Справа № 727/10955/22
Провадження № 2-з/727/25/22
про забезпечення позову
29 листопада 2022 року суддя Шевченківського районного суду м. Чернівці Гавалешко П.С., розглянувши заяву про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про витребування майна з чужого незаконного володіння, скасування свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів та визнання договору іпотеки недійсним,
До провадження Шевченківського районного суду м. Чернівці надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про витребування майна з чужого незаконного володіння, скасування свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів та визнання договору іпотеки недійсним.
Разом з позовною заявою позивачем через свого представника було подано заяву про забезпечення позову, в обґрунтування якої зазначено, що ОСОБА_2 на підставі незаконного рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 27 липня 2020 року, яке було скасоване постановою Чернівецького апеляційного суду від 15 вересня 2022 року, звернувся до приватного виконавця Виконавчого округу Чернівецької області Кондрюка К.О., яким було складено акт про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу. На підставі вказаного акту приватним нотаріусом Войцеховським А.В. 02 квітня 2021 року було видане свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, яким засвідчено факт того, що ОСОБА_2 виявив бажання залишити за собою непродане майно, що раніше належало ОСОБА_1 , а саме квартиру АДРЕСА_1 . Таким чином, ОСОБА_2 на даний час зареєстрував спірну квартиру на себе на підставі свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, яке він отримав в порядку виконання рішення суду, що було визнано постановою апеляційного суду незаконним та скасоване. Також, 12 серпня 2021 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено іпотечний договір, відповідно до якого в порядку забезпечення виконання зобов'язань за вказаним договором ОСОБА_2 передав спірну квартиру в іпотеку ОСОБА_3 . На даний час є достатні підстави вважати, що відповідачі, дізнавшись про поданий позов, можуть вжити заходів щодо відчуження нерухомого майна на користь третіх осіб, а невжиття заходів забезпечення позову в подальшому може ускладнити або унеможливити виконання рішення суду, а також істотно ускладнити поновлення порушених прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Суд, вивчивши обставини, викладені в заяві, та документи, додані до заяви, зважає на наступне.
Відповідно до ч.ч.1, 3 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч.2 ст.149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
У ч.1 ст.150 ЦПК визначено перелік видів забезпечення позову, зокрема позов забезпечується забороною вчиняти певні дії (п.2). Відповідно до ч.3 ст.150 ЦПК види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах ВС.
У постанові Великої палати ВС від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18 (провадження №14-729цс19) вказано, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
У постанові ВП ВС від 18 травня 2021 року у справі №914/1570/20 вказано, що під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об'єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.
Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
Наведене вбачається з правових позицій від 12 січня 2022 року Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду (справа № 568/525/21, провадження № 61-14463св21). Зокрема, Верховний Суд наголосив, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Подібні правові висновки сформульовано Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19), від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20), від 20 лютого 2019 року у справі № 754/4437/18 (провадження № 61-47464св18), а також Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду у постанові від 13 грудня 2021 року у справі № 367/3765/20 (провадження № 61-549св21).
У рішенні від 19 березня 1997 року заява № 18357/91 у справі «Горнсбі проти Греції» (Case of Hornsby v. Greece) Європейський суд з прав людини, практика якого відповідно до частини четвертої статті 10 ЦПК України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовується судом як джерело права, зазначив, що «право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін».
Судом встановлено, що ОСОБА_2 на підставі рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 27 липня 2020 року № 727/2968/20 звернувся до приватного виконавця Виконавчого округу Чернівецької області Кондрюка К.О., яким було складено акт про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу.
На підставі вказаного акту приватним нотаріусом Войцеховським А.В. 02 квітня 2021 року було видане свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, яким засвідчено факт того, що ОСОБА_2 виявив бажання залишити за собою непродане майно, що раніше належало ОСОБА_1 , а саме квартиру АДРЕСА_1 .
При цьому, рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 27 липня 2020 року № 727/2968/20, було скасоване постановою Чернівецького апеляційного суду від 15 вересня 2022 року.
Таким чином, із змісту викладених у позові обставин та наданих до позовної заяви матеріалів, вбачається, що ОСОБА_2 на даний час зареєстрував спірну квартиру на себе на підставі свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, яке він отримав в порядку виконання рішення суду, що було скасоване постановою апеляційного суду.
Також, 12 серпня 2021 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено іпотечний договір, відповідно до якого в порядку забезпечення виконання зобов'язань за вказаним договором ОСОБА_2 передав спірну квартиру в іпотеку ОСОБА_3 .
Виходячи з наведеного, суд вважає, що заяву про забезпечення позову слід задовольнити та вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення заборони відчуження спірної квартири.
Ст. 1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 №ETS N 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
Частиною 1 статті 157 ЦПК України визначено, що ухвала суду про забезпечення позову має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
На підставі викладеного, керуючись ст.149-153, 157, 258, 260, 261, 353, 354 ЦПК України, суд,
Заяву ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_2 ) про забезпечення позову - задовольнити.
Вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення заборони відчуження квартири АДРЕСА_1 , яка зареєстрована на підставі права власності за ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ).
Копію ухвали направити для відома та виконання до Центру надання адміністративних послуг м. Чернівці (м. Чернівці, вул. Героїв Майдану, 7 та Відділу з державної реєстрації речових прав на нерухоме майно юридичного управління Чернівецької міської ради (м. Чернівці, вул. Героїв Майдану, б. № 7, каб. 214-216).
Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.
Суддя Гавалешко П.С.