Справа № 466/4999/20
Провадження № 1-кп/466/159/22
30 листопада 2022 року Шевченківський районний суд м. Львова в складі:
головуючої - судді ОСОБА_1 ,
секретар ОСОБА_2
з участю прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
захисника ОСОБА_5
потерпілої ОСОБА_6
представника потерпілої ОСОБА_7
цивільних відповідачів ОСОБА_8 ОСОБА_9
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові у кримінальному провадженні №12017140090005362 від 27.12.2017р. про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.140 КК України, клопотання захисника ОСОБА_5 про визнання речових доказів очевидно недопустимими доказами,
На розгляді Шевченківського районного суду м.Львова перебуває вказане кримінальне провадження.
Захисником ОСОБА_5 подано клопотання, в якому вона крім визнання ряду доказів недопустимими, ставить питання про очевидну недопустимість речових доказів у цьому кримінальному провадженні, а саме гістологічних препаратів трупа ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що складаються з 17 шкелець, 17 блоків з 34 шматочками, операційний біопсійний матеріал, 2 скла 4 блоки 20795 - кожне по два блоки по 1 скельцю, 20797 - кожне по два блоки по 1 скельцю, 21069 - одне скло, два блоки (перша хірургічна операція), 21376 - шість блоків, 2 скла ( друга хірургічна операція)
В обґрунтування очевидної недопустимості цих речових доказів покликається на те, що вищезазначені гістологічні препарати відносяться до складу матеріалів патолого-анатомічного дослідження трупа ОСОБА_10 , що належать до охоронюваної законом таємниці, яка передбачає особливий порядок режиму доступу до речей і документів, але були вилучені без ухвали слідчого судді.
До охоронюваної законом таємниці, яка міститься в речах і документах, належать відомості, що можуть становити лікарську таємницю.
Зазначає, що тимчасовий доступ до речей та документів, що містять охоронювану законом таємницю, здійснюється в порядку, визначеному законом. Відповідно до ст.163 КПК України виключно слідчий суддя чи суд постановляє ухвалу про надання такого тимчасового доступу, якщо слідчий, прокурор доведе наявність відповідних підстав і можливість використання як доказів відомостей, що містяться в цих речах і документах, та неможливість іншими способами довести обставини, які передбачається довести за допомогою цих речей і документів.
Вказані гістологічні препарати були отримані слідчою ОСОБА_11 у поза процесуальний спосіб, оскільки вона не зверталася до слідчого судді з клопотанням про надання тимчасового доступу до речей та документів, що містять охоронювану законом таємницю, і такої ухвали слідчим суддею постановлено не було.
Вилучення таких гістологічних препаратів належним чином оформлено не було.
За таких обставин, просить визнати вказані гістологічні препарати очевидно недопустимими доказами.
Ознайомившись з поданим клопотанням, заслухавши доводи та заперечення учасників кримінального провадження, суд дійшов висновку про задоволення цього клопотання з таких підстав.
При вирішенні заявленого клопотання суд керується нормами, закріпленими у статтях 84, 86, 87, 89 КПК України.
Відповідно до цих норм доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
Доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.
Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.
Згідно ч.1 ст.89 КПК України суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті при ухваленні судового рішення.
За ч.ч.2-3 цієї статті у разі встановлення очевидної недопустимості доказу під час судового розгляду суд визнає цей доказ недопустимим, що тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате. Сторони кримінального провадження, потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, мають право під час судового розгляду подавати клопотання про визнання доказів недопустимими, а також наводити заперечення проти визнання доказів недопустимими.
Процесуальний закон не визначає виключні випадки, коли докази за будь-яких обставин визнаються недопустимими внаслідок істотного порушення прав і свобод, а лише встановлює випадки коли суд не може визнати відсутність таких порушень прав і свобод людини та, відповідно, не може визнати докази допустимими.
Учасник провадження має право заявити клопотання про очевидну недопустимість доказів із визначених підстав, проте в такому випадку він не може керуватися лише підставою, наведеною в ст. 87 КПК України, а має довести наявність критерію очевидності. Зазначена позиція підтверджується листом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05.10.2012 р. № 223-1446/0/4-12 «Про деякі питання порядку здійснення судового розгляду в судовому провадженні у першій інстанції відповідно до Кримінального процесуального кодексу України», в якому визначено, що докази, отримані органом досудового розслідування в непередбаченому процесуальним законом порядку чи з його порушенням, є очевидно недопустимими. В листі визначено, що зазначене правило застосовується й щодо доказів, отриманих унаслідок істотного порушення прав та свобод людини (ст. 87 КПК) за умови підтвердження сторонами кримінального провадження їх очевидної недопустимості. В іншому випадку суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення.
Таким чином, процесуальний закон не визначає чіткого переліку підстав для визнання доказу очевидно недопустимим, і клопотання про очевидну недопустимість може бути заявлено з будь-яких підстав порушення порядку отримання доказів, у тому числі у зв'язку з істотним порушенням прав і свобод людини. В свою чергу єдиним критерієм, яким суд повинен керуватися при визнанні чи невизнанні доказу недопустимим на стадії судового розгляду, є критерій очевидності недопустимості, який полягає у відсутності сумніву в тому, що було порушено КПК України, і таке порушення може бути встановлено судом відразу під час огляду доказу та не потребує проведення додаткових дій, зокрема дослідження всіх доказів.
Захисник ОСОБА_5 ставить питання визнання очевидно недопустимими речових доказів - гістологічних препаратів трупа ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , отриманих 26.06.2019р. ст.слідчою Шевченківського ВП ГУНП у Львівській області ОСОБА_11 на підставі її запиту від 25.06.2019р. на ім'я директора КНП «ЛШМД» ОСОБА_12 (т.1 матеріалів досудового провадження а.с.6).
Встановлено судом, що дійсно 26.06.2019р. ст.слідча ОСОБА_13 отримала гістологічні препарати трупа ОСОБА_10 , які зберігалися в ІНФОРМАЦІЯ_2 про отримання таких гістологічних препаратів з їх переліком зроблена рукописним текстом з підписом ОСОБА_13 та невідомої особи, яка ці препарати передала, на самому запиті ст.слідчої від 25.06.2019р.
В подальшому складено протокол огляду гістологічних препаратів від 26.06.2019р. Постановою від 26.06.2019р. ці гістологічні препарати трупа ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнані речовими доказами (т.1 матеріалів досудового провадження а.с.7,8-9).
Європейська Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод відомості про стан здоров'я людини визнає складовою права на повагу до приватного життя, гарантованого статтею 8. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
Відповідно п.3.6. Етичного кодексу лікаря України кожен пацієнт має право на зберігання особистої таємниці. Лікар, як й інші особи, які беруть участь у наданні медичної допомоги, зобов'язаний зберігати лікарську таємницю навіть після смерті пацієнта, як і факт звернення за медичною допомогою, за відсутності іншого розпорядження хворого, або якщо це захворювання не загрожує його близьким і суспільству. Таємниця поширюється на всю інформацію, отриману в процесі лікування хворого (у т. ч. діагноз, методи лікування, прогноз тощо).
У ч.1 ст.40 ЗУ «Про основи законодавства України про охорону здоров'я» дано визначення поняття лікарської таємниці, за яким м едичні працівники та інші особи, яким у зв'язку з виконанням професійних або службових обов'язків стало відомо про хворобу, медичне обстеження, огляд та їх результати, інтимну і сімейну сторони життя громадянина, не мають права розголошувати ці відомості, крім передбачених законодавчими актами випадків.
Таким чином, слід дійти однозначного висновку, що гістологічні препарати секційного матеріалу за №660 2017р. ОСОБА_10 , які знаходилися в ІНФОРМАЦІЯ_3 , містили відомості, що становлять лікарську таємницю.
У ст.162 КПК України дано перелік речей і документів, які містять охоронювану законом таємницю, серед яких речі і документи, що можуть становити лікарську таємницю.
Законодавством України встановлено особливий порядок доступу до речей та документів, що містять охоронювану законом таємницю.
За ч.1 ст.160 КПК України сторони кримінального провадження мають право звернутися до слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження із клопотанням про тимчасовий доступ до речей і документів. Слідчий має право звернутися із зазначеним клопотанням за погодженням з прокурором.
Нормою ч.5,ч.6 ст.163 КПК України визначено, що слідчий суддя, суд постановляє ухвалу про надання тимчасового доступу до речей і документів, якщо сторона кримінального провадження у своєму клопотанні доведе наявність достатніх підстав вважати, що ці речі або документи:
1) перебувають або можуть перебувати у володінні відповідної фізичної або юридичної особи;
2) самі по собі або в сукупності з іншими речами і документами кримінального провадження, у зв'язку з яким подається клопотання, мають суттєве значення для встановлення важливих обставин у кримінальному провадженні;
3) не становлять собою або не включають речей і документів, які містять охоронювану законом таємницю.
Слідчий суддя, суд постановляє ухвалу про надання тимчасового доступу до речей і документів, які містять охоронювану законом таємницю, якщо сторона кримінального провадження, крім обставин, передбачених частиною 5 цієї статті, доведе можливість використання як доказів відомостей, що містяться в цих речах і документах, та неможливість іншими способами довести обставини, які передбачається довести за допомогою цих речей і документів.
Доступ до речей і документів, які містять охоронювану законом таємницю, здійснюється в порядку, визначеному законом.
Отже, кримінальним процесуальним законом чітко визначено порядок тимчасового доступу до речей та документів, що містять охоронювану законом таємницю, в тому числі лікарську таємницю. Такі речі і документи можуть бути отримані слідчим, прокурором лише на підставі відповідної ухвали слідчого судді чи суду.
У даному кримінальному провадженні встановлено, що слідчий з клопотанням, погодженим прокурором, про тимчасовий доступ до гістологічних препаратів трупа ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до слідчого судді не звертався. Слідчим суддею ухвала про надання тимчасового доступу до речей та документів, що містять лікарську таємницю - гістологічних препаратів трупа ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не постановлялася.
Такі гістологічні препарати отримані на підставі запиту ст.слідчої.
У матеріалах кримінального провадження, реєстрі матеріалів досудового розслідування відсутні відомості і про проведення процесуальної дії по вилученню гістологічних препаратів та складання процесуального документу про це.
Таким чином, достовірно встановлено, що гістологічні препарати трупа ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що складаються з 17 шкелець, 17 блоків з 34 шматочками, операційний біопсійний матеріал, 2 скла 4 блоки 20795 - кожне по два блоки по 1 скельцю, 20797 - кожне по два блоки по 1 скельцю, 21069 - одне скло, два блоки (перша хірургічна операція), 21376 - шість блоків, 2 скла ( друга хірургічна операція) - отримані внаслідок несанкціонованого втручання, без попереднього дозволу слідчого судді, не в порядку, встановленому КПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 87 КПК України недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.
Норма п. 1 ч. 2 ст. 87 КПК України передбачає, що суд зобов'язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод якщо здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, проведено без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов.
Суд відхиляє заперечення прокурора про те, що вказані гістологічні препарати були видані на запит слідчого добровільно, тому підстав для звернення до слідчого судді з клопотанням про надання тимчасового доступу до них не було. Суд наголошує на тому, що отримання слідчим речей та документів, які містять охоронювану законом таємницю, можливе лише у чітко визначеному законом порядку, на підставі відповідної ухвали слідчого судді чи суду про тимчасовий доступ до них. Іншого порядку отримання слідчим речей та документів, що містять лікарську таємницю, законодавством не передбачено.
Встановлені судом порушення, допущені в ході отримання таких речових доказів, свідчать про очевидну їх недопустимість, як доказу, неможливість їх використання в процесі доказування.
Відповідно до ст.84,85,87,89,99,159,160,163,372,376 КПК України, суд, -
Клопотання захисника ОСОБА_5 задовольнити.
Визнати у кримінальному провадженні №12017140090005362 від 27.12.2017р. очевидно недопустимим доказом гістологічні препарати трупа ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що складаються з 17 шкелець, 17 блоків з 34 шматочками, операційний біопсійний матеріал, 2 скла 4 блоки 20795 - кожне по два блоки по 1 скельцю, 20797 - кожне по два блоки по 1 скельцю, 21069 - одне скло, два блоки (перша хірургічна операція), 21376 - шість блоків, 2 скла ( друга хірургічна операція).
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_14 -Шумська