про залишення позовної заяви без руху
30 листопада 2022 рокум. ПолтаваСправа № 440/10312/22
Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Слободянюк Н.І., перевіривши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України про:
- визнання протиправними дій Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 з 23 грудня 2009 року по 10 січня 2011 року включно, визначивши базовим місяцем січень 2008 року для нарахування індексації його грошового забезпечення;
- зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення з 23 грудня 2009 року по 10 січня 2011 року включно, визначивши базовим місяцем січень 2008 року для нарахування індексації його грошового забезпечення.
Відповідно до частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
В ході з'ясування вищенаведених питань суддею встановлено наступне.
Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративно судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (частина п'ята статті 122 КАС України).
Частиною третьою статті 122 КАС України встановлено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України (у редакції, яка діяла до 19 липня 2022 року) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
В рішенні від 15 жовтня 2013 року №8-рп/2013 Конституційний Суд України дійшов висновку, що в аспекті конституційного звернення, положення частини другої статті 233 КЗпП України у системному зв'язку з положеннями статей 1, 12 Закону України “Про оплату праці” необхідно розуміти так, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством.
При цьому в рішенні зазначено, що під заробітною платою, що належить працівникові, або, за визначенням, використаним у частині другій статті 233 Кодексу, належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.
В рішенні від 15 жовтня 2013 року №9-рп/2013 Конституційний Суд України дійшов висновку, що в аспекті конституційного звернення, положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України слід розуміти так, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем.
Тобто до 19 липня 2022 року звернення до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати (грошового забезпечення) не було обмежено строками.
Законом України від 01 липня 2022 року № 2352-ІХ "Про внесення змін до деяких законів України щодо оптимізації трудових відносин", який набрав чинності 19 липня 2022 року /надалі - Закон № 2352-ІХ/, назву та частини першу і другу статті 233 Кодексу законів про працю України викладено у новій редакції.
Так, частиною першою статті 233 Кодексу законів про працю України (у редакції Закону № 2352-ІХ) встановлено, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Частиною другою статті 233 Кодексу законів про працю України передбачено, що із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Враховуючи те, що стаття 233 Кодексу законів про працю України у новій редакції набрала чинності 19 липня 2022 року, то у даному випадку, з урахуванням принципу правової визначеності, трьохмісячний строк звернення до суду, встановлений законом, слід обраховувати починаючи з 19 липня 2022 року та відповідно строк звернення до суду з цим позовом закінчився 20 жовтня 2022 року.
Позивач звернувся до суду з цим позовом лише 29 листопада 2022 року, тобто з пропуском тримісячного строку звернення до суду, встановленого законом.
Відповідно до частини шостої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Заяву про поновлення строку звернення з доказами поважності причин пропуску такого строку до позову позивачем не додано.
Довід позивача щодо дотримання ним строку звернення до суду суд відхиляє, виходячи з наступного.
Зі змісту позовної заяви слідує, що позивачем оскаржуються дії відповідача щодо невиплати індексації грошового забезпечення з 23 грудня 2009 року по 10 січня 2011 року із визначенням базового місяця -січень 2008 року для нарахування індексації його грошового забезпечення.
Отже, позивачем оскаржуються дії Військової частини НОМЕР_1 , які були нею вчинені у момент нарахування та виплати грошового забезпечення у період з 23 грудня 2009 року по 10 січня 2011 року.
Оскільки грошове забезпечення у період з 23 грудня 2009 року по 10 січня 2011 року позивач отримував кожного місяця такого періоду, то саме в момент такого отримання грошового забезпечення за відповідний місяць позивач дізнався про суми грошового забезпечення та у разі необхідності повинен був дізнатися у відповідача про види та розміри складових грошового забезпечення, а також суми індексації.
Суд вважає, що лист Військової частини НОМЕР_1 №6/11/11-2155 від 07 жовтня 2022 року та лист Центрального архівного відділу Національної гвардії України №636 від 01 листопада 2022 року, на які посилається позивач в обґрунтування дати початку перебігу строку звернення до суду, лише свідчать про виникнення у позивача зацікавленості до своїх прав, обрахунку сум індексації та про вчинення активних дій по зверненню до відповідача за отриманням інформації щодо розрахунку виплаченої суми - в 2022 році (понад 10 років з дати останньої виплати).
Отже, позовну заяву подано без додержання вимог статті 122 та частини шостої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно з частиною першою статті 169 вказаного Кодексу суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Також відповідно до частини першої статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Враховуючи наведене, позовна заява підлягає залишенню без руху з наданням позивачу строку для усунення вказаного недоліку.
Керуючись статтями 122, 123, 161, 169, 171, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України,
Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії залишити без руху.
Встановити позивачу строк для усунення недоліку - упродовж десяти днів з дня вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Недолік необхідно усунути шляхом надання до Полтавського окружного адміністративного суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду з доказами поважності причин його пропуску.
Роз'яснити позивачу, що у разі неусунення недоліку позовної заяви, позовна заява буде повернута.
Копію ухвали надіслати особі, яка подала позовну заяву.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання.
Суддя Н.І. Слободянюк