Справа № 640/16936/18 Номер провадження 22-ц/814/3176/22Головуючий у 1-й інстанції Колесник С.А. Доповідач ап. інст. Лобов О. А.
30 листопада 2022 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий суддя Лобов О.А.
судді: Дорош А.І., Триголов В.М.
за участю секретаря судового засідання Коротун І.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні у м.Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 20 вересня 2021 року (час ухвалення судового рішення з 10:07:58 до 10:29:27; дата виготовлення повного текста судового рішення - 30 вересня 2021 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Алькор Інвест» про визнання недійсним договору купівлі-продажу, скасування рішення про реєстрацію прав та їх обтяжень,
треті особи, які не заявлять самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Щелков Денис Михайлович, Акціонерне товариство «Райффазен Банк Аваль».
Заслухавши доповідь судді-доповідача, апеляційний суд
У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду із вказаним позовом, просила ухвалити рішення, яким визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 29.08.2018 року та скасувати рішення про реєстрацію прав та їх обтяжень за № 42755780 від 29.08.2018 року, відшкодувати понесені судові витрати.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, посилалася на те, що позивач набула право власності на спірну квартиру на підставі договору дарування квартири від 09.08.2016 року № 1497. Первісним власником спірної квартири була ОСОБА_3 , її мати, у квартирі були зареєстровані та фактично проживали позивач та її мати.
Рішенням Київського районного суду м.Харкова від 06.10.2015 року (до укладення договору дарування) було звернуто стягнення на спірну квартиру як належну ОСОБА_3 .
Ухвалою Київського районного суду м.Харкова від 18.10.2017 року внаслідок укладання договору дарування змінено спосіб виконання зазначеного рішення суду і звернуто стягнення на спірну квартиру як належну позивачу. Проте, постановою апеляційного суду Харківської області від 12.04.2018 року судове рішення про звернення стягнення на квартиру ОСОБА_1 скасовано.
За даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно квартира позивача іпотекою обтяжена ніколи не була, будь- яких угод про передачу спірної квартири в іпотеку позивач не укладала.
Крім того, площа спірної квартири складає 66,9 кв.м., іншого житла у позивача не має, квартира використовувалась для проживання позивача та членів її сім'ї, а тому підпадає під дію мораторію на підставі ст.1 ЗУ «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».
Вважає, що при відчуженні спірної квартири на користь відповідача ОСОБА_2 порушено діюче законодавство, внаслідок чого та згідно вимог ст.215 ЦК України договір купівлі-продажу від 29.08.2018 року є недійсним, а застосування наслідків недійсності купівлі-продажу спірної квартири можливе шляхом скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 42755780.
Рішенням Київського районного суду м.Харкова від 21.03.2019р., залишеним без змін постановою Харківського апеляційного суду від 13.08.2019р., в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено (т.1 а.с.233-238, 321-323).
Постановою Верховного суду від 16.09.2020р. касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково: рішення Київського районного суду м.Харкова від 21.03.2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 13 серпня 2019 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції (т.3 а.с.68-72).
Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 20 вересня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено за недоведеністю.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позову.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги повторно наведені доводи позову та звертається увага, що суд першої інстанції при новому розгляді справи не виконав указівки, викладені у постанові Верховного Суду, проігнорував те, що на час вчинення договору купівлі-продажу Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Алькор Інвест» не мало право продажу квартири, так як у встановленому порядку не набуло право власності на неї.
Відзив на апеляційну скаргу судом не отриманий.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.10.2021 року справу передано в провадження колегії суддів Харківського апеляційного суду.
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 03.12.2021 року відкрито провадження у справі.
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 10.12.2021 року закінчено підготовку до апеляційного розгляду справи та призначено справу до розгляду в апеляційній інстанції у судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного суду.
Відповідно до Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022 у зв'язку із військовою агресією Російської Федерації проти України в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України №133/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовженого строк дії воєнного стану з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб.
Розпорядженням голови Верховного Суду № 14/0/9-22 від 25.03.2022 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану (окремі суди Сумської, Харківської області), відповідно до ч. 7 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», з урахуванням неможливості судами здійснювати правосуддя під час воєнного стану, змінено територіальну підсудність справ Харківського апеляційного суду на Полтавський апеляційний суд.
Указом Президента України від 18.04.2022 року № 259/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб.
Указом Президента України від 17.05.2022 року № 341/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Полтавського апеляційного суду від 02.08.2022 року справу передано до провадження колегії суддів під головуванням судді Лобова О.А., суддів учасників колегії Дорош А.І., Триголов В.М.
Апеляційний суд, перевіривши матеріали справи у межах доводів апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити з таких підстав.
Відповідно п.2 ч.1 ст.374, п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення, у разі порушення судом першої інстанції норм процесуального права або неправильного застосування норм матеріального права.
З матеріалів справи вбачається, 03 жовтня 2005 року між Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль» та ОСОБА_3 укладений кредитний договір № 014/02-1/2454-05 про видачу кредиту на суму 48 560 доларів США.
В рахунок забезпечення зобов'язання за кредитним договором 03 жовтня 2005 року між Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль» та ОСОБА_3 укладений іпотечний договір № 014/02-1/2454/1-05, відповідно до умов якого банк набув статусу іпотекодержателя майнових прав на квартиру за будівельним номером АДРЕСА_2 , будівництво якої не завершене і яка в майбутньому стане власністю іпотекодавця (а.с.6-9 т.4).
11.08.2010р. між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» (іпотекодержатель) та ОСОБА_3 (іпотекодавець) укладено Договір №1 про внесення змін до Договору іпотеки № 014/02-1/2454/1-05, посвідченого 03.10.2005 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Блудовим І.В., номер в реєстрі: 1839 (а.с.11 т.4).
Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 25 вересня 2012 року у справі № 2012/2208/2012 позовні вимоги ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Харківської обласної дирекції «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Харківської обласної дирекції «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором в сумі 290 758,93 грн та судовий збір в сумі 2 907,58 грн. (а.с. 199-201 т.1).
Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 06 жовтня 2015 року у справі № 640/9889/14-ц позовні вимоги ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» задоволено та в рахунок погашення боргу за кредитним договором за № 014/02-1/2454-05 від 03 жовтня 2005 року в розмірі 985 328,68 грн. звернуто стягнення на іпотечне нерухоме майно ОСОБА_3 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», а саме: на квартиру АДРЕСА_1 . Надано ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» право на продаж зазначеного предмета іпотеки, що належить ОСОБА_3 , будь-якій особі-покупцеві на умовах та в порядку, викладеному в ст.38 ЗУ «Про іпотеку», за ціною, встановленою на підставі оцінки суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна на момент укладення договору купівлі продажу. Надано ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», в особі Харківської обласної дирекції право на проведення усіх дій пов'язаних з реалізацією предмета іпотеки. В частині вимог про виселення та зняття з реєстраційного обліку - відмовлено (а.с.43-47 т.4).
09.08.2016 між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 укладений договір дарування квартири, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Алтуніною Т.П. реєстровий номер 1497, відповідно до якого ОСОБА_3 передала в дар ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1 (а.с.54 т.1).
Ухвалою Київського районного суду м.Харкова від 18.10.2017р. в задоволенні заяви Банку про зміну та встановлення іншого порядку виконання рішення Київського районного суду м. Харкова від 06 жовтня 2015 року відмовлено, однак за ініціативою суду змінено порядок виконання рішення Київського районного суду м. Харкова від 06.10.2015 у справі № 640/9889/14-ц в частині звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом надання банку право здійснити продаж предмета іпотеки будь-якій особі покупцеві (другий та третій абзаци резолютивної частини рішення) таким чином: «в рахунок погашення боргу за кредитним договором за № 014/02-1/2454- 05 від 03.10.2005 у розмірі 985 328 грн. 68 коп., що включає заборгованість за: кредитом - 351 229 грн. 94 коп., відсотками 141 434 грн. 40 коп., пеню за порушення строків повернення кредиту 470 744 грн. 34 коп.; штрафи 21 920 грн. 00 коп., звернути стягнення на іпотечне нерухоме майно ОСОБА_1 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», в особі Харківської обласної дирекції, а саме на квартиру за АДРЕСА_3 ; надати ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», в особі Харківської обласної дирекції право на продаж предмета іпотеки, житлової квартири за АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 на праві власності на підставі договору дарування від 09.08.2016 за № 1497, будь-якій особі покупцеві, на умовах та в порядку викладеному в ст. 38 Закону України «Про іпотеку», за ціною встановленою на підставі оцінки суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна на момент укладення договору купівлі продажу» (а.с.208-214 т.1).
Постановою Апеляційного суду Харківської області від 12.04.2018р. ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 18.10.2017 в частині, якою за ініціативою суду змінено порядок виконання рішення Київського районного суду м. Харкова від 06.10.2015 у справі № 640/9889/14-ц скасовано. В іншій частині ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 18 жовтня 2017 року залишено без змін (а.с.215-219 т.1).
ТОВ «ФК «Алькор Інвест» відповідно до договору відступлення права вимоги від 23 січня 2018 року, укладеного між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ПАТ «Комерційний індустріальний банк», набуло статусу кредитора за кредитним договором № 014/02-1/2454-05 та іпотекодержателя за іпотечним договором № 014/02-1/2454/1-05 (а.с.13-14, 15, 18-19, 20, 23-25 т.4).
12 березня 2018 року ТОВ «ФК «Алькор Інвест» на адресу ОСОБА_3 та ОСОБА_1 направило листи-вимоги, відповідно до яких ТОВ «ФК «Алькор Інвест» набуло статусу кредитора за кредитним договором № 014/02-1/2454-05 та іпотекодержателя за іпотечним договором № 014/02-1/2454/1-05, вимагає сплатити заборгованість на загальну суму 8 172 294,03 грн та повідомило про свій намір звернути стягнення на предмет іпотеки (а.с.69-77 т.4).
29 серпня 2018 року між ТОВ «ФК «Алькор Інвест» та ОСОБА_2 укладений договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щелковим Д.М., відповідно до якого ТОВ «ФК «Алькор Інвест» відчужило на користь ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1 (а.с.4 т.4).
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що заочним рішенням Київського районного суду міста Харкова від 03.04.2017р. (справа № 640/685/17), залишеним без змін постановою Верховного Суду від 21.08.2019р., договір іпотеки від 03 жовтня 2005 року № 014/02- 1/2454/1-05 визнаний недійсним в частині передання в іпотеку саме майнових прав, а не квартири як майна, яке іпотекодавець набуде після виникнення іпотеки.
Проаналізувавши договір іпотеки від 03 жовтня 2005 року № 014/02-1/2454/1-05 (п.1.1 Договору), суд першої інстанції встановив, що його предметом є не тільки майнові права на об'єкт незавершеного будівництва, а й майно (квартира), яке іпотекодавець набуде у майбутньому. Отже, до позивачки ОСОБА_1 як до набувача майна за договором дарування від 09.08.2016 р. перейшли права та обов'язки іпотекодавця саме як до власниці об'єкта нерухомого майна, яке вже існувало та яке було предметом договору іпотеки від 03 жовтня 2005 року № 014/02-1/2454/1-05.
Договір іпотеки містить відповідне застереження (п. 3.4.2), тому навіть за відсутності обтяжень у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відповідно до ст.23 ЗУ «Про іпотеку» ТОВ «ФК «Алькор Інвест» мало право відчужити спірну квартиру.
Суд першої інстанції врахував, що згідно ухвали Київського районного суду м.Харкова від 09.11.2017р. ОСОБА_3 , яка обвинувачувалась у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.388 КК України (незаконні дії щодо заставного майна) за обставинами подій відчуження квартири АДРЕСА_1 , яка перебувала під іпотекою, своїй дочці ОСОБА_1 на підставі договору дарування, визнала себе винною та покаялась і була передана на поруки трудовому колективу
Перевіряючи доводи апеляційної скарги, апеляційний суд виходить з таких міркувань.
Направляючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції, Верховний Суд постанові від 16.09.2020р. звернув увагу на те, що судами належним чином не досліджено факт виконання іпотекодержателем ТОВ «Алькор Інвест» свого обов'язку надати нотаріусу документальне підтвердження своєчасного повідомлення осіб, які мають права чи вимоги на предмет іпотеки, про намір укласти договір купівлі-продажу предмета іпотеки.
Перевіряючи зазначені обставини, апеляційний суд керується висновками, викладеними у постанові ВП ВС від 29 вересня 2020 року (справа № 757/13243/17), згідно яких за змістом частини першої статті 33 та частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку» реалізації права іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки передує реалізація ним права вимагати дострокового виконання основного зобов'язання. І лише якщо останнє не виконане чи неналежно виконане, іпотекодержатель, якщо інше не передбачено законом, може звертати стягнення на предмет іпотеки.
Недотримання цих правил є перешкодою для звернення стягнення на предмет іпотеки, але не перешкоджає іпотекодержателю звернутися з позовом до боржника про виконання забезпеченого іпотекою зобов'язання відповідно до частини другої статті 35 Закону України «Про іпотеку».
Належним слід вважати надсилання вимоги з дотриманням встановленого договором порядку на адресу отримувача, яка вказана в договорі або додатково повідомлена відповідно до умов договору. Якщо такий порядок договором не визначений, відповідно до звичаїв ділового обороту належне направлення вимоги може здійснюватися засобами поштового зв'язку чи кур'єрської служби, які дозволяють встановити зміст відправлення та підтвердити його вручення, наприклад, цінним листом з описом вкладеного відповідно до Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270.
Належним дотриманням іпотекодержателем процедури повідомлення іпотекодавця та боржника, якщо він є відмінним від іпотекодавця, про вимогу стосовно усунення порушення також слід вважати також таке повідомлення, що було надіслане належним чином, проте не отримане внаслідок недбалості або ухилення від отримання.
За відсутності такого належного надсилання вимоги відповідно до частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку» іпотекодавець не набуває права звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання.
Таким чином, недотримання вимог частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку» щодо належного надсилання іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, вимоги про усунення порушення основного зобов'язання унеможливлює застосовування позасудового способу задоволення вимог іпотекодержателя.
У справі, що переглядається, ТОВ «ФК «Алькор Інвест» на підтвердження виконання вимог ст.35 ЗУ «Про іпотеку» подало суду завірені світлокопії листів-вимог на ім'я ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , описи вкладення у цінний лист, фіскальні чеки (т.3 а.с.140-143); одночасно заявлено письмове клопотання про витребування у приватного нотаріуса Щелкова Д.М. нотаріальної справи, яка містять дані про отримання листів - вимог ОСОБА_3 і ОСОБА_1 (т.3 а.с.139).
Заявлене клопотання судом першої інстанції не задоволено, у своєму рішенні суд першої інстанції лише визнав доведеним факт направлення листів-вимог на адресу ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , проте жодних висновків щодо виконання ТОВ «ФК «Алькор Інвест» вимог ст.35 ЗУ «Про іпотеку» суд першої інстанції не зробив.
ТОВ «ФК «Алькор Інвест» рішення суду не оскаржило, а тому відповідно до приписів ст.367 ЦПК України у апеляційного суду відсутні правові підстави для витребування нових доказів.
Оцінивши надані у справу докази, у тому числі завірені світлокопії листів-вимог на ім'я ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , описи вкладення у цінний лист, фіскальні чеки, апеляційний суд приходить до висновку, що вони не містять даних про підтвердження вручення листів-вимог ОСОБА_3 і ОСОБА_1 та/або їхньої недбалості чи ухилення від отримання листів.
Верховний Суд у постанові від 16.09.2020р. також звернув увагу, що постановою Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 640/685/17 іпотечний договір № 014/02- 1/2454/1-05 від 03 жовтня 2005 року, укладений між ОСОБА_3 і ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», визнано недійсним.
Відповідно до ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Відповідно до ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.
Частиною першою ст.236 ЦК України встановлено, що правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.
Зі змісту заочного рішення Київського районного суду м.Харкова від 03 квітня 2017 року та постанови Верховного Суду від 21 серпня 2019 року (справа № 640/685/17) убачається, що договір іпотеки № 014/02- 1/2454/1-05 від 03 жовтня 2005 року, укладений між ОСОБА_3 і ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», визнано недійсним у цілому (т.2 а.с.58 -61).
Зазначені судові рішення не містять посилань на ст.217 ЦК України, за змістом якої суд, визнаючи недійсною окрему частину правочину, має зазначити у рішенні, яка саме частина правочину (пункт договору) визнається недійсною.
Окрім того, у постанові Верховного Суду від 21 серпня 2019 року (справа № 640/685/17) дослівно зазначено таке: «При цьому, апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, дійшов помилкового висновку, що договір про внесення змін до іпотечного договору, який укладений між сторонами 11 серпня 2010 року, тобто в момент, коли майнові права на об'єкт незавершеного будівництва вже могли бути предмет іпотеки, можна розцінювати так, що сторони договору підтвердили свої зобов'язання за договором іпотеки, в тому числі й щодо предмета іпотеки, яким є майнові права, з огляду на те, що метою укладення додаткової угоди було внесення змін до оспорюваного іпотечного договору щодо строків виконання кредитного зобов'язання, а не приведення іпотечного договору у відповідність до вимог чинного законодавства.»
Отже, у межах розгляду справи № 640/685/17 судами досліджувався предмет договору іпотеки - саме майнові права на квартиру, з урахуванням змісту договору від 11 серпня 2010 року про внесення змін до договору іпотеки, а тому суд першої інстанції у межах розгляду цієї справи не мав права аналізувати договір іпотеки № 014/02-1/2454/1-05 від 03 жовтня 2005 року та робити висновки про те, що за цим договором Банк, а потім ТОВ «Алькор Інвест» як новий кредитор за основним зобов'язанням набули право звернути стягнення саме на квартиру АДРЕСА_1 .
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2022 року (справа № 910/12525/20) зроблено висновок, що «відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. За змістом зазначених норм, права кредитора у зобов'язанні переходять до іншої особи (набувача, нового кредитора), якщо договір відступлення права вимоги з такою особою укладений саме кредитором. Отже, якщо такий договір був укладений особою, яка не володіє правом вимоги з будь-яких причин (наприклад, якщо право вимоги було раніше відступлене третій особі або якщо права вимоги не існує взагалі, зокрема у зв'язку з припиненням зобов'язання виконанням), тобто якщо ця особа не є кредитором, то права кредитора в зобов'язанні не переходять до набувача. […] Разом з тим положення частини першої статті 203 ЦК України прямо встановлюють, що застосовуються саме до змісту правочину (сукупності його умов), а не до його суб'єктного складу. В тому випадку, коли особа відступає право вимоги, яке їй не належить, у правовідносинах відсутній управнений на таке відступлення суб'єкт. За загальним правилом пункту 1 частини першої статті 512, статті 514 ЦК України у цьому разі заміна кредитора у зобов'язанні не відбувається».
Отже, враховуючи рішення судів у справі № 640/685/17, слід дійти висновку, що ТОВ «ФК «Алькор Інвест» не набув права вимоги за договором іпотеки № 014/02-1/2454/1-05 від 03 жовтня 2005 року після укладення договору відступлення права вимоги від 23 січня 2018 року, оскільки первісний кредитор (Банк) відступив право вимоги, яке йому не належало.
Обраний позивачем спосіб захисту є належним та відповідає приписам ст.26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"( у редакції із 16 січня 2020 року), згідно яких способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є скасування саме рішення державного реєстратора щодо державної реєстрації прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав.
Таким чином, доводи апеляційної скарги є обґрунтованими, у зв'язку з чим рішення суду першої інстанції необхідно скасувати, ухваливши нове про задоволення позовних вимог.
Частиною 13 ст.141 ЦПК України визначено, що суд апеляційної чи касаційної інстанціях, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Частиною 1 та п.1 ч.2 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог та інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на відповідача у разі задоволення позову.
Згідно ч.8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Як вбачається з матеріалів справи:
при зверненні до суду з позовом ОСОБА_1 сплатила 8 810 грн +705 грн = 9 515 грн судового збору (т.1 а.с.5, 53);
при подачі апеляційної скарги від 02.05.2019р. ОСОБА_1 сплатила 500 грн +1 153 грн +12 715 грн = 14 368 грн судового збору (т.1 а.с.248, 266, 267);
при подачі заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Київського районного суду м.Харкова від 12.03.2019 року ОСОБА_1 сплатила 14 262,20 грн. судового збору (т.2 а.с.31);
подаючи касаційну скаргу до Верховного суду, ОСОБА_1 сплатила 19 030 грн судового збору (т.3 а.с.1);
при подачі апеляційної скарги на ухвалу Київського районного суду м.Харкова від 25.11.2019 року про відмову у перегляді рішення за нововиявленими обставинами ОСОБА_1 сплатила 384 грн судового збору (т.4 а.с.128);
подаючи апеляційну скаргу 26.10.2021 року, ОСОБА_1 сплатила 1 000 + 60 = 1 060 грн судового зору (т.5 а.с.24, 37).
Позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено в повному обсязі, таким чином з відповідачів на користь позивача необхідно стягнути 58 619,20 грн у рівних частинах.
Керуючись ст.367, п.2 ч.1 ст.374, п.4 ч.1 ст.376, ст.382, ст.384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Київського районного суду м. Харкова від 20 вересня 2021 року скасувати, ухвалити нове по суті заявлених вимог.
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 29.08.2018 року, укладений між ТОВ «ФК «Алькор Інвест» і ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щелковим Д.М. за реєстраціним номером 558;
Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за № 42755780 від 29.08.2018 року, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щелковим Д.М.
Стягнути з ОСОБА_2 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Алькор Інвест» на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі по 29 309,60 грн з кожного.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови виготовлено 30 листопада 2022 року.
Головуючий суддя О.А.Лобов
Судді: А.І.Дорош
В.М.Триголов