Справа №487/3850/22
Провадження №1-кс/487/2606/22
30.11.2022 Слідчий суддя Заводського районного суду місто Миколаєва ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , адвокатів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання начальника відділення СВ Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області ОСОБА_7 , у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022152030001729 від 28.11.2022 за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 ,-
30.11.2022 начальник відділення СВ Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області ОСОБА_7 , звернувся до Заводського районного суду міста Миколаєва з клопотанням, погодженим прокурором Миколаївської обласної прокуратури ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні № 12022152030001729 від 28.11.2022 за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 .
В обґрунтування клопотання зазначено, що ОСОБА_4 обгрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України. Викладені обставини щодо суті повідомленої ОСОБА_4 підозри у вчиненні кримінального правопорушення, в повній мірі обґрунтовуються отриманими стороною обвинувачення, в порядку визначеному КПК України доказами. Метою та підставами застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою є забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_4 покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання ризикам, передбаченим п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. На думку сторони обвинувачення, лише обрання найбільш суворого запобіжного заходу зможе забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на потерпілого, свідків у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення. Застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу не забезпечить виконання покладених на нього процесуальних обов'язків.
В судовому засіданні прокурор клопотання підтримала та наполягала на його задоволенні.
Підозрюваний ОСОБА_4 просив відмовити у задоволенні клопотання слідчого, зазначав про необгрунтованість підозри. Провину у інкримінованому злочині не визнає, стверджував, що діяв з метою самозахисту. Просив обрати відносно нього запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Захисник підозрюваного у судовому засіданні проти задоволення клопотання заперечував, у зв'язку із необґрунтованістю підозри, відсутністю доказів на підтвердження вини підозрюваного, недоведеністю ризиків, зазначених у клопотанні, та недоведеністю неможливості застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу, у зв'язку з чим просив відмовити у задоволенні клопотання, або обрати відносно ОСОБА_4 запобіжний захід, не пов'язаний з позбавленням волі. Крім того просив врахувати, що ОСОБА_4 є військовослужбовцем, та в зв'язку з введенням воєнного стану в Україні, є загальна і постійна потреба щодо виконання підозрюваним своїх службових обов'язків. Крім того ОСОБА_4 має на утриманні дружину, малолітню дитину, мати пенсійного віку.
Захисник потерпілого ОСОБА_8 не заперечувала проти задоволення клопотання слідчого.
Заслухавши сторони, дослідивши матеріали, якими обґрунтовується клопотання, слідчий суддя приходить до наступного.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Метою застосування будь-якого запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується (ч.1 ст. 177 КПК України).
Згідно з ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до положень статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
При розгляді клопотання про обрання або ж продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов'язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів (правова позиція, викладена у п. 80 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України»).
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 27.11.2022 року, приблизно о 22 годин 10 хвилин, більш точного часу в ході досудового розслідування не надалось можливим, у ОСОБА_4 , який знаходився біля супермаркету «АТБ» розташованого по проспекту Центральний 26-С в місті Миколаєві, на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних стосунків, виник конфлікт з ОСОБА_8 .
В ході словесного конфлікту, між вищевказаними особами, у ОСОБА_4 , виник злочинний умисел, направлений на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_8 .
Перебуваючи у вказаному місці та у вказаний час, ОСОБА_4 , реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_8 , на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних стосунків, що виникли під час словесного конфлікту, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння та маючи можливість передбачити їх суспільно-небезпечні наслідки, знаходячись навпроти ОСОБА_8 , використовуючи предмет у вигляді ножа наніс удар в область правої ноги останнього, в результаті чого спричинив ОСОБА_8 тілесне ушкодження у вигляді колото-різаної рани верхньої третини правого стегна із активною венозною кровотечею, без ушкодження магістральних судин та нервів, геморагічний шок 3 ступеню, які відповідно до наказу МОЗ №6 від 17.01.1995 «Правила судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, небезпечне для життя в момент заподіяння.
Після спричинення тілесних ушкоджень, потерпілого ОСОБА_8 у тяжкому стані було госпіталізовано до КНП ММР «Миколаївської лікарні № 3».
28.11.2022 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 121 КК України.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Наявні докази, які містяться в матеріалах клопотання по кримінальному провадженню, свідчать про обґрунтованість підозри відносно ОСОБА_4 , а саме: Рапорт; Протокол огляду місця події; Виписка з журналу обліку прийому громадян; Протокол допиту свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ; Протокол пред'явлення особи для впізнання за фотознімками за участю свідка ОСОБА_10 ; Протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину; Протокол допиту підозрюваного ОСОБА_4 ; Протокол слідчого експерименту за участі підозрюваного ОСОБА_4 ; Протокол прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення; Протокол допиту потерпілого ОСОБА_8 ; Постанова про призначення судової медичної експертизи; Висновок експерта.
Ці дані здатні переконати об'єктивного спостерігача у тому, що ОСОБА_4 міг вчинити кримінальне правопорушення, а отже підтверджують наявність обґрунтованої підозри.
Слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінальних правопорушень. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення злочинів вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів. Тому доводи сторони захисту про відсутність доказів на підтвердження обґрунтованості підозри ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, є безпідставними.
Щодо ризиків, зазначених у клопотанні.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. При визначенні ризиків закон не вимагає неспростовних доказів того, що підозрюваний однозначно, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає обґрунтування, що він має реальну можливість їх здійснити під час вирішення питання про застосування запобіжного заходу або в майбутньому. Отже ризики, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення вірогідності їх здійснення.
При оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання (§ 76 рішення ЄСПЛ «Пунцельт проти Чехії» («Punzelt v. Czech Republic») № 31315/96 від 25.04.2000).
Згідно ч. 1 ст. 121 КК України передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років.
Враховуючи тяжкість інкримінованого ОСОБА_4 кримінального правопорушення, слідчий суддя вважає доведеним, що з метою уникнення кримінальної відповідальності підозрюваний може переховуватись від органів досудового слідства та суду, а тому наявний ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Також прокурором у судовому засіданні доведено, що існує ризик, передбачений пунктом 3 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме: ризик незаконного впливу на потерпілого, свідків, оскільки ОСОБА_4 буде мати можливість особисто або через своїх колег, та інших свідків, яким відомі обставини зазначеного кримінального правопорушення, про яких слідству на цьому етапі не відомо, до дачі завідомо неправдивих показів, які виправдовують його, чим перешкоджати встановленню істини у провадженні, чи взагалі схиляти до відмови давати свідчення, а також інших свідків, які дотепер не допитані, але підлягають допиту за обставинами кримінального провадження.
Крім того, доведено наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.121 КК України, та може вчинити інше кримінальне правопорушення у разі не встановлення відповідних процесуальних обмежень.
Крім того слідчий суддя враховує, що ОСОБА_4 раніше притягався до кримінальної відповідальності.
Метою запобіжного заходу є не карна функція, а забезпечувальна, тобто до підозрюваного має бути застосований такий вид запобіжного заходу, який би в повній мірі забезпечив запобіганню ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а також відповідав засадам гарантування основоположних прав людини на свободу та особисту недоторканність.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу відповідно до положень ст. 178 КПК України слідчий суддя враховує встановлені обставини та вагомість наявних доказів, якими вони обґрунтовуються, а саме: ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у скоєнні кримінального правопорушення; в разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні йому загрожує покарання до 8 років позбавлення волі.
Також слідчим суддею враховуються: вік та стан здоров'я підозрюваного ОСОБА_4 .
Пунктом 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.07 р. - Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».
Таким чином, з огляду на конкретні обставини кримінального провадження, тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_4 у разі визнання його винуватим, суд приходить до висновку про задоволення клопотання слідчого про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового слідства та повідомлення про підозру, оскільки слідчий в клопотанні і прокурор в судовому засіданні в повному обсязі довели суду обставини, які виправдовують обмеження права ОСОБА_4 на свободу.
Судом встановлено, що надані сторонами кримінального провадження докази доводять обставини, які свідчать про недостатність застосування більш м'якого запобіжного заходу до ОСОБА_4 для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні та забезпечення його належної процесуальної поведінки.
Доводи, наведені стороною захисту, а саме наявність у підозрюваного на утриманні малолітньої дитини, непрацюючої дружини, матері пенсійного віку, проходження підозрюваним військової служби, вищезазначених висновків суду не спростовують.
Слідчий суддя приходить до висновку, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, та відповідають меті досягнення дієвості кримінального провадження.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 176-178, 181, 183, 186, 193, 194, 309, 370, 372, 376 КПК України,-
Клопотання - задовольнити.
Застосувати до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Миколаєва, українця, громадянина України, маючого середню технічну освіту, працюючого, одруженого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України, запобіжний захід у виді тримання під вартою з утриманням в ДУ "Миколаївський слідчий ізолятор" строком до 26.01.2023.
Ухвала слідчого судді в частині тримання під вартою діє до 26.01.2023 включно.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали оголошено 01.12.2022 о 12.00 год.
Слідчий суддя : ОСОБА_1