Дата документу 30.11.2022
Справа № 334/5225/22
Провадження № 1-кс/334/1802/22
про застосування запобіжного заходу
30 листопада 2022 року слідчий суддя Ленінського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Запоріжжі клопотання слідчого СВ Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_3 у кримінальному провадженні, внесеному 02.11.2022 до ЄРДР за № 12022082050001898 за частиною другою статті 307 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя, громадянина України, який у шлюбі не перебуває, на утриманні дітей не має, працює вантажником ТОВ «Мебель Січ», проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
за участю: прокурора ОСОБА_5 , слідчого ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника адвоката ОСОБА_6 ,
встановив:
30.11.2022 слідчому судді надійшло клопотання слідчого ОСОБА_3 , погоджене прокурором Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області ОСОБА_5 , в якому слідчий просить застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою в ДУ «Запорізький слідчий ізолятор» строком на 60 діб.
В обґрунтування клопотання зазначено, що слідчим здійснюється досудове розслідування кримінального провадження. У вчиненні даного злочину обґрунтовано підозрюється ОСОБА_4 , що підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами. Під час проведення досудового розслідування встановлена наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 5 частини першої статті 177 КПК України, а саме підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування, незаконно впливати на потерпілого та свідків та вчинити інше кримінальне правопорушення, що обґрунтовано тим, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від шести до десяти років, не працює, не має джерел доходів та стійких соціальних зв'язків, особисто знайомий зі свідками та може негативно вливати на них, що провокуватиме у них бажання змінити показання. Жоден з більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти вказаним ризикам.
Прокурор ОСОБА_5 та слідчий ОСОБА_3 клопотання та обставини, яким воно обґрунтоване, підтримали.
Підозрюваний ОСОБА_4 проти задоволення клопотання заперечив. Пояснив, що він працює та не має бажання переховуватись від органів досудового розслідування. Просив застосувати до нього запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою.
Захисник адвокат ОСОБА_6 підтримала підозрюваного та просила застосувати до нього запобіжний захід у вигляді нічного домашнього арешту. Пояснила, що прокурором не доведено існування ризиків, зазначених у клопотанні.
Слідчий суддя, заслухавши учасників провадження, дослідивши клопотання документи, надані в його обґрунтування, дійшов наступних висновків.
Відповідно до частини другої статті 131 КПК України одними із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.
Відповідно до частини першої статті 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Слідчим здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 12021082050001898, відомості про яке внесені 02.11.2022 до ЄРДР за частиною другою статті 307 КК України. Процесуальне керівництво у вказаному кримінальному провадженні здійснюється Дніпровською окружною прокуратурою міста Запоріжжя Запорізької області.
28.11.2022 в період часу з 09.57 години до 12.10 години співробітниками поліції в присутності двох понятих за участю ОСОБА_4 , в ході проведення обшуку за місцем проживання останнього за адресою: АДРЕСА_1 , у приміщенні будинку виявлено та вилучено пластикову ємкість з речовиною рослинного походження сіро-зеленого кольору, яка згідно з висновком експерта № СЕ-19/108-22/14338-НЗПРАП від 29.11.2022 є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено, - КАНАБІСОМ, загальна маса якого в перерахунку на висушену речовину складає 6,834 г, який він незаконно зберігав з метою подальшого збуту.
29.11.2022 про підозру у вчиненні вказаного злочину повідомлено ОСОБА_4 .
Ухвалюючи судове рішення слідчий суддя виходить з того, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце та підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, які приведені у клопотанні слідчого та доданих матеріалах та з того, що слідчий суддя на даному етапі провадженні не вправі вирішувати питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на наведені у клопотанні прокурора дані, у слідчого судді є всі підстави для висновку, що представлені докази об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином, на даному етапі хоча і не можна стверджувати про їх достатність для негайного засудження, проте можна дійти висновку про виправданість подальшого розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).
Перевіряючи достатність доказів для такого висновку, слідчий суддя, наряду з положеннями КПК України, враховує практику Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення «Чеботарь проти Молдови»), у відповідності до якої слова «обґрунтована підозра» означають наявність фактів чи інформації, які могли би переконати стороннього об'єктивного спостерігача, що конкретна особа, можливо вчинила злочин.
Натомість, не будучи наділеним повноваженнями щодо оцінки доказів на даній стадії кримінального судочинства, слідчий суддя позбавлений можливості надати перевагу одним доказам перед іншими шляхом їх оцінки та аналізу в сукупності. Питання щодо доведеності вини особи та правильності кваліфікації її дій у відповідності до закону про кримінальну відповідальність підлягають дослідженню при проведенні досудового розслідування та під час розгляду кримінального провадження по суті.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_4 підтверджується зібраними на досудовому розслідування доказами: Протоколами допитів свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 ; Протоколом обшуку від 28.11.2022; Висновком експерта №СЕ-19/108-22/14338-НЗПРАП від 29.11.2022; Протоколом огляду предмету від 29.11.2022; Повідомленням про підозру ОСОБА_4 .
За таких умов, слідчий суддя, дослідивши, матеріали клопотання та долучені до нього документи, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, оцінюючи сукупність зібраних доказів, лише щодо пред'явленої підозри, - з точки зору достатності та взаємозв'язку прийшов до обґрунтованого висновку про наявність у провадженні доказів, передбачених параграфами 3-5 Глави 4 КПК України, які свідчать про обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні злочину, оскільки об'єктивно зв'язують його з ним, тобто підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний міг вчинити дане правопорушення.
Відтак, у кримінальному провадженні наявні обставини, з якими закон пов'язує можливість обрання особі одного із запобіжних заходів, передбачених статтею 176 КПК України.
Відповідно до положень статті 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобіганням спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити злочину діяльність.
Згідно зі статтею 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний в сукупності оцінити тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі, дані про особу підозрюваного, розмір майнової шкоди, в заподіянні якого підозрюється особа.
При вирішенні питання про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неналежної процесуальної поведінки підозрюваного, слідчий суддя відмічає, що ризиком у даному випадку є дія, яка може вчинитися з високим ступенем ймовірності.
У клопотанні необхідність застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту обґрунтовується наявністю ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 5 частини першої статті 177 КПК України, а саме підозрюваний ОСОБА_4 може переховуватись від органів досудового розслідування, незаконно впливати на свідків та вчинити інші кримінальні правопорушення.
Європейський суд з прав людини неодноразово звертав увагу на те, що сама по собі тяжкість злочину, у вчиненні якого обвинувачується особа, не може бути безумовною підставою для обрання щодо цієї особи запобіжного заходу у вигляді взяття під варту (рішення справі «Ніколова проти Болгарії»). Крім цього, в рішенні у справі «Ноймайстер проти Австрії» викладена позиція, відповідно до якої позбавлення волі особи (тримання під вартою) не повинно перетворюватися на своєрідну прелюдію до завчасного відбування можливого у майбутньому вироку про позбавлення волі.
Таким чином, запобіжний захід не може бути виправданий очікуваним покаранням у виді позбавлення волі.
Проте, таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» Європейський суд з прав людини зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків повторного вчинення злочинів або переховування від слідства та суду.
ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 307 КК України, який відповідно до статті 12 КК України є тяжким злочином, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від шести до десяти років з конфіскацією майна.
Проте, інших обставин, які можуть свідчити про те, що підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування, слідчим у клопотанні та прокурором в судовому засіданні не наведено. При цьому, введення на території України воєнного стану, яким у сукупністю із тяжкістю очікуваного покарання обґрунтований ризик того, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування, не є такою обставиною, оскільки воєнний стан жодним чином не сприяє вільному пересуванню підозрюваного.
Надаючи оцінку можливості підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування, дійшов висновку про те, що ризик, передбачений пунктом 1 частини першої статті 177 КПК України прокурором не доведений.
Ризик, передбачений пунктом 3 частини першої статті 177 КПК України знайшов своє підтвердження в судовому засіданні. Не дивлячись на те, що органом досудового розслідування допитані свідки у кримінальному провадженні, вони, у разі спрямування обвинувального акту до суду, мають бути допитані під час судового провадження. Підозрюваному можуть бути відомі місця проживання вказаних осіб, а отже підозрюваний має можливість незаконного впливати на вказаних осіб з метою спонукання їх до відмови від наданих слідчому показань.
Підозрюваний раніше не судимий, працює, а отже має джерело доходів, що не спростовано прокурором та слідчим. Відсутність у підозрюваного стійких соціальних зв'язків у сукупності з вищенаведеними обставинами не може свідчити про те, що підозрюваний може вчинити інші кримінальні правопорушення. Таким чином, слідчий суддя дійшов висновку про недоведеність ризику, передбаченого пунктом 5 частини першої статті 177 КПК України.
Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Враховуючи наявність ризику, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 177 КПК України, є обґрунтовані підстави для обрання підозрюваному ОСОБА_4 запобіжного заходу.
Відповідно до частини четвертої статті 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Слідчим та прокурором не доведена недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику незаконного впливу підозрюваним на свідків у цьому ж кримінальному провадженні.
На підставі викладеного, проаналізувавши всі надані сторонами докази та дані про особу підозрюваного, слідчий суддя дійшов висновку про необхідність часткового задоволення клопотання та застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, заборонивши йому залишати житло в певний час доби, з покладенням обов'язків, передбачених пунктами 2-4, 8 частини п'ятої статті 194 КПК України.
Керуючись статтями 176-179, 181, 183, 186, 193, 194, 196, 206, 309, 372, 376 КПК України, слідчий суддя
постановив:
клопотання задовольнити частково.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, заборонивши йому залишати житло, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , в період часу з 20.00 години до 07.00 години наступного дня.
Покласти на ОСОБА_4 наступні обов'язки:
- не відлучатися із м. Запоріжжя без дозволу слідчого, прокурора;
- повідомляти слідчого, прокурора про зміну свого місця проживання;
- утримуватися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
У задоволенні клопотання в іншій частині відмовити.
Строк дії ухвали становить два місяці в межах строку досудового розслідування та закінчується 28 січня 2023 року.
Ухвала слідчого судді щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена протягом п'яти днів безпосередньо до Запорізького апеляційного суду.
Повна ухвала складена 01 грудня 2022 року.
Слідчий суддя: