28 листопада 2022 року Справа № 160/14965/22
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Жукової Є.О., -
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників (у письмовому провадженні) в місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги,26, м. Дніпро, 49094) про визнання бездіяльності протиправною, -
27 вересня 2022 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги,26, м. Дніпро, 49094), в якій позивач просить суд визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо невиплати ОСОБА_1 нарахованої пенсії за період з 01.04.2019 року по 31.05.2022 року в сумі 709689,28 грн.
Вищевказану справу розподілено судді Жуковій Є.О.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.09.2022 р. провадження у справі було відкрито, та ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує наступним.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2021 року зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області перерахувати пенсію ОСОБА_1 з 01.04.2019 року без обмеження максимальним розміром на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 № ФД 113920 про розмір грошового забезпечення, з урахуванням зазначених у ній складових та основного розміру пенсії у розмірі 90 % відповідних сум грошового забезпечення, а також здійснити виплату різниш між нарахованим розміром пенсії та фактично виплаченим по день проведення перерахунку.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2021 року по справі № 160/17753/21 набрало законної сили.
На виконання рішення суду пенсійним органом здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01 квітня 2019 року. При цьому, доплата пенсії за період з 01.04.2019 року по 31.05.2022 року складає 709689,28 гри.
Заборгованість, що утворилась за період з 01.04.2019 року по 31.05.2022 року залишилась не виплаченою. У зв'язку з чим, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.
20.10.2022 р. на адресу суду, представником відповідача, подано відзив на позовну заяву від 20.10.2022 р., в тексті якого зазначено наступне.
На виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.12.2020 у справі № 160/15498/20 ОСОБА_1 проведено перерахунок пенсії з 01.04.2019 з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018.
Одночасно повідомляємо, що ОСОБА_1 проведено перерахунок пенсії за умовами статті 13 Закону № 2262, якими максимальний розмір призначених пенсій за вислугу років обмежується 70% відповідних сум грошового забезпечення незалежно від дати звільнення особи зі служби. У зв'язку з тим, що розмір його пенсії став складати 8835,58 грн, що менше за розмір пенсії, який обчислено на виконання рішення суду по справі № 160/1049/19 (11161,33 грн), до розміру пенсії Вам нараховано доплату в сумі 2325,75 грн.
Зазначений перерахунок не призвів до збільшення розміру пенсії, виплата пенсії Позивачу проводилася у попередньому розмірі 11161,33 грн. На виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.12.2021 у справі №160/17753/21 ОСОБА_1 проведено перерахунок пенсії з 01.04.2019 в розмірі 70% від грошового забезпечення 26057,10 грн, яке зазначено у довідці від 29.01.2021 за № ФД 113920, наданій ІНФОРМАЦІЯ_2 , без обмеження її максимальним розміром.
Розмір підвищення, як особі з інвалідністю внаслідок війни 3 групи обчислено у відсотковому співвідношенні від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, який встановлено станом на дату, з якої судом зобов'язано провести перерахунок пенсії, а саме на 01.04.2019.
Розмір пенсії станом на 01.04.2019 став складати 29813,34 грн.
Доплата за період з 01.04.2019 по 31.05.2022 становить 709689,28 грн.
Враховуючи зазначене, доплату на виконання рішення суду, винесеного на користь ОСОБА_1 , у розмірі 709689,28 грн буде здійснено після надходження бюджетних асигнувань, виділених на цю мету.
На підставі викладеного вище, представник відповідача просить суд у задоволенні пред'явлених позовних вимог відмовити у повному обсязі.
На підставі викладеного вище, суд розглянув справу відповідно до ст. 262 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, враховуючи строк розгляду справи, передбачений ст.258 КАС України.
Дослідивши в сукупності письмові докази, суд встановив наступне.
Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 , 1953 року народження є пенсіонером з 1998 року, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та з 1998 року отримує пенсію, призначену відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262-XII від 09.04.1992 року.
Судом встановлено, що пенсія ОСОБА_1 була призначена та обраховувалась до 2018 року в розмірі 90% грошового забезпечення (вислуга років - 45 років) до якого включено: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років (40%); грошове забезпечення збільшено на 100%; льотний склад при виконанні польотів (35%35%); льотчик 1 класу (8% 8%); робота з таєм. виробами, носіями, док. (10% 10%); за безперервну службу (90%); премія (33,3%).
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністратвиного суду від 28.12.2020 р. у справі № 160/15498/20 адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги буд. 26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено частково.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо виплати ОСОБА_1 перерахованої пенсії за вислугу років з 01.01.2018 у зниженому розмірі: з 01.01.2018 по 31.12.2018 щомісячно 50 відсотків перерахованої пенсії, з 01.01.2019 по 31.12.2019 щомісячно 75 відсотків перерахованої пенсії.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, на підставі положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», частини 17 статті 43 та частини 4 статті 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", провести з 01.04.2019 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , з урахуванням її збільшення в розмірі 100 відсотків суми підвищення пенсії.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
З комп'ютерної програми «ДСС», судом встановлено, що рішення Дніпропетровського окружного адміністратвиного суду від 28.12.2020 р. у справі № 160/15498/20 набрало законної сили - 28.01.2021 р.
03 вересня 2022 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області із заявою, в якій просив негайно виконати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2021 року по справі № 160/17753/21, яке набрало законної сили.
Відповідно до листа Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області доплата пенсії ОСОБА_1 за період з 01.04.2019 року по 31.05.2022 року в сумі 709689,28 грн. буде виплачена згідно з Порядком погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 року № 649 та Порядком ведення обліку рішення суду у реєстрі рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою, затвердженим правлінням Пенсійного фонду України від 26.09.2018 № 20-1 та після надходження бюджетних асигнувань виділених на цю мету.
Незгода позивача з діями Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у виплаті пенсії стала підставою для звернення до суду з даною позовною заявою.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
Статтями 8, 55 Конституції України передбачено, що звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Конституційне право на судовий захист належить до невідчужуваних та непорушних. Частина перша статті 55 Конституції України містить загальну норму, яка означає право кожного звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод. Зазначена норма зобов'язує суди приймати заяви про розгляд навіть у випадку відсутності в законі спеціального положення про судовий захист. Відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв чи скарг, які відповідають встановленим законом вимогам, є порушенням права на судовий захист, яке відповідно до статті 64 Конституції України не може бути обмежене.
Отже, положення частини першої статті 55 Конституції України закріплює одну з найважливіших гарантій здійснення як конституційних, так й інших прав та свобод людини і громадянина. Кожен, тобто громадянин України, іноземець, особа без громадянства, має гарантоване державою право оскаржити в суді загальної юрисдикції рішення, дії чи бездіяльність будь-якого органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх рішення, дія чи бездіяльність порушують або ущемляють права і свободи громадянина України, іноземця, особи без громадянства чи перешкоджають їх здійсненню, а тому потребують правового захисту в суді.
Як зазначалося, статтею 55 Конституції України передбачено, що кожній людині гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових осіб і службових осіб, а тому суд не має права відмовляти особі в прийнятті чи розгляді скарги з підстав, передбачених законом, який це право обмежує.
Здійснюючи передбачене статтею 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту. Вирішуючи спір, суд зобов'язаний надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.
Як вбачається зі змісту відзиву на позовну заяву, на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.12.2020 р. у справі №160/15498/20, позивачу проведено перерахунки пенсії та нараховано доплату у загальному розмірі 709689,28 грн. Виплата доплати пенсії, обчисленої на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.12.2020 у справі № 160/15498/20 буде проведено після виділення бюджетних асигнувань в порядку черговості надходжень рішень суду до органу Пенсійного фонду.
Тобто, у межах спірних відносин позивач фактично не погоджується із діями відповідача, які пов'язані із виплатою йому пенсії на виконання рішень Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.12.2020 р. у справі №160/15498/20.
Суд зазначає, що ключовим аспектом спірних правовідносин, які розглядаються у даній справі є неналежне виконання пенсійним органом рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.12.2020 р. у справі №160/15498/20, яке набрало законної сили.
Суд вважає за необхідне зазначити, що процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень в адміністративній справі, врегульовано у стаття 370-383 розділу ІV Кодексу адміністративного судочинства України, якими не передбачено можливості вирішення в порядку позовного провадження вимог особи-позивача, що випливають з обставин невиконання або неналежного виконання судового рішення відповідачем.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф.
Відповідно до ч. 1 ст. 383 КАС України, особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Отже, приписами ст. ст.382, 383 КАС України передбачено декілька видів судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах: зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу та визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду.
Суд зазначає, що зазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС(ст.382, ст.383 КАС України), який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення, яке набрало законної сили.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.
На підставі вищевикладеного, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження, за КАС України. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20.02.2019 (справа №806/2143/15), від 03 квітня 2019 року (справа №820/4261/18), від 09 липня 2019 року (справа №826/17587/18), від 31 липня 2019 року (справа №803/688/18), від 23 липня 2020 року (справа №661/89/17), від 24 липня 2020 року (справа №501/2172/15-а), Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі №686/23317/13-а.
При цьому, при розгляді позовних вимог стосовно невиконання окремого судового рішення в іншій справі, суд не може зобов'язувати виконувати рішення суду шляхом ухвалення нового судового рішення, оскільки виконання судового рішення являє собою завершальну стадію судового провадження.
Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі №686/23317/13-а, від 06.02.2019 у справі №816/2016/17, а також в постанові Верховного Суду від 20.02.2019 у справі №806/2143/15, постанові Верховного Суду від 30.03.2021 у справі №580/3376/20.
Суд зазначає, що за наслідками аналізу предмету позову у даній справі вбачається, що фактично спрямований на виконання іншого судового рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.12.2020 у справі №160/15498/20.
Обраний позивачем у цій справі спосіб захисту є одним із способів виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.12.2020 р. у справі №160/15498/20.
Отже, у спірних відносинах наявні обставини, з якими ст. 382 КАС України пов'язує наявність підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення. За вказаних обставин, якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання вищевказаного судового рішення порушувалися його права, свободи чи інтереси, то він повинен був звертатися до суду в порядку ст. 383 КАС України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача (тобто в порядку судового контролю за виконанням рішення), а не пред'являти новий адміністративний позов.
Суд зазначає, що відповідні заяви повинні бути подані в рамках справи №160/15498/20.
Позивач не скористався правом на подання у справі №160/15498/20 заяви, в порядку ст.382 та ст.383 КАС України.
У зв'язку з цим, вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, в окремому судовому провадженні не розглядаються.
Отже, спір у цій справі №160/14965/22 є тотожним, тому, що був предметом розгляду у справі №/160/15498/19, але виник на стадії виконання судового рішення.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивачем обрано невірний спосіб захисту своїх прав, що є підставою для відмови у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги,26, м. Дніпро, 49094) про визнання бездіяльності протиправною.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, та врахову.чи відмову у задоволенні позовної заяви останнього, то відсутні підстави для вирішення питання розподілу судових витрат.
Керуючись ст. ст. 242-244, 246, 250, 254, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги,26, м. Дніпро, 49094) про визнання бездіяльності протиправною, - відмовити.
Розподіл судових витрат не здійснювати.
Рішення суду набирає законної сили відповідно дост.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Є.О. Жукова