Постанова від 22.11.2022 по справі 923/326/21

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2022 року м. ОдесаСправа № 923/326/21

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Колоколова С.І.

суддів: Принцевської Н.М., Савицького Я.Ф.

секретар судового засідання: Кратковський Р.О.

за участю представників сторін:

від прокуратури - не з'явився;

від позивача-1 - не з'явився;

від позивача-2 -не з'явився;

від відповідача-1 - не з'явився;

від відповідача-2 - не з'явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Херсонрегіонгаз"

на рішення Господарського суду Херсонської області від „23” липня 2021р., повний текст якого складено та підписано „08” листопада 2021р.

у справі № 923/326/21

за позовом Першого заступника керівника обласної прокуратури в інтересах держави в особі

позивача-1: Херсонської обласної ради,

позивача-2: Департаменту соціального розвитку Херсонської обласної державної адміністрації

до відповідача-1: Комунального закладу Херсонської обласної ради "Дніпрянський психоневрологічний будинок-інтернат"

відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Херсонрегіонгаз"

про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 65499,96 грн., головуючий суддя - Соловйов К.В.

місце ухвалення рішення: Господарський суд Херсонської області

Сторони належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги.

ВСТАНОВИВ:

В березні 2021 року Перший заступник керівника обласної прокуратури звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовом в інтересах держави в особі Херсонської обласної ради (позивач-1) та Департаменту соціального розвитку Херсонської обласної державної адміністрації (позивач-2) до Комунального закладу Херсонської обласної ради "Дніпрянський психоневрологічний будинок-інтернат" (відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Херсонрегіонгаз" (відповідач-2) про:

- визнання недійсним п.1 додаткової угоди №02/1 від 28.02.2019 року до договору постачання природного газу № 8-3327Б-РГ від 12.02.2019 року, укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю "Херсонрегіонгаз" та Комунальним закладом Херсонської обласної ради "Дніпрянський психоневрологічний будинок-інтернат";

- визнання недійсним п.1 додаткової угоди №02/2 від 28.02.2019 року до договору постачання природного газу № 8-3327Б-РГ від 12.02.2019 року, укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю "Херсонрегіонгаз" та Комунальним закладом Херсонської обласної ради "Дніпрянський психоневрологічний будинок-інтернат";

- визнання недійсним п.1 додаткової угоди №02/3 від 28.02.2019 року до договору постачання природного газу № 8-3327Б-РГ від 12.02.2019 року, укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю "Херсонрегіонгаз" та Комунальним закладом Херсонської обласної ради "Дніпрянський психоневрологічний будинок-інтернат";

- стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Херсонрегіонгаз" на користь Департаменту соціального розвитку Херсонської обласної державної адміністрації надмірно сплачені грошові кошти в сумі 65 499,96 грн.

Позовні вимоги мотивовано посиланням на приписи ст.ст.3, 36 Закону України "Про публічні закупівлі", ст.ст.42, 180 Господарського та ст.ст.6, 13, 16, 203, 215, 1212 Цивільного кодексів України та обґрунтовано тим, що 28.02.2019 між відповідачами було укладено три додаткові угоди до договору від 12.02.2019 №8-3327Б-РГ постачання природного газу, за якими протягом одного дня ціну одиниці товару було збільшено у загальному розмірі на 21,5%, за відсутності встановлених спеціальним законом обставин та підстав для збільшення ціни товару (за відсутності відповідних коливань ціни на товар на ринку), наслідком чого стало зменшення кількості придбаного замовником закупівель (відповідачем-1) товару, згідно з цим договором від 12.02.2019 №8-3327Б-РГ, що є порушенням економічних інтересів держави, оскільки одними з принципів закупівлі за державні кошти є максимальна економія та ефективність, добросовісна конкуренція учасників.

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 23.07.2021 року по справі №923/326/21 (суддя Соловйов К.В.) позовні вимоги задоволено в повному обсязі. Визнано недійсним пункт 1 додаткової угоди № 02/1 від 28.02.2019 до укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Херсонрегіонгаз" та Комунальним закладом Херсонської обласної ради "Дніпрянський психоневрологічний будинок-інтернат" договору від 12.02.2019 № 8-3327Б-РГ постачання природного газу. Визнано недійсним пункт 1 додаткової угоди № 02/2 від 28.02.2019 до укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Херсонрегіонгаз" та Комунальним закладом Херсонської обласної ради "Дніпрянський психоневрологічний будинок-інтернат" договору від 12.02.2019 № 8-3327Б-РГ постачання природного газу. Визнано недійсним пункт 1 додаткової угоди № 02/3 від 28.02.2019 до укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Херсонрегіонгаз" та Комунальним закладом Херсонської обласної ради "Дніпрянський психоневрологічний будинок-інтернат" договору від 12.02.2019 № 8-3327Б-РГ постачання природного газу. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Херсонрегіонгаз" на користь Департаменту соціального розвитку Херсонської обласної державної адміністрації 65499,96грн надміру сплачених коштів. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Херсонрегіонгаз" на користь Херсонської обласної прокуратури 4540,00грн компенсації на сплату судового збору. Стягнуто з Комунального закладу Херсонської обласної ради "Дніпрянський психоневрологічний будинок-інтернат" на користь Херсонської обласної прокуратури 4540,00грн компенсації на сплату судового збору.

Судове рішення мотивовано тим, що наявними у справі доказами підтверджений факт порушення відповідачами вимог п.2 ч.4 ст.36 Закону України "Про публічні закупівлі" (в редакції за станом на 28.02.2019 - дату укладання оспорюваних додаткових угод) під час укладення 28.02.2019 додаткових угод № 02/1, № 02/2, № 02/3 до договору від 12.02.2019 № 8-3327Б-РГ постачання природного газу, а саме: підписання вказаних угод за відсутності документального підтвердження коливання ціни на товар, що свідчить про наявність правових підстав для визнання трьох вказаних додаткових угод недійсними.

Крім того, судом було перевірено наданий прокурором розрахунок заявленої до стягнення суми грошових коштів та встановлено, що такий розрахунок не містить арифметичних помилок та відповідає наявним у справі доказам щодо обсягів поставки відповідачем-2 відповідачеві-1 природного газу на умовах договору від 12.02.2019 № 8-3327Б-РГ постачання природного газу в лютому та березні 2019 року (згідно з актами № 249-3327-4Г1 від 28.02.2019 та № 250-3327-4Г1 від 31.03.2019 приймання-передачі природного газу), а також доказам щодо ціни даного природного газу та щодо розміру оплати обсягів природного газу, які зазначені в цих актах № 249-3327-4Г1 від 28.02.2019 та № 250-3327-4Г1 від 31.03.2019 (за платіжними дорученнями відповідача-1 від 04.03.2019 № 233 та від 11.04.2019 № 413). Таким чином, на підставі додаткових угод №02/1, 02/2, 02/3 від 28.02.2019 до договору від 12.02.2019 № 8-3327Б-РГ постачання природного газу надмірно сплачено бюджетних коштів на загальну суму 65499,96грн.

Щодо наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави за вказаним позовом судом зазначено, що беручи до уваги невжиття компетентними органами протягом розумного строку після того, як їм достеменно стало відомо про можливе порушення інтересів держави, жодних заходів для захисту цих інтересів, зокрема, незвернення останніх самостійно до господарського суду з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та забезпечив би захист інтересів держави, у прокурора були наявні обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та, як наслідок, звернення до суду з таким позовом, що за встановлених у справі обставин відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини. Крім того, наявні у справі докази підтверджують дотримання прокурором порядку звернення до суду з позовом в інтересах держави, який встановлено за ч.4 ст.23 Закону України "Про прокуратуру".

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Херсонрегіонгаз" звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати повністю рішення Господарського суду Херсонської області від 23.07.2021р. у справі №923/326/21 та ухвалити нове рішення, яким залишити позов без розгляду.

Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом норм матеріального та процесуального права, без належного дослідження доказів, суттєвих обставин справи, які мають істотне значення, а саме:

- на думку скаржника, прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і змінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави, насамперед, орган державного фінансового контролю, а саме Південний офіс Держаудитслужби, який є належним органом, який уповноважений державою здійснювати відповідні функції щодо реалізації державної політики у сфері закупівель та має захищати інтереси держави;

- визнання ані додаткових угод договору, а тим більше визнання додаткових угод недійсними в частині, не є належним способом захисту прав, адже нікчемний правочин в повному обсязі є недійсним в силу закону. Тобто, визнання судом першої інстанції пунктів додаткових угод №1,2,3 до Договору від 12.02.2019 №8-3327Б-РГ постачання природного газу не відповідає чинному законодавству;

- виконання умов договору постачання природного газу не лише не призвело до фактичного отримання відповідачем-1 (споживачем за договором) меншої від необхідної йому кількості природного газу, але й забезпечило додаткову економію бюджетних коштів в розмірі 60 379,36 грн., що цілком відповідає як суспільним інтересам, так і меті проведення публічних закупівель відповідно до Закону України «Про публічні закупівлі»;

- Департамент соціального розвитку Херсонської обласної державної адміністрації не є стороною Договору постачання природного газу від 12.02.2019 №8-3327Б-РГ, укладеного між Комунальним закладом Херсонської обласної ради "Дніпрянський психоневрологічний будинок-інтернат" та ТОВ "Херсонрегіонгаз", а відтак і не може бути отримувачем надміру сплачених за цим договором коштів.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.12.2021 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Херсонрегіонгаз" про поновлення строку на апеляційне оскарження задоволено; поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Херсонрегіонгаз" строк на апеляційне оскарження; зупинено дію рішення Господарського суду Херсонської області від 23.07.2021 року у справі № 923/326/21; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Херсонрегіонгаз" на рішення Господарського суду Херсонської області від „23” липня 2021р. у справі № 923/326/21; призначено розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Херсонрегіонгаз" на 17 лютого 2022 року о 10:00 год.

09.02.2022р. від Товариства з обмеженою відповідальністю "Херсонрегіонгаз" надійшло клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, в якому останній просить провести судове засідання в режимі відеоконференції, а забезпечення судового засідання доручити Господарському суду Херсонської області.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.02.2022 у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Херсонрегіонгаз" про участь у судовому засіданні 17.02.2022 року о 10:00 в режимі відеоконференції по справі № 923/326/21 відмовлено.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.02.2022 продовжено строк розгляду справи №923/326/21 на термін, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, пов'язаних з належним повідомленням учасників справи про час та місце проведення наступного судового засідання. Повідомлено учасників справи про те, що розгляд апеляційної скарги у справі №923/326/21 відбудеться 31 березня 2022 року об 11:30 год. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.03.2022 рекомендовано учасникам справи утриматися від відвідування суду. Свої процесуальні права та обов'язки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України, реалізовувати з урахуванням рекомендацій “Особливості здійснення правосуддя на території, на якій введено воєнний стан”, опублікованих 04 березня 2022 року на веб-сайті Верховного Суду за посиланням: https://supreme.court.gov.ua/supreme/pres-centr/news/1261727/, та наказу в.о. голови Південно-західного апеляційного господарського суду “Про встановлення особливого режиму роботи Південно-західного апеляційного господарського суду в умовах воєнного часу” №6-ОД від 28.02.2022, опублікованих 01 березня 2022 року на веб-сайті Південно-західного апеляційного господарського суду за посиланням: https://swag.court.gov.ua/sud4872/pres-centr/news/1260585/. Повідомлено учасників справи про можливість подати процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо, вчинити інші процесуальні дії в електронній формі, з використанням власного електронного цифрового підпису, прирівняного до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис". Повідомлено, що про дату, час та місце судового засідання учасники справи будуть повідомлені додатково. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.07.2022 повідомлено учасників справи про те, що судове засідання у справі №923/326/21 відбудеться 29.09.2022 о 10:30год.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.09.2022 повідомлено учасників справи про те, що розгляд апеляційної скарги у справі №923/326/21 відбудеться 13 жовтня 2022 року о 15:30 год.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.10.2022 повідомлено учасників справи про те, що розгляд апеляційної скарги у справі №923/326/21 відбудеться 22 листопада 2022 року о 12:00 год.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, не повідомивши суд завчасно про причини неявки. Про дату, час та місце проведення судового засідання по справі сторони повідомлені належним чином.

Враховуючи положення ч.12 ст.270 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, судова колегія вважає за можливе розглянути подану апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції за відсутністю вказаних представників сторін.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.

Як встановлено господарським судом та підтверджено під час апеляційного перегляду, 12.02.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Херсонрегіонгаз" ("Постачальник") та Комунальним закладом Херсонської обласної ради "Дніпрянський психоневрологічний будинок-інтернат" ("Споживач") було укладено договір постачання природного газу №8-3327Б-РГ (далі договір №8-3327Б-РГ від 12.02.2019), відповідно до пункту умов якого Постачальник зобов'язався постачати Сспоживачу в період з 01.02.2019 по 31.12.2019 природний газ за ціною 9170,33грн за 1000м3, з урахуванням податку на додану вартість, в загальному обсязі 67,500тис.м3 та загальною вартістю 618997,57грн, у щомісячних обсягах постачання, що узгоджені між постачальником та споживачем за пунктом 1.3 додатку № 1 до даного договору, а Споживач, в свою чергу, зобов'язався оплачувати Постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, які визначені умовами даного договору.

Згідно з п.4.1. договору в подальшому (після укладання договору) ціна на газ визначається на офіційному сайті постачальника, й у разі зміни постачальником, така ціна є обов'язковою для сторін даного договору, а споживач, підписавши даний договір погоджується з вказаним порядком визначення та зміни ціни.

Згідно з п.4.2. договору ціна газу підлягає зміні з наступних підстав:

1) зміни кон'юнктури ринку (зміна закупівельної ціни газу у власників ресурсу (газодобувних підприємств, оптових продавців, власників імпортованого природного газу);

2) набрання чинності нормативно-правовими актами, що безпосередньо впливають на ціну газу, включаючи, але не обмежуючись, введенням в дію актів законодавства, що покладають на постачальника обов'язок укладення договорів транспортування та/або розподілу природного газу або договорів, що унеможливлюють постачання газу споживачу, без укладення такого роду договорів; прийняття нормативно-правових актів, що створюють для постачальника додаткові фінансові витрати, пов'язані із постачанням газу споживачу (будь-які види фінансових забезпечень, гарантій; вимоги щодо збільшення страхового запасу газу; збільшення тарифів на транспортування та/або розподіл природного газу, тощо;

3) надання споживачем заявки на коригування договірних планових обсягів газу та/або підтверджених обсягів газу, у сторону збільшення;

4) з будь-яких інших підстав.

Згідно з п.4.3. договору у разі зміни на офіційному веб-сайті постачальника цін на газ, з урахуванням п.5.4.4. договору, вони є обов'язковими за цим договором з моменту введення їх в дію (з дати, зазначеної у відповідному прейскуранті), а споживач самостійно відслідковує інформацію щодо ціни на відповідний місяць поставки і вважається повідомленим про зміну ціни з дати розміщення інформації на веб-сайті постачальника.

Згідно з п.5.4.4. договору постачальник зобов'язаний повідомити споживача про намір внесення змін до договору постачання природного газу не пізніше, ніж за 30-ть днів до запланованого набрання чинності таких змін, й така інформація може бути надана споживачу в будь-який спосіб: розміщення на веб-сайті постачальника, відправлення електронного повідомлення на електронну пошту споживача, письмове повідомлення тощо.

Згідно з п.9.2. договору усі зміни та доповнення до договору оформлюються письмово та підписуються уповноваженими представниками сторін договору.

28.02.2019 (з урахуванням відомостей, що містить протокол засідання від 03.01.2019 тендерного комітету відповідача-1) між відповідачами у справі було укладено три наступні додаткові угоди до вказаного договору:

-№ 02/1, за якою ціна на природний газ збільшена до 10087,36грн за 1000м3, при незмінній загальній сумі договору, й тому обсяг постачання газу зменшений до 61,363тис.м3;

-№ 02/2, за якою ціна на природний газ збільшена до 11096,09грн за 1000м3, при незмінній загальній сумі договору, й тому обсяг постачання газу зменшений до 55,785тис.м3;

-№ 02/3, за якою ціна на природний газ збільшена до 11695,44грн за 1000м3, при незмінній загальній сумі договору, й тому обсяг постачання газу зменшений до 52,926тис.м3.

Згідно з актом № 249-3327-4Г1 від 28.02.2019 приймання-передачі природного газу за лютий 2019 року відповідачем-2 в лютому 2019 року було поставлено відповідачеві-1 23,642тис.м3 газу, загальною вартістю 276503,59грн.

Тобто, ціна природного газу відповідача-2 для відповідача-1 у лютому 2019 року склала 11695,43грн за 1000м3.

11695,43грн = 276 503,59грн / 23,642тис.м3

Платіжним дорученням № 233 від 04.03.2019 відповідачем-1 сплачено відповідачеві-2 276503,59грн вартості вказаних 23,642тис.м3 природного газу.

Згідно з актом № 250-3327-4Г1 від 31.03.2019 приймання-передачі природного газу за березень 2019 року відповідачем-2 в березні 2019 року було поставлено відповідачеві-1 6,759тис.м3 газу, загальною вартістю 67783,57грн.

Тобто, ціна природного газу відповідача-2 для відповідача-1 у березні 2019 року склала 10029,63грн за 1000м3.

10029,63грн = 67783,57грн. / 6,759тис.м3

Платіжним дорученням № 413 від 11.04.2019 відповідачем-1 сплачено відповідачеві-2 67783,57грн. вартості вказаних 6,759тис.м3 природного газу.

В адресованому Херсонській обласній раді запиті №15/2-319вих-20 від 16.11.2020 перший заступник керівника обласної прокуратури Херсонської області, зазначаючи про необхідність встановлення підстав для представництва в суді інтересів держави, просив повідомити обласну прокуратуру, які заходи вживались Радою для усунення порушень, допущених Комунальним закладом Херсонської обласної ради "Дніпрянський психоневрологічний будинок-інтернат", чи виконаний договір №8-3327Б-РГ від 12.02.2019 на теперішній час із долученням підтверджуючих документів.

За результатами розгляду вищенаведеного запиту Херсонська обласна рада листом №608-201/2623-01-01-23/61 від 18.11.2020 повідомив про те, що із врухуванням права органу державного фінансового контролю, визначені ст. 10 ЗУ «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», відповідна інформація була направлена обласною радою до Південного офісу держаудитслужби (вих. №608-24/2623-01-01-23/57 від 15.09.2020) для вжиття заходів відповідно до вимог діючого законодавства України. Станом на 17.11.2020 позовні заяви з цього питання не подавались, оскільки відповіді від органу держаудитслужби не отримано. В той же час, для визначення підстав звернення до суду щодо визнання вказаної угоди недійсному компетентному органу необхідно підтвердження факту втрат бюджету та визначення їх розміру.

Крім того, Радою зазначено, що інформація щодо невиконання зазначеного договору до обласної ради не надходило.

Також, Херсонською обласною прокуратурою листом №15/2-322вих-20 від 19.11.2020 повідомлено Департамент соціального розвитку Херсонської обласної державної адміністрації, як розпорядника бюджетних коштів, про наявність порушень вимог законодавства в сфері публічних закупівель під час виконання договору про постачання природного газу №8-3327Б-РГ від 12.02.2019 із пропозицією вжити заходи щодо захисту порушених інтересів держави.

Департаментом соціального розвитку Херсонської обласної державної адміністрації надало до Херсонської обласної прокуратури відповідь на лист №№15/2-322вих-20 від 19.11.2020, а саме лист №9551-03-2/0/20/022.3-2811 від 04.12.2020, в якому повідомило про те, що Депаратмент не має законодавчого та фінансового підґрунтя щодо проведення в інтересах будинку-інтернату позовної роботи з підприємствами та організаціями з якими будинком-інтернатом укладено договори, та замість нього представляти його інтереси у суді.

18.09.2019 перший заступник керівник Херсонської обласної прокуратури Херсонської області надіслав Херсонській обласній раді та Департаменту соціального розвитку Херсонської обласної державної адміністрації на виконання вимог частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" повідомлення №15/2-1686-21 від 26.02.2021 стосовно звернення до суду в інтересах держави в особі вказаних суб'єктів владних повноважень з позовом до ТОВ «Херсонрегіонгаз» про стягнення коштів.

Предметом спору у даній справі є вимоги про визнання недійсними укладених між відповідачами пунктів 1-их трьох додаткових угод (№ 02/1, № 02/2, № 02/3) від 28.02.2019 до договору від 12.02.2019 № 8-3327Б-РГ постачання природного газу, а також про стягнення з відповідача-2 на користь позивача-2 грошових коштів в сумі 65499,96грн, які відповідач- 1 надмірно сплатив відповідачеві-2 за природний газ.

Задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі місцевий господарський суд послався на те, що наявними у справі доказами підтверджений факт порушення відповідачами вимог п.2 ч.4 ст.36 Закону України "Про публічні закупівлі" (в редакції за станом на 28.02.2019 - дату укладання оспорюваних додаткових угод) під час укладення 28.02.2019 додаткових угод № 02/1, № 02/2, № 02/3 до договору від 12.02.2019 № 8-3327Б-РГ постачання природного газу, а саме: підписання вказаних угод за відсутності документального підтвердження коливання ціни на товар, що свідчить про наявність правових підстав для визнання трьох вказаних додаткових угод недійсними.

Колегія суддів погоджується з висновком Господарського суду Херсонської області про задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Щодо представництва інтересів прокурором

У статті 1311 Конституції України визначено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про прокуратуру" прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту, зокрема, загальних інтересів суспільства та держави.

У випадках, визначених Законом, на прокуратуру покладається функція з представництва інтересів громадянина або держави в суді (пункт 2 частини першої статті 2 Закону України "Про прокуратуру").

Частинами першою, третьою статті 4 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Відповідно до частини третьої статті 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

За умовами частини першої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Відповідно до частини першої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Колегією суддів враховується, що у рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи №1604(2003) від 27.05.2003 "Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону" щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені та ефективні органи.

Згідно з пунктом 2 Рекомендації Rec (2012) 11 Комітету Міністрів Ради Європи державам-учасникам "Про роль публічних обвинувачів поза системою кримінальної юстиції", прийнятої 19.09.2012 на 1151-му засіданні заступників міністрів, якщо національна правова система надає публічним обвинувачам певні обов'язки та повноваження поза системою кримінальної юстиції, їх місія полягає в тому, щоби представляти загальні або публічні інтереси, захищати права людини й основоположні свободи та забезпечувати верховенство права.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

На сьогодні однозначною є практика Європейського суду з прав людини, який відстоює позицію про можливість участі прокурора у справі тільки за наявності на це підстав.

Європейський суд з прав людини у низці справ роз'яснював, що одна лише участь ("активна" чи "пасивна") прокурора або іншої особи рівнозначної посади може розглядатися як порушення пункту першого статті 6 Конвенції (рішення у справі "Мартіні проти Франції").

Оскільки прокурор, висловлюючи думку з процесуального питання, займає одну зі сторін спору, його участь може створювати для сторони відчуття нерівності (рішення у справі "Кресс проти Франції"). Принцип рівності сторін є одним із елементів більш широкого поняття справедливого судового розгляду в розумінні пункту першого статі 6 Конвенції. Останній потребує "справедливої рівноваги сторін": кожна сторона повинна мати розумну можливість надати свою позицію в умовах, які не створюють для неї суттєвих незручностей порівняно з іншою стороною (рішення у справі "Івон проти Франції", рішення у справі "Нідерест-Хубер проти Швейцарії").

Європейський суд з прав людини звертав увагу на те, що сторонами цивільного провадження є позивач і відповідач. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великої кількості громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави (рішення від 15.01.2009 у справі "Менчинська проти Росії").

Між тим, Європейський суд з прав людини уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо, суд вирішує, наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.

Отже, з урахуванням ролі прокуратури у демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст пункту 3 частини першої статті 1311 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.

Таким чином, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України).

Враховуючи зазначене, наявність інтересів держави повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом.

Аналогічна правова позиція об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду викладена в постанові від 15.05.2019 у справі №911/1497/18.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу (частина четверта статті 53 Господарського процесуального кодексу України).

Визначальним для застосування цієї норми є поняття "інтерес держави".

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) №3-рп/99 від 08.04.1999 Конституційний Суд України, з'ясовуючи поняття "інтереси держави" висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо. З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Наведене Конституційним Судом України розуміння поняття "інтереси держави" має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у статті 1311 Конституції України та статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

Особливість суспільних (публічних) інтересів є те, що на відміну від приватних, їх майже не можливо захищати в суді безпосереднім носієм (носіями), а тому в державі обов'язково повинен існувати інструмент захисту такого інтересу у формі спеціального суб'єкта, яким може і повинен за чинної Конституції України виступати такий орган як прокуратура.

Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом.

Частиною третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" встановлено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини, за умовами якого представництво інтересів держави у суді у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави здійснюється прокурорами Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, а у визначених законом випадках прокурорами Офісу Генерального прокурора в порядку та на підставах, визначених Цивільним процесуальним кодексом України. Не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов'язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об'єднань. Представництво в суді інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України та Національного банку України може здійснюватися прокурором Офісу Генерального прокурора або обласної прокуратури виключно за письмовою вказівкою чи наказом Генерального прокурора або його першого заступника чи заступника відповідно до компетенції.

Отже, системне тлумачення положень статті 53 Господарського процесуального кодексу України та статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво у суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Не здійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом, відповідно до статей 6, 7, 13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади (пункти 4, 5 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України №3-рп/99 від 08.04.1999).

Особливість сучасного конституційного статусу прокурора в суді, деталізованого в процесуальних кодексах та Законі України "Про прокуратуру", полягає у тому, що представництво прокурором інтересів держави у суді носить допоміжний характер, оскільки основну роль у цьому процесі мають відігравати профільні суб'єкти владних повноважень, які повинні самостійно звертатимуться до суду. Такий підхід до визначення ролі прокурора у сфері представництва інтересів держави у суді було закладено у Перехідних положеннях Конституції України 1996 року та в подальшому втілено в життя з урахуванням досвіду функціонування прокуратури в європейських державах, стандартів Ради Європи, а також висновків та рекомендацій, які надавалися Венеціанською Комісією щодо законопроектів про реформування прокуратури України.

Таким чином, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень (органи державної влади, органи місцевого самоврядування або інші суб'єкти владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах), а не прокурор, між тим для того щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. Прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави. У кожному випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Враховуючи вищевикладене, Південно-західний апеляційний господарський суд наголошує на тому, що чинне законодавство України, зокрема, Закон України "Про прокуратуру", фактично наділяє прокурора правом в окремих випадках здійснювати захист інтересів держави, звертаючись до суду з відповідними позовами в інтересах останньої виключно в особі компетентних суб'єктів владних повноважень.

Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, вжиття прокурором всіх передбачених чинним законодавством заходів, які передують зверненню прокурора до суду для здійснення представництва інтересів держави, повідомленням прокурора на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва.

Обставини дотримання прокурором процедури, встановленої частинами третьою та четвертою статті 23 Закону України "Про прокуратуру", яка повинна передувати зверненню до суду з відповідним позовом, підлягають з'ясуванню судом незалежно від того, чи має місце факт порушення інтересів держави у конкретних правовідносинах, оскільки відповідно до положень статей 53, 174 Господарського процесуального кодексу України недотримання такої процедури унеможливлює розгляд заявленого прокурором позову по суті. У той же час відповідний уповноважений орган, виконуючи свої функції, не позбавлений можливості самостійно звернутися до суду з позовом з метою захисту інтересів держави.

При цьому саме лише посилання у позовній заяві прокурора на те, що орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження із захисту державних інтересів, без доведення цього відповідними доказами, не є достатнім для прийняття судом рішення в такому спорі по суті, оскільки за змістом абзацу 2 частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після підтвердження судом правових підстав для представництва.

Вказана правова позиція викладена у низці постанов Верховного Суду, зокрема, від 06.08.2019 у справі №910/6144/18 та від 06.08.2019 у справі №912/2529/18.

При цьому суд, вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва, не повинен встановлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи, оскільки питання про те, чи була бездіяльність компетентного органу протиправною та які її причини, суд буде встановлювати за результатами притягнення відповідних осіб до відповідальності. Господарсько-правовий спір між компетентним органом, в особі якого позов подано прокурором в інтересах держави, та відповідачем не є спором між прокурором і відповідним органом, а також не є тим процесом, у якому розглядається обвинувачення прокурором посадових осіб відповідного органу у протиправній бездіяльності.

Отже, прокурор, подаючи позов, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме: подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Аналогічний правовий висновок Великої Палати Верховного Суду викладено в постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18.

З огляду на викладене, підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва.

У такому випадку суд зобов'язаний дослідити: чи знав або повинен був знати відповідний орган про допущені порушення інтересів держави, чи мав відповідні повноваження для їх захисту, проте всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся.

Саме таку правову позицію Верховного Суду викладено в постанові від 25.02.2021 у справі №910/261/20.

Відповідно до ч.1 ст.17 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, будуються на засадах їх підпорядкованості, підзвітності та підконтрольності органам місцевого самоврядування.

Відповідно до ст.18-1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикцій, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування.

Відповідно до п.20 ч.1 ст.43 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до повноважень обласних рад віднесено вирішення у встановленому законом порядку питань щодо управління об'єктами спільної власності територіальних громад, сіл, селищ, міст, районів, що перебувають в управлінні обласних рад.

Відповідно до статуту відповідача-1, Комунального закладу Херсонської обласної ради "Дніпрянський психоневрологічний будинок-інтернат", затвердженого рішенням ХХХV сесії VІІ скликання Херсонської обласної ради №1679 від 29.05.2020:

- Комунальний заклад Херсонської обласної ради «Дніпрянський психоневрологічний будинок-інтернат» - є об'єктом спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Херсонської області (пункт 1.1. статуту);

- засновником Комунального закладу Херсонської обласної ради «Дніпрянський психоневрологічний будинок-інтернат» є територіальні громади сіл, селищ, міст Херсонської області в особі позивача-1, Херсонської обласної ради, й відповідач-1 підпорядкований, підзвітний та підконтрольний позивачеві-1, як своєму засновнику, а також за галузевою спрямованістю відповідач-1 підпорядковується уповноваженому органу управління вищого рівня в сфері соціального захисту населення області (пункт 1.3. статуту);

- майно Комунального закладу Херсонської обласної ради «Дніпрянський психоневрологічний будинок-інтернат» складається з основних фондів, обігових коштів, а також інших активів, вартість яких відображається у балансі відповідача-1 (пункт 7.1. статуту);

- майно Комунального закладу Херсонської обласної ради «Дніпрянський психоневрологічний будинок-інтернат» є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст Херсонської області, та перебуває в оперативному управлінні відповідача-1 (пункт 7.2. статуту);

- контроль за ефективністю використання майна Комунального закладу Херсонської обласної ради «Дніпрянський психоневрологічний будинок-інтернат» здійснює засновник або уповноважений ним орган управління (пункт 7.9. статуту);

- на вимогу засновника або уповноваженого ним органу Комунальний заклад Херсонської обласної ради «Дніпрянський психоневрологічний будинок-інтернат» зобов'язаний надати інформацію стосовно будь-яких напрямів своєї діяльності, фінансову звітність (пункт 7.10. статуту);

- джерелами фінансування Комунального закладу Херсонської обласної ради «Дніпрянський психоневрологічний будинок-інтернат» є видатки з обласного бюджету, а також добровільні пожертви, благодійні внески й інші надходження, що не заборонені законом (п.8.2.);

- Херсонська обласна рада, як засновник Комунального закладу Херсонської обласної ради «Дніпрянський психоневрологічний будинок-інтернат», здійснює контроль за фінансово-господарською діяльністю Комунального закладу Херсонської обласної ради «Дніпрянський психоневрологічний будинок-інтернат» (пункт 11.8. статуту).

У відповідності до положень ч.1 та ч.3 ст.3 Господарського кодексу України укладання Комунальним закладом Херсонської обласної ради «Дніпрянський психоневрологічний будинок-інтернат» договорів з суб'єктами господарювання щодо придбання (закупівлі) товарів, робіт та послуг є складовою господарської діяльності Комунального закладу Херсонської обласної ради «Дніпрянський психоневрологічний будинок-інтернат».

Завданням органу місцевого самоврядування є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності.

Неефективне витрачання коштів місцевого бюджету Комунальним закладом Херсонської обласної ради «Дніпрянський психоневрологічний будинок-інтернат», що є комунальним закладом, засновником якого є Херсонська обласна рада, зокрема, шляхом укладення підконтрольним вказаному органу місцевого самоврядування оспорюваних додаткових угод до договору від 12.02.2019 № 8-3327Б-РГ постачання природного газу, свідчить про порушення економічних інтересів територіальних громад сіл, селищ та міст Херсонської області.

Тобто, Херсонська обласна рада, як засновник Комунального закладу Херсонської обласної ради «Дніпрянський психоневрологічний будинок-інтернат», мав повноваження та можливість щодо здійснення контролю за ефективним і раціональним використанням бюджетних коштів, у тому числі на здійснення закупівлі, за результатами якої між відповідачами у даній справі був укладений договір від 12.02.2019 № 8-3327Б-РГ постачання природного газу. Отже, Херсонська обласна рада виступає належним позивачем у даній справі.

Відповідно ж до ст.13 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" до повноважень місцевої державної адміністрації належить вирішення питань забезпечення законності, охорони прав, свобод і законних інтересів громадян; соціально-економічного розвитку відповідних територій; бюджету, фінансів та обліку; транспорту і зв'язку; науки, освіти, культури, охорони здоров'я, соціального захисту тощо.

Відповідно до ст.42 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій здійснюють керівництво галузями управління, несуть відповідальність за їх розвиток.

Відповідно до Положення про Департамент соціального розвитку Херсонської обласної державної адміністрації (надалі - департамент), затверджено розпорядженням №837 від 05.11.2020 голови цієї державної адміністрації:

- департамент є юридичною особою публічного права (пункт 2);

- департамент, у сфері соціального обслуговування, здійснення соціальної роботи та надання соціальних послуг населенню, зокрема, здійснює координацію та методологічне забезпечення діяльності територіальних центрів соціального обслуговування (надання соціальних послуг), центрів надання соціальних послуг та інших соціальних закладів, установ та служб у реалізації законодавства України (абз.3 п.п.32 пункт 7) та здійснює фінансування за рахунок коштів місцевого бюджету діяльності установ і закладів обласного підпорядкування, контролює та забезпечує звітність використання бюджетних коштів (абз.5 п.п.32 пункт 7);

- організовує та забезпечує фінансування і здійснення внутрішнього контролю діяльності установ та організацій, що належать до сфери його управління (п.п.35 пункт 7).

Відповідно до п.7 ч.5 ст.22 Бюджетного кодексу України головні розпорядники бюджетних коштів здійснюють управління бюджетними коштами у межах встановлених йому бюджетних повноважень, забезпечуючи ефективне, результативне і цільове використання бюджетних коштів, організацію та координацію роботи розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачів бюджетних коштів у бюджетному процесі. Відповідно ж до ч.1 та ч.3 ст.26 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів організовують внутрішній контроль і внутрішній аудит та забезпечують їх здійснення у своїх установах і на підприємствах, в установах та організаціях, що належать до сфери управління таких розпорядників бюджетних коштів. Внутрішнім контролем є комплекс заходів, що застосовуються керівником для забезпечення дотримання законності та ефективності використання бюджетних коштів, досягнення результатів відповідно до встановленої мети, завдань, планів і вимог щодо діяльності розпорядника бюджетних коштів і підприємств, установ та організацій, що належать до сфери його управління.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що Комунальний заклад Херсонської обласної ради «Дніпрянський психоневрологічний будинок-інтернат», згідно з п.1.3. свого статуту, є підпорядкованим в сфері соціального захисту населення Херсонської області Департаменту соціального розвитку Херсонської обласної державної адміністрації (належить до сфери управління цього Департаменту), який, поряд з цим, є розпорядником бюджетних коштів вищого рівня відносно Комунального закладу Херсонської обласної ради «Дніпрянський психоневрологічний будинок-інтернат».

Тобто, Департамент соціального розвитку Херсонської обласної державної адміністрації мав, в силу положень пункту 1.3. статуту відповідача-1, а також, абз.3 та абз.5 п.п.32 пункту 7 та п.п.35 пункту 7 свого Положення (Положення про позивача-2), поряд з положеннями п.7 ч.5 ст.22 та ч.1 та ч.3 ст.26 Бюджетного кодексу України мав повноваження та можливість щодо здійснення контролю за ефективним і раціональним використанням бюджетних коштів, у тому числі на здійснення закупівлі, за результатами якої між відповідачами у даній справі був укладений договір від 12.02.2019 № 8-3327Б-РГ постачання природного газу. Отже, Департамент соціального розвитку Херсонської обласної державної адміністрації виступає, також, належним позивачем у даній справі.

Проте, відповідні повноваження з контролю за фінансово-господарською діяльністю Комунального закладу Херсонської обласної ради «Дніпрянський психоневрологічний будинок-інтернат» стосовно укладання між відповідачами у даній справі додаткових угод від 28.02.2019 до зазначеного договору не було реалізовано а ні Херсонською обласною радою, а ні Департаментом соціального розвитку Херсонської обласної державної адміністрації як з власної ініціативи (до відповідного звернення до цих позивачів прокурора), а ні після такого звернення.

Враховуючи вищевикладене, а також невжиття компетентними органами протягом розумного строку після того, як їм стало відомо про можливе порушення інтересів держави, жодних заходів для захисту цих інтересів, зокрема, незвернення позивачів самостійно до господарського суду з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та забезпечив би захист інтересів держави, у прокурора були наявні обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та, як наслідок, звернення до суду з таким позовом, що за встановлених у справі обставин відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

Крім того, наявні у справі докази підтверджують дотримання прокурором порядку звернення до суду з позовом в інтересах держави, який встановлено за ч.4 ст.23 Закону України "Про прокуратуру", а доводи скаржника в цій частині колегія суддів вважає необгрнутованими.

Щодо суті спору

Відповідно до ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінськогосподарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір.

Відповідно ст.180 Господарського кодексу України:

- зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, які погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства (за частиною 1 цієї статті);

- господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов, при цьому істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї з сторін повинна бути досягнута згода (за частиною 2 цієї статті);

- при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору (за частиною 3 цієї статті).

Відповідно до ст.185 Господарського кодексу України до укладення господарських договорів на публічних торгах застосовуються загальні правила укладення договорів на основі вільного волевиявлення, з урахуванням нормативно-правових актів, якими регулюється діяльність відповідних публічних торгів.

Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону та договору. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до п.9 ч.1 ст.1 Закону України "Про публічні закупівлі" замовниками закупівель є органи державної влади, органи місцевого самоврядування та органи соціального страхування, створені відповідно до закону, а також юридичні особи (підприємства, установи, організації) та їх об'єднання, які забезпечують потреби держави або територіальної громади, якщо така діяльність не здійснюється на промисловій чи комерційній основі, зокрема, якщо юридична особа є розпорядником, одержувачем бюджетних коштів.

Відповідно до ст.3 Закону України "Про публічні закупівлі" до принципів, за якими здійснюються закупівлі, належать зокрема, добросовісна конкуренція серед учасників закупівлі, максимальна економія та ефективність, прозорість на всіх стадіях закупівлі.

Відповідно до ч.1 ст.36 Закону України "Про публічні закупівлі" (в редакції за станом на 28.02.2019 - дату укладання оспорюваних додаткових угод) договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України, з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Відповідно до ч.4 ст.36 Закону України "Про публічні закупівлі" (в редакції за станом на 28.02.2019 - дату укладання оспорюваних додаткових угод) умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема зміни ціни за одиницю товару не більше як на 10% (десять відсотків) у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної у договорі.

Відповідно до ст.37 Закону України "Про публічні закупівлі" (в редакції за станом на 28.02.2019 - дату укладання оспорюваних додаткових угод) договір про закупівлю є нікчемним у разі його укладення з порушенням вказаних вимог ч.4 ст.36 цього Закону.

Відповідно до ч.1 ст.203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ст.204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо ві не визнаний судом недійсним.

Відповідно ж до ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину сторонами (стороною) вимог, які встановлені, зокрема, ч.1 ст.203 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відповідно до ч.1 ст.236 Цивільного кодексу України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Щодо укладення оспорюваних додаткових угод

Наявність укладеного між відповідачами у даній справі договору від 12.02.2019 №8-3327Б-РГ постачання природного газу свідчить на користь виникнення між ними майново-господарських зобов'язань, в силу яких, як-то встановлено приписами ст.ст.173-175 Господарського кодексу України, одна сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони, а інша управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Правові та економічні засади здійснення закупівлі товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади встановлено нормами спеціального закону, а саме Закону України "Про публічні закупівлі". Метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівлі, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Замовники закупівлі, в межах проведення процедури закупівлі та, подальшому, на етапі практичної реалізації договірних правовідносин, що виникли за результатами проведення закупівлі, поряд з компетентними державними органами мають забезпечити реалізацію вимог Закону України "Про публічні закупівлі" у повній відповідності до мети цього Закону та встановлених цим Законом принципів закупівлі, зокрема, добросовісна конкуренція серед учасників закупівлі, максимальна економія та ефективність прозорість на всіх стадіях закупівлі, а також відповідний державний контроль. При цьому, забезпечення вказаних вимог Закону України "Про публічні закупівлі" замовниками, поряд з компетентними державними органами, має здійснюватися до повного виконання сторонами договору про закупівлю товару за державні кошти своїх договірних зобов'язань за цим договором.

Наявність добросовісної конкуренції серед учасників, а також прозорість, максимальна економія та ефективність закупівлі за державні (бюджетні) кошти утворює інтереси держави у даних правовідносинах, оскільки має забезпечувати максимально ефективне та економне використання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів.

Відповідно до ст.42 Господарського кодексу України підприємництво це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідно ж до ст.1 Закону України "Про захист економічної конкуренції" економічна конкуренція це змагання між суб'єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб'єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб'єкти господарювання мають можливість вибирати зокрема, між кількома продавцями, а окремий суб'єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку.

Тобто, в умовах ринкової економіки ціна в договорі визначається попитом і пропозицією, конкуренцією та іншими економічними чинниками, а відтак при укладенні договору та визначенні його умов сторони повинні розумно оцінювати ті обставини, за яких він буде виконуватися, зокрема, враховувати тенденції зростання (падіння) цін на ринку товарів та послуг тощо.

Таким чином, як вірно встановлено господарським судом, між відповідачами у даній справі та станом на 12.02.2019, тобто на дату укладення між ними договору від 12.02.2019 № 8-3327Б-РГ постачання природного газу, було погоджено всі істотні умови договору, зокрема, ціна товару, обсяги постачання товару та період його постачання (строк дії договору).

Зокрема, відповідач-2, приймаючи на себе зобов'язання, внаслідок підписання цього договору, щодо постачання природного газу за цінами згідно остаточної тендерної пропозиції відповідача-2 протягом періоду дії договору діяв на власний ризик у відповідності до ст.42 Господарського кодексу України, та повинен був пропонувати відповідачеві-1 економічно обґрунтовані ціни на власний товар для закупівлі, оскільки за відсутності такого економічного обґрунтування зниження відповідачем-1 цін згідно остаточної тендерної пропозиції має розглядатися в контексті приписів ст.1 та ст.15-1 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції". (Відповідно ж до ст.1 та ст.15-1 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" недобросовісною конкуренцією є будь-які дії у конкуренції, що суперечать торговим та іншим чесним звичаям у господарській діяльності, зокрема, поширення інформації, що вводить в оману, шляхом повідомлення суб'єктом господарювання, зокрема, одній особі неповних, неточних, неправдивих відомостей, що вплинули на наміри особи щодо придбання (замовлення) товару цього суб'єкта господарювання. Інформацією, що вводить в оману, є, зокрема, відомості, які містять неповні, неточні або неправдиві дані про кількість та ціну товару).

В трьох оспорюваних прокурором додаткових угодах від 28.02.2019 до договору від 12.02.2019 № 8-3327Б-РГ постачання природного газу не вказано про будь-які фактичні обставини, що обумовили укладання цих додаткових угод. Зокрема, будь-яких підстав для зміни ціни на природний газ, які передбачено та узгоджено між відповідачами у справі за пунктом 4.2. договору між ними від 12.02.2019 № 8-3327Б-РГ про постачання природного газу.

За наданими до справи доказами прокурора, у сукупності цих доказів, а саме, інформацією Головного управління статистики Херсонської області про середні споживчі ціни на природний газ за 2019 рік по Херсонській області (лист від 16.11.2020 № 04-24//2/2674-20), відомостями про ціни на природний газ із ресурсів НАК "Нафтогаз України" згідно з прейскурантами таких цін від 01.12.2018, від 01.01.2019, від 01.02.2019 та від 01.03.2019, а також інформацією про середньозважені ціни на природний газ за результатами електронних торгів на ТБ "Українська енергетична біржа" протягом січня - лютого 2019 року не підтверджено наявності протягом січня та лютого 2019 ринкових тенденцій до зростання ціни на природний газ у його оптових постачальників.

За вказаною інформацією Головного управління статистики у Херсонській області середні споживчі ціни на газ природний по Херсонській області за 100м3 у 2019 році становили, зокрема: з січня по квітень - 854,89грн. (відповідно, 8548,90грн. за 1000м3), у травні - 827,66грн. (відповідно, 8276,60 грн. за 1000м3), у червні - 774,02грн. (відповідно, 7740,20грн. за 1000м3), у липні - 694,29 грн. (відповідно, 6942,90грн. за 1000м3), у серпні - 663,27грн. (відповідно, 6632,70грн. за 1000м3), у вересні - 643,60грн. (відповідно, 6436грн. за 1000м3), у жовтні - 616,44грн. (відповідно, 6164,40грн. за 1000м3), у листопаді - 693,46грн. (відповідно, 6934,60грн. за 1000м3).

При цьому, дана інформація органу статистики, що містить примітку "наведені середні ціни є первинною базою для розрахунків індексу споживчих цін … та не призначені для оцінки тендерних пропозицій під час проведення торгів згідно з процедурами, встановленими Законом України "Про публічні закупівлі" , у даному судовому спорі оцінюється як доказ на підтвердження наявності чи-то відсутності факту коливань (певного розміру) ціни на природний газ на ринку Херсонської області, які (коливання) мали (чи не мали) місце після укладення договору за наслідками проведення публічних закупівель, на як доказ на підтвердження обґрунтованості чи-то необґрунтованості ціни відповідача-2 на природний газ, що відповідач-2 пропонував при проведенні публічної закупівлі, за результатами якої був укладений договором від 12.02.2019 № 8-3327Б-РГ постачання природного газу.

За вказаною інформацією про ціни на природний газ із ресурсів НАК "Нафтогаз України" ціна природного газу за 1000м3 постачальникам для подальшої реалізації установам і організаціям, що фінансуються з державного і місцевих бюджетів, становили з 01.12.2018 - 12180грн., з урахуванням податку на додану вартість (ПДВ), з 01.01.2019 - а 11833,20грн., з ПДВ, з 01.02.2019 - 11458,80грн., з ПДВ, а з 01.03.2019 - 9792,00грн., з ПДВ.

За вказаною інформацією про ціни на природний газ за результатами електронних торгів на ТБ "Українська енергетична біржа" середньозважена ціна природного газу, з ПДВ (по всіх умовах оплати), на таких торгах складала протягом січня 2019 року 9822,93грн за 1000м3, від 9204,88грн до 9746,22грн протягом лютого 2019 року, 7913,27грн до 7921,16грн протягом березня 2019 року.

Відповідачем-2 не доведено, в порядку ч.1 та ч.3 ст.13, а також ч.1 та ч.3 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, поданими доказами фактів:

- коливання цін на природний газ на загальнодержавному або будь-яких регіональних ринках природного газу в період часу від 12.02.2019 (дата укладення договору постачання природного газу) по 28.02.2019 (дата укладення трьох оспорюваних прокурором додаткових угод до даного договору) в розмірі більше 10% (десять відсотків) від первинної ціни, яка була узгоджена за договором від 12.02.2019 № 8-3327Б-РГ постачання природного газу між відповідачами;

- доказів зміни цін постачальників природного газу до відповідача-2 в період часу від 12.02.2019 по 28.02.2019 в розмірі більше 10% (десять відсотків) від первинної ціни, яка була узгоджена за договором від 12.02.2019 № 8-3327Б-РГ постачання природного газу між відповідачами;

- документального підтвердження наявності будь-яких об'єктивних економічних чинників для підвищення відповідачем-2 первинної ціни, яка була узгоджена за договором від 12.02.2019 № 8-3327Б-РГ постачання природного газу між відповідачами, з 9170,33грн за 1000м3 до 11695,44грн за 1000м3 (ціна згідно з додатковою угодою № 02/3 від 28.02.2019 до вказаного договору).

В силу положень ст.204 Цивільного кодексу України правомірність правочину презюмується. Також, в силу положень ч.4 ст.36 Закону України "Про публічні закупівлі" (в редакції за станом на 28.02.2019 - дату укладання оспорюваних додаткових угод) умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (зокрема, ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі або ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадку, зокрема, зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі (п.2 ч.4 ст.36 Закону України "Про публічні закупівлі" (в редакції за станом на 28.02.2019 - дату укладання оспорюваних додаткових угод)).

З урахуванням вказаних встановлених обставин колегія суддів погоджується з висновком суду про те, що наявними у справі доказами підтверджений факт порушення відповідачами вимог п.2 ч.4 ст.36 Закону України "Про публічні закупівлі" (в редакції за станом на 28.02.2019 - дату укладання оспорюваних додаткових угод) під час укладення 28.02.2019 додаткових угод № 02/1, № 02/2, № 02/3 до договору від 12.02.2019 № 8-3327Б-РГ постачання природного газу, а саме: підписання вказаних угод за відсутності документального підтвердження коливання ціни на товар, що свідчить про наявність правових підстав для визнання трьох вказаних додаткових угод недійсними.

Щодо стягнення надмірно сплачених коштів

Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину, може бути заявлена як самостійно, так і бути об'єднана з вимогою повернути одержане за цим правочином у натурі або про відшкодування його вартості (якщо повернення у натурі неможливе).

Правовими наслідками недійсності правочину є двостороння реституція у разі недійсності правочину кожна зі сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, відшкодувати вартість того, що одержано, за умовами, дійсними на момент відшкодування.

Як встановлено під час апеляційного перегляду, на підставі наявних у справі доказів, результатом підписання оспорюваних прокурором трьох додаткових угод щодо збільшення ціни товару, при незмінній загальній сумі договору (загальної вартості товару, постачання якого передбачено договором), стало зменшення обсягу (кількості) товару - природного газу, який відповідач-2 поставив відповідачеві-1 на умовах договору від 12.02.2019 № 8-3327Б-РГ постачання природного газу, що не заперечується обома відповідачами.

Загальна вартість 23,642тис.м3 природного газу, які відповідач-2 поставив відповідачеві-1 в лютому 2019 року, складає, виходячи з ціни 9170,33грн за 1000м3 природного газу за первісною редакцією даного договору від 12.02.2019 № 8-3327Б-РГ, 216 804,94грн.

216 804,94грн = 23,642тис.м3 х 9170,33грн

Фактично, за вказаний обсяг газу сплачено 276503,59грн (за платіжним дорученням відповідача-1 від 04.03.2019 № 233).

Різниця між цими грошовими сумами (розміру оплати 23,642тис.м3 природного газу складає) 59 698,65грн.

59698,65грн. = 276503,59грн - 216 804,94грн

Загальна вартість 6,759тис.м3 газу природного газу, які відповідач-2 поставив відповідачеві-1 в березні 2019 року, складає, виходячи з ціни 9170,33грн за 1000м3 природного газу за первісною редакцією даного договору від 12.02.2019 № 8-3327Б-РГ, 61982,26грн.

61982,26грн. = 6,759тис.м3х 9170,33грн

Фактично, за вказаний обсяг газу сплачено 67783,57грн (за платіжним дорученням відповідача-1 від 11.04.2019 № 413).

Різниця між цими грошовими сумами (розміру оплати 6,759тис.м3 природного газу складає) 5801,31грн.

5801,31грн = 67783,57грн - 61982,26грн

При цьому, сума зазначених складових різниці в оплаті вартості товару складає 65499,96грн.

65499,96грн. = 59698,65грн. + 5801,31грн

Таким чином, проведеною перевіркою виконаного прокурором розрахунку заявленої до стягнення суми грошових коштів, встановлено, що такий розрахунок не містить арифметичних помилок та відповідає наявним у справі доказам щодо обсягів поставки відповідачем-2 відповідачеві-1 природного газу на умовах договору від 12.02.2019 № 8-3327Б-РГ постачання природного газу в лютому та березні 2019 року (згідно з актами № 249-3327-4Г1 від 28.02.2019 та № 250-3327-4Г1 від 31.03.2019 приймання-передачі природного газу), а також доказам щодо ціни даного природного газу та щодо розміру оплати обсягів природного газу, які зазначені в цих актах № 249-3327-4Г1 від 28.02.2019 та № 250-3327-4Г1 від 31.03.2019 (за платіжними дорученнями відповідача-1 від 04.03.2019 № 233 та від 11.04.2019 № 413).

Таким чином, на підставі додаткових угод №02/1, 02/2, 02/3 від 28.02.2019 до договору від 12.02.2019 № 8-3327Б-РГ постачання природного газу надмірно сплачено бюджетних коштів на загальну суму 65499,96грн.

Суд апеляційної інстанції вважає, що скаржником не враховано, що незважаючи на те, що Законом України "Про публічні закупівлі" не передбачено ані переліку органів, які уповноважені надавати інформацію щодо коливання ціни на товар на ринку, ані форму/вигляд інформації щодо такого коливання, внесення змін до договору про закупівлю можливе у випадку саме відповідного до зміни ціни в договорі факту коливання ціни такого товару на ринку та повинно бути обґрунтованим і документально підтвердженим.

При цьому, апеляційний господарський суд також зазначає, що укладення додаткових угод до договору щодо зміни ціни на товар за відсутності підстав для цього, визначених Законом, тим самим спотворює результати торгів та нівелює економію, яку було отримано під час підписання договору, що було враховано у вирішенні спору судом першої інстанції.

Можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та статтею 3 Закону України "Про публічні закупівлі".

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги у даній справі.

Інші доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції; твердження апелянта про порушення Господарським судом Херсонської області норм матеріального права при прийнятті рішення від 23.07.2021р. не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування оскарженого процесуального акту колегія суддів не вбачає.

При цьому судом враховано, що Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, пункт 29; рішення ЄСПЛ у справі «Серявін проти України» від 10 травня 2011 року, пункт 58).

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає рішення суду у даній справі обґрунтованим, прийнятим з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга відповідача є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Порушень норм процесуального права, які могли бути підставою для скасування або зміни оскарженого рішення у відповідності до норм статті 277 Господарського процесуального кодексу України, судом апеляційної інстанції не виявлено.

Судові витрати за подання зазначеної апеляційної скарги згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 ГПК України, колегія суддів постановила:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Херсонрегіонгаз" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Херсонської області від 23.07.2021р. у справі №923/326/21залишити без змін.

Відповідно до ст.284 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом 20 днів, які обчислюються у відповідності до ст.288 ГПК України.

Повний текст постанови

складено 30.11.2022р.

Головуючий суддя С.І. Колоколов

Суддя Н.М. Принцевська

Суддя Я.Ф.Савицький

Попередній документ

107615072

Наступний документ

107615074

Інформація про рішення:

№ рішення:	107615073
№ справи:	923/326/21
Дата рішення:	22.11.2022
Дата публікації:	05.12.2022
Форма документу:	Постанова
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Південно-західний апеляційний господарський суд
Категорія справи:	Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів; Визнання договорів (правочинів) недійсними; купівлі-продажу; поставки товарів, робіт, послуг; енергоносіїв

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Розглянуто (27.12.2022)
Дата надходження:	26.12.2022
Предмет позову:	про видачу наказу по справі

Розклад засідань:

Минулі засідання (19)

26.05.2026 07:46	Південно-західний апеляційний господарський суд
26.05.2026 07:46	Південно-західний апеляційний господарський суд
26.05.2026 07:46	Південно-західний апеляційний господарський суд
26.05.2026 07:46	Південно-західний апеляційний господарський суд
26.05.2026 07:46	Південно-західний апеляційний господарський суд
26.05.2026 07:46	Південно-західний апеляційний господарський суд
26.05.2026 07:46	Південно-західний апеляційний господарський суд
26.05.2026 07:46	Південно-західний апеляційний господарський суд
26.05.2026 07:46	Південно-західний апеляційний господарський суд
07.04.2021 09:30	Господарський суд Херсонської області
19.05.2021 09:30	Господарський суд Херсонської області
23.06.2021 10:30	Господарський суд Херсонської області
14.07.2021 14:45	Господарський суд Херсонської області
23.07.2021 11:00	Господарський суд Херсонської області
17.02.2022 10:00	Південно-західний апеляційний господарський суд
31.03.2022 11:30	Південно-західний апеляційний господарський суд
29.09.2022 10:30	Південно-західний апеляційний господарський суд
13.10.2022 15:30	Південно-західний апеляційний господарський суд
22.11.2022 12:00	Південно-західний апеляційний господарський суд