Дата документу Справа № 334/3663/22
Єдиний унікальний №334/3663/22 Головуючий в 1 інст. Телегуз С.М.
Провадження №33/807/610/22 Доповідач в 2 інст. Тютюник М.С.
24 листопада 2022 року місто Запоріжжя
Суддя Запорізького апеляційного суду Тютюник М.С., за участю адвоката Павленка В.С., розглянувши в залі Запорізького апеляційного суду у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою адвоката Павленка В.С. на постанову Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 28 вересня 2022 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_1
визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130 КУпАП та на нього, з урахуванням ст. 36 КУпАП, накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік, стягнуто судовий збір.
Згідно з оскаржуваною постановою, 22.08.2022 року о 08:57 в м. Запоріжжя, Дніпровський район, траса Н-08, Дніпровська ГЕС, колона №16, водій ОСОБА_1 керував автомобілем «ВАЗ 21011», р/н НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння, огляд на стан алкогольного сп'яніння зі згоди водія проводився з застосуванням технічного приладу «Алкотест Драгер 6820», результат 2,61%, чим порушив п.2.9а ПДР України. Від підпису, отримання копії протоколу та надання пояснень відмовився. Відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП.
Крім того, 22.08.2022 року о 17:57 в м. Запоріжжя, Дніпровський район, вул. Істоміна 74, водій ОСОБА_1 керував автомобілем «ВАЗ 21011», р/н НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння, огляд на стан алкогольного сп'яніння зі згоди водія проводився з застосуванням технічного приладу «Алкотест Драгер 6820», результат 2,83%, чим порушив п.2.9а ПДР України. Від керування транспортним засобом відсторонений, про повторність попереджений. Від підпису, отримання копії протоколу та надання пояснень відмовився. Відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП.
Не погоджуючись з вказаною постановою суду першої інстанції, адвокат Павленко В.С. звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій зазначив, що постанова суду є незаконною, не обґрунтованою, а тому підлягає скасуванню з наступних підстав. Так, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази керування ОСОБА_1 транспортним засобом, що підтверджується відеозаписом події. Що стосується результатів огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння від 22.08.2022, результат якого склав 2,61%, то на думку сторони захисту, технічний прилад був несправним, оскільки останнє калібрування приладу відбувалося 02.11.2021 року, тобто з порушенням вимог щодо його шестимісячного строку повторного калібрування. Звертає увагу щодо відсутності доказів відсторонення ОСОБА_1 від керування та передачі керування іншій уповноваженій особі, тобто поліцейські навмисно надали ОСОБА_1 дозвіл рухатись на транспортному засобі з ціллю повторного притягнення його до адміністративної відповідальності. Посилаючись на ст. ст. 61,62 Конституції України вказує, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Просить постанову суду скасувати, провадження у справі відносно ОСОБА_1 закриті на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.
Враховуючи обізнаність ОСОБА_1 про час та дату судового засідання в суді апеляційної інстанції, та присутність захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - адвоката Павленка В.С., який зазначив про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності ОСОБА_1 , суддя вважає за можливе розглянути справу за відсутністю ОСОБА_1 , що не суперечить положенням ч. 6 ст. 294 КУпАП України.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши думку адвоката Павленка В.С., який підтримав апеляційну скаргу, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, вважаю, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню у зв'язку з наступним.
Так, відповідно до ст.ст. 252, 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно, всебічно та об'єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з'ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Вказані вимоги закону під час розгляду даної справи виконані судом першої інстанції.
Вирішуючи питання за доводами апеляційної скарги, суддя апеляційної інстанції констатує, що висновки суду щодо наявності в діяхОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130 КУпАП, засновані на досліджених в судовому засіданні доказах та є обґрунтованими.
Так, винаОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, відповідальність за які передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП за обставин зазначених в протоколах про адміністративне правопорушення серії ААД № 388716 та ААД № 388501 від 22.08.2022 року та визнаних судом доведеними підтверджується:
направленнями на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння до КНП «Обласний клінічний заклад з надання психіатричної допомоги» ЗОР від 22.08.2022 року, відповідно до яких ОСОБА_1 відмовився від огляду в медичному закладі;
результатом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням технічного приладу «Алкотест Драгер 6820» від 22.08.2022 року, тест №1420, результат 2,61%;
результатом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням технічного приладу «Алкотест Драгер 6820» від 22.08.2022 року, тест №1422, результат 2,83%;
актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, відповідно до якого огляд на стан алкогольного сп'яніння проводився за допомогою технічного приладу «Алкотест Драгер 6820», результат 2,61%;
актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, відповідно до якого огляд на стан алкогольного сп'яніння проводився за допомогою технічного приладу «Алкотест Драгер 6820», результат 2,83%;
відеозаписами подій.
Суд дослідив всі наявні в матеріалах справи докази, надав їм належну оцінку та прийшов до правильного висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні вказаних адміністративних правопорушень.
З такими висновками суду першої інстанції погоджується і апеляційний суд.
Посилання в апеляційній скарзі щодо відсутності доказів керування ОСОБА_1 транспортним засобом перевірені апеляційний судом і встановлено наступне.
Так, перший епізод вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, який зафіксований 22.08.2022 року о 08:57 год. дійсно свідчить про відсутність саме фіксації керування ОСОБА_1 транспортним засобом, проте факт керування підтверджує сам водій ОСОБА_1 при розмові з працівником поліції.
Зокрема, відеозаписом події, долученого до справи, зафіксовано перебування ОСОБА_1 біля свого автомобіля на момент перевірки документів працівниками поліції. Далі поліцейський запитує чи керував він транспортним засобом, на що ОСОБА_1 відповідає ствердно, потім пропонують надати документи і останній виконує вказівку поліцейського.
Після чого, працівник патрульної поліції повідомляє про ознаки алкогольного сп'яніння у ОСОБА_1 та пропонує пройти огляд на місці за допомогою спецприладу, на що водій погоджується і добровільно проходить огляд за допомогою приладу «Драгер», за результатами якого вміст алкоголю склав 2,61 проміле. При цьому, на запитання поліцейського про вживання алкогольних напоїв ОСОБА_1 повідомляє, що вживав пиво.
Стосовно другого епізоду вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, який зафіксовано 22.08.2022 року о 17:57 год., то відео фіксацією зафіксований факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом «ВАЗ 21011», р/н НОМЕР_1 , за яким їдуть працівники поліції, автівка зупиняється і з неї виходить ОСОБА_1 . Далі, відображено проходження огляду ОСОБА_1 за допомогою приладу «Драгер», за результатами якого вміст алкоголю склав 2,83 проміле та подальше складання протоколу.
При цьому, оскільки ОСОБА_1 незгоду з результатами огляду не висловлював, то працівники поліції не пропонували йому пройти освідування у медичному закладі, що узгоджується із положеннями ч.2 ст.266 КУпАП.
Отже, з огляду на сукупність вказаних обставин, у апеляційного суду не виникає сумнівів щодо керування ОСОБА_1 транспортним засобом у вказаний час та у зазначених місцях, а позиція ОСОБА_1 спрямована на уникнення останнього від адміністративної відповідальності за допущені правопорушення.
Відповідаючи на доводи сторони захисту щодо несправності технічного приладу, оскільки останнє калібрування приладу відбувалося 02.11.2021 року, тобто з порушенням вимог щодо його шестимісячного строку повторного калібрування апеляційний суд виходить із наступного.
Так, використання медичних виробів, «газоаналізатор Drager Alkotest», які були завезені та реалізовані на території України, та введені в експлуатацію користувачем протягом терміну дії свідоцтва про державну реєстрацію є можливим за умов додержання вимог щодо повірки (калібрування) та інших нормативних документів, що підтверджують вірність результатів вимірювання.
Наказом Держлікслужби№ 1529 від 29 грудня 2014 року затверджено перелік зареєстрованих медичних виробів, які вносяться до державного реєстру медичної техніки та виробів медичного призначення, де в пункті 43 вказано газоаналізатори «Drager Alcotest», реєстрація та строк дії свідоцтва яких необмежений. Жодних обмежень щодо виду газоаналізатору за номером не передбачено.
Відповідно до сертифікату затвердженого типу засобів вимірювальної техніки №UA-MI/1-96-2014 виданий 01 вересня 2014 року (серія А № 007292) виданий фірмі Drager Safety AG & Co KGaA, Німеччина, на підставі позитивних результатів державних контрольних випробувань Міністерством економічного розвитку і торгівлі України, затверджений тип засобів вимірювальної техніки «Газоаналізатори Alkotest …, Interlock XT», який зареєстровано в Державному реєстрі засобів вимірювальної техніки за номером Н788-14. Газоаналізатори Alkotest…, Interlock XT під час випуску з виробництва підлягають повірці. Міжповірочний інтервал, установлений під час затвердження типу засобів вимірювальної техніки 1рік .
Наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 13 жовтня 2016 року № 1747 «Про затвердження міжповірочних інтервалів законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, за категоріями» встановлено міжповірочний інтервал вимірювачів вмісту алкоголю в крові та повітрі, що видихається1 рік.
Тобто, технічні засоби, що використовуються органами національної поліції для проведення огляду водіїв на стан алкогольного сп'яніння, проходять технічне обслуговування з інтервалом в 1 рік.
З роздрукованих результатів приладу Драгер «Алкотест 6820», за допомогою якого ОСОБА_1 проходив двічі огляд, вбачається, що останнє калібрування приладу проводилось 02.11.2021 року, відтак підстави для визнання його результатів недійними відсутні.
Інші доводи, на які вказує апелянт, а саме те, що працівники поліції не відсторонили його від керування автомобілем не впливають на висновки місцевого суду про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Ці твердження не можуть слугувати підставою для скасування чи зміни судового рішення, яке є законним та справедливим.
Апеляційний суд бере до уваги правову позицію, викладену у рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, де Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Отже, ОСОБА_1 , реалізуючи своє право керувати автомобілем, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі згідно зі встановленими нормами закону.
Переконливих доводів, які би спростовували висновки суду першої інстанції про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. ст. 130 КУпАП, апеляційному суду не надано. Будь яких додаткових доказів на спростування висновків суду першої інстанції крім тих, які були досліджені судом першої інстанції, апелянтом не надано.
Враховуючи вищезазначене, апеляційний суд доходить висновку, що місцевим судом ОСОБА_1 обґрунтовано визнаний винуватим у вчиненні передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративних правопорушень; що адміністративне стягнення на нього накладено згідно зі ст. ст. 33-36, КУпАП, є таким, що відповідає як характеру та ступеню адміністративного правопорушення, так і особі правопорушника, а також передбаченій ст. 23 КУпАП меті адміністративного стягнення.
При цьому, з огляду на встановлені фактичні обставини та призначене стягнення відповідно до вимог ст. 36 КУпАП, не можна вважати, що водій двічі був притягнутий до адміністративної відповідальності за одне й те саме адміністративне правопорушення.
Тому, на переконання апеляційного суду, оскаржувана постанова, як законна та обґрунтована, підлягає залишенню без зміни, а подана адвокатом Павленко В.С. апеляційна скарга, доводи якої не знайшли свого підтвердження та є безпідставними, - без задоволення.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд
апеляційну скаргу адвоката Павленка В.С. залишити без задоволення.
Постанову судді Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 28 вересня 2022 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130 КУпАПз накладенням стягнення відповідно до ст. 36 КУпАП - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною, й оскарженню не підлягає.
Суддя Запорізького
апеляційного суду М.С. Тютюник