захід, ніж тримання під вартою, на даній стадії досудового розслідування, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та запобігти встановленим ризикам, а тому апеляційна скарга захисника-адвоката ОСОБА_12 задоволенню не підлягає.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст.405, 407, 422 КПК України, колегія суддів,
Ухвалу слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 21 жовтня 2022 року, якою застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника-адвоката ОСОБА_6 - без задоволення.
Ухвала остаточна, оскарженню не підлягає.
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3