П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
29 листопада 2022 р.м.Одеса Справа № 400/5803/21
Категорія: 106030000
Головуючий в 1 інстанції: Устинов І. А.
Час і місце ухвалення: м. Одеса
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - Лук'янчук О.В.
суддів - Бітова А. І.
- Ступакової І. Г.
при секретарі - Аргіровій М. О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2022 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати позивачу індексації грошового забезпечення;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016р. по 01.03.2018р. із встановленням для обчислення індексації місяця підвищення тарифної ставки (окладу) січень 2008 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначається, що у період проходження позивачем військової служби, нарахування грошового забезпечення відповідачем в період з 01.0.12016р. по 01.03.2018р. не здійснювалося. Позивач звернувся до командира військової частини з заявою щодо проведення розрахунку та виплати індексації грошового забезпечення, однак йому було повідомлено, що індексація за спірний період була нарахована позивачу в розмірі 4503,23грн., проте не виплачена. Крім того, позивач в позові вказав, що при нарахуванні індексації грошового забезпечення відповідач повинен використати базовий місяць в період 01.01.2016 року по 18.07.2018 року - січень 2008 року. Позивач вважає, що відповідачем були грубо порушенні його права та інтереси.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2022 року позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 року.
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року.
В решті позову відмовлено.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій зазначає про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, а тому просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо встановлення базового місяця та постановити в цій нове рішення, яким позов задовольнити зобов'язавши відповідача при нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 01.03.2018 року застосувавши базовий місяць січень 2008 року.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянтом зазначено, що суд першої інстанції не врахував, що саме січень 2008 року є базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення військовослужбовців в оскаржуваний період. При цьому вказує, що відповідач в даному випадку не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти не за законом, а на власний розсуд.
Згідно з ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 04.10.2022 року відкрито провадження по справі. Розгляд справи призначено на 29.11.2022 року в порядку письмового провадження.
07.11.2022 року від Військової частини НОМЕР_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач на підставі ч.3 ст.304 КАС України заявив клопотання про призначення справи до апеляційного розгляду у судовому засіданні за його участю, а тому ухвалою суду від 21.11.2022 року подальший розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного провадження у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційних скарг, колегія суддів приходить до наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 та перебував на грошовому забезпеченні відповідача.
Позивач в позові вказав про те, що у період проходження військової служби, нарахування грошового забезпечення позивачу відповідачем не здійснювалося, а саме у період з 01.01.2016 року по 01.03.2018 року.
10.06.2021 року позивач звернувся до військової частини НОМЕР_1 з заявою про виплату індексації грошового забезпечення в період з 01.01.2016 року по 01.03.2018 року.
Листом від 25.06.2021 року відповідач відмовив у виплаті індексації грошового забезпечення. Відмова мотивована тим, що індексація за спірний період позивач була нарахована розмірі 4503,23грн., проте не виплачена. Фінансування на виплату індексації до військової частини НОМЕР_1 не надходило.
Позивач вважає, що він має право на виплату сум індексації грошового забезпечення, тому звернувся із вказаним позовом до суду.
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем протиправно не нараховувалась та не виплачувалась індексація грошового забезпечення саме за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року.
Разом з тим, вказав, що позовні вимоги про зобов'язання відповідача нарахувати і виплатити на позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року, задоволенню не підлягають, оскільки повноваження щодо здійснення розрахунку індексації грошового забезпечення у спірних правовідносинах покладається на відповідача.
Також зазначив, що згідно даних Держстату індекс споживчих цін з квітня 2018 року по вересень 2018 року не перевищував 103%, а тому прийшов до висновку, що підстави для нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 18.07.2018 року відсутні.
Вивчивши матеріали справи, переглянувши рішення суду першої інстанції в межах вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Згідно ч.1 ст.2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 року №2232-XII, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Відповідно до ст.1 та ст.2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року №2011-ХІІ військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Частинами 2,3 статті 9 Закону №2011-ХІІ визначено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 року №1282-ХІІ.
Статтею 1 Закону №1282-ХІІ визначено, що індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Згідно ст.2 Закону №1282-ХІІ, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка (ст.4 Закону).
Відповідно до ст.6 Закону №1282-ХІІ у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Згідно ст. 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», індексацію доходів населення, яка встановлюється для підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, віднесено до державних соціальних гарантій, що, згідно зі ст.19 цього Закону, є обов'язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначено постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078. Пунктом 4 вказаного Порядку встановлено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
Відповідно до абзацу 8 пункту 4 Порядку у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.
Таким чином, індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. За вимогами вказаних нормативно - правових актів проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковою для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Аналогічну правову позицію у подібних правовідносинах висловлено Верховним Судом у постановах від 19 липня 2019 у справі № 240/4911/18, від 16 вересня 2020 року у справі № 815/2590/18, від 04 вересня 2020 року у справі № 120/2005/19-а.
Тобто, позивач має право на нарахування та виплату індексації грошового забезпечення, а відсутність такого нарахування та невиплата індексації є порушенням вимог Закону № 1282-XII, Порядку № 1078.
Як вбачається з матеріалів справи, в період з 01.01.2016 року по 01.03.2018 року індексація позивачу була нарахована, проте не виплачена, оскільки фінансування на виплату індексації до військової частини НОМЕР_1 не надходило. Тобто відповідача не заперечує право позивача на нарахування та виплату індексації, водночас посилається на відсутність фінансування та вказує що індексацію нараховано з урахуванням грудня 2015 року як базового місяця.
Щодо наявності правових підстав для застосування при нарахуванні та виплаті позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року з урахуванням січня 2008 року як базового місяця, як про те зазначає позивач, грудня 2015 року, як про те вказує відповідача, то колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно ч. 2 ст. 6 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначаються постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078, якою затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення.
У зв'язку з прийняттям Кабінетом Міністрів України постанови № 1013 від 09.12.2015 року, яка набрала чинності з 15.12.2015 року та підлягала застосуванню з 01.12.2015 року, істотно змінився порядок індексації зарплати та інших доходів населення.
Внесеними змінами передбачено ряд новел в порядку проведення індексації грошових доходів населення. Зокрема, якщо раніше базовим місяцем вважався місяць, у якому відбулося підвищення мінімальної зарплати, пенсій, стипендій виплат із соціального страхування чи зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів (за рахунок постійних складових зарплати), то після прийняття Постанови № 1013 від 09.12.2015 року місяцем підвищення став місяць, у якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного грошового утримання, стипендій, виплат із соціального страхування (пункт 5 Порядку № 1078). Крім того, якщо раніше базовий місяць (місяць підвищення) визначався у разі коли зросла зарплата внаслідок підвищення тарифної ставки (окладу) або за рахунок будь-якої постійної складової зарплати, то після внесення змін - тільки у разі, якщо підвищена тарифна ставка (оклад).
У редакції Постанови № 1013 від 09.12.2015 року пункт 5 Порядку № 1078 викладено у такій редакції:
«У разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.
Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу».
Також, згідно п. 10-2 Порядку № 1078 в редакції Постанови КМУ № 1013 від 09.12.2015 для працівників, яких переведено на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу або організацію або в іншу місцевість та у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці у разі продовження такими працівниками роботи, для новоприйнятих працівників, а також для працівників, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати, передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), за посадою, яку займає працівник.
Отже, починаючи з 01.12.2015 року обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (посадового окладу) за посадою, яку займає працівник, у тому числі військовослужбовець.
Поряд із цим, колегія суддів зазначає, що відповідні зміни до Порядку № 1078 були внесені постановою Кабінету Міністрів України № 1013 від 09.12.2015 року «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» (далі - Постанова № 1013).
Пунктом першим вказаної Постанови № 1013 передбачено підвищення з 01.12.2015 року посадових окладів (тарифних ставок, ставок заробітної плати) працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери та деяких інших працівників.
При цьому, підвищення окладів не стосувалось військовослужбовців. Тобто, Постановою № 1013 були підвищені оклади майже в усіх галузях бюджетної сфери (за винятком працівників 1- 3-го тарифних розрядів за ЄТС), окрім окладів у складі грошового забезпечення військовослужбовців.
При цьому, зміна грошового забезпечення військовослужбовців відбулась лише з 01.03.2018 року у зв'язку з набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», якою затверджено нову тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
Отже, з прийняттям Постанови № 1013, якою було змінено порядок проведення індексації, тобто з 01.12.2015 року і включно до 01.03.2018 року, посадові оклади військовослужбовців не змінилися.
Так, колегія суддів зазначає, що за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року грошове забезпечення позивача підлягало індексації з урахуванням базового місяця січня 2008 року, оскільки підвищення тарифної ставки (посадового окладу) за посадою, яку займав позивач відбулася на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2007 року №1294, яка набрала чинності 01.01.2008 року. В свою чергу доказів підвищення у період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 рік тарифної ставки (посадового окладу) за посадою, яку займав позивач, судом не встановлено.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач повинен був здійснити перерахунок та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року, враховуючи базовий місяць - січень 2008 року, що помилково не встановлено судом першої інстанції. За таких обставин, грудень 2015 року не є базовим місяцем для нарахування позивачу індексації грошового забезпечення позивача, а доводи відповідача в цій частині є безпідставними,
При цьому, як вже зазначалося, невиплату позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 до 28.02.2018 відповідач обґрунтовує відсутністю державного фінансування в спірному періоді на виплату індексації
З даного приводу колегія суддів зазначає, що Положеннями Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою КМУ від 17.07.2003 року № 1078 визначено джерело коштів на проведення індексації. Разом з тим, виплата індексації не ставиться вищевказаними нормативно-правовими актами у залежність від надходження коштів до підприємства, установи, організації.
Реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
Вказаний правовий висновок також міститься в постанові Верховного Суду від 12.12.2018 року по справі № 825/874/17, в постанові Верховного Суду від 19.07.2019 року по справі № 240/4911/18.
В свою чергу, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині зобов'язання відповідача нарахувати і виплатити на позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року, виходив з того, що повноваження щодо здійснення розрахунку індексації грошового забезпечення у спірних правовідносинах покладається на відповідача. Суд при вирішенні даного спору не може підміняти собою орган, на який покладено обов'язок щодо нарахування та виплати індексації, та здійснювати за відповідача відповідний розрахунок сум індексації, що підлягають виплаті позивачу.
З даним висновком суду першої інстанції колегія суддів не погоджується та зазначає, що Верховний Суд у постанові від 20 квітня 2022 року у справі № 420/3593/20 зазначив, що дискреційними повноваженями є повноваження суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може».
Повноваження ж державних органів щодо визначення базового місяця індексації грошового забезпечення не є дискреційними, оскільки законодавцем установлено один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень - проведення індексації грошових доходів у разі перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, встановленого в розмірі 103 відсотки. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
На підставі наведеного Верховний Суд дійшов висновку, що місяць, в якому відбулося підвищення оплати праці (суми її постійних складових), і є базовим при проведенні індексації.
Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 23 серпня 2022 року у справі № 420/11641/21.
При цьому, матеріалами справи встановлено, що відповідач при нарахуванні позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року протиправно застосував як базовий місяць 2015 року, тобто вчинив дії по визначенню базового місяця для проведення індексації грошового забезпечення позивачу.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем протиправно не здійснено нарахування та виплату індексації грошового забезпечення позивача з 01.10.2016 року по 28.02.2018 року із визначенням базового місяця - січень 2008 року.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Приписи п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 317 КАС України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при ухваленні рішення неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог, щодо встановлення базового місяця січня 2008 року, для обрахунку позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 308, 310, ст.315, 317, 321, 322, 325, 327, 328, 329 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2022 року скасувати.
Ухвалити по справі нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити в повному обсязі.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 року із встановленням для обчислення індексації місяця підвищення тарифної ставки (окладу) січень 2008 року.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року із встановленням для обчислення індексації місяця підвищення тарифної ставки (окладу) січень 2008 року.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено та підписано 29 листопада 2022 року .
Головуючий суддя: О.В. Лук'янчук
Суддя: А. І. Бітов
Суддя: І. Г. Ступакова