Справа № 138/281/22
Провадження № 22-ц/801/1896/2022
Категорія: 70
Головуючий у суді 1-ї інстанції Цибульський О. Є.
Доповідач:Береговий О. Ю.
01 грудня 2022 рокуСправа № 138/281/22м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Берегового О.Ю. (суддя-доповідач),
суддів: Панасюка О.С., Шемети Т.М.,
учасники справи:
позивач: ОСОБА_1 ,
відповідач: ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 12 травня 2022 року, ухвалене місцевим судом під головуванням судді Цибульського О.Є., дата складення повного тексту невідома,
встановив:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування.
В лютому 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення аліментів.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 є дочкою відповідача ОСОБА_2 . На даний час їй виповнилося 18 років і вона навчається на факультеті економіки, менеджменту та права Вінницького торговельно-економічного інституту КНТЕУ. Позивачу фінансово допомагає мати, однак їй важко самій утримувати позивача. Навчання зумовлює витрати, як то купівля повсякденного одягу, учбової літератури, засобів гігієни, ліків, продуктів харчування та витрат на транспорт. Відповідач фізично здоровий, є приватним підприємцем, однак добровільно надавати допомогу відмовляється. Тому вона звернулася до суду та просить суд стягнути з відповідача на її користь аліменти на її утримання, в розмірі 1/4 частини від його заробітку щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму встановленого для дитини відповідного віку, починаючи з дня подання позову до суду і до закінчення навчання, чи до досягнення нею двадцяти трьох років - у зв'язку з тим, яка з цих обставин настане першою.
Рішення суду першої інстанції і мотиви його ухвалення.
Заочним рішенням Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 12 травня 2022 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , як повнолітньої дитини, яка навчається, аліменти в твердій грошовій сумі в розмірі 1/4 частки заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно, на період навчання у Вінницькому торговельно-економічному інституті КНТЕУ, починаючи з 09 лютого 2022 року і до закінчення навчання, але не більше ніж до досягнення нею двадцяти трьох років.
Cуд першої інстанції врахував матеріальне становище позивача, яка навчається, матеріальне становище відповідача і вважав, що аліменти слід визначити в розмірі ј частки заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно, починаючи з дня подачі заяви до суду і до закінчення ОСОБА_1 навчання, але не більше ніж до досягнення нею двадцяти трьох років.
Провадження в суді апеляційної інстанції.
Не погоджуючись з таким рішенням відповідач ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким стягнути з нього на користь ОСОБА_1 аліменти в твердій грошовій сумі в розмірі 1800 грн. щомісячно, на період навчання у Вінницькому торговельно-економічному інституті КНТЕУ, починаючи з 09 лютого 2022 року і до закінчення навчання, але не більше ніж до досягнення нею 23 років.
Апеляційна скарга мотивована тим, що на думку заявника суд попередньої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення не врахував його скрутного матеріального становища, він не має постійної офіційної роботи, отримує дохід від випадкової роботи, пов'язаної з використанням фізичної праці, здійснює догляд за своєю одинокою матір'ю ОСОБА_3 1943 р.н. Крім того, за час перебування в шлюбі з ОСОБА_4 , яка перебуває в декретній відпустці, має двох малолітніх дітей ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідач позов визнає частково в твердій грошовій сумі в розмірі 1800 грн. на місяць, що складає в сукупному річному розмірі суму, більшу за вартість навчання доньки за рік. Даною сумою аліментів він цілком перекриє її витрати за навчання, а також витрати на придбання підручників та інших необхідних для навчання канцелярських предметів.
Звертає увагу суду, що за результатами виконання наявного виконавчого провадження, з нього стягується сума в 2953,50 грн., яка є непосильною для нього та перевищує потребу його дочки для продовження навчання в два рази.
24 жовтня 2022 року від позивача ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому остання заперечила аргументи заявника викладені в ній та просила відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення суду першої інстанції без змін.
Відзив на апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що відповідачем не доведено того факту, що в нього відсутні кошти на сплату їй ј частини заробітку зі всіх видів його доходу, що є мінімальним розміром аліментів. Відповідач з 31 жовтня 2006 року працює ФОП, а видом діяльності його є перевезення вантажним автомобільним транспортом, в його власності є 16 вантажних автомобілей, а також є нерухомість. Дані докази суду не надавалися, оскільки відповідач не надав заперечень.
Крім того, у відзиві на апеляційну скаргу позивач ОСОБА_1 заявила клопотання про витребування доказів, зокрема, з Могилів-Подільського ДПІ ГУ ДПС у Вінницькій області для встановлення інформації щодо здійснення підприємницької діяльності ОСОБА_2 та з Територіального сервісного центру 0543 РСЦ ГСЦ МВС у Вінницькій області, з метою встановлення інформації щодо наявності у власності ОСОБА_2 транспортний засобів.
Вінницький апеляційний суд, ознайомившись із вищевказаним клопотанням дійшов висновку про відмову в його задоволенні з огляду на таке.
Згідно з ч. 3 ст. 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Відповідно до ч.1 ст. 84 ЦПК України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом.
Відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 12 ЦПК України суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.
Суд апеляційної інстанції вважає, що правових підстав для задоволення клопотання позивача ОСОБА_1 про витребування доказів немає, оскільки вона не заявляла клопотання про їх витребування в суді першої інстанції та суду апеляційної інстанції не надано доказів неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від позивача.
Позиція суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Згідно положень ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Враховуючи вищенаведені норми, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вказаним вимогам рішення суду відповідає.
Судом встановлено, що згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , батьками ОСОБА_1 є ОСОБА_2 та ОСОБА_5 (а.с.6).
Як вбачається з довідки Вінницького торговельно-економічного інституту КНТЕУ, ОСОБА_1 навчається в даному навчальному закладі на 1-ому курсі денної форми навчання з 01 вересня 2021 року по 30 червня 2025 року (а.с.7).
Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспорюваного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно з частиною другою статті 27 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до положень ст. 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
Статтею 199 Сімейного кодексу України (далі - СК України) передбачено обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання. Якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу; право на утримання припиняється у разі припинення навчання; право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
Згідно із ст. 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу.
Статтею 182 СК України встановлено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
На відміну від правовідносин щодо участі батьків у додаткових витратах на дитину до досягнення нею повноліття (стаття 185 СК України), правовідносини щодо обов'язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка передбачає, зокрема обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 цього Кодексу). При визначенні розміру аліментів необхідно враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Норми цієї глави не встановлюють самостійного, окремого від аліментних зобов'язань, обов'язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами.
Як роз'яснено в п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15.05.2006 N 3 обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу .
Зазначена правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 24 січня 2019 року у справі № 225/1447/16-ц та від 17 квітня 2019 року у справі № 644/3610/16-ц.
Стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов'язані утримувати своїх повнолітніх дітей, що продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років.
Сімейний кодекс України виходить із принципів рівності прав та обов'язків батьків. Відповідно до закону надавати матеріальну допомогу повнолітньому сину чи доньці, які продовжують навчання, зобов'язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким з них проживає їх син (дочка).
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Разом з тим, судом при визначенні розміру аліментів мають бути враховані вартість навчання, вартість підручників, проїзду до навчального закладу та проживання за місцем його знаходження.
Аналогічна правова позиція висвітлена в Постанові Верховного Суду від 17 червня 2020 року у справі № 761/10510/17.
Відтак з системного аналізу вказаних норм слідує, що під час розгляду справ за позовом про стягнення аліментів на повнолітніх дітей, які продовжують навчання, підлягають доказуванню та встановленню обставини, зокрема, потреба повнолітньої дитини в матеріальній допомозі у зв'язку з продовженням навчання та наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
При цьому, подаючи до суду позовну заяву, особа має довести наявність вищевказаних фактів, які надають право стягувати аліменти на повнолітню дочку, сина, що продовжують навчання.
Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
При цьому, стягнення аліментів на дитину, яка продовжує навчатися, пов'язано не лише з необхідністю оплатити навчання, але покликано також забезпечити дитині достатній матеріальний стан (певні побутові речі, соціальний і культурний розвиток), адже через навчання дитина практично не має змоги працювати і самостійно заробляти кошти.
Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції, належним чином дослідивши та давши оцінку поданим сторонами доказам, враховуючи положення статей 182, 198, 199, 200 СК України, дійшов правомірного висновку про те, що повнолітня донька ОСОБА_2 - ОСОБА_1 на день звернення до суду не досягла 23 років, навчається на денній формі навчання Вінницького торговельно-економічного інституту КНТЕУ, факультету економіки менеджменту та права, у зв'язку із чим позбавлена можливості працевлашутватися та отримувати дохід, тому потребує матеріальної допомоги, а батько ОСОБА_2 зазначену допомогу має змогу надавати, тому правомірно стягнув з останнього на користь позивача аліменти на період її навчання згідно із вимогами закону у розмірі ј частини від усіх видів доходу.
Той факт, що відповідач за його твердженням офіційно не працює, має скрутне матеріальне становище, здійснює догляд за своєю одинокою матір'ю та має на утримані від іншого шлюбу двох малолітніх дітей, не є підставою для зменшення розміру аліментів, оскільки обов'язок утримувати свою повнолітню доньку, яка продовжує навчатися після досягнення повноліття, покладається на обох батьків. При цьому, ОСОБА_2 є дорослою та працездатною особою, який здатний забезпечити особисті потреби разом із теперішньою сім'єю та потреби повнолітньої дитини від попереднього шлюбу, у зв'язку із її навчанням. Доказів про існування у нього обмежень до праці за станом здоров'я, або з інших поважних причин матеріали справи не містять.
Аліменти в твердій грошовій сумі в розмірі 1800 грн. щомісячно, які відповідач готовий сплачувати на користь своєї доньки на теперішній час на думку апеляційного суду є безумовно недостатніми, враховуючи вартість навчання ОСОБА_1 у Вінницькому торговельно-економічному інституті КНТЕУ (а.с.95), проїзду до навчального, а також необхідність придбання певних побутових речей, підручників, канцелярських товарів, одягу, в тому числі забезпечення соціального і культурного розвитку.
Інші доводи скарги, щодо необґрунтованого висновку суду першої інстанції про задоволення позову, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки такі доводи зводяться до викладення обставин справи із наданням особистих коментарів та тлумаченням норм чинного законодавства на власний розсуд, висвітлення цих обставин у спосіб, що є зручним для апелянта, що має за мету задоволення апеляційної скарги, а не спростування висновків суду першої інстанції.
Отже, колегія суддів приходить до висновку, що розглядаючи зазначений спір, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку згідно із положеннями ЦПК України, правильно встановив обставини справи, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи, висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32).
Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no. 2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41).
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381-384, 389 ЦПК України, суд, -
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Заочне рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 12 травня 2022 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий О.Ю. Береговий
Судді: О.С. Панасюк
Т.М. Шемета