Справа № 753/5614/22
Провадження № 2/752/7565/22
Іменем України
заочне
18.11.2022 року Голосіївський районний суд м. Києва
в складі головуючого судді Чередніченко Н.П.
з участю секретаря Литвиненко Ю.С.
розглянувши в приміщенні суду в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей, -
у червні 2022 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Дарницького районного суду м. Києва із позовом до відповідача ОСОБА_2 , в якому просив розірвати шлюб, зареєстрований 09.10.2004року Лівобережним відділом реєстрації шлюбів м. Києва з державним Центром розвитку сім'ї, та визначити місце проживання дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 разом із відповідачем.
В обґрунтування позову зазначено, що сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі з 09.10.2004 року. В період шлюбу у них народились діти: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Однак, шлюбні відносини між ним та відповідачем припинені, вони проживають окремо. Шлюб фактично розпався, в зв'язку із протилежними поглядами на сімейне життя, втратою почуття любові та взаємоповаги. Шлюб існує формально. Діти проживають разом із відповідачем, в зв'язку із чим позивач вважає за доцільне визначити місце поживання дітей разом із відповідачем. Посилаючись на викладене, позивач вимушений звернутись до суду із даним позовом.
Ухвалою судді Дарницького районного суду м. Києва від 12.08.2022 року, справу було передано за підсудністю до Голосіївського районного суду м. Києва.
03.10.2022 року справа надійшла до канцелярії Голосіївського районного суду м. Києва.
Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 12.10.2022 року, у справі було відкрито провадження та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Позивач після відкриття провадження у справі з будь-якими клопотаннями до суду не звертався. Відповідач відзив на позов до суду не подала, з будь-якими клопотаннями до суду не зверталась.
З огляду на викладене, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження на підставі доказів, які містяться в матеріалах справи, а також суд ухвалив про заочний розгляд справи.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню за наступних підстав.
Судом встановлено, що сторони перебувають у шлюбі, який було зареєстровано 09.10.2004 року Лівобережним відділом реєстрації шлюбів м. Києва з державним Центром розвитку сім'ї, про що було зроблено актовий запис № 1461, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб.
В період шлюбу у сторін народились діти: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копіями свідоцтв про народження.
Встановленим судом фактам відповідають сімейні правовідносини, які регулюються Конституцією України та Сімейним кодексом України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, яка, відповідно до вимог ч. 1 ст. 9 Конституції України, ратифікована Законом від 17.07.1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 Конвенції», і є частиною національного законодавства України.
Згідно зі ст. 51 Конституції України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї.
Статтею 5 Протоколу № 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен із подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, що виникають зі вступу в шлюб, перебування в шлюбі та щодо його розірвання.
Відповідно до ст.ст. 105, 110, 112 СК України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного із подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.
Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя (ч. 1 ст. 110 СК України).
Згідно із ст. 112 СК України, суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них.
Враховуючи наведене, а також приймаючи до уваги те, що має місце припинення подружніх стосунків, що виключає відновлення колишніх сімейних відносин, та доказів зворотному з боку відповідача суду надано не було, а тому суд вважає, що збереження сім'ї неможливе, в зв'язку з чим позов в частині розірвання шлюбу є обґрунтований, законний та такий, що підлягає задоволенню.
В частині позовних вимог про визначення місця проживання дітей разом із відповідачем суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що в період шлюбу у сторін народились діти: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Позивач вказує, що доцільно визначити місце проживання дітей разом із відповідачем, однак, стороною позивача не надано суду доказів наявності між сторонами спору в частині місця проживання дітей, як і не надано доказів відсутності згоди між батьками щодо того із ким із них будуть проживати діти.
Перевіряючи обґрунтованість та доведеність позовних вимог в цій частині, суд приймає до уваги те, що відповідно до ч. 1 ст. 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
Згідно із ч. 3 ст. 45 ЦПК України, суд сприяє створенню належних умов для здійснення малолітньою або неповнолітньою особою її прав, визначених законом та передбачених міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Принцип 6 Декларації прав дитини, за яким малолітня дитина може бути розлучена зі своєю матір'ю лише у винятковій ситуації не можна тлумачити таким чином, що у матері малолітньої дитини мається перевага перед батьком при вирішенні питання щодо визначення місця проживання дитини, приймаючи до уваги рівність прав обох батьків щодо дитини, що витікає як зі ст. 141 СК України, так зі змісту Конвенції про права дитини.
Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).
Відповідно до частини четвертої статті 29 Цивільного кодексу України, проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.
Згідно статті 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини.
Частиною 1 статті 161 Сімейного кодексу України встановлено, що якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Одним із проявів принципу диспозитивності у цивільному судочинстві є те, що сторони вільно розпоряджаються наданими їм процесуальними правами, за допомогою яких вони можуть впливати на хід процесу.
Зокрема, відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Згідно зі ст. 175 ЦПК України підставами позову, які відповідно до ст. ст. 49, 265 цього Кодексу, суд не може змінити без згоди позивача, є обставини, якими останній обґрунтовує вимоги, а не саме по собі посилання на певну норму закону.
За встановлених обставин, відсутні підстави вважати, що на час звернення позивача до суду із позовом про встановлення місця проживання дітей, які фактично проживають разом із матір'ю, між батьками дитини виник спір саме щодо їх місця проживання.
Відповідно до абз. 2 п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 18 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси (частини перша та друга статті 3 ЦПК України), то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.
Слід вказати на те, що зверненню до суду з позовом про визначення місця проживання дитини має передувати спір між батьками дитини щодо місця її проживання.
При цьому, той з батьків, хто звертається до суду з таким позовом має довести, що дійсно батьки не можуть досягнути згоди щодо місця проживання дитини, і з цього приводу між ними існує спір.
Окрім того, відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини третьої ст. 51 Конституції України, сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Згідно статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Участь органу опіки та піклування у захисті сімейних прав та інтересів унормовано статтею 19 СК України, якою визначено, у випадках, передбачених цим Кодексом, особа має право на попереднє звернення за захистом своїх сімейних прав та інтересів до органу опіки та піклування.
Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Як роз'яснено у п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визначення його недійсним та поділ майна подружжя» № 11 від 21.12.2007 року, при вирішенні спору про місце проживання дитини належить звертати особливу увагу на її вік та з'ясовувати, з ким із батьків вона бажає проживати.
З викладеного вбачається, що в даній категорії справ орган опіки та піклування повинен надавити свій висновок, проте, в матеріалах справи такий висновок відсутній, та сторони не звертались до суду із клопотанням про його витребування, не надали доказів того, що вони самі зверталися до органу опіки та піклування.
Крім того, в ході розгляду справи позивачем не було заявлено клопотання про залучення зазначеного органу для участі в розгляді справи, як і не надано доказів звернення позивача до органу опіки та піклування з метою отримання відповідного висновку.
Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги те, що стороною позивача не доведено те, що фактично між сторонами існує спір щодо місця проживання дітей, та те, що зверненню до суду з відповідними позовними вимогами має передувати спір між батьками щодо місця проживання дітей, а тому суд вважає, що заявлені позовні вимоги в частині визначення місця проживання дітей є передчасними та підстави, з якими закон пов'язує можливість визначення місця проживання дітей в судовому порядку відсутні, в зв'язку з чим в задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 105, 109-112, 141, 160, 161, 181-183, 191 СК України, ст.ст. 6-13, 81, 133, 141, 206, 258, 259, 263, 264, 265, 354 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей, - задовольнити частково.
Розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 09.10.2004 року Лівобережним відділом реєстрації шлюбів м. Києва з державним Центром розвитку сім'ї, актовий запис № 1461.
В іншій частині позовних вимог, - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. В такому випадку рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не були вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Апеляційні скарги подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду через Голосіївський районний суд м. Києва.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Головуючий Н.П. Чередніченко