29 листопада 2022 року м. Житомир справа № 240/17508/22
категорія 106030000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Панкеєвої В.А., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог просить:
- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у наданні довідки розрахунку по нарахованій та виплаченій індексації на грошове забезпечення за період з 2003 року по 01.06.21011;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення ОСОБА_1 , та компенсацію за несвоєчасну виплату індексації, передбачену Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 № 1282-ХІІ та Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 р. № 1078. за період 2003 р. по 01.06.2011;
- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у наданні довідки розрахунку грошової компенсації за неотримане речове майно та відмови у виплаті грошової компенсації за неотримане речове майно;
- зобов'язати відповідача надати довідку розрахунок грошової компенсації за нестримане нею речове майно в якій вказати перелік речового майна та нарахувати і виплатити їй грошову компенсацію за неотримане речове майно відповідно до Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил Національної гвардії Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове маймо, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року №178, без застосування пропорції часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу.
На обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . В червні 2022 року їй стало відомо про те, що відповідачем не виплачено індексацію грошового забезпечення за період проходження військової служби з 2003 року по 01.06.2011 та компенсацію за неотримане речове майно. Вона звертався до військової частини з приводу врегулювання питання виплати індексації грошового забезпечення та відповідної компенсації, проте відповідач листом повідомив про відсутність роздавальних відомостей, у зв'язку з їх знищенням, а тому за захистом своїх прав позивач звернулась до суду.
Ухвалою суду від 18.08.2022 відкрито спрощене провадження у справі без повідомлення учасників справи.
16 вересня 2022 року через відділ документального забезпечення суду від представника відповідача надійшло клопотання про залишення позовної заяви без розгляду.
Визначаючись з приводу того, чи врегульовано іншими законами інші строки для звернення до адміністративного суду у правовідносинах, пов'язаних із затримкою виплати працівникові усіх сум при звільненні, суд враховує положення статті 233 Кодексу законів про працю України.
При цьому, норми статті 233 КЗпП України станом на день виникнення спірних правовідносин, відносини щодо недоплаченої частини заробітної плати не обмежували строком звернення до суду з позовом.
Відтак, підстав для залишення позову без розгляду судом не встановлено.
У встановлений судом строк надійшов відзив на позовну заяву, за змістом якого відповідач просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог повністю.
Зважаючи на незначну складність справи, суд вважає за необхідне розглянути її в порядку п.2 ч.1 ст.263 КАС України.
У відповідності до частини 4 статті 243 КАС України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Згідно з частиною 5 статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходила військову службу в Збройних Силах України в складі військової частини НОМЕР_1 та наказом командира від 01.06.2011 №136 звільнена у зв'язку з закінченням строку контракту.
Позивач звертався до відповідача із заявою від 07.07.2022 про нарахування та виплату індексації з січня 2000 року по 01.06.2011 та компенсації вартості за неотримане речове майно.
Листом від 27.07.202 №4427 відповідач повідомив, що на підставі наказу Міністерства оборони України №474 від 28.08.2019 «Про затвердження Порядку користування Переліком документів, що утворюються в діяльності Міністерства оборони України та Збройних Сил України, із зазначенням строків зберігання документів та Переліку документів, що утворюються в діяльності Міністерства оборони України та Збройних Сил України, із зазначенням строків зберігання документів» відповідні документи із зазначенням інформації стосовно попереднього базового місяця для розрахунку індексації грошового забезпечення (роздавальні відомості щодо виплати індексації грошового забезпечення) військовослужбовцям до 2016 року включно було знищено, так як строк зберігання закінчився, а тому надати довідку щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період служби з 30.10.2003 року по 01.06.2011 року, не мають можливості.
Позивач вважає протиправними дії відповідача щодо ненарахування та невиплати їй індексації та компенсації речового майна.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст.1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII) соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Згідно з ч.ч.2-3 ст.9 Закону № 2011-XII до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення та індексація грошового забезпечення.
Преамбулою Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03.07.1991 № 1282-XII (далі - Закон № 1282-XII) встановлено, що цей Закон визначає правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.
Відповідно до ст.1 Закону № 1282-XII індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Статтею 2 Закону № 1282-XII визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Положеннями статті 4 Закону № 1282-XII визначено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Статтею 6 Закону № 1282-XII визначено, що у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Абзацом 3 частини 1 статті 18 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" від 05.10.2000 № 2017-III визначено, що Законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, що, згідно зі ст.19 цього Закону, є обов'язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, що поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників визначає Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17.07.2003 (далі - Порядок № 1078), з наступними змінами та доповненнями.
Згідно з п.4 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
Відповідно до абзацу 8 пункту 4 Порядку № 1078 у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.
Згідно з пунктом 5 Порядку № 1078 у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу. Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
Отже, на підприємства, установи, організації незалежно від форм власності покладається обов'язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації, при цьому базовим місяцем при обчисленні індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації слід вважати підвищення грошового забезпечення за рахунок зростання його складових, які не мають разового характеру.
Таким чином, індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. За вимогами вказаних нормативно-правових актів проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковою для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Аналіз наведених вище нормативно-правових актів, за відсутності затвердженого особливого порядку індексації грошового забезпечення військовослужбовців, дає підстави для нарахування індексації грошового забезпечення у встановленому Урядом України порядку, а саме відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.
Тобто, сума індексації грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і відповідно до Закону, підлягає обов'язковому нарахуванню та виплаті.
Як встановлено судом, в прохальній частині позову позивач просить визнати протиправною бездіяльність та зобов'язати нарахувати, виплатити індексацію грошового забезпечення за період проходження військової служби з 2003 року по 01.06.21011 та зобов'язати відповідача надати довідку розрахунок грошової компенсації за неотримане нею речове майно в якій вказати перелік речового майна та виплатити їй грошову компенсацію.
При цьому жодних доказів неправильного нарахування та виплати індексації у період проходження служби та доказів заборгованості по речовому майну до матеріалів справи не надано.
Слід зауважити, що звільнення зі служби відбулось 01.06.2011, при цьому до липня 2022 року позивачем жодних дій з метою встановлення нарахованих та виплачених при звільненні сум не вживалось.
Так, листом від 27.07.202 №4427 військова частина НОМЕР_1 повідомила, що на підставі наказу Міністерства оборони України №474 від 28.08.2019 «Про затвердження Порядку користування Переліком документів, що утворюються в діяльності Міністерства оборони України та Збройних Сил України, із зазначенням строків зберігання документів та Переліку документів, що утворюються в діяльності Міністерства оборони України та Збройних Сил України, із зазначенням строків зберігання документів» відповідні документи із зазначенням інформації стосовно попереднього базового місяця для розрахунку індексації грошового забезпечення (роздавальні відомості щодо виплати індексації грошового забезпечення) військовослужбовцям до 2016 року включно було знищено, так як строк зберігання закінчився, а тому надати довідку щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період служби з 30.10.2003 року по 01.06.2011 року, не мають можливості.
Відповідно до п.8.1.4 Положення про фінансове господарство військової частини Збройних Сил України, затвердженого наказом МО України №625 від 28.10.2006р. (далі - наказ №625) виплата грошового забезпечення військовослужбовців здійснювалась за роздавальними відомостями.
Пунктом 8.1.8 наказу №625 підтвердженням щодо виплати грошового забезпечення (заробітної плати) військовослужбовцям за черговий місяць є роздавальна відомість.
На підставі п.8.1.12 наказу №625 роздавальні відомості складались: на виплату грошового забезпечення генералам, адміралам, офіцерам, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям, які проходять службу за контрактом - форма №13. Індексація грошового забезпечення входить до складу щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та відповідно до п.8.1.5 наказу №625 виплата здійснювалась одночасно з виплатою грошового забезпечення. Окрема графа щодо виплати індексації грошового забезпечення у формі №13 не визначалась.
Отже, всі бухгалтерські та фінансові документи за період з 2003 по 2011 роки знищено.
Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Тобто позивач повинен довести, що дійсно має право чи інтерес, про захист якого він просить, та відповідно до приписів частини першої статті 77 КАС України довести обставину дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав чи інтересів позивача належними та допустимими доказами.
Незважаючи на обов'язок, встановлений частиною 2 статті 77 КАС України щодо доказування суб'єктом владних повноважень правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності, процесуальне законодавство не звільняє позивача від обов'язку доказувати ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Як встановлено з матеріалів справи, доказів порушення прав позивача при нарахуванні всіх сум грошового забезпечення при звільненні у 2011 році до матеріалів справи не надано.
У зв'язку з наведеним, судом не може бути встановлено факт порушення прав позивача військовою частиною НОМЕР_1 .
Згідно з ч.2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Завданням адміністративного судочинства згідно з частиною першою статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Статтею 5 КАС України визначено право на судовий захист і передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Згідно з ч.2ст.5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З наведеного випливає, що завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи в публічно-правових відносинах. При цьому захист прав, свобод та інтересів осіб передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.
Таким чином, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті, і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б доводили наявність порушеного права.
Якщо право особи не є порушеним, то, відповідно, воно не може бути захищеним судом, а тому відсутність порушеного права є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову.
Приписами статті 90 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на наведене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
На підставі викладеного, керуючись статтями 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , інд. код НОМЕР_2 ) відмовити в повному обсязі.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя В.А. Панкеєва