про залишення касаційної скарги без руху
29 листопада 2022 року
м. Київ
справа №420/9217/21
адміністративне провадження №К/990/31457/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Коваленко Н.В.,
суддів: Берназюка Я.О., Стрелець Т.Г.,
перевіривши касаційну скаргу Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2021 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2022 року у справі за позовом Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про припинення права на виконання будівельних робіт та скасування реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації,
До Верховного Суду 14 листопада 2022 року надійшла касаційна скарга Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2021 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2022 року.
Перевіривши матеріали касаційної скарги, колегія суддів доходить висновку про те, що касаційна скарга не відповідає вимогам статті 329 Кодексу адміністративного судочинства України, з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Розгляд справи в суді першої інстанції здійснювався за правилами загального позовного провадження.
Приписами частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Варто зазначити, що відповідно до приписів статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
При касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
Таким чином, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.
Підставами касаційного оскарження скаржник зазначає пункти 1, 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Вважає, що судами попередніх інстанцій оскаржувані рішення прийняті без урахування висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року по справі №465/1461/16-а.
Однак Суд вважає неприйнятними посилання скаржника на висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 02 жовтня 2018 року по справі №465/1461/16-а, оскільки спірні правовідносини у вказаній справі виникли у зв'язку з притягненням особи до адміністративної відповідальності за порушення вимог частини першої статті 188-42 Кодексу України про адміністративні правопорушення, однак у справі, що розглядається, спірні правовідносини виникли у зв'язку із зверненням органу архітектурно-будівельного контролю до суду щодо припинення права на виконання будівельних робіт, набутого на підставі декларації про початок виконання будівельних робіт, та скасування реєстрації декларації про готовність до експлуатації об'єкта. Відтак правовідносини у справах №465/1461/16-а та №420/9217/21 не є подібними.
Також скаржник з посиланням на пункт 4 частини четвертої та пункти 1, 2, 4 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України вказує, що суд не дослідив зібрані у справі докази, суд розглянув у порядку письмового провадження справу, а також суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.
Суд звертає увагу, що у разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права (пункт 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України) щодо неналежного дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів, та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
При цьому Суд відхилив наведені скаржником підстави для касаційного оскарження судових рішень, що передбачені пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
З урахуванням вищевикладеного, скаржнику слід уточнити підстави касаційного оскарження, з урахуванням предмету спору, зазначивши обґрунтування підстав касаційного оскарження, передбачених частиною четвертою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Крім того, згідно з частиною другою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
За змістом пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання адміністративного позову немайнового характеру, який подано юридичною особою становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Пунктом 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду касаційної скарги на рішення суду сума судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, але не більше 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно зі статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01 січня 2021 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 2270,00 грн.
Отже, ставка судового збору, що підлягає сплаті за звернення з цією касаційною скаргою, становить 9080,00 грн (2*2270*200%).
Скаржником не надано доказу сплати судового збору, у зв'язку із чим вказаний недолік підлягає усуненню.
Згідно з частиною другою статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Отже, касаційну скаргу Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради слід залишити без руху та встановити десятиденний строк для усунення її недоліків з дня вручення копії цієї ухвали шляхом зазначення обґрунтувань підстав касаційного оскарження відповідно до частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, подання документа про сплату судового збору.
Керуючись статтями 169, 330, 332, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
1. Залишити без руху касаційну скаргу Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2021 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2022 року у справі за позовом Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про припинення права на виконання будівельних робіт та скасування реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації.
2. Надати Управлінню Державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, які зазначено в мотивувальній частині ухвали.
3. Надіслати Управлінню Державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради копію ухвали про залишення касаційної скарги без руху.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не оскаржується.
Суддя-доповідач Н.В. Коваленко
Суддя Я.О. Берназюк
Суддя Т.Г. Стрелець