Справа № 496/4001/22
Провадження № 1-кп/496/529/22
01 грудня 2022 року Біляївський районний суд Одеської області у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря - ОСОБА_2
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 , захисника- адвоката ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Біляївського районного суду Одеської області обвинувальний акт у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР за № 12022162250000598 від 29.08.2022 року відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Яськи, Одеського (Біляївського) району, Одеської області, громадянина України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючий за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимий:
- 17.06.2016 Біляївським районним судом Одеської області за ч. 1 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 289 КК України та призначено покарання у вигляді позбавлення волі на 5 років із застосуванням ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання на 3 роки;
- 24.01.2020 Приморським районним судом м. Одеса за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК України та призначено покарання у вигляді 6 років позбавлення волі, на підставі ч. 5 ст. 72 КК України та Закону № 838-VIII, зараховано в покарання строк попереднього ув'язнення з 23.01.2017 по 24.01.2020 із розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі та 24.01.2020 звільнено в залі суду,
-обвинуваченого у скоєнні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, -
Судом встановлено, що у період дії воєнного стану на всій території України, а саме 29 серпня 2022 року приблизно о 16 год. 30 хв., ОСОБА_4 , будучи раніше судимою особою за вчинення кримінальних, корисливих правопорушень, тим самим діючи повторно, будучи за кермом, разом пасажиром ОСОБА_6 , які перебували у стані алкогольного сп'яніння, проїжджаючи на транспортному засобі, а саме на мопеді марки «Нonda-DІА», номер рами № НОМЕР_1 , білого кольору, по вулиці Некрасова м. Біляївка, побачив потерпілого ОСОБА_7 , в цей момент у ОСОБА_4 виник злочинний, корисний умисел спрямований на відкрите викрадення чужого майна. При цьому, ОСОБА_6 не був обізнаний про злочинний намір ОСОБА_4 . Усвідомлюючи суспільне небезпечний характер свого діяння, спочатку приховуючи наміру протиправного заволодіння майном, ОСОБА_4 попросив телефон у потерпілого нібито з метою подзвонити, ОСОБА_7 надав йому телефон, але потім, коли він попросив його повернути, ОСОБА_4 відкрито заволодів мобільним телефоном марки «Meizu», моделі «М5», синього кольору, ІМЕI1: НОМЕР_2 , ІМЕІ2: НОМЕР_3 , вартістю 1 000 (одна тисяча) гривень, який належав ОСОБА_7 .
В подальшому ОСОБА_4 продовжуючи свій злочинний умисел, з метою подолання бажання у ОСОБА_7 на повернення мобільного телефону та залякуючи тим самим останнього, застосовуючи насильство, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я, наніс останньому один удар кулаком в живіт, спричинивши фізичну біль.
Після чого, заволодівши мобільним телефоном потерпілого ОСОБА_7 моделі «Meizu», моделі «М5», синього кольору, ІМЕI1: НОМЕР_2 , ІМЕІ2: НОМЕР_3 , вартістю 1 000 (одна тисяча) гривень і завдавши загальної матеріальної школи у розмірі 1 000 (одна тисяча) гривень, ОСОБА_4 залишив місце вчинення злочину, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, не реагуючи на зауваження ОСОБА_6 з приводу необхідності повернення мобільного телефону ОСОБА_7 .
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України визнав повністю та пояснив, що злочин скоєний ним при обставинах викладених у обвинувальному акті та встановлених в судовому засіданні.
Потерпілий ОСОБА_7 надав заяву про розгляд справи за його відсутності, претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченого немає.
Враховуючи те, що учасники процесу не оспорювали фактичні обставини справи і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні сумніви у добровільності їх позиції, вислухавши думку учасників процесу і роз'яснивши їм наслідки розгляду справи в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнав доцільним обмежитись допитом обвинуваченого, дослідженням характеризуючих матеріалів та письмових доказів.
Прокурор, обвинувачений та його захисник в судовому засіданні не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 пояснив, що дійсно, в той день 29.08.2022 року, їхав з річки, попросив у ОСОБА_7 телефон, потерпілий спочатку його не віддав, а згодом віддав, та коли ОСОБА_7 попросив телефон назад, обвинувачений його вдарив один раз, та поїхав до парку. В парку ОСОБА_7 знову попросив віддати телефон, однак ОСОБА_4 його не віддав, бо залишив вдома. Потім приїхали працівники поліції та забрали його до відділу. Просив не карати його суворо, оскільки має дівчину, яка за його словами виношує спільну дитину та опікується їх спільним сином.
Вина обвинуваченого, крім особистого визнання вини, також підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами:
-товарним чеком на телефон «Meizu», моделі «М5»;
-квитанціями про отримання на зберігання речових доказів № 001669, № 001670;
-постановою слідчого про визнання речових доказів та долучення до матеріалів кримінального провадження від 30.08.2022 року;
-висновком щодо результатів медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 30.08.2022 року;
-ухвалами суду від 31.08.2022 р. про накладання арешту на речові докази.
Суд вважає ОСОБА_4 винним у скоєнні вказаного злочину і його дії кваліфікує за ч. 4 ст. 186 КК України - відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, вчинене повторно, в умовах воєнного стану.
Обставиною, що пом'якшує покарання згідно до ст. 66 КК України - є щире каяття.
Обставиною, що обтяжує покарання згідно до ст. 67 КК України - це вчинення кримінального правопорушення особою, що перебувала у стані алкогольного сп'яніння.
При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу яка обвинувачується та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Згідно характеристики заяв та скарг щодо нього не надходило. У період судового розгляду справи в умовах ОСІ одружився з ОСОБА_8 , що підтверджено копією свідоцтва про шлюб. Захисник в судових дебатах повідомила, що ОСОБА_9 вагітна від обвинуваченого, а також він має намір усиновити малолітнього ОСОБА_10 , батьком якого фактично є, але в свідоцтві про це не зазначено.
З урахуванням наведеного, в судових дебатах захисник та обвинувачений просили суд застосувати відносно обвинуваченого положення ст. 69 КК України, та призначити покарання, яке не пов'язано з позбавленням волі.
Дослідивши матеріла кримінального провадження, заслухавши прокурора, обвинуваченого, захисника, суд не вбачає підстав для застосування ст. 69 КК України. Обвинувачений раніше двічі судимий, за злочини корисливого характеру, однак належних висновків для себе не зробив та продовжив антисоціальну поведінку.
Відповідно до ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, але й виправлення засудженого, не має за мету спричинити фізичні страждання або принизити людську гідність, однак враховуючі попередні судимості, санкцію статті за цим кримінальним провадженням, суд вважає, що покарання обвинуваченому можливо та слід призначити у вигляді позбавлення волі в межах санкції ч. 4 ст. 186 КК України.
29.08.2022 року ОСОБА_4 був затриманий, 30.08.2022 року обвинуваченому було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Таким чином, відповідно до вимог ч.5 ст.72 КК України до загального строку покарання, судом зараховується строк попереднього ув'язнення ОСОБА_4 з розрахунку кожному дню позбавлення волі відповідає один день попереднього ув'язнення.
Запобіжний захід обвинуваченому слід залишити тримання під вартою.
Питання про долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.
Арешт, накладений на речові докази на стадії досудового розслідування, у відповідності до ст. 174 КПК України, підлягає скасуванню.
Процесуальні витрати по кримінальному провадженню відсутні.
Цивільний позов не заявлявся.
Керуючись ст. ст. 349, 369, 370, 371, 374, 615 КПК України, ст. ст. 65, 66, 67, ч. 4 ст. 186 КК України,-
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винним у скоєнні злочину передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України і призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі на строк 7 (сім) років.
Запобіжний захід ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили залишити - тримання під вартою в ДУ «Одеський слідчий ізолятор».
У відповідності до вимог ч. 5 ст.72 КК України зарахувати обвинуваченому ОСОБА_4 в строк відбуття покарання у виді позбавлення волі строк його попереднього ув'язнення в період з моменту його затримання, а саме з 29.08.2022 року до набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Заходи забезпечення кримінального провадження, застосовані ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 31.08.2022 року по справі № 496/3890/22, провадження № 1-кс/496/1604/22, ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 31.08.2022 року по справі № 496/3890/22, провадження № 1-кс/496/1605/22 - скасувати.
Речові докази по справі: мопед білого кольору марка «Honda-DIA» рама №F34-1289660; талон №124 на мопед марки «Honda-DIA» рама № НОМЕР_1 та ключи від транспортного засобу,мобільний телефон «MEIZU М5» синього кольору НОМЕР_4 , ІМЕІ2: НОМЕР_3 , маються дві сім-карти, а саме: перша сім-карта «Vodafone UА» НОМЕР_5 , друга сім-карта «KYIVSTAR» НОМЕР_6 - повернути за належністю.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Одеського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення, крім з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України.
Суддя ОСОБА_1