29 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 120/6349/21-а
провадження № К/990/13836/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Коваленко Н.В., суддів: Стрелець Т.Г., Чиркіна С.М., розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Білої Л.М., Гонтарука В.М., Матохнюка Д.Б. від 21 квітня 2022 року,
Короткий зміст позовних вимог
1. ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, у якому просила:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку та виплаті пенсії на підставі прямої дії частини третьої статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на 01 січня відповідного року згідно 70 відсотків втрати працездатності, тобто як добуток п'яти мінімальних заробітних плат та відповідного відсотку втрати працездатності;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 з 29 вересня 2020 року пенсію на підставі прямої дії частини третьої статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на 01 січня відповідного року згідно 70 відсотків втрати працездатності, тобто як добуток п'яти мінімальних заробітних плат та відповідного відсотку втрати працездатності.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
2. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 28 грудня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 було задоволено.
3. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, виходив із того, що оскільки померлий чоловік позивачки відноситься до кола осіб, які мають право на пенсію за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а тому і в позивачки виникло право на отримання пенсії у зв'язку з втратою годувальника в розмірі, визначеному статтею 36 цього Закону (Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»), а саме 70 відсотків грошового забезпечення ОСОБА_2 , тобто як добуток п'яти мінімальних заробітних плат та відповідного відсотку втрати працездатності, що свідчить про протиправність дій відповідача при здійсненні відповідного перерахунку.
4. Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2022 року рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 28 грудня 2021 року скасовано, та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
5. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що померлий чоловік позивачки на момент смерті права на перерахунок пенсії на підставі частини другої, третьої статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» не мав, оскільки не отримував пенсію на підставі зазначеної статті. ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме до вищезазначених змін у законодавстві, а для обчислення пенсії по інвалідності з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року, необхідною умовою є бажання особи, якій належить право на обчислення пенсії по інвалідності. Право позивачки на пенсію по втраті годувальника має похідний характер від пенсії самого годувальника.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
6. Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ОСОБА_1 звернулась із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2022 року та залишити в силі рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 28 грудня 2021 року.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, УСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
7. Судами попередніх інстанцій установлено, що ОСОБА_1 з 03 серпня 2020 року було призначено пенсію по інвалідності як особі з інвалідністю ІІІ групи, обчислену відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
8. Згідно поданої заяви від 29 вересня 2020 року ОСОБА_1 переведено з пенсії по інвалідності на пенсію у зв'язку із втратою годувальника за померлого чоловіка ОСОБА_2 відповідно до статті 37 Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника».
9. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 19 лютого 2021 року у справі № 120/66/21-а визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні (переведенні) з 29 вересня 2020 року пенсії у зв'язку з втратою годувальника за померлого ОСОБА_2 відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області призначити ОСОБА_1 з 29 вересня 2020 року пенсію в разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
10. На виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 19 лютого 2021 року у справі № 120/66/21-а ОСОБА_1 здійснено перерахунок пенсії, однак за результатом даного перерахунку розмір пенсії зменшився, причиною чого, на думку позивача стало те, що відповідач розрахував основний розмір її пенсії з 50 відсотків розміру пенсії покійного чоловіка, а не 70 відсотків, як то передбачено чинним законодавством та встановлено рішенням суду від 19 лютого 2021 року.
11. Уважаючи дії відповідача щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку та виплаті пенсії на підставі частини третьої статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на 01 січня відповідного року згідно 70 відсотків втрати працездатності, тобто як добуток п'яти мінімальних заробітних плат та відповідного відсотку втрати працездатності незаконними, позивачка звернулась до суду з позовом.
12. Касаційна скарга обґрунтована тим, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові не врахував висновки Верховного Суду, викладені в постановах Верховного Суду від 10 грудня 2019 року у справі № 180/1783/15-а, від 15 травня 2020 року у справі № 212/340/17-а.
13. Головне управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області подало відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2022 року, у якому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.
14. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів виходить із такого.
15. Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
16. Такі виключні випадки визначені у частині четвертій статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема у випадку - якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
17. Отже, законодавець чітко визначив які судові рішення, з яких підстав і у яких випадках можуть бути оскаржені до суду касаційної інстанції.
18. Відповідно до положень цих норм касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових:
суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду;
спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
19. Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.
20. У постанові від 19 травня 2020 року (справа № 910/719/19) Велика Палата Верховного Суду вказала, що під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.
21. Встановлюючи обов'язковим при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин врахування висновків щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду, частина п'ята статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України презюмує застосування норм права у подібних правовідносинах.
22. Так, у справах №№ 180/1783/15-а та 212/340/17-а позивачки звертаючись до суду, просили визнати за ними право на отримання пенсії по втраті годувальника відповідно до статті 36 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
23. Верховний Суд у зазначених справах підтримав позицію судів попередніх інстанцій, що померлі чоловіки позивачок відносились до кола осіб, які мають право на пенсію за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», а тому відмова пенсійного органу у призначенні позивачкам з пенсії по втраті годувальника на підставі статті 36 цього Закону є необґрунтованою.
24. Тобто предметом позову у справах №№ 180/1783/15-а та 212/340/17-а була відмова пенсійного органу у призначенні (переведенні) позивачкам пенсії по втраті годувальника на підставі статті 36 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
25. Натомість, у справі, яка розглядається (№ 120/6349/21-а) установлено, що на виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 19 лютого 2021 року у справі №120/66/21-а, яким визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні пенсії у зв'язку з втратою годувальника за померлого ОСОБА_2 відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області призначити ОСОБА_1 з 29 вересня 2020 року пенсію в разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», позивачці здійснено перерахунок пенсії. Однак за результатом даного перерахунку розмір пенсії зменшився, причиною чого, на думку позивача стало те, що відповідач розрахував основний розмір її пенсії з 50 відсотків розміру пенсії покійного чоловіка, а не 70 відсотків, як то передбачено чинним законодавством.
26. Тобто предметом позову у цій справі є розмір, призначеної позивачці відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» пенсії по втраті годувальника.
27. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 339 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
28. З огляду на те, що висновки Верховного Суду щодо застосування норми права, викладені у постановах Верховного Суду від 10 грудня 2019 року у справі № 180/1783/15-а та від 15 травня 2020 року у справі № 212/340/17-а, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, стосуються правовідносин, які не є подібними до спірних правовідносин, касаційне провадження у цій справі, яке Верховний Суд відкрив на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, підлягає закриттю.
Керуючись статтями 345, 339 Кодексу адміністративного судочинства України,
Закрити касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, відкрите з підстави, встановленої пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не оскаржується.
Суддя-доповідач Н.В. Коваленко
Судді Т.Г. Стрелець
С.М. Чиркін