Дата документу 30.11.2022
Справа № 334/4810/22
Провадження № 1-кп/334/641/22
30 листопада 2022 року м. Запоріжжя
Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючої судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши в порядку спрощеного провадження без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12022087050000642 від 22.08.2022 року за звинуваченням
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Москва, громадянина України, освіта середня-спеціальна, офіційно не працевлаштованого, який має на утриманні малолітню доньку - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , мешкаючого за адресою: АДРЕСА_2 , кі.2, раніше судимого:
- 26 травня 1992 року Жовтневим районним судом м. Запоріжжя за ч.2 ст.141 КК України (в ред. 1960 р.) до 3 років позбавлення волі, із застосуванням ст. 46-1 КК України з відстрочкою виконання покарання на 2 роки;
- 13 жовтня 1993 року Комунарським районним судом м. Запоріжжя за ч.2 ст. 143, ст.43 КК України (в ред. 1960 р.) до 3 років 6 місяців позбавлення волі, з конфіскацією майна. Ухвалою Запорізького обласного суду від 15 листопада 1993 року ст. 43 КК України з вироку виключена, засуджений за ч. 2 ст. 143 КК України до 2 років 6 місяців позбавлення волі, з конфіскацією майна;
- 20 серпня 1997 року Комунарським районним судом м. Запоріжжя за ч.1 ст. 229-6 КК України (в ред. 1960 р.) до 1 року 6 місяців позбавлення волі;
- 16 січня 1998 року Жовтневим районним судом м. Запоріжжя за ч.2 ст. 140, ч.3 ст. 42 КК України (в ред. 1960 р.) до 1 року 9 місяців позбавлення волі, з конфіскацією майна. Звільнений 11 вересня 1999 року відповідно до Закону України «Про амністію» від 24 липня 1998 року;
- 23 серпня 2000 року Шевченківським районним судом м. Запоріжжя за ч.2 ст. 140 КК України (в ред. 1960 р.) до 2 років позбавлення волі;
- 18 лютого 2004 року Жовтневим районним судом м. Запоріжжя за ч. 1, ч.2, ч.3, ч.4, ч.5 ст.185, ст.70 КК України до 7 років позбавлення волі, з конфіскацією майна. Звільнений 27 листопада 2009 року постановою Вільнянського районного суду Запорізької області від 19 листопада 2009 року умовно-достроково з невідбутим строком покарання 2 місяці 20 днів;
- 04 квітня 2011 року Шевченківським районним судом м. Запоріжжя за ч.2 ст.185, ч.3 ст.185, ч.1 ст.70 КК України до 3 років 1 місяця позбавлення волі. Звільнений умовно-достроково 22 березня 2013 року постановою Оріхівського районного суду Запорізької області від 14 березня 2013 року з невідбутим строком покарання 10 місяців 28 днів;
- 06 січня 2015 року Орджонікідзевским районним судом м. Запоріжжя за ч.3 ст. 185 КК України до 4 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України з іспитовим строком на 2 роки;
- 30 січня 2015 року Комунарським районним судом м. Запоріжжя за ч.2 ст. 185, ч.2 ст. 190, ч.1 ст. 309, ч.1 ст.70 КК України до 3 років позбавлення волі;
- 04 листопада 2015 року Комунарським районним судом м. Запоріжжя за ч.3 ст.185 КК України до 3 років позбавлення волі. На підставі ст.71 КК України частково приєднано покарання за вироком Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 30.01.2015року і остаточно призначено покарання 3 роки 6 міс. позбавлення волі. 02 лютого 2016 року рішенням Апеляційного суду Запорізької області скасовано вирок Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 04.11.2015року та визначено рахувати ОСОБА_3 засудженим за ч.3 ст.185 КК України до 4 років позбавлення волі. В порядку ст.71 КК України за сукупністю вироків частково приєднано не відбуте покарання за вироком Орджонікідзького районного суду м. Запоріжжя від 06 січня 2015 року та Комунарського районного суду від 30 січня 2015 року та призначено покарання у вигляді 5 років позбавлення волі. У порядку ч.5 ст.72 КК України зараховано строк попереднього тримання під вартою з 23 липня 2015 року по 02 лютого 2016 року з розрахунку один день за два дня позбавлення волі. Звільнений 25.06.2018року умовно-достроково, не відбутий термін 1 рік 6міс.10днів;
- 23 січня 2019 року Комунарським районним судом м. Запоріжжя за ч.3 ст.185 КК України до 3 років позбавлення волі. На підставі ч.1 ст.71 КК України до покарання приєднано не відбуту частину покарання за вироком Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 04 листопада 2015 року та призначено покарання у вигляді 3 років та 3 місяців позбавлення волі. Звільнений 14 квітня 2021 року умовно-достроково на не відбутий строк покарання 8 міс. 22 дні,
у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч.1 ст.125 КК України, -
21.08.2022 року приблизно о 10 годині 00 хвилин, ОСОБА_3 , знаходячись біля першого під'їзду буд. АДРЕСА_2 , маючи умисел на спричинення тілесних ушкоджень, на грунті раптово виниклого словесного конфлікту з потерпілим ОСОБА_5 , головою наніс один удар в область обличчя потерпілого ОСОБА_5 , чим спричинив йому синці навколо лівого ока, навколо правого ока, які як кожен окремо так і в сукупності самі по собі кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження.
Відповідно обвинувального акту прокурор заявив клопотання в порядку ст.302 КПК України про розгляд обвинувального акту у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження.
До обвинувального акту прокурором додано письмову заяву обвинуваченого ОСОБА_3 від 26.10.2022 року, яка складена за участі захисника: адвоката ОСОБА_6 , в якій ОСОБА_3 зазначає, що він беззаперечно визнає свою винуватість у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.125 КК України; згоден із встановленими досудовим розслідуванням обставинами; йому роз'яснено та зрозуміло зміст встановлених досудовим розслідуванням обставин, а також про його обізнаність у тому, що у разі надання згоди на розгляд обвинувального акту у спрощеному порядку він буде позбавлений права оскаржувати вирок в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини; згоден на розгляд обвинувального акту у спрощеному проваджені без проведення судового розгляду в судовому засіданні. У вказаній заяві захисником ОСОБА_6 підтверджено добровільність беззаперечного визнання винуватості ОСОБА_3 , його згоду із встановленими в результаті досудового розслідування обставинами і згоду на розгляд обвинувального акту за його відсутності.
Також до обвинувального акту прокурором додано письмову заяву потерпілого ОСОБА_5 від 26.10.2022 року щодо згоди на розгляд обвинувального акта відносно ОСОБА_3 у спрощеному провадженні.
Суд, розглянувши обвинувальний акт відносно ОСОБА_3 в спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, в межах встановлених органом досудового розслідування обставин відповідно ч.2 ст.381 КПК України, так як обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта за його відсутності, вважає вину ОСОБА_3 доведеною, і кваліфікує його дії за ч.1 ст.125 КК України - як умисне легке тілесне ушкодження.
Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно ч.4 ст.107 КПК України не здійснювалось.
Згідно ч.2 ст.381 КПК України суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта.
Згідно ч.2 ст.382 КПК України вирок суду за результатами спрощеного провадження ухвалюється в порядку, визначеному цим Кодексом, та повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду. У вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.
Так, ОСОБА_3 обвинувачується за ч.1 ст.125 КК України, що кваліфікується за ознаками: умисне легке тілесне ушкодження.
Санкцією ч.1 ст.125 КК України передбачено покарання у виді штрафу до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк до двохсот годин, або виправні роботи на строк до одного року.
З наведеного вбачається, що кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_3 , є кримінальним проступком відповідно ст.12 КК України.
Вивчивши обвинувальний акт та додані до нього матеріали в їх сукупності, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, дійшов висновку, що під час розгляду обвинувального акту в спрощеному провадженні підтверджено факт скоєння ОСОБА_3 кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, дії обвинуваченого вірно кваліфіковані за ч.1 ст.125 КК України, як умисне легке тілесне ушкодження, вина обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого кримінального проступку повністю доведена та підтверджується встановленими органом досудового розслідування обставинами, а обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта за його відсутності.
Також, згідно ст.65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного, які підлягають обов'язковому врахуванню, крім того, під час вибору покарання мають значення обставини, які його пом'якшують та обтяжують, відповідно до положень статей 66, 67 КК України.
Тому, при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 відповідно ст.65 КК України суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального проступку, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують його покарання.
Обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченому, згідно ст.66 КК України, суд визнає щире каяття.
Обставиною, що обтяжує покарання відповідно ст.67 КК України суд визнає рецидив кримінальних правопорушень.
Таким чином, з урахуванням наявності обставин, що пом'якшує покарання та обставини, яка його обтяжує, ступеня тяжкості вчиненого проступку, враховуючи визнання вини та особу обвинуваченого, а також те, що ОСОБА_3 за матеріалами провадження офіційно не працевлаштований, має на утриманні малолітню доньку - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , має постійне місце проживання, на обліку у лікарів нарколога або психіатра не перебуває, тому суд, керуючись ст.ст. 50, 65-67 КК України, вважає за можливе призначити обвинуваченому ОСОБА_3 покарання в межах санкції статті, за якою кваліфіковані його дії, у виді громадських робіт.
Суд вважає, що таке покарання буде справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та запобігання вчиненню ним нових правопорушень.
Цивільний позов по справі не заявлявся.
Процесуальні витрати, речові докази у кримінальному провадженні відсутні.
Запобіжний захід обвинуваченому не обирався, підстав для його обрання суд не вбачає.
Керуючись ст.ст. 370, 371, 374 КПК України, суд, -
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, та призначити йому покарання у виді 200 (двохсот) годин громадських робіт.
Запобіжний захід ОСОБА_3 не обирати.
Копію вироку за результатами розгляду обвинувального акту щодо вчинення кримінального проступку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.
Вирок може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.
Відповідно ч.1 ст.394 КПК України вирок суду, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статтями 381 та 382 КПК України, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини. Якщо вирок було ухвалено без виклику особи, яка його оскаржує, в порядку, передбаченому ст.382 КПК України, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Суддя: ОСОБА_1