Справа №173/1696/22
Провадження №1-кс/173/350/2022
іменем України
30 листопада 2022 р. Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області
Слідчий суддя Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області - ОСОБА_1 ,
при секретареві - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Верхньодніпровську клопотання слідчого СВ ВП № 3 Кам'янського РУП ГУ НП в Дніпропетровській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 , погоджене з прокурором Жовтоводської окружної прокуратури про арешт майна за матеріалами досудового розслідування внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022041430000370 від 26.11.2022 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України,-
28 листопада 2022 року до суду надійшло клопотання слідчого СВ ВП № 3 Кам'янського РУП ГУ НП в Дніпропетровській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 , погоджене з прокурором Жовтоводської окружної прокуратури про арешт майна за матеріалами досудового розслідування внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022041430000370 від 26.11.2022 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.
В обґрунтування поданого клопотання слідчий посилається на наступне: 25.11.2022 року о 17.28 год., до чергової частини відділення поліції №3 Кам'янського РУП з лінії 102 надійшло повідомлення про те, що 25.11.2022 року о 17.25 год., водій ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , керуючи автомобілем марки CITROEN JAMPER, фургон малотонажний-В, д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись по вул. Гагаріна поблизу буд. 81, м. Верхньодніпровськ Кам'янського району Дніпропетровської області, скоїв наїзд на пішохода гр. ОСОБА_4 , 50 років. Діагноз у потерпілого: алкогольне сп'яніння, закритий перелом стегна (ЖЄО10015).
26.10.2022 відомості про кримінальне правопорушення були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 1202204143000370 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.
В ході проведення огляду місця події від 25.10.2022 по вул. Гагаріна поблизу буд. 72, м. Верхньодніпровськ, Дніпропетровської області, на проїзній частині дороги було виявлено автомобіль марки CITROEN JAMPER, фургон малотонажний-В, д.н.з. НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 , об'єм двигуна 1625, білого кольору, 2008 року випуску, зареєстрований на ОСОБА_5 .
На даний час вилучений у ході огляду місця події автомобіль марки CITROEN JAMPER, фургон малотонажний-В, д.н.з. НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 , об'єм двигуна 1625, білого кольору, 2008 року випуску, є тимчасово вилученим майном.
Необхідність накладення арешту із забороною розпорядження та користування зазначеного майна слідчий обґрунтовує необхідністю збереження його як речового доказу по даному кримінальному провадженню, так як незастосування цих заходів може призвести до його зникнення або втрати та перешкоджатиме встановленню істини внаслідок того, що вказане майно може бути відчужено.
Прокурор в судове засідання не з'явився.
Слідчий в судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи без його участі.
Відповідно до ч.1 ст.172 КПК України неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.
Вивчивши клопотання та докази, якими обґрунтовується клопотання, слідчий суддя приходить до наступних висновків.
Слідчий суддя встановив, що 26.11.2022 року внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022041430000370 за ознаками скоєння кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, що підтверджується витягом з ЄРДР.
Згідно зі ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України, пунктів 1,2,5, 6, ч. 2 ст. 173 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 статті 2 цієї статі (170), арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.
Відповідно до ст.. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Крім того, на підставі вимог ч.5 ст.9 КПК України, слідчий суддя враховує, що виходячи з положень Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, дотримання принципу верховенства права є однією з підвалин демократичного суспільства.
Також, у ст.1 Першого протоколу до Конвенції зазначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 9 червня 2005 р.), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 р.) ЄСПЛ зазначив, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним, тобто для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий і надмірний тягар для особи (справа «Ізмайлов проти Росії», п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 р.).
Під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються ч.5 ст.132 КПК України.
При вирішенні питання про арешт майна враховується наступне:
1)Правова підстава арешту майна;
2)Можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України);
3)Розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;
4)Наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України -Арешт майна допускається з метою забезпечення:
1) збереження речових доказів;
2) спеціальної конфіскації;
3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Частина 1 ст.173 КПК України, передбачає, що слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 171 КПК України - У клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено:
1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна;
2) перелік і види майна, що належить арештувати;
3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном;
4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу.
В ході дослідження клопотання слідчий суддя приходить до висновку, що слідчим не доведено мету накладення арешту. Так, зокрема, орган досудового розслідування у розумінні ст.132 КПК України не надав достатніх і належних доказів, що даний автомобіль є об'єктом чи знаряддям вчинення кримінального правопорушення, а також доказів того, що відносно даного автомобіля призначені експертизи чи існує потреба у здійсненні інших слідчих дій за його участю.
Крім того, слідчим не надано доказів необхідності збереження автомобіля як речового доказу, а також не надано оцінку правовим підставам арешту майна, не встановлено як саме зазначене майно співвідноситься із завданням арешту майна, клопотання слідчого про арешт майна містить лише опис установлених органом досудового розслідування обставин вчинення кримінального правопорушення.
На підставі викладеного, з урахуванням мотивів клопотання слідчого про арешт майна та доданих до клопотання документів, слідчий суддя враховує розумність та співрозмірність обмеження права власності та приходить до висновку, що слідчим не доведено необхідність такого арешту, а тому дане клопотання не підлягає задоволенню.
керуючись ст. ст. 131, 132, 170, 172-173 КПК України, слідчий суддя
У задоволенні клопотання слідчого СВ ВП № 3 Кам'янського РУП ГУ НП в Дніпропетровській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 , погодженого з прокурором Жовтоводської окружної прокуратури про арешт майна за матеріалами досудового розслідування внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022041430000370 від 26.11.2022 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 5 днів з моменту її проголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1