Справа № 524/3709/20
Провадження № 1-кп/524/212/22
30 листопада 2022 року Автозаводський районний суд м. Кременчука Полтавської області у складі: головуючого судді: ОСОБА_1
при секретарі: ОСОБА_2
за участю прокурора: ОСОБА_3
захисника: ОСОБА_4
обвинуваченого: ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м.Кременчука клопотання прокурора Кременчуцької окружної прокуратури ОСОБА_3 про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020170090001371 від 21.04.2020 року відносно вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ст.187ч.3КК України,-
29.11.2022 року у провадження Автозаводського районного суду м.Кременчука надійшло клопотання прокурора Кременчуцької окружної прокуратури ОСОБА_3 про продовження строків тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 , в якому він зазначає, що оскільки є ризики, передбачені ст. 177 КПК України, що обвинувачений ОСОБА_5 може ухилитись від явки до суду, так як вчинив особливо тяжкий злочин проти власності, також може знищити або спотворити будь-які речі або документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, знаходячись на волі може незаконно впливати на свідків, які не допитані у судовому засіданні , також вчинити інше кримінальне правопорушення, тому просить суд продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ще на 60 днів.
Суд вислухавши думку учасників судового процесу, захисника ОСОБА_4 , який не погоджується з клопотанням прокурора, просить суд застосувати відносно обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжний захід не пов'язаний із позбавленням волі, у виді цілодобового домашнього арешту, оскільки прокурором ризики, передбачені ст.177 КПК України не доведені, обвинуваченого ОСОБА_5 , який підтримує думку свого захисника, дослідивши матеріали справи, приходить до наступних висновків:
Відповідно до ч.2 ст.31 КПК України (в редакції від 03.07.2020 року ) кримінальне провадження в суді першої інстанції щодо злочинів, за вчинення яких передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк більше десяти років, здійснюється колегіально судом у складі трьох суддів.
Так як санкція ч.3 ст.187 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк більше десяти років, розгляд справи згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи визначено у складі колегії суддів, а саме головуючого - судді ОСОБА_1 і суддів: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 .
Пунктом 20-5 Перехідних положень КПК України визначено, що тимчасово, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України короновірусної хвороби (COVID - 19), встановлюються певні особливості судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальних провадженнях та розгляду окремих питань під час судового провадження. Зокрема цим пунктом визначено, що у разі неможливості у визначений цим Кодексом строк суддею (колегією суддів) розглянути клопотання про обрання або продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, крім клопотання, поданого на розгляд до Вищого антикорупційного суду, воно може бути передано на розгляд до іншого судді, визначеного в порядку, встановленому ч.3 ст.35 цього Кодексу, або розглянуто головуючим, а за його відсутності - іншим суддею зі складу колегії суддів, якщо справа розглядається колегіально, або може бути передано для розгляду до іншого суду в межах юрисдикції одного суду апеляційної інстанції або до суду в межах юрисдикції різних апеляційних судів в порядку, передбаченому абзацом шостим цього пункту.
Згідно Постанови Кабінету Міністрів України № 1231 від 09.12.2020 року «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID - 19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (в редакції від 19.08.2022 року) з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID - 19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі- COVID - 19), з 19.12.2020 року до 31.12.2022 року на території України встановлений карантин.
Оскільки суддя Автозаводського районного суду м.Кременчука ОСОБА_6 перебуває у частині невикористаної щорічної основної відпустки з 24.11.2022 року по 13.12.2022 року включно згідно наказу Голови Автозаводського районного суду м.Кременчука ОСОБА_7 № 05-06.65 від 10.11.2022 року (а.с. 256), а строк тримання під вартою ОСОБА_5 закінчується 11.12.2022 року, який є вихідним днем і відповідно неможливо за вищевказаних обставин розглянути колегією суддів питання продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого, тому суд з урахуванням Перехідних положень КПК України, приходить до висновку про можливість розгляду клопотання прокурора Кременчуцької окружної прокуратури ОСОБА_3 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 одноособово головуючим по справі - суддею ОСОБА_1 .
Відповідно до ст.331 ч.3 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.
Так, двомісячний строк тримання обвинуваченого ОСОБА_5 під вартою застосований ухвалою Автозаводського районного суду м.Кременчука від 13.10.2022 року спливає 11.12.2022 року.
ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні умисного злочину, який відповідно до ст.12 КК України відноситься до категорії особливо тяжкого злочину.
За даним кримінальним провадженням, при вирішенні питання про продовження строків тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 , суд враховує обсяг пред'явленого обвинувачення, всі ризики, встановленні під час обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, які не змінилися до теперішнього часу, а також превалювання суспільного інтересу над індивідуальним інтересом у даному провадженні.
Згідно вимог п. п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Відповідно до правової позиції ЄСПЛ, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Крім того, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»), а наявність судимості може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити новий злочин («Сельчук проти Туреччини», «Мацнеттер проти Австрії»).
У зв'язку з викладеним, заслухавши думку учасників кримінального провадження, суд приходить до висновку про доцільність продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 ще на 2 місяці, оскільки заявлені ризики, передбачені п. 1,3, 4,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які виправдовують тримання обвинуваченого під вартою, не зменшилися та до обвинуваченого не можуть бути застосовані більш м'які альтернативні запобіжні заходи.
При вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_5 суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а враховує, що останній обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, передбаченого ст.187ч.3 ККУкраїни у разі доведення його вини йому може бути призначено покарання від семи до дванадцяти років позбавлення волі із конфіскацією майна, знаходячись на волі він може здійснювати незаконний вплив на свідків, які не допитані у судовому засіданні, потерпіла ОСОБА_8 неодноразово повідомляла суду , що обвинувачений ОСОБА_5 через свою співмешканку погрожує ій , щоб вона змінила показання по справі, немає міцних соціальних зв'язків, він не одружений, на утриманні неповнолітніх дітей та осіб похилого віку немає , офіційно не працює, тому застосування більш м'яких запобіжних заходів вважає суд є неможливим.
Вирішуючи клопотання захисника ОСОБА_4 про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_5 з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт суд враховує, що ризики, які дають підстави вважати, що обвинувачений може не виконувати покладені на нього процесуальні обов'язки, є реальними та триваючими, вони виключають можливість зміни запобіжного заходу щодо обвинуваченого на цілодобовий домашній арешт, а альтернативні запобіжні заходи, як вище зазначив суд не забезпечать достатній рівень гарантії належної процесуальної поведінки обвинуваченого.
Таким чином, суд, виходячи з положень ст.ст. 177, 178, 183, 194 КПК України, ст.ст. 5, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та враховуючи матеріали кримінального провадження, які свідчать, що інші запобіжні заходи не забезпечать належної процесуальної поведінки обвинуваченого під час судового розгляду кримінального провадження, вважає за необхідне продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 на шістдесят днів, а саме з 30.11.2022 року до 28.01.2023 року включно.
Згідно положень ст. 183 ч.4 п.1 КПК України , суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування .
Оскільки злочин у якому висунуте органами досудового розслідування обвинувачення ОСОБА_5 вчинений із погрозою застосування насильства, то суд вважає за можливе не визначати у даному кримінальному провадженні при розгляді питання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою заставу.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.06.2019 р. по справі №3-208/2018, визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини другої статті 392 Кримінального процесуального кодексу України щодо унеможливлення окремого апеляційного оскарження ухвали суду про продовження строку тримання під вартою, постановленої під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті.
Керуючись ст.ст. 331 ч.3, 369 , 372,392, 394 ч.5, ст.395 ч.2 п.1-1, 20-5 Перехідних положень КПК України, суд , -
Клопотання прокурора Кременчуцької окружної прокуратури ОСОБА_3 про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 задовольнити.
Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 60 днів, а саме з 30.11.2022 року до 28.01.2023 року включно.
У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_4 про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_5 з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт - відмовити.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Полтавського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення обвинуваченим, його захисником, законним представником, прокурором.
Головуючий суддя: ОСОБА_9