Єдиний унікальний номер 448/1367/22
Провадження № 3/448/812/22
30.11.2022 року суддя Мостиського районного суду Львівської області Кічак Ю.В., розглянувши матеріали справи, що надійшли з Відділення поліції №1 Яворівського районного відділу поліції ГУ НП у Львівській області про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жительки АДРЕСА_1 , громадянки України, непрацюючої,
за ч.1 ст.130 КУпАП, -
ОСОБА_1 17.10.2022 року о 09:10 год. по вул.Центральній, 1 в с.Липники Яворівського району Львівської області керувала транспортним засобом - автомобілем марки «ВАЗ-2101», номерний знак НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння. Такими своїми діями ОСОБА_1 порушила вимоги п.2.9а Правил дорожнього руху України.
Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 повідомлялася судом про дату, час та місце розгляду справи, однак у судове засідання не з'явилася без поважних причин, клопотань про відкладення або про розгляд справи за її відсутності до суду не надходило. Як вбачається із матеріалів справи судова повістка ОСОБА_1 надсилалась рекомендованим листом з повідомленням за адресою місця її проживання, що зазначена в протоколі про адміністративне правопорушення та інших матеріалах справи. Відомості про будь-яку іншу адресу місця проживання чи перебування ОСОБА_1 в матеріалах справи відсутні. Враховуючи наведене, суд вважає, що у справі наявні докази належного повідомлення ОСОБА_1 про дату, час та місце розгляду справи.
Розумність тривалості судового провадження оцінюється у залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.
Суд зазначає, що інформація про дату, час та місце розгляду справи перебуває у відкритому доступі на офіційному сайті суду, а відтак ОСОБА_1 мала цікавитись долею справи, добросовісно користуватись наданими їй процесуальними правами. Окрім цього, така знала про те, що відносно неї складено протокол про адміністративне правопорушення серії ААБ №170621 від 17.10.2022 року та про те, що розгляд адміністративної справи відбудеться в Мостиському районному суді Львівської області.
Суд вважає, що були створені всі умови для реалізації права особи на доступ до правосуддя та приймаючи до уваги те, що ОСОБА_1 , будучи повідомленою про дату, час та місце розгляду справи в суді, не з'явилася, суд оцінює таку поведінку ОСОБА_1 , як небажання особисто прийняти участь в розгляді справи в суді.
Враховуючи наведене, суд вважає, що у справі наявні докази належного повідомлення ОСОБА_1 про дату, час та місце розгляду справи.
З огляду на те, що суд позбавлений можливості в рамках Кодексу України про адміністративні правопорушення вживати заходів для забезпечення явки учасників справи в судове засідання, окрім як шляхом направлення судової повістки, а законом передбачений певний строк притягнення особи до адміністративної відповідальності, а також з урахуванням вимог ст.268 КУпАП, у відповідності до якої присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.130 КУпАП, не є обов'язковою, суд визнав можливим розглянути справу за відсутності в судовому засіданні ОСОБА_1 на підставі наявних у справі доказів.
Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 року № 475/97-ВР, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.
Слід зазначити, що Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях неодноразово констатував, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст.1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції України і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Відповідно до ч.1 ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Адміністративне правопорушення завжди є протиправною дією (бездіяльністю) тобто діянням, забороненим законом або іншим нормативним правовим актом. Громадянин, що вчиняє протиправну дію, порушує свій конституційний обов'язок, оскільки норми ч.1 ст.68 Конституції України встановлюють, що кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе при наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, обов'язковими елементами якого є: об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт, суб'єктивна сторона (вина).
У відповідності до положень ст.248 КУпАП розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється на засадах рівності перед законом і органом (посадовою особою), який розглядає справу, всіх громадян незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мови та інших обставин.
Згідно з положеннями ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасно, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
У ст.251 КУпАП зазначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Диспозицією ч.1 статті 130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Пункт 1.3 Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ №1306 від 10.10.2001р. (із відповідними змінами), передбачає, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
В п.1.9 вказаних Правил встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до п.2.9 «а» даних Правил водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Факт вчинення ОСОБА_1 вищевказаного правопорушення підтверджується: протоколом про адміністративне правопорушення серії ААБ №170621 від 17.10.2022р.; постановою про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАР №6036349 від 17.10.2022р., зокрема за вчинення правопорушення, передбаченого ч.2 ст.126 КУпАП; актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів та роздруківкою з алкотестеру «Drager» від 17.10.2022р. (результат тесту 0,70‰ проміле); відеозаписом (безперервною відеозйомкою), який міститься на СD-диску, на якому відповідно зафіксовано наступне: при спілкуванні працівників поліції з ОСОБА_1 у останньої були виявлені ознаки алкогольного сп'яніння, дальше працівником поліції було запропоновано ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу, на що така погодилася, огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння проводився поліцейським на місці зупинки транспортного засобу за допомогою приладу «Драгер», результат тесту 0.70‰ проміле; іншими матеріалами справи.
При цьому судом враховується також те, що ОСОБА_1 дії працівників поліції щодо складання відносно неї протоколу про адміністративне правопорушення не оскаржувала, доказів неправомірної поведінки останніх та доказів, які б спростовували фактичні дані, що містяться в протоколі про адміністративне правопорушення та додатках до них,- суду не скеровувала.
Аналізуючи наведені докази, приходжу до переконання, що в діях ОСОБА_1 міститься склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, зокрема «керування транспортним засобом особою в стані алкогольного сп'яніння».
Відповідно до ст.33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Так, санкція ч.1 ст.130 КУпАП передбачає покарання для водіїв (штраф з позбавленням права керування транспортними засобами) та інших осіб (штраф).
Статтею 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» №2344-ІІІ від 05.04.2001р. передбачено, що водій - особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка.
Відповідно до п.1.10 Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ №1306 від 10.10.2001р. (із відповідними змінами) водій це особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії; водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.
Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 не отримувала посвідчення водія. Згідно вищевказаного протоколу про адміністративне правопорушення від 17.10.2022р. особу порушниці встановлювали за допомогою паспорта громадянина України. Крім того, в матеріалах справи міститься довідка, з якої відомо, що згідно інформаційного порталу Національної поліції України, підсистеми «Пошук посвідчення водія» ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , посвідчення водія не отримувала.
Тобто, у суду є підстави вважати, що на час вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_1 не отримувала посвідчення водія на право керування транспортним засобом, а тому остання в розумінні вищенаведених норм законодавства не є водієм (є іншою особою) та до неї не підлягає застосуванню адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами.
Враховуючи характер вчиненого правопорушення, особу порушниці, ступінь її вини та майновий стан (є непрацевлаштованою), відсутність обставин, які б пом'якшували чи обтяжували відповідальність ОСОБА_1 , вважаю за доцільне призначити адміністративне стягнення в межах безальтернативної санкції ч.1 ст.130 КУпАП - у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, без позбавлення права керування транспортними засобами, що за своїм видом та мірою відповідає завданню та меті накладення адміністративного стягнення і є необхідним й достатнім для виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчиненню правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Відповідно до змісту ст.40-1 КУпАП та ст.4 Закону України «Про судовий збір» є всі підстави для стягнення з особи, на яку накладено адміністративне стягнення, судового збору в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2481грн. х 0,2=496,20 грн.).
Керуючись ст.ст. 1, 9, 23, 33, 40-1, 245, 251, 252, 280, 283-285 КУпАП, ст.4 Закону України «Про судовий збір», -
Визнати винною ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та призначити їй адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень без позбавлення права керування транспортними засобами.
Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави 496 (чотириста дев'яносто шість) гривень 20 коп. судового збору.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Львівського апеляційного суду особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя Ю.В. Кічак