Справа № 346/5019/22
Провадження № 1-кс/346/767/22
01 грудня 2022 р.м. Коломия
Слідчий суддя Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_2 , розглянувши у приміщенні зали судових засідань Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області клопотання слідчого слідчого відділення Коломийського районного відділу поліції Головного управління національної поліції в Івано-Франківській області: ОСОБА_3 , погоджене прокурором Коломийської окружної прокуратури: ОСОБА_4 , про арешт майна фізичної особи, по кримінальному провадженню №12022091180000826, з правовою кваліфікацією: частина 1 статті 286 КК України,
До Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області, із клопотанням про арешт майна фізичної особи, звернувся вказаний слідчий, додавши до нього матеріали, якими він обґрунтовує своє клопотання.
Аргументи слідчого.
29 листопада 2022 року приблизно о 02 годині 50 хвилин, на автомобільній дорозі Н-10 сполученням "Стрий-Чернівці", що в с.Матеївці Коломийського району Івано-Франківської області, водій ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жит. с. Глинське Жовківського району Львівської області, вул.Лісова, б.3, керуючи автомобілем марки: «Мercedes-Benz», моделі: «Atego», реєстраційний номер НОМЕР_1 , допустив зіткнення із велосипедом під керуванням поки невстановленої особи. В результаті даної дорожньо-транспортної події велосипедиста доставлено до КНП "Коломийська ЦРЛ" із тілесними ушкодженнями у вигляді перелому кісток тазу.
На підставі чого, 29 листопада 2022 року слідчим відділенням Коломийського РВП ГУНП в Івано-Франківській області було розпочате досудове розслідування по кримінальному провадженню №12022091180000826, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.
І у цей же день, з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення такого кримінального правопорушення було проведено огляд місця події, у процесі якого було вилучено: вказаний автомобіль та свідоцтво про реєстрацію цього транспортного засобу за яким, він належить ОСОБА_6 (житель АДРЕСА_1 ) про що, було складено протокол огляду місця події, а вилучені речі визнані речовими доказами.
Наведені обставини підтверджуються витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань по кримінальному провадженню №12022091180000826 (а.с.4), протоколом огляду місця події (а.с.5-7), свідоцтвом про реєстрацію цього транспортного засобу НОМЕР_2 (а.с.8,9); постановою про визнання речовими доказами від 29 листопада 2022 року (а.с.10).
І оскільки на думку слідчого, наведені обставини вказують на те, що могло бути вчинено кримінальне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 286 КК України, а вилучені речі (автомобіль та свідоцтво про його реєстрацію) відповідають ознакам речового доказу, з метою їх збереження, на ці речі слід накласти арешт із повною забороною володіти, користуватись, розпоряджатися та відчужувати ці речі. Позаяк, якщо цього не зробити, з огляду на властивості вказаних речей та їх правову цінність як майбутнього доказу вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 286 КК України, ОСОБА_6 або ОСОБА_5 можуть їх приховати, змінити чи знищити.
Оцінка суду.
Слідчий суддя - це суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому КПК України, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні (пункт 18 частини 1 статті 3 КПК України).
І розглядаючи клопотання про арешт майна фізичної особи, зокрема: вказаного вище автомобіля та свідоцтва про його реєстрацію, які належать ОСОБА_6 , суд виходить із того, що тут має місце вирішення питання про втручання держави у право власності цієї особи на вказані речі.
Суд одразу відзначає, що в силу положень статті 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.
Також суд застосовує і враховує положення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод за якими, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Тож, з огляду на викладене, право власності не є абсолютним і може зазнавати втручання держави, в тому числі шляхом позбавлення особи такого права, але тільки в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
А тут суд враховує, що положеннями частини 1 статті 16 КПК України передбачено, що на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку передбаченому цим кодексом, під час кримінального провадження допускається позбавлення або обмеження права власності. А згідно з положеннями частини 1 статті 317 Цивільного кодексу України у зміст права власності, яке може бути обмежено або якого може бути позбавлено під час кримінального провадження, входять всі три правомочності: володіння, користування і розпорядження майном.
В силу положень частини 1 статті 16, з урахуванням норм статті 131 та частини 1 статті 170 КПК України, під час кримінального провадження, з метою досягнення його дієвості, позбавлення або обмеження права власності будь-якої особи може мати місце при застосуванні арешту, як одного із заходів забезпечення кримінального провадження.
При цьому стаття 170 КПК України уточнює, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна (частина 1); завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження (частина 1); арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього кодексу (частина 2 і 3) .
Клопотання обґрунтовано тим, що вилучені речі можуть бути речовим доказом кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 286 КК України, оскільки відповідають критеріям зазначеним у статті 98 КПК України, і тому може бути предметом арешту.
Положення частини 1 статті 286 КК України передбачають, що порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодженняє кримінальним правопорушенням.
При цьому суд враховує, як це вказано у частині 1 статті 98 КПК України, що речові докази це матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій.
А тому, з огляду на викладене, суд погоджується із аргументами слідчого про те, що вилучені ним речі (транспортний засіб та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу), можуть бути предметом арешту, оскільки є достатні підстави вважати, що вони відповідають критеріям речового доказу, зазначеним у статті 98 КПК України та можуть бути використані як речові докази по кримінальному провадженню щодо кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 286 КК України.
Також, з огляду на суть цих речей та їх правову цінність, як доказу кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 286 КК України, суд погоджується із тим, що ці речі, якщо їх повернути ОСОБА_6 або ОСОБА_5 , можуть бути приховані, змінені або знищені будь-якою людиною, в тому числі й ними, і тому з метою запобіганню цьому, на вказані речі слід накласти арешт. Внаслідок чого та з огляду на додані до клопотання матеріали, у їх сукупності, суд вважає доведеним необхідність застосування арешту із вказаних вище правових і фактичних підстав, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу (запобігання можливості приховування, зміни чи знищення речей).
В силу положень частини 3 статті 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження (а значить і арешту майна) не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що: існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.
Суд вважає, що доданими до клопотання матеріалами, у їх сукупності, слідчий дійсно доводить, що: існує обґрунтована підозра вважати, що було вчинено кримінальне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 286 КК України, і ступінь його тяжкості є підставою для застосування арешту вказаних слідчим речей, які можуть бути доказом правопорушення; потреби досудового розслідування, зокрема збір доказів та недопущення їх приховування, зміни чи знищення, виправдовують повний арешт речей, які за своїми властивостями можуть бути приховані, змінені чи знищені, якщо не заборонити володіння, користування, розпорядження і відчуження цих речей; і саме завдяки арешту може бути виконано таке завдання, як запобігання приховуванню, зміні чи знищенню доказів.
Також, з метою повного виконання положень частини 2 та частини 4 статті 173 КПК України суд враховує і відзначає, що необхідність виконання доведеного слідчим завдання кримінального провадження, зокрема забезпечення інтересів досудового розслідування в аспекті збирання і збереження речових доказів, виправдовує той ступінь втручання у право власності ОСОБА_6 про який просить слідчий (повна заборона володіння, користування, розпорядження і відчуження); такий спосіб втручання є розумним, співрозмірним із вказаним завданням, а його наслідки є допустими і не суттєвими, а сам спосіб арешту є необхідним.
Таким чином, на підставі усього вище викладеного, вважаю, що слідчий довів перед судом наявність усіх підстав, з наявністю яких закон дозволяє втручання у право власності людини тією мірою, тим способом і для тієї мети, для яких це просить слідчий. А тому, його клопотання підлягає задоволенню.
Отже, на підставі наведеного та керуючись статтями 2,3,7-33,36-40-1,84-99,103-117,131-132,167-175, 214-219,298-301,309-310,369-372,376,532 КПК України слідчий суддя,
Клопотання слідчого слідчого відділення Коломийського районного відділу поліції Головного управління національної поліції в Івано-Франківській області: ОСОБА_3 , погоджене прокурором Коломийської окружної прокуратури: ОСОБА_4 про арешт майна фізичної особи - задовольнити.
Накласти арешт на майно шляхом заборони володіти, користуватись, розпоряджатися і відчужувати автомобіль, марки: «Мercedes-Benz», моделі: «Atego», реєстраційний номер НОМЕР_1 та свідоцтвом про реєстрацію цього транспортного засобу № НОМЕР_3 , які належать ОСОБА_6 (житель АДРЕСА_1 ), з метою їх збереження, як речових доказів.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду, протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Ухвала підлягає безумовному негайному виконанню дізнавачем, слідчим, прокурором до скасування арешту, у встановленому кримінальним процесуальним кодексом України порядку.
Проінформувати заінтересованих осіб про ухвалу шляхом вручення або надсилання її копії.
Слідчий суддя: ОСОБА_1