Справа № 947/20297/22
Провадження № 2/947/2970/22
30.11.2022 року Київський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого - судді Огренич І.В.,
при секретарі - Грабовій Т.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м.Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 133-А), треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сазонова Олена Миколаївна ( АДРЕСА_2 ), приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Серебрійська Юлія Олександрівна (65016, м. Одеса, вул. Львівська, 48-Ж, оф.303/3), про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -
ОСОБА_1 звернувся до Київського районного суду м. Одеси з позовною заявою до ТОВ «Споживчий Центр» про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 20 грудня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою Оленою Миколаївною, за реєстраційним №28892 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» заборгованість за кредитним договором №27.03.2020-010001898 від 27.03.2020 року. При цьому позивач посилається на те, що приватний нотаріус не мав права видавати виконавчий напис через відсутність оригінала нотаріального посвідченого договору за яким стягнення заборгованості могло б проводитися у безспірному порядку. Також, позивач оскаржує наявну заборгованість.
Представник позивача - адвокат Морозов В.Ю. до судового засідання не з'явився, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити їх в повному обсязі.
Представник відповідача ТОВ «Споживчий Центр» у судове засідання не з'явився, повідомлявся, про причини неявки суд не сповістив.
3-ті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сазонова О.М., приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Серебрійська Ю.О. до судового засідання не з'явились, повідомлялись належним чином, про причини неявки суд не сповістили.
Згідно з ч. 2 ст. 281 ЦПК України розгляд справи і ухвалення заочного рішення проводяться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими цією главою.
З урахуванням вказаного суд приходить до висновку про наявність підстав у розумінні ч. 1 ст. 280 ЦПК України для ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів.
Вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Як встановлено у судовому засіданні, 20 грудня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою Оленою Миколаївною вчинено виконавчий напис реєстраційний №28892 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» заборгованість за кредитним договором №27.03.2020-010001898 від 27.03.2020 року в розмірі 7680 гривень та 550 грн. за вчинення виконавчого напису. Приватний нотаріус мотивував виконавчий напис, тим, що ОСОБА_1 є боржником за кредитним договором №27.03.2020-010001898 від 27.03.2020 року укладеним із ТОВ «Споживчий Центр». Строк платежу за кредитним договором настав, боржником допущено прострочення платежів. Стягнення заборгованості проводиться за період з 11.04.2020 по 01.12.2021 р.
Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про нотаріат» нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» (далі - Закон) та іншими актами законодавства України (ч. 1 ст. 39 Закону). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України.22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрований за № 282/20595 зі змінами та доповненнями на час вчинення виконавчого напису.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (п. 19 ст. 34 Закону). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону та Глава 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій.
Так, згідно зі ст. 87 Закону для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно з частиною першою статті 39 Закону України «Про нотаріат» (далі - Закон), порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом та іншими актами законодавства України.
Відповідно до статті 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 88 Закону визначено умови вчинення виконавчих написів, відповідно до якої нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Підпунктом 3.2 пункту 3 Глави 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5 зі змінами визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів (далі - Перелік), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172.
Відповідно до пункту 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів «Нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно», для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
Таким чином, із моменту прийняття цієї постанови і до 10 грудня 2014 р. була чинною редакція Переліку, згідно якої стягнення кредитної заборгованості на підставі виконавчих написів було можливе тільки за нотаріально посвідченими угодами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також звернення стягнення на заставлене майно (п. 1 Переліку).
10 грудня 2014 р. набула чинності постанова Кабінету Міністрів України №662 від 26 листопада 2014 р. «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», якою зокрема. Перелік був доповнений новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що виникають з кредитних правовідносин», яким створено можливість вчиняти виконавчі написи на кредитних договорах, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями (п. 2 Переліку).
Втім, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, визнано незаконною та нечинною Постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», у тому числі в частині доповнення переліку після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувана про непогашення заборгованості». Постанова набрала законної сили з моменту проголошення.
Таким чином, до спірних правовідносин підлягає застосуванню постанова Кабінету міністрів України "Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів" № 1172.
Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2021 року по справі № 910/10374/17, постанові Верховного Суду від 12 березня 2020 року у справі № 757/24703/18-ц (провадження № 61- 12629св19).
Серед документів, наданих ТОВ «Споживчий Центр» приватному нотаріусу для вчинення виконавчого напису, був відсутній оригінал нотаріально посвідченого договору, за яким стягнення заборгованості могло б провадитися у безспірному порядку.
Обов'язковою умовою для вчинення виконавчого напису нотаріуса про стягнення заборгованості має бути безспірність такої заборгованості. Тобто, виконавчий напис не є документом, який породжує для стягувана будь-яке право на отримання коштів, а лише підтверджує, що таке право виникло раніше.
На підтвердження безспірності кредитної заборгованості стягувач має надати нотаріусу документи, що дозволяють чітко встановити факт виникнення правовідносин між сторонами, момент виникнення права на стягнення простроченої заборгованості та розмір цієї заборгованості (наприклад, договір, письмова вимога про стягнення коштів з доказами отримання вимоги боржником, докази існування заборгованості).
Доказами існування заборгованості є первісна бухгалтерська документація, яка підтверджує отримання позичальником коштів (меморіальний ордер, заявка на отримання готівки або виписка по рахунку) та правильність нарахування заборгованості за кредитом.
Окремим доказом безспірності заборгованості є відсутність заперечень з боку боржника. На доказ відсутності заперечень боржника щодо розміру заборгованості кредитором має надаватися докази отримання боржником вимоги, в якій міститься відповідний розрахунок заборгованості.
ОСОБА_1 не отримував від ТОВ «Споживчий Центр» жодної вимоги з розрахунком заборгованості, доказів іншого відповідачем до суду не надано.
Згідно зі ст.12 та ст.81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, і сторони у справі мають рівні права щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.
Кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що необхідно задовольнити позовну заяву, оскільки нотаріус порушив порядок вчинення виконавчого, напису, не перевіривши заборгованість на факт безспірності, що є підставою для визнання оспорюваного виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Також позивач просить стягнути з відповідача судові витрати: судовий збір у розмірі 992,40 гривень та на правову допомогу у розмірі 6000 грн.
Відповідно до ч.1, п.1 ч.3 ст. 133 та ч.ч.1-3 ст. 137 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних із розглядом справи. До витрат, пов'язаних із розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Разом з тим, ч. 2 ст. 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Представником позивача - адвокатом Морозовим В.Ю. було надано до суду договір про надання юридичних послуг від 30.08.2022 року, додаток №1 до договору від 30.08.2022 року, акт приймання-передачі наданих послуг від 30.08.2022 року, квитанція про сплату коштів у розмірі 6000 гривень від 30.08.2022 року.
Враховуючи викладене, вимоги заявника щодо стягнення судових витрат: судовий збір у розмірі 992,40 та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 6000 грн. (всього 6992,40 гривень) є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 2, 12,13, 76-83, 141, 263-265, 273, 274-279, 280-289, 354-355 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.
Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 20 грудня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою Оленою Миколаївною, за реєстраційним №28892 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» заборгованість за кредитним договором №27.03.2020-010001898 від 27.03.2020 року в розмірі 7680 гривень та 550 грн. за вчинення виконавчого напису.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 6992,40 гривень.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання його повного тексту. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Суддя Огренич І. В.