Справа № 305/1805/19
Номер провадження № 1-кп/305/149/22
30.11.2022 року. Рахівський районний суд Закарпатської області в складі: головуючого судді ОСОБА_1
з участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
захисника ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Рахів матеріали кримінального провадження, відомості про яке внесено 06.09.2019 до ЄРДР за № 12019070140000748 про обвинувачення
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
уродженця та мешканця
АДРЕСА_1 , громадянина України,
з середньою освітою, неодруженого, непрацюючого,
судимого за ч. 1 ст. 125, ч.1 ст.122 КК України,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 296 КК України,
З обвинувального акту вбачається, що ОСОБА_4 будучи раніше судимим згідно з вироком Рахівського районного суду справа №305/437/15-к провадження по справі 1-кп/305/99/15 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 125, ч.1 ст.122 КК України до покарання у виді 1 року позбавлення волі, на підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків, до покарання, призначеного цим вироком, частково приєднано невідбуте покарання за вироком Рахівського районного суду від 14 грудня 2011 року та остаточно до відбуття ОСОБА_4 призначено покарання у виді 1 (одного) року і 11 (одинадцять) місяців та 17(сімнадцять) днів позбавлення волі. 05 вересня 2019 року о 14 год 00 хв у смт Великий Бичків, Рахівського району, Закарпатської області, по вулиці Селянській, ОСОБА_4 перебуваючи перед будинком №37 в стані алкогольного та наркотичного сп'яніння, безпричинно, з мотивів явної неповаги до суспільства, показуючи свою зневагу до існуючих правил і норм поведінки в суспільстві, виражаючи особливу зухвалість, діючи умисно, висловлюючись при цьому нецензурною лайкою, тримаючи в руках сокиру бив металевим обухом по дерев'яних ворітцях. В подальшому о 14 годині 05 хвилин відійшовши на вулицю намагався поцілити у вікно сокирою, але не розрахувавши силу не докинув сокиру до вікна будинку. В подальшому усвідомлюючи свої протиправні дії та продовжуючи їх, о 14 годині 10 хвилин підняв камінь із землі та кинув його у віконну шибку, в результаті чого розбив зовнішню та внутрішню склянні віконні шибки вікна посередині у верхній його частині, чим грубо порушив громадський порядок. В подальшому до 14 години 15 хвилин з особливою зухвалістю з мотивів явної неповаги вигукнув нецензурну лайку, яка супроводжувалася погрозами в сторону сім'ї ОСОБА_6 .
Вказані вище дії обвинуваченого ОСОБА_4 органом досудового слідства кваліфіковано за ч. 1 ст. 296 КК України, як хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_5 30.11.2022 надав суду клопотання, в якому просить звільнити ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 296 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності, а кримінальне провадження закрити у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник ОСОБА_5 клопотання про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності та закриття провадження підтримали й просили таке задовольнити. Наслідки закриття кримінального провадження у зв'язку із закінченням строків даності обвинуваченому зрозумілі.
Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні проти задоволення клопотання не заперечив.
Суд роз'яснив ОСОБА_4 , про те, що звільнення від відповідальності у зв'язку з закінченням строків давності не є реабілітуючою обставиною.
Суд, вислухавши думку учасників процесу, дійшов до такого висновку.
Положеннями ч. 4 ст. 286 КПК України визначено, що в разі, якщо під час судового розгляду сторона у кримінальному провадженні звернеться до суду з клопотанням про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності, суд має невідкладно розглянути таке клопотання. Ця норма, як і положення ст. 49 КК України, є імперативними нормами, які передбачають не право суду, а його обов'язок розглянути відповідне питання.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України у разі звільнення особи від кримінальної відповідальності суд закриває кримінальне провадження. За правилами ч. 8 цієї статті закриття кримінального провадження на цій підставі не допускається лише у випадку, коли підозрюваний, обвинувачений проти цього заперечує. У цьому разі розгляд кримінального провадження продовжується в загальному порядку.
За правилами ч. 3 ст. 288 КПК України передбачено, що суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років;
Відповідно до ч. 2 ст. 12 КК України кримінальним проступком є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або інше покарання, не пов'язане з позбавленням волі.
Отже, відповідно до ч. 2 ст. 12 КК України, кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 296 КК України є кримінальним проступком, за який редакцією даної статті встановлено покарання у виді штрафу від однієї тисячі до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до п'яти років.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Пунктом 1 постанови Пленуму Верховного Суду "Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності" № 12 від 23.12.2005 року визначено, що звільнення від кримінальної відповідальності - це відмова держави від застосування щодо особи, яка вчинила злочин, установлених законодавством обмежень певних прав і свобод шляхом закриття кримінальної справи, яке здійснює суд у випадках, передбачених КК у порядку встановленому КПК.
Пунктом 2 вищезазначеної постанови передбачено, що при вирішенні питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності суд повинен переконатися (незалежно від того, надійшла справа з відповідною постановою чи з обвинувальним висновком), що діяння, яке постановлено особі за провину, дійсно мало місце, що воно містить склад злочину і особа винна в його скоєнні, а такою, що наявні умови та підстави її звільнення від кримінальної відповідальності, передбачені КК України. Тільки після цього можна постановити у визначеному КПК порядку відповідне рішення. Ухвалити рішення про звільнення особи від кримінальної відповідальності можна лише за наявності її згоди на закриття справи з відповідної підстави.
Пунктом 8 вище зазначеної постанови чітко визначено, що особа підлягає звільненню від кримінальної відповідальності за ст. 49 КК України, якщо з дня вчинення нею злочину до набрання вироком законної сили минули певні строки давності і вона не ухиляється від слідства або суду та не вчинила нового злочину середньої тяжкості, тяжкого чи особливо тяжкого.
За правовим висновком, викладеним у постанові об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 05 квітня 2021 року (справа № 328/1109/19), перебіг строків давності зупиняється, якщо особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, ухилилася від досудового розслідування або суду. Факт умисного вчинення особою будь-яких дій, спрямованих на ухилення від слідства або суду, є обставиною, яка виключає благополучне закінчення строків давності і зупиняє диференційовані строки, визначені в ч. 1 ст. 49 КК України. У цьому випадку закон передбачає загальний строк давності притягнення до кримінальної відповідальності осіб, які ухиляються від слідства чи суду: 15 років з часу вчинення злочину, 5 років - з часу вчинення кримінального проступку.
Відповідно до усталеної судової практики під ухиленням від слідства або суду з погляду застосування ст. 49 КК України слід розуміти будь-які умисні дії, вчинені певною особою з метою уникнути кримінальної відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення, що змушує правоохоронні органи вживати заходів, спрямованих на розшук і затримання правопорушника (нез'явлення без поважних причин за викликом до слідчого або суду, недотримання умов запобіжного заходу, зміна документів, які посвідчують особу, зміна зовнішності, перехід на нелегальне становище, перебування в тайнику, імітація своєї смерті тощо). Зупинення перебігу строку давності можливе тільки щодо певної особи, обізнаної про те, що стосовно неї проводиться слідство чи судовий розгляд. При цьому суд має з'ясувати, які дії особи мають визнаватись юридично значущим (а не просто фактичним) ухиленням від слідства або суду.
Практика Суду зводиться до того, що зупинення досудового розслідування чи судового провадження у зв'язку з розшуком підозрюваного/обвинуваченого саме собою не свідчить про ухилення від слідства чи суду. Для застосування положень ч. 2 ст. 49 КК України в такому випадку обов'язково має бути підтверджено факт ухилення від органів досудового розслідування чи суду. Тобто мають бути наявні дві обставини, доведений факт ухилення від слідства чи суду, та наявність процесуального рішення (у якому цей факт зафіксовано) про зупинення провадження і вжиття відповідних заходів.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про те, що матеріали кримінального провадження не містять даних на підтвердження факту умисного вчинення обвинуваченим будь-яких дій, спрямованих на ухилення від суду, процесуальне рішення про зупинення провадження та оголошення розшуку у справі не приймалось.
Отже, враховуючи, що ОСОБА_4 ні на досудовому слідстві, ні під час судового розгляду у розшук відповідно до ст. 335 КПК України не оголошувався та, відповідно, кримінальне провадження щодо нього не зупинялося, отже від явки до органів слідства, прокурора та суду не ухилявся та не переховувався, а строк давності притягнення до кримінальної відповідальності за кримінальне правопорушення не зупинявся та не переривався.
Вирішуючи питання про можливість звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності, суд враховує відомості про особу обвинуваченого, а також те, що він скоїв кримінальне правопорушення в період з 05 вересня 2019 року, тобто з моменту його скоєння минуло три роки, строк притягнення до відповідальності відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України складає три роки, обставини, передбачені ч.ч. 2 та 3 ст. 49 КК України не встановлені, згоду ОСОБА_4 , а тому вважає за можливе звільнити ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строку давності, а провадження у справі закрити.
Процесуальні витрати по справі відсутні.
Питання речових доказів по справі суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.
Цивільного позову не заявлено.
У відношенні обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжний захід не застосовувався.
На підставі ст. 49 КК України, керуючись ст.ст. 129, 284, 314, 372, 376 КПК України, суд,
Клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 про звільнення від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 296 КК України та закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності - задовольнити.
Звільнити ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 296 КК України, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності.
Кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019070140000748 від 06.09.2019 року за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України, закрити.
Речовий доказ по справі - сокиру залишити власнику ОСОБА_4 .
Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом семи днів з дня її проголошення.
Суддя: ОСОБА_1