30 листопада 2022 року м. ПолтаваСправа № 440/7249/22
Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Супруна Є.Б., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження справу №440/7249/22 за позовом Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України до ОСОБА_1 про стягнення коштів за завдану матеріальну шкоду, що полягає у втраті речового майна,
26.08.2022 до Полтавського окружного адміністративного суду надійшов позов Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України (надалі - в/ч НОМЕР_1 ), заявлений до ОСОБА_1 щодо стягнення коштів за завдану матеріальну шкоду, яка полягає у втраті речового майна на суму 66 600,24 грн.
Підставою даного позову є встановлена за результатами проведеної інвентаризації вина відповідача у втраті військового майна, що виявилася внаслідок передачі майна на речовий склад в меншій кількості ніж та, що була отримана ОСОБА_1 для належного речового забезпечення особового складу.
Ухвалою суду від 29.08.2022 зобов'язано Виконавчий комітет Шевченківської районної у м. Полтаві ради надати суду інформацію про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи ОСОБА_1 .
Аналогічною ухвалою від 02.09.2022 суд зобов'язав Управління реєстрації, зняття з реєстрації місця проживання фізичних осіб Департаменту з питань реєстрації виконкому Полтавської міської ради надати до суду відомості про реєстрацію місця проживання та інші персональні дані, що містяться в реєстрі територіальної громади/Єдиному державному демографічному реєстрі щодо ОСОБА_1
13.09.2022 до суду від Управління реєстрації, зняття з реєстрації місця проживання фізичних осіб Департаменту з питань реєстрації виконкому Полтавської міської ради надійшла інформація про те, що в реєстрі територіальної громади гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , значиться зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_1 .
Після цього ухвалою суду від 14.09.2022 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач про факт відкриття провадження у даній справі повідомлений 15.09.2022, але правом на подання відзиву на позов у строк встановлений частиною першою статті 261 КАС України не скористався.
27.09.2022 позивач направив до суду заяву про збільшення позовних вимог у цій справі, в якій просить вже стягнути з ОСОБА_1 кошти за завдану матеріальну шкоду, що полягає у втраті речового майна, у сумі 101668,38 грн, що було виявлено за наслідками проведеного службового розслідування та підтверджено довідкою-розрахунком матеріальної шкоди від 23.09.2022, виданою органом забезпечення в/ч НОМЕР_1 .
Ухвалою від 12.10.2022 заяву в/ч НОМЕР_1 про збільшення позовних вимог у справі №440/7249/22 прийнято до розгляду.
Відповідач про факт збільшення позовних вимог у справі повідомлений 14.11.2022, але правом на подання відзиву на заяву у строк встановлений законом не скористався.
Розгляд справи, відповідно до частини п'ятої статті 262 КАС України, здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Суд, вивчивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.
ОСОБА_1 проходив військову службу в Збройних Силах України.
Відповідно до наказу командира в/ч НОМЕР_1 №1 від 27.02.2022 молодшого лейтенанта ОСОБА_1 з 27.02.2022 зараховано до списків особового складу частини, на всі види забезпечення та призначено начальником речової служби тилу в/ч НОМЕР_1 (а.с. 14).
За наслідками призначеного наказом командира в/ч НОМЕР_1 від 17.05.2022 №93 службового розслідування 14.06.2022 встановлено, що 16.05.2022 молодший лейтенант ОСОБА_2 за станом здоров'я був направлений до військового шпиталю (в/ч НОМЕР_2 ). 17.05.2022 о 07 год. 00 хв. при перевірці було виявлено, що молодший лейтенант ОСОБА_2 в приймальне відділення в/ч НОМЕР_2 не з'явився, до госпіталізації не оформлявся, на ранішньому шикуванні у місці дислокації в/ч НОМЕР_1 був відсутній. Пошукові заходи молодшого лейтенанта ОСОБА_2 бажаного результату не дали, місце його знаходження не відоме, на телефонні дзвінки не відповідав.
Позивач зазначив, що у зв'язку із самовільним залишенням військової частини щодо відповідача відкрито кримінальне провадження та внесено відомості до ЄРДР за №62022170010000123 від 24.05.2022.
Наказом командувача військ оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_2 " (по особовому складу) від 29.06.2022 №229, а саме пунктом 11 відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" молодшого лейтенанта ОСОБА_1 , начальника речової служби тилу 13 окремого стрілецького батальйону оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_2 " Сухопутних військ Збройних Сил України увільнено від займаної посади, а також призупинено військову службу, дію контракту про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України з 24.05.2022 (а.с. 17-18).
Перед самовільним залишенням відповідачем військової частини наказом від 16.05.2022 №92 було призначено інвентаризацію речового складу на предмет виявлення можливої втрати військового майна (а.с. 20). В ході проведення інвентаризації комісією встановлено, що відповідачем було отримано речове майно у відділі забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_3 для належного речового забезпечення особового складу в/ч НОМЕР_1 на підставі накладних б/н від 28.02.2022, б/н від 02.03.2022, №511 від 13.05.2022 (а.с. 28-30).
Однак, майно за вказаними документами на речовий склад в/ч НОМЕР_1 так і не було передано в повному обсязі.
Комісією за результатами проведеної інвентаризації складено акт інвентаризації майна речової служби, затверджений 17.05.2022 командиром в/ч НОМЕР_1 (а.с. 23-24), та інвентаризаційний опис матеріальних активів і запасів наявності речового майна, яке рахується за Речовою службою в/ч НОМЕР_1 (а.с. 25-27).
Крім того, позивачем була складена довідка-розрахунок матеріальної шкоди завданої мол.лейтенантом ОСОБА_1 внаслідок втрати військового майна від 10.08.2022 вих №1/431/22 всього на суму 66 600,24 грн (а.с. 31), відповідно до якої визначено кількість та ціну втраченого військового майна:
- чохол для бронежилетів (США) - 14 шт, ціна - 1000,00 грн, сума - 14 000,00 грн;
- костюм літній польовий - 17 шт, ціна - 997,80 грн, сума - 16 962,60 грн;
- куртка вітровологозахисна/куртка утеплена польова - 17 шт, ціна - 1668,00 грн, сума - 28356,00 грн;
- кашкет польовий (кепі бойове) - 23 шт, ціна - 74,40 грн, сума - 1711,20 грн;
- шапка-зимова - 22 шт, ціна - 67,98 грн, сума - 1495,56 грн;
- фуфайка (з короткими рукавами) - 32 шт, ціна - 76,02 рн, сума - 2432,64 грн;
- труси чоловічі - 32 шт, ціна - 50,52 грн, сума - 1616,64 грн;
- шкарпетки - 4 пари, ціна - 6,40 грн, сума - 25,60 грн.
За результатами проведеної інвентаризації комісією було встановлено вину відповідача у втраті військового майна, що полягає у передачі майна на речовий склад в меншій кількості ніж та, що була отримана відповідачем.
З метою досудового врегулювання питання щодо добровільної сплати коштів військовій частині за втрачене майно на адресу відповідача направлено претензію №1 (вих.№1/432/22) від 10.08.2022, як це видно з квитанції АТ "Укрпошта" та опису вкладення у цінний лист (а.с. 35).
Проте, відповідачем ця претензія проігнорована, добровільна сплата матеріальної шкоди на користь позивача не здійснена, до військової частини відповідач не повернувся, ухиляється від військової служби та органів досудового розслідування, з метою уникнення відповідальності за втрачене майно.
У зв'язку з цим позивач був змушений звернутися до суду з позовом про стягнення матеріальної шкоди у розмірі 66 600,24 грн.
Судом також встановлено, що 12.09.2022 наказом командира в/ч НОМЕР_1 №325 (а.с. 57) відповідно до вимог статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України затвердженого наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 №608, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.12.2017 за №1503/31371 та на підставі рапорту від 12.09.2022 помічника командира військової частини з ФЕР-начальника ФЕС, лейтенанта ОСОБА_3 , з метою уточнення причин та умов втрати речового майна військовослужбовцем в/ч НОМЕР_1 начальником речової служби, молодшим лейтенантом ОСОБА_1 наказано провести службове розслідування у строк з 12.09.2022 по 13.09.2022 (а.с. 57).
Згідно з актом переоцінки основних засобів №32 (а.с. 65), затвердженого начальником Полтавського ТОЦКСП 21.07.2022 (отримане в/ч НОМЕР_1 12.09.2022), здійснено перерахунок розміру завданої матеріальної шкоди:
- чохол для бронежилетів (США) - 14 шт, ціна - 3500,00 грн, сума - 49 000,00 грн;
- костюм літній польовий - 17 шт, ціна - 994,80 грн, сума - 16 899,36 грн;
- куртка вітровологозахисна/куртка утеплена польова - 17 шт, ціна - 1668,00 грн, сума - 28356,00 грн;
- кашкет польовий (кепі бойове) - 23 шт, ціна - 73,86 грн, сума - 1689,78 грн;
- шапка-зимова - 22 шт, ціна - 67,98 грн, сума - 1495,56 грн;
- фуфайка (з короткими рукавами) - 32 шт, ціна - 72,30 рн, сума - 2313,60 грн;
- труси чоловічі - 32 шт, ціна - 54,12 грн, сума - 1731,84 грн;
- шкарпетки - 4 пари, ціна - 45,56 грн, сума - 182,24 грн.
Наказом командира в/ч НОМЕР_1 "Про результатами службового розслідування" встановлено розмір шкоди у відповідності до актуальних документів, що становить 101 668,38 грн, тобто узгоджується із довідкою-розрахунком матеріальної шкоди від 23.09.2022, виданою органом забезпечення в/ч НОМЕР_1 (а.с. 64).
У зв'язку з цим позивач подав заяву про збільшення позовних вимог, яку ухвалою суду від 12.10.2022 прийнято до розгляду.
На претензію №2 від 26.09.2022 №1/543/22 про відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 101 668,38 грн, направлену ОСОБА_1 рекомендованим листом з повідомленням, той ніяким чином не відреагував (а.с. 66-68), хоча отримав таку 28.09.2022, як це видно за трек-кодом 6210332502790.
У зв'язку з наявною за відповідачем заборгованістю в сумі 101 668,38 грн, позивач просить стягнути її в судовому порядку.
Надаючи оцінку спірним обставинам, суд врахував таке.
Правовий режим майна, закріпленого за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, і повноваження органів військового управління та посадових осіб щодо управління цим майном визначає Закон України від 21.09.1999 №1075-XIV "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" (надалі - Закон №1075-XIV).
Згідно зі ст. 1 Закону №1075-XIV, військове майно - це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України (далі - військові частини). До військового майна належать будинки, споруди, передавальні пристрої, всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, пально-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно-просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне майно, майно зв'язку тощо.
Відповідно до ст. 3 Закону №1075-XIV, військове майно закріплюється за військовими частинами Збройних Сил України на праві оперативного управління (з урахуванням особливостей, передбачених частиною другою цієї статті).
З моменту надходження майна до Збройних Сил України і закріплення його за військовою частиною Збройних Сил України воно набуває статусу військового майна. Військові частини використовують закріплене за ними військове майно лише за його цільовим та функціональним призначенням. Облік, інвентаризація, зберігання, списання, використання та передача військового майна здійснюються у спеціальному порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.
Статтею 4 Закону №1075-XIV визначено, що військові частини ведуть облік закріпленого за ними майна у кількісних, якісних, обліково-номерних та вартісних показниках і враховують по відповідних службах - продовольчій, речовій, квартирно-експлуатаційній, пально-мастильних матеріалів тощо.
У порядку, передбаченому частиною першою цієї статті, ведеться облік майна, закріпленого за підпорядкованими військовими частинами, у службах забезпечення органів військового управління, органах квартирно-експлуатаційної служби Збройних Сил України, на які покладаються завдання щодо забезпечення військових частин майном відповідно до затверджених норм та організації його ефективного використання.
Списання військового майна за актами технічного стану та інспекторськими посвідченнями провадиться командирами військових частин і посадовими особами органів військового управління відповідно до їх компетенції в порядку, встановленому Міністерством оборони України.
Відповідно до ст. 5 Закону №1075-XIV, для забезпечення постійного державного контролю за наявністю, якісним станом і ефективністю використання військового майна, закріпленого за військовими частинами Збройних Сил України, щорічно проводиться його інвентаризація згідно з Положенням про інвентаризацію військового майна, яке затверджується Кабінетом Міністрів України.
Інформацію про результати інвентаризації за минулий рік Міністерство оборони України надсилає до Кабінету Міністрів України у першому кварталі поточного року.
Форма і порядок звітності за результатами інвентаризації встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері статистики, за погодженням із Міністерством оборони України та центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері економічного і соціального розвитку.
Згідно зі ст. 7 Закону №1075-XIV, особи, винні у порушенні вимог цього Закону, притягаються до відповідальності згідно із законом.
Підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов'язків визначає Закон України від 3 жовтня 2019 року №160-IX "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі" (надалі - Закон №160-IX).
Пунктом 4 ч. 1 ст. 1 Закону №160-IX визначено, що матеріальна відповідальність - вид юридичної відповідальності, що полягає в обов'язку військовослужбовців та деяких інших осіб покрити повністю або частково пряму дійсну шкоду, що було завдано з їх вини шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна під час виконання обов'язків військової служби або службових обов'язків, а також додаткове стягнення в дохід держави як санкція за протиправні дії у разі застосування підвищеної матеріальної відповідальності.
Частиною 1 ст. 2 Закону №160-IX встановлено, що дія цього Закону поширюється на військовослужбовців під час виконання ними обов'язків військової служби, військовозобов'язаних та резервістів під час проходження ними зборів, а також осіб рядового та начальницького складу правоохоронних органів спеціального призначення, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції України, сил цивільного захисту, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державного бюро розслідувань, співробітників Служби судової охорони (далі - особи).
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону №160-IX, підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов'язків військової служби або службових обов'язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність.
Згідно з ч. 2 ст. 3 Закону №160-IX, умовами притягнення до матеріальної відповідальності є:
1) наявність шкоди;
2) протиправна поведінка особи у зв'язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов'язків військової служби або службових обов'язків;
3) причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою;
4) вина особи в завданні шкоди.
Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 3 Закону №160-IX, притягнення особи до матеріальної відповідальності за завдану шкоду не звільняє її від дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності, встановленої законами України. Переведення особи до іншого місця служби чи її звільнення з посади або служби не може бути підставою для звільнення її від матеріальної відповідальності, встановленої законом.
Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону №160-IX, особа може бути притягнута до матеріальної відповідальності протягом трьох років з дня виявлення завданої шкоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону №160-IX, особа несе матеріальну відповідальність у повному розмірі завданої з її вини шкоди в разі:
1) виявлення нестачі, розкрадання, умисного знищення, пошкодження чи іншого незаконного використання військового та іншого майна, у тому числі переданого під звіт для зберігання, перевезення, використання або для іншої мети, здійснення надлишкових виплат грошових коштів чи вчинення інших умисних протиправних дій;
2) виявлення факту приписки в нарядах чи інших документах фактично не виконаних робіт, викривлення звітних даних або обману держави в інший спосіб;
3) завдання шкоди у стані сп'яніння внаслідок вживання алкоголю, наркотичних засобів або інших одурманюючих речовин;
4) вчинення діяння (дій чи бездіяльності), що мають ознаки кримінального правопорушення;
5) якщо особою надано письмове зобов'язання про взяття на себе повної матеріальної відповідальності за забезпечення цілісності майна та інших цінностей, переданих їй для зберігання або для інших цілей.
Суд враховує ту обставину, що позивач виявив нестачу речового майна, за яке ніс відповідальність відповідач як начальник речової служби будучи матеріально-відповідальною особою.
Згідно з ч. 1 ст. 7 Закону №160-IX, розмір завданої шкоди встановлюється за фактичними втратами на підставі даних бухгалтерського обліку з урахуванням цін, що діють на період розгляду питання про притягнення особи до матеріальної відповідальності. У разі відсутності таких даних розмір шкоди визначається суб'єктами оціночної діяльності відповідно до законодавства або за рішенням суду.
Стаття 9 Закону №160-IX визначає обставини, що виключають матеріальну відповідальність.
Так, відповідно до ч.ч. 1, 2 вказаної статті, завдана шкода не підлягає відшкодуванню, а особи звільняються від матеріальної відповідальності у разі, якщо шкоду завдано внаслідок: 1) дії непереборної сили; 2) необхідної оборони; 3) крайньої необхідності; 4) виконання наказу або розпорядження командира (начальника), крім випадків виконання явно злочинного наказу або розпорядження; 5) виправданого службового ризику; 6) затримання особи, що вчинила злочин, фізичний або психічний примус; 7) виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації. Шкода не підлягає відшкодуванню у випадку смерті винної особи.
Згідно з ч. 3 ст. 9 Закону №160-IX, обставини, що виключають матеріальну відповідальність, підлягають встановленню під час проведення розслідування.
У зв'язку з цим враховує ту обставину за наслідками проведеного позивачем службового розслідування з приводу виявленої нестачі не було встановлено вказаних вище обставин.
Законом України від 24.03.1999 №548-ХІV затверджено Статут внутрішньої служби Збройних Сил України (далі - Статут), який визначає загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах.
Статтею 9 Статуту встановлено, що військовослужбовці Збройних Сил України мають права і свободи з урахуванням особливостей, що визначаються Конституцією України, законами України з військових питань, статутами Збройних Сил України та іншими нормативно-правовими актам.
Відповідно до ст. 11 Статуту необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України, покладає на військовослужбовців такі обов'язки, зокрема, знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно.
Кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями (ст. 16 Статуту).
Абзацом 2 статті 98 Статуту визначено, що начальник речової служби бригади підпорядковується заступникові командира бригади з тилу і є прямим начальником особового складу речової служби бригади.
На доповнення до вимог, викладених у статтях 82-84, начальник речової служби бригади відповідає за забезпечення бригади речовим і санітарно-господарським майном за нормами постачання, за банно-пральне обслуговування бригади та індивідуальне припасування обмундирування, взуття особовому складові і зобов'язаний своєчасно подавати заявки та організовувати одержання, зберігання та видачу підрозділам бригади речового та санітарно-господарського майна, а також зберігання і видачу табельних технічних засобів виховання.
Згідно зі ст. 26 Статуту, військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення та провини несуть з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України "Про оборону України" дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.
Як встановлено судом з матеріалів справи, відповідач всупереч власним службовим обов'язкам не забезпечив належним чином організацію одержання речового майна для особового складу військової частини, не зберіг державне майно, що спричинило заподіяння матеріальної шкоди позивачу.
Тож на підставі встановлених під час службового розслідування обставин позивач зробив правильний висновок про те, що нестача речового майна, переданого під звіт відповідача, виникла під час виконання ним службових обов'язків. Внаслідок халатного відношення ОСОБА_1 до військової служби та самоусунення від виконання службових обов'язків шляхом грубого порушення вимог законодавства у сфері обліку, збереження та контролю військового майна у Збройних Силах України, який обіймаючи посаду начальника речової служби тилу в/ч НОМЕР_1 , не забезпечив належний облік та зберігання речового майна, що призвело до заподіяння матеріальної шкоди державі в особі позивача.
Відповідач вказаних висновків ніяким чином не спростував, відзиву на позов не надав, як і не надав доказів відшкодування спричиненої матеріальної шкоди.
За таких обставин сума спричиненої шкоди підлягає відшкодуванню на користь держави в особі позивача у повному обсязі.
За приписами ч. 1 ст. 13 Закону №160-ІХ стягнення сум завданої шкоди в разі притягнення винної особи до матеріальної відповідальності здійснюється щомісяця із грошового забезпечення особи в розмірі до 20 відсотків її місячного грошового забезпечення.
Як встановлено вище, відповідач увільнений від займаної посади, а тому вважається таким, що не виконує обов'язки військової служби з 24.05.2022, тобто з дати внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР за №62022170010000123, що унеможливлює відрахування з його грошового забезпечення у порядку, встановленому статтею 13 Закону №160-ІХ.
Отже, визначений позивачем спосіб відновлення порушеного права шляхом стягнення з ОСОБА_1 коштів у сумі 101 668,38 грн суд визнає прийнятним за даних умов.
Відтак позов належить задовольнити у повному обсязі і у спосіб, обраний позивачем.
Відповідно до ч. 2 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Зважаючи на статус позивача, як органу державної влади, та відсутність доказів понесення ним вказаного виду судових витрат, такі розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України до ОСОБА_1 про стягнення коштів за завдану матеріальну шкоду, що полягає у втраті речового майна - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України ( АДРЕСА_3 , код НОМЕР_4 ) кошти за завдану матеріальну шкоду, яка полягає у втраті речового майна, у розмірі 101 668 (сто одна тисяча шістсот шістдесят вісім) грн 38 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду впродовж тридцяти днів з моменту його підписання.
Суддя Є.Б. Супрун