Провадження № 11-кп/803/1518/22 Справа № 185/1273/22 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
23 листопада 2022 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),
захисника ОСОБА_8 (в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 березня 2022 року стосовно ОСОБА_7 , обвинуваченого у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України-
Вироком Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 березня 2022 року ОСОБА_7 було визнано винуватим у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України та призначено йому покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.
Вирішено запобіжний захід ОСОБА_7 до набрання вироком законної сили не обирати. Після набрання вироком законної сили затримати ОСОБА_7 та направити до Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№4)» для відбування призначеного судом покарання.
Вирішено долю речових доказів.
ОСОБА_7 визнано винуватим у тому, що він, 17.01.2022 року приблизно о 11.25 годині, проходячи біля будівлі, в якій проводяться ремонтні роботи, по АДРЕСА_1 , реалізуючи раптово виниклий злочинний умисел на таємне, повторне викрадення чужого майна, відчинив двері до вказаного приміщення та проник у середину, підійшов до одежі, яка висіла на стіні в кімнаті для переодягання, де із внутрішньої кишені куртки, яка належить потерпілому ОСОБА_9 , викрав портмоне, в якому знаходились пенсійне посвідчення, водійське посвідчення, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, грошові кошти в сумі 15000 гривень та 100 доларів США. Після чого обвинувачений ОСОБА_7 вийшов через вхідні двері на вулицю, та з місця вчинення кримінального правопорушення зник, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, завдавши потерпілому ОСОБА_9 матеріальний збиток на загальну суму 17825 гривень.
Не погоджуючись з вироком суду першої інстанції, обвинувачений подав апеляційну скаргу, в якій просив змінити вирок суду першої інстанції в частині призначеного покарання та звільнити його від відбування покарання відповідно до ст.ст. 75,76 КК України, із встановлення іспитового строку з відповідними обов'язками.
Апеляційну скаргу обгрунтовує тим, що призначене покарання за своєю суворістю не відповідає тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та його особі, і є явно несправедливим через суворість.
Обвинувачений зазначив, що опинившись в складних життєвих обставинах, залишившись без роботи і засобів до існування, він піддався раптовій злочинній думці вкрасти чужі гроші і скоїв це кримінальне правопорушення, однак у скоєному він розкаявся, під час слідства активно йому сприяв, добровільно видав поліції портмоне з посвідченнями водія на ім'я потерпілого, та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, які викрав 17.01.2022 року.
Крім того, як під час досудового розслідування, так і в судовому засіданні, у скоєному він щиро покаявся, просив вибачення у потерпілого, і намагався частково відшкодувати завдані збитки, а у найближчий час обвинувачений має намір в повному обсязі відшкодувати потерпілому спричинені йому збитки, що неможливо буде зробити у разі позбавлення його волі.
Тому обвинувачений вважає, що стосовно нього можливо застосувати покарання без ізоляції від суспільства.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно із ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України при призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу засудженого та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Відповідно до роз'яснень, що містяться в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року № 7 "Про практику призначення судами кримінального покарання" призначене покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів і повинно відповідати принципам законності, справедливості, обґрунтованості і гуманізму.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дотримався вказаних вимог закону в повній мірі.
Відповідно до висновку Верховного Суду, який викладено у постанові від 02 березня 2021 року у справі №721/115/19, для досягнення пропорційності між злочином та покаранням, основним чинником, який має братися до уваги під час визначення виду та міри покарання за злочин, є ступінь його тяжкості та небезпечності. При призначенні покарання судам слід прагнути до справедливості та пропорційності, а будь-які винятки з цієї мети мають бути належним чином обґрунтовані.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження та перевірено у судовому засіданні суду апеляційної інстанції, при призначенні покарання суд першої інстанції врахував всі обставини кримінального правопорушення та особу обвинуваченого.
Суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості скоєного злочину, яке відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином, обставину, що пом'якшує покарання - щире каяття.
Також судом першої інстанції не було встановлено обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_7 .
Крім того, судом першої інстанції було також враховано особу обвинуваченого ОСОБА_7 , який раніше неодноразово судимий, зокрема, за вчинення корисливих злочинів, є працездатною особою, однак ніде офіційно не працює, вчинив інкримінований злочин через три місяці після звільнення від реального покарання, і на шлях виправлення не став.
Враховуючи обставини справи, суспільну небезпечність вчиненого злочину, ризик небезпеки для суспільства, а також фактор ризику вчинення обвинуваченим аналогічного кримінального правопорушення, колегія суддів вважає, що призначене судом першої інстанції покарання є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження скоєння ним нових злочинів.
Таким чином, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу обвинуваченого залишити без задоволення, а вирок Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 березня 2022 року - без змін.
Керуючись ст.ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 березня 2022 року стосовно ОСОБА_7 , обвинуваченого у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України - залишити без задоволення.
Вирок Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 березня 2022 року стосовно ОСОБА_7 , обвинуваченого у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення. Касаційна скарга може бути подана до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4