Справа № 645/6408/21 Номер провадження 22-ц/814/3356/22Головуючий у 1-й інстанції Шарко О.П. Доповідач ап. інст. Дорош А. І.
30 листопада 2022 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого - судді - доповідача Дорош А.І.
Суддів: Лобова О.А., Триголова В.М.
при секретарі Коротун І.В.
переглянув у судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Мотальової - Кравець Валерії Юріївни
на ухвалу Фрунзенського районного суду м. Харкова від 29 листопада 2021 року, постановлену суддею Шарком О.П., повний текст ухвали складено - 01 грудня 2021 року
у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Харківська міська рада, про встановлення місця відкриття спадщини, -
28 вересня 2021 року представник ОСОБА_1 - адвокат Мотальова - Кравець В.Ю. звернулася до суду з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме, що місцем відкриття спадщини після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , є м. Харків.
Заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер у п. Чернянка Чернянського району Бєлгородської області Російської Федерації. Після його смерті відкрилася спадщина, яка складається з частини будинку, розташованого за адресою АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 звернулася за консультацією до приватного нотаріуса для отримання свідоцтва про право на спадщину на частку будинку після смерті чоловіка, але отримала відмову, яка мотивована відсутністю у неї документів щодо підтвердження місця відкриття спадщини. Їй було рекомендовано завернутися в суд із заявою про встановлення місця відкриття спадщини.
Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 29 листопада 2021 року заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа Харківська міська рада, про встановлення місця відкриття спадщини - залишено без розгляду.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що звертаючись до суду з вказаною заявою, заявник просить встановити факти для того, щоб звернутися для оформлення спадкових прав. Тобто, зі змісту заяви вбачається спір про право, оскільки вимога про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем пов'язана з доведенням факту прийняття спадщини, на яку можуть мати право інші спадкоємці, коло яких при розгляді даної заяви встановлено бути не може. У зв'язку з чим суд дійшов висновку, що заява підлягає залишенню без розгляду, роз'яснивши заявнику, що вона вправі звернутися до суду із позовом у порядку позовного провадження.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Мотальова- Кравець В.Ю., посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Апеляційна скарга мотивована тим, що заявниця просила встановити факт, що місцем відкриття спадщини після померлого її чоловіка є м. Харків. На сьогоднішній день ОСОБА_1 має намір оформити спадщину, яка залишилася після смерті її чоловіка, але підтвердити місце відкриття спадщини не може через те, що ОСОБА_2 помер на території Російської Федерації. Інших спадкоємців першої черги у ОСОБА_2 немає. Вона намагалася у позасудовому порядку встановити місце відкриття спадщини, у зв'язку з чим неодноразово зверталася до приватних нотаріусів, де отримала усну консультацію щодо необхідності звернення до суду. Звертає увагу, що ОСОБА_1 на момент смерті чоловіка постійно з ним проживала, спір про право відсутній, факт, який підлягає встановленню, має юридичне значення.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 23.12.2021 року витребувана дана цивільна справа з Фрунзенського районного суду м. Харкова (а.с. 54).
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 17.01.2022 року відкрите апеляційне провадження у справі (а.с. 57).
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 22.02.2022 року справа призначена до апеляційного розгляду на 12.05.2022 року о 15-40 год., з повідомленням учасників справи (а.с. 59).
Розпорядженням голови Верховного Суду № 14/0/9-22 від 25.03.2022 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану (окремі суди Сумської, Харківської області), відповідно до ч. 7 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», з урахуванням неможливості судами здійснювати правосуддя під час воєнного стану, змінено територіальну підсудність справ Харківського апеляційного суду на Полтавський апеляційний суд.
З 01.08.2022 року дана цивільна справа перебуває у провадженні Полтавського апеляційного суду (а.с. 60).
Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 15.08.2022 року справа призначена до апеляційного розгляду на 30.11.2022 року о 10-20 год., з повідомленням учасників справи (а.с. 61).
У судове засідання до апеляційного суду не з'явилися учасники справи, належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи шляхом направлення судових повісток та повідомлень на офіційні електронні адреси у порядку ч. 6 ст. 128 ЦПК України (а.с. 63-65). Заяв та клопотань від учасників справи про відкладення розгляду справи до суду апеляційної інстанції не надходило. Згідно ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 3 ст.3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до ч. 1. ст. 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Згідно матеріалів справи, представник ОСОБА_1 - адвокат Мотальова- Кравець В.Ю. звернулася до суду в порядку окремого провадження із вищевказаною заявою, в якій просила встановити факт, що місцем відкриття спадщини після смерті ОСОБА_2 є м. Харків, з метою звернення до приватного нотаріуса із заявою про отримання свідоцтва про право на спадщину.
Вимоги заяви обґрунтовувала тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 1986 року перебували у шлюбі та з 1987 року проживали за адресою АДРЕСА_1 . Зазначала, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 народилися в Бєлгородській області РФ, а тому у них залишилося на території РФ багато родичів. У 2016 році з метою безперешкодного перетину митного контролю ОСОБА_2 оформив вид на проживання на території РФ, а незадовго до смерті отримав громадянство РФ. Приблизно в кінці 2019 року ОСОБА_1 зі своїм чоловіком поїхала до родичів в Бєлгородську область РФ та у зв'язку з карантином, що був введений у зв'язку з COVID-19 як на території України, так і на території РФ, та враховуючи той факт, що ОСОБА_2 захворів, вони тривалий час не могли повернутися на територію України за місцем своєї реєстрації та проживання. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, після його смерті відкрилася спадщина, яка складається з частини будинку, розташованого за адресою АДРЕСА_1 . Вона звернулася за консультацією до приватного нотаріуса для отримання свідоцтва про право на спадщину на частку будинку після смерті чоловіка, але отримала відмову, яка мотивована відсутністю у неї документів щодо підтвердження місця відкриття спадщини. Їй було рекомендовано завернутися до суду із заявою про встановлення місця відкриття спадщини. Вважає, що вона фактично прийняла спадщину, оскільки проживала разом зі спадкодавцем на день його смерті, інших спадкоємців немає, тому відсутній спір про право.
Як вбачається з матеріалів справи, до заяви про встановлення факту додано копію паспорта ОСОБА_2 (а.с. 10-14), копію паспорта ОСОБА_1 (а.с. 5-9), копія свідоцтва про шлюб ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (а.с. 15), копія свідоцтва про смерть ОСОБА_2 (а.с. 11).
Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК України).
У разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а якщо до складу спадщини входить нерухоме майно - за його місцезнаходженням, зобов'язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини, а нерухоме майно - за його місцезнаходженням (ч. ч. 1, 3 ст. 1277 ЦК України).
Згідно з ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч.1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Суд розглядає в порядку окремого провадження справи, зокрема, про встановлення фактів, що мають юридичне значення (ч.2 ст.293 ЦПК України).
У ч.4 ст.315 ЦПК України передбачено, що суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.
У пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» судам роз'яснено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо, зокрема, згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян, встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Згідно з пунктами 2, абзацу 2,3 пункту 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов'язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.
Свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають.
У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2019 року у справі № 632/580/17 зазначено, що юридичними фактами є певні факти реальної дійсності, з якими нормою права пов'язується настання правових наслідків, зокрема виникнення, зміна або припинення цивільних прав та обов'язків.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі №320/948/18 вказано, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.
Верховний Суд у складі Першої палати Касаційного цивільного суду в Постанові від 18 липня 2022 року у справі №755/9100/18 звернув увагу на наступне.
Справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов'язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними. Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися до суду із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім'єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 01 січня 2004 року тощо.
Якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження з'ясується, що має місце спір про право, суд залишає заяву без розгляду та роз'яснює заявникові, що він має право звернутися до суду з позовом на загальних підставах.
Таким чином, визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов'язане з наступним вирішенням спору про право цивільне.
Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:
- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету встановлення;
- встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов'язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;
- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред'явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);
- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.
Справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов'язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними. Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження.
З наведених обставин справи вбачається, що метою звернення ОСОБА_1 із даною заявою є встановлення факту, що місцем відкриття спадщини після померлого ОСОБА_2 - є м. Харків для подальшого оформлення спадщини.
Разом з цим матеріали справи не містять дані про звернення ОСОБА_1 до нотаріуса та вчинення у подальшому нотаріальної відмови у відкритті спадкової справи, ОСОБА_3 , як зазначено у заяві, набув громадянство Російської Федерації, проте до матеріалів справи надано копію паспорта громадянина України ОСОБА_2 , згідно копії свідоцтва про смерть ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у п. Чернянка Чернянського району Бєлгородської області Російської Федерації, згідно паспорту ОСОБА_2 та ОСОБА_1 вони є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а отже, як правильно встановив суд першої інстанції, є всі підстави вважати, що існує цивільно-правовий спір, що підлягає розгляду в порядку позовного провадження.
Таким чином, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що факт, про встановлення якого просить ОСОБА_1 , не підлягає встановленню у порядку окремого провадження, оскільки існує спір про право, який підлягає розгляду у порядку позовного провадження.
За наведених обставин колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги про допущення судом першої інстанції порушень норм процесуального права не знайшли своє підтвердження. Суд першої інстанції повно з'ясувавши обставини справи надав правильну правову оцінку спірним правовідносинам та дійшов обґрунтованого висновку про залишення заяви без розгляду у зв'язку з наявністю спору про право та доцільності розгляду справи в порядку позовного провадження.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування , що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року). Оскаржуване судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
З огляду на викладене та керуючись ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, так як рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.
З підстав вищевказаного, апеляційний суд у складі колегії суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу - без задоволення, а ухвалу суду - без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 367 ч.1, 2, 368 ч. 1, 374 ч.1 п.1, 375 ч.1, 381-384 ЦПК України, Полтавський апеляційний суду складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Мотальової - Кравець Валерії Юріївни - залишити без задоволення.
Ухвалу Фрунзенського районного суду м. Харкова від 29 листопада 2021 року- залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на неї подається протягом тридцяти днів з дня її прийняття безпосередньо до суду касаційної інстанції, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 30 листопада 2022 року.
СУДДІ: А. І. Дорош О. А. Лобов В. М. Триголов